Сторожа поліклініки у Києві засудили до чотирьох років увʼязнення за те, що не відкрив сховище і загинули люди

 Деснянський районний суд Києва призначив чотири роки позбавлення волі колишньому сторожу районної поліклініки № 3 Вадиму Мошкіну. Понад рік тому, 1 липня, він був на нічному чергуванні, коли пролунав сигнал повітряної тривоги. Жителі сусідніх будинків пішли до поліклініки в укриття, але двері були зачинені. Невдовзі біля медзакладу впав уламок збитої російської балістичної ракети «Іскандер». Загинули дві жінки та дев’ятирічна дівчинка, які не встигли потрапити до укриття.

Мошкіна затримали та оголосили підозру в «залишенні людей в небезпеці». Спочатку охоронець визнав провину, але на суді змінив позицію. Він наполягав, що офіційно не відповідав за роботу укриття, а уламок впав дуже швидко, тож він просто не встиг відчинити двері.

«Ґрати» ознайомилися з вироком та розповідають, чому суд виніс таке рішення.

«Рука була холодна, пульсу не було»

Вночі 1 липня 2023 року продавець овочів та фруктів Ярослав Рябчук прокинувся від сигналу повітряної тривоги. Відкривши очі, він побачив, що його цивільна дружина Наталія Вельченко разом з 9-річною донькою Поліною вже одягнені і готуються йти в укриття, розташоване в будівлі поліклініки неподалік. У той період Росія майже щоночі обстрілювала Київ, Наталя боялася і завжди перечікувала атаки разом з донькою в сховищі.

Вони першими пішли в укриття, Ярослав підійшов до них через кілька хвилин. Двері в поліклініку були закриті, і чоловік пішов перевірити бокові входи.

«Я всюди стукав, але ніхто не відчинив, — розповідав він  «Ґратам» рік тому. — А потім стався вибух. Точніше спочатку чотири-п’ять вибухів в небі. Видно було, що щось над нами вибухає. А потім один гучний вибух, і скло посипалось. Я побіг назад до входу в поліклініку, був в панічному стані. Я побачив, як плаче моя дев’ятирічна донька, кричить «мама!». Мама уже лежала в крові. Вона вже не дихала. Рука була холодна, пульсу не було».

Крім Наталії, також загинула мешканка сусіднього будинку, бухгалтерка Ольга Івашко та її дев’ятирічна донька Вікторія. Семеро людей отримали поранення.

«В укритті — страшне, краще вже вдома сидіти». Репортаж із Києва, де уламки ракет впали біля черги у закрите сховище та вбили двох жінок та дитину

«Через секунд пʼятнадцять я відразу побіг шукати охоронця. Це вже була злість, я просто хотів його знайти і знайшов дуже швидко. Він сидів за столом на стулі. Я декілька разів в ярості вдарив його», — розповів Ярослав.

Ярослав Рябчук дає свідчення поліції, 1 липня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

У ту ніч на зміні був 62-річний сторож Вадим Мошкін. Згодом поліція затримала його та оголосила підозру у залишенні в небезпеці частина 3 статті 135 Кримінального кодексу , за що передбачено від трьох до восьми років колонії. 

Також правоохоронці вирішили, що за трагедію біля сховища відповідальні четверо посадових осіб: начальник департаменту громадської безпеки адміністрації Києва Роман Ткачук, перша заступниця голови Деснянського району Алєксєєнко, директор поліклініки Олег Шугалевич та його заступник з технічних питань Василь Десик. За версію слідства, вони не забезпечили нормальне функціонування укриття в нічний час. Їм оголосили підозру в злочині меншої тяжкості: службова недбалість частина 2 статті 367 Кримінального кодексу , за яку передбачено від двох до п’яти років позбавлення волі або заборона на зайняття посад до трьох років.

3 червня 2023 року суд обирав усім підозрюваним запобіжні заходи на час слідства. Чиновники та керівники лікарні заперечували вину та опинилися під домашнім арештом. А сторож Мошкін визнав вину та сказав, що не встиг виконати свої обов’язки. Суд відправив його в СІЗО.

«Часу було мало». Суд у Києві заарештував сторожа поліклініки, який не встиг відкрити укриття під час ракетного обстрілу та врятувати людей

Це рішення викликало резонанс у соціальних мережах. Частина суспільства обурилася, що чиновникам призначили більш м’який запобіжний захід, а зі сторожа зробили «цапа-відбувайла». За сторожа вступився навіть Офіс президента.

Через кілька днів поліція несподівано оголосила Мошкіну нову підозру: у розповсюдженні комуністичної символіки частина 2 статті 28, частина 1 статті 436-1 Кримінального кодексу . Як виявилось, його дружина Тетяна Мошкіна, яка сама працює сторожем у тій самій поліклініці, є прихильницею ініціативи «Всесоюзне об’єднання виборців народів Росії СРСР» (ВОИНР СССР). Це маргінальний рух, який вважає, що Радянський Союз розпався незаконно і де-юре продовжує існувати. ВОИНР СССР вважають, що приватні компанії незаконно привласнили державне майно, і, посилаючись на це, відмовляються сплачувати комуналку. Члени організації надсилали комунальним службам листи на бланку зі своєю емблемою: радянською медаллю «Золота зірка». Один з таких листів підписав Вадим Мошкін, і це слідчі й розцінили як «поширення комуністичної символіки».

Проте після нових підозр громадськість не відвернулась від сторожа, його визвався захищати приватний адвокат. І у серпні 2023 року він домігся звільнення Мошкіна з СІЗО під домашній арешт. А оскільки такий запобіжний захід не може застосовуватися до підозрюваних більше пів року, згодом сторож опинився на свободі.

Вадим Мошкін (у центрі) після звільнення з під варти. Ліворуч його адвокат Сергій Моргун, праворуч — колега з його адвокатської контори, 29 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

«Моїми діями керував лише раціоналізм»

12 січня 2024 року справу Мошкіна про залишення людей в небезпеці почав по суті розглядати Деснянський районний суд Києва. Прокурор Назарій Фединяк зачитав обвинувальний акт і заявив, що Мошкін мав відчинити укриття за своїми посадовими інструкціями. Слідство долучило до справи наказ директора поліклініки Шугалевича № 310 від 30 грудня 2022 року, згідно з яким «відповідальність за своєчасне відкриття підвальних приміщень підприємства покладено на чергового сторожа будівлі».

Прокурор Фединяк заявив, що Мошкін не виконав наказ. За версією прокуратури, він «достовірно знав, що життю людей, які прийшли в укриття, загрожує реальна небезпека, але поставився до цього байдуже». Прокурор заявив, що Мошкін «навмисно не допоміг двом жінкам та дитині та залишив їх у безпорадному стані».

Прокурор Назарій Фединяк в Деснянському районному суді Києва, 12 січня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Згідно з наказом № 310 про те, що саме сторож має відкривати укриття, контроль за виконанням цього документу покладено на головного інженера Десика, якого пізніше підвищили до заступника директора. Він виступив на суді як свідок. Десик пояснив, що як сховище у лікарні використовувався підвал, де проходять комунікації — труби та електрокабелі. Ключі були в реєстратурі та у сторожів. Замдиректора поліклініки  підтвердив, що відповідальним за відкриття дверей був саме Мошкін. За словами свідка, підсудний був «нормальним працівником», зауважень до нього не було, і чому сторож не відкрив двері, він не знає. Те саме сказав на допиті в суді і директор поліклініки Шугалевич.

Свідчили також й місцеві жителі, які тієї ночі не змогли потрапити до укриття. Вони розповіли приблизно те саме, що й чоловік загиблої Ярослав Рябчук. Сигнал повітряної тривоги пролунав десь о 22:50, десь о 22:55 люди вже стукали у двері, які ніхто не відчиняв, і близько 3 години ночі пролунав вибух. Свідки повідомили, що до цього часто ходили в це укриття. Вони поскаржилися, що там було некомфортно й погано пахло. 

У суді виступили родичі загиблих. Матір Наталії Вельченко просила призначити Мошкіну суворе покарання, оскільки він «має винести суворий урок». А тесть та дідусь загиблих Ольги та Вікторії Івашко сказав, що хай суд обирає покарання на свій розсуд.

Під час розгляду справи по суті обвинувачений Мошкін змінив свою позицію та вже заперечував вину. Він заявив, що його основним обов’язком було стежити за збереженням майна лікарні. Тому вночі вхідні двері були зачинені, а під час тривоги він відкривав їх і впускав бажаючих, якщо такі були.

«Приміщення дуже здорове. За всім слідкувати дуже важко… Треба було так, щоби нічого не винесли. Це теж могло бути. Люди різні ходять. Після того, як я запускав партію людей через центральні двері, мені доводилося зачиняти двері, бо це ніч. Я самий. Могло статися, що завгодно. Моїми діями керував лише раціоналізм. Я був поставлений як сторож і повинен був охороняти, я ж підписався за збереження майна поліклініки», — цитує виступ Мошкіна під час допиту наприкінці червня цього року «Судовий репортер».

Підсудний розповів, що якось під час тривоги зникли речі слюсаря та невідомі проникли в басейн, за що його «не помилувало» керівництво. За словами Мошкіна, він «в очі не бачив наказ № 301», згідно з яким саме він мав відкривати двері, і робив це на власний ризик, побоюючись, що люди щось вкрадуть в поліклініці. Його адвокат Андрій Слюсаренко звертав увагу суду, що Мошкін ніде не розписувався про ознайомлення з наказом, тому його не можна притягати до відповідальності за його невиконання.

Мошкін стверджував під час допиту, що у ніч на 1 червня під час тривоги він був у коридорі лікарні.

«Перше, що я зробив, пішов зразу взяв ключі. Вийшов, глянув перед дверима: нікого нема. Хорошо. Прийдуть — не прийдуть — вопрос гадатєльний. Думаю, ладно, я приготовлю укриття. Пішов відкрив двері (внутрішні двері з поліклініки у підвал — ред.), включив світло. Почав підніматися, чую, стукають. Ну, я і пішов на вихід. Не вспів я двері відкрити, як воно рвонуло дуже сильно! Я думав, що атомна бомба. Дуже з силою. Мені згадувати погано. Двері в туалеті пополам розломило. Всі двері повиривало з кишками», — казав Мошкін.

Вадим Мошкін у Деснянському районному суді Києва, 12 січня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

За його словами, від сигналу повітряної тривоги до падіння уламків минуло дуже мало часу, і тому він не встиг відкрити двері.

Адвокат Слюсаренко також наполягав, що, за законодавством, підвал в поліклініці не можна вважати укриттям, оскільки це приміщення не облаштовано: не було туалету, а на стелі проходили теплотраси та дроти з високою напругою. На думку захисника, Мошкіна не можна обвинувачувати в тому, що він не відкрив укриття, оскільки формально цей підвал — це не укриття.

Проте прокурор Михайло Кулик наполягав на зворотньому. За його словами, підвал поліклініки було в офіційному переліку укриттів, створеному Київською адміністрацією, і головне, що воно могло захистити людей від обстрілу. Тому він просив суд визнати Мошкіна винним та призначити 6,5 років колонії.

Сам підсудний просив його виправдати.

«У своїй душі я його вибачив»

30 липня 2024 суддя Дмитро Шмигельский оголосив вирок. Він вказав у рішенні, що «критично оцінює доводи захисту» щодо стану укриття та того, що Мошкін не був зобов’язаний відкривати сховище.

«За своїм внутрішнім переконанням» суддя вирішив, що підсудний винен в «залишенні людей в небезпеці» і призначив йому чотири роки колонії. 

Суд не обирав Мошкіну запобіжний захід. Тобто він залишатиметься на волі, доки вирок не набере чинності. А це відбудеться тільки у разі того, якщо апеляційний суд визнає вердикт чинним. Адвокат Андрій Слюсаренко сказав «Ґратам», що подаватиме апеляцію.

«Ми з вироком звісно не згодні. Я та мій підзахисний вважаємо, що в його діях немає складу злочину» — сказав адвокат.

З самим Мошкіним «Ґратам» зв’язатися не вдалось, ми додзвонилися тільки до його дружини, яка у справі є свідком.

«Обвинувачення побудовано на брехливих судженнях. Аналіз доказів суддя не зробив. Судячи з усього, їм же треба на когось смерті звалити. Знайшли цапа-відбувайла», — сказала Тетяна Мошкіна.

Тетяна Мошкіна у Деснянському районному суді Києва, 7 березня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Наразі вона сама є обвинуваченою в справі про розповсюдження комуністичної символіки. Її розглядає той же суддя Шмигельский. Вадим Мошкін фігурує в цій справі як обвинувачений. Обидва заперечують провину. 

Власники радянського держмайна. Сторожа київської поліклініки, який не встиг впустити людей в укриття під час обстрілу, почали судити за «поширення комуністичної символіки»

Чоловік загиблої біля укриття Ярослав Рябчук незадоволений вироком, який отримав Мошкін. На його думку, вердикт надто м’який.

«Вважаю, що [дали] мало. А як ви вважаєте за три смерті багато дали? Я не суддя, але вважаю, що мало, це однозначно. [Я розраховував] як мінімум на шість-вісім. Загубили трьох людей. У мене дитина без матері залишилась», — сказав Ярослав.

Він додав, що все ж таки відчув невеличке полегшення.

«У своїй душі я його вибачив», — зізнався Рябчук.

На питання чому, Ярослав замовчав на кілька секунд і відповів: «Дружина так вчила».

Він не просив суд, щоб  Мошкін компенсував йому моральну шкоду.

«Що з нього там стягувати, — пояснив Ярослав. 

І додав, що планує подати позов про компенсацію проти чиновників і керівників лікарні, яким інкримінують службову недбалість. Наразі їхню справу розглядає той же Деснянський суд. Процес досі на початковій стадії.