Київський апеляційний суд 29 червня відпустив з СІЗО під нічний домашній арешт сторожа поліклініки № 3 Вадима Мошкіна. Прокуратура підозрює його в «залишенні у небезпеці, що призвело до смерті людей» . У ніч на 1 червня сторож не встиг відчинити двері в будівлю, де знаходиться укриття. У той момент поруч впали уламки російської ракети. Загинули дві жінки та 9-річна дівчинка, які не встигли увійти до укриття. Мошкін перебував під арештом три тижні.
«Ґрати» розповідають, чому судді змилувалися над сторожем і що думають про провину Мошкіна родичі загиблих та сам підозрюваний.
У просторому коридорі Київського апеляційного суду сидить худорлявий брюнет. Це Ярослав Рябчук — торговець овочами і фруктами з Деснянського району. Його очі заплакані. Три тижні тому Ярослав став вдівцем.
У ніч на 1 червня його дружина і 9-річна дочка почули сигнал повітряної тривоги і пішли до укриття, розташованого в поліклініці № 3. Через кілька хвилин Ярослав також підійшов туди і побачив, що його дружина і сусіди стукають у двері, але їм ніхто не відчиняє.
Він обійшов будівлю, щоб перевірити, чи відчинений задній вхід. У цей момент стався вибух — уламки російської ракети впали поруч з поліклінікою. Ярослав поспішив до головного входу і побачив там закривавлене тіло дружини — вона загинула на місці. Дочка, на щастя, залишилась живою і не постраждала. Але загинула ще одна жінка з 9-річною дитиною, 10 осіб отримали поранення.
Ярослав увірвався до поліклініки і побачив там сторожа, який не встиг вчасно відчинити двері. Розлючений чоловік побив його.
https://graty.me/uk/v-ukritti-strashne-krashhe-vzhe-vdoma-siditi-reportazh-iz-ki%d1%94va-de-ulamki-raket-vpali-bilya-chergi-u-zakrite-shovishhe-ta-vbili-dvoh-zhinok-ta-ditinu/
Незабаром на місце прибула поліція і затримала сторожа. Ним виявився 62-річний мешканець цього ж мікрорайону Вадим Мошкін. Слідчий оголосив йому підозру у «залишенні в небезпеці, що призвело до смерті людей». 3 червня Голосіївський районний суд відправив Мошкіна в СІЗО на два місяці. Сторож визнав свою провину, але заявив, що перед вибухом вже йшов до дверей і йому не вистачило декількох секунд, щоб врятувати людей.
https://graty.me/uk/chasu-bulo-malo-sud-u-ki%d1%94vi-zaareshtuvav-storozha-polikliniki-yakij-ne-vstig-vidkriti-ukrittya-pid-chas-raketnogo-obstrilu-ta-vryatuvati-lyudej/
Поліція поклала відповідальність за те, що трапилось, також на директора департаменту муніципальної безпеки Романа Ткачука, заступницю голови Деснянського району Ірину Алєксєєнко, директора поліклініки та його заступника з технічних питань. Вони отримали підозру у службовій недбалості . На думку слідства, вони мали проконтролювати, щоб укриття було відчинено цілодобово. Суд відправив їх під домашній арешт.
У соціальних мережах багато людей обурилися тим, що охоронець опинився в СІЗО, а його начальники та чиновники відбулися м’яким запобіжним заходом. Частина суспільства вирішила, що з Мошкіна роблять «цапа відбувайла». У Голосіївському суді сторожа представляв адвокат за призначенням . Після резонансу у соцмережах захищати Мошкіна безкоштовно зголосився приватний адвокат Сергій Моргун. Він написав скаргу на рішення про арешт і апеляційний суд сьогодні має її розглянути.
Адвокат, потерпілий Ярослав Рябчук та прокурор заходять до зали засідань. Мошкіна немає на лаві підсудних — він дивиться на всіх з екрана телевізора. Тюремники не привезли охоронця до суду, він буде брати участь через відеозв’язок з СІЗО.
— Вам зрозумілі свої права у судовому процесі? — запитує суддя Іван Рибак підозрюваного.
— Нічого не чути. Звук дуже спотворений, — відповідає Мошкін.
Його самого теж майже не чути. Адвокат просить, щоб сторожа перевели в інший зал з хорошою технікою. За словами захисника, Мошкін надасть важливі свідчення, і суд повинен його почути. Суддя погоджується і оголошує технічну перерву. Усі виходять в коридор.
— А що ж він має повідомити такого цікавого? — запитує чоловік загиблої жінки Ярослав у адвоката. — Мені взагалі не давали слова. У мене загинула дружина, я був на місці і бачив, де ця людина знаходилася.
— Ви хочете давати свідчення лише самі, а іншу сторону не хочете слухати?! — втручається дружина Мошкіна, яка прийшла підтримати свого чоловіка.
— Він повинен був відкрити двері! — лютує Ярослав.
— Треба дивитися на ситуацію ширше, — спокійно відповідає адвокат. — Усе намагаються звалити вину на охоронця. Я в жодному разі не кажу, що нам ця ситуація байдужа. Це трагедія, це жахлива трагедія.

Потерпілий Ярослав Рябчук у Київському апеляційному суді, 26 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Сварку перериває секретар, який кличе всіх назад до зали. Мошкін перейшов до іншої камери, але це не допомогло: він не чує суд, а суд — Мошкіна. Суддя Іван Рибак вирішує відкласти засідання на три дні, щоб сторож був присутній особисто.
Потерпілий Ярослав Рябчук розчарований тим, що підозрюваного не привезли.
— Це схоже на якийсь цирк, — обурюється він у розмові з журналістами. — Я взагалі прийшов, щоб подивитися йому в очі. Я там (на місці вибуху — Ґ) дивився йому в очі і хотілося б ще раз. Хотів дізнатися, як він себе почуває і як він взагалі буде жити після цього.
Ярослав вважає, що сторож повинен залишатися під арештом.
— Чому він взагалі має ходити поруч з нами? Він вбив людей, дитинку! — зітхає чоловік.
Через три дні Ярослав Рябчук чомусь не з’явився на суді. На цей раз Мошкіна доставили до зали. Він стоїть у скляному боксі для підсудних у вицвітшій футболці з зображенням орла та написом «Harley Davidson».
Засідання починається з того, що адвокат Сергій Моргун просить суд випустити свого клієнта з камери і дозволити сісти поруч з захисником. Начальник конвою та суддя не проти, і сторож виходить з боксу. У штани замість розірваної резинки на поясі він протягнув рожевий целофановий пакет, край якого стирчить позаду. На його ногах резинові шльопанці на босу ногу.

Вадим Мошкін у Київському апеляційному суді, 29 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Слово бере адвокат Сергій Моргун. Він заявляє, що Мошкіна треба звільнити з-під варти. Суд першої інстанції обгрунтував рішення про арешт тим, що сторож може сховатися або вплинути на свідків. Захисник з цим не згоден.
— Слідчий суддя не врахував, що Мошкін не переховувався від слідства і не має такого плану в майбутньому. Він визнав свою провину і визнає на сьогоднішній день. У нього немає судимостей, він має реєстрацію в Києві, проживає разом з дружиною, він не чинив опору під час затримання. Навіть коли забігли потерпілі і почали його бити, він не опирався і прийняв це як належне, — перераховує аргументи адвокат.
На його думку, прокуратура ніяк не довела, що Мошкін може вплинути на свідків. Він також просить врахувати похилий вік і те, що сторож сам постраждав від вибуху.
Адвокат вважає, що підозра Мошкіну є необґрунтованою. За його словами, сторожа не ознайомили з наказом, згідно якого той повинен відчиняти укриття. Моргун переконаний: слідство не врахувало, що у охоронця було мало часу, щоб відчинити двері — між сиреною і вибухом минуло лише п’ять хвилин.
За словами захисника, сторож взагалі почув сирену в останній момент. У Мошкіна — старий кнопковий телефон. Адвокат заявляє: адміністрація поліклініки могла видати йому смартфон з додатком, що повідомляє про тривогу, але не подбала про це.

Адвокат Сергій Моргун у Київському апеляційному суді, 26 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Суд надає слово самому Мошкіну і той розповідає свою версію подій 1 червня.
— Коли пролунав сигнал тривоги, я знаходився біля туалету. Відразу зрозумів, що ніч буде веселою, і побіг за ключами. Людей ще не було, я пішов у бомбосховище та відчинив двері… Подивився, чи можна запускати людей, включив всюди світло, — розповідає сторож.
Коли він піднімався з підвалу, почув, що люди стукають у двері.
— Я йшов так швидко, як міг, щоб швидше відкрити. Дійшов до реєстратури і прогримів вибух, і на цьому все, — пояснює Мошкін.
Прокурор Денис Тимошенко не погоджується з захистом. За його думкою, рішення про арешт Мошкіна є законним, а підозра — обґрунтованою. Судді уточнюють: а чи повинен був сторож взагалі відчиняти двері під час тривоги згідно зі своїми службовими інструкціями?
— Йде слідство. Якщо буде доведено, що він повинен був відкривати двері за наказом — це одне питання. Але є ще людський фактор. Як людина, він повинен був максимально швидко врятувати людей, оскільки вони були у небезпеці. З показань свідків випливає, що він навіть не намагався допомогти цим людям, — відповідає прокурор.

Прокурор Денис Тимошенко у Київському апеляційному суді, 29 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Судді відходять до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Під час перерви Мошкіна оточують журналісти та уточнюють, чи визнає він провину.
— Ви знаєте, прокурор сказав правду, — відповідає сторож. — Ми живемо в соціально відповідальному світі. Якщо у мене є шанс, хоча б найменший, я завжди повинен допомагати людям. Це дійсно так. А є наказ чи ні — не має значення.
— Тобто ви визнаєте провину?
— Звісно, люди ж загинули, — каже Мошкін тремтячим голосом, і його очі наповнюються сльозами. — Людське життя — це дуже багато. Не дай бог вам пережити це, коли помруть ваші діти. Це найстрашніше. Це наше майбутнє, це майбутнє нашої країни.
— А ти викликав швидку після вибуху? — намагається допомогти чоловіку дружина Мошкіна, яка спостерігає за інтерв’ю з лави для глядачів.
— Викликав, — відповідає сторож. — І приніс ліки. Все, що у мене було, я одразу дав. А що я міг? Відразу побіг викликати адміністрацію.

Вадим Мошкін у Київському апеляційному суді, 29 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Уточнюємо, яке покарання, на думку самого Мошкіна, він повинен понести.
— Це вирішить суд. Я не можу вплинути на суд і людей. Ви розумієте, ці люди на моїй совісті. Це не так просто, як ви думаєте, — знову плаче Мошкін.
— А на яке рішення очікуєте від сьогоднішнього суду?
— Це не моє справа. Моє діло — бути законопослушним, і це все, — відповідає Мошкін.
Після того, як суд його заарештував, і багато людей у соціальних мережах стали на захист сторожа, прокуратура несподівано оголосила йому ще одну підозру — на цей раз у розповсюдженні комуністичної символіки . Виявилося, що дружина Мошкіна — активістка організації «Всесоюзне об’єднання виборців народів СРСР». Ця організація вважає, що Радянський Союз розпався незаконно і юридично все ще існує.
Члени організації не сплачують за комунальні послуги, тому що вважають, що Україна створена незаконно і не має права вимагати від них оплату. Вони направляли посадовцям листи з претензіями. На їхніх бланках зображена медаль героя Радянського Союзу, а на мокрій печатці — радянський герб. Один з таких листів підписав Мошкін. Прокуратура трактувала це як поширення забороненої символіки і вручила підозру сторожу та його дружині.
Уточнюємо в Мошкіна, чи визнає він провину в цьому порушенні. Він не дає конкретної відповіді і починає роздумувати про завищені тарифи на комунальні послуги та комунізм.
— Комунізм помер ще 70 років тому, коли гнали на демонстрації, а всі йшли в бік. Тоді він помер, його вже ніколи не оживити. Ви можете що завгодно говорити або вітати все, що хочете, але він не повернеться, — розмірковує сторож.
До зали повертаються судді і оголошують рішення — клопотання адвоката задовольнити частково. Вони звільнили Мошкіна з-під варти в залі суду і змінили запобіжний захід на нічний домашній арешт. Суд заборонив йому виходити з квартири з 22:00 до 6:00.

Адвокат Сергій Моргун (ліворуч) та сторож Вадим Мошкін у Київському апеляційному суді, 29 червня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Усі виходять з зали. Адвоката вітають колеги з його компанії, які прийшли підтримати колегу. Очі дружини Мошкіна світяться від радості.
— Я не очікувала, що у нас є такі судді, дійсно справедливі. Вони дійсно поставилися з розумінням до цієї справи і прийняли правильне рішення, — каже вона «Ґратам». — Принаймні зараз він може бути вдома і спокійно бути з дружиною, дітьми. Це дуже важливо. Особливо, зважаючи на те, що він пережив. Йому потрібна реабілітація.
Сам Мошкін також радий і вдячний своїм захисникам.
— Дуже вдячний усім, хто мене підтримував. За те, що люди боролися, щоб була якась справедливість. Це каже про те, що люди гуртуються, — вважає Мошкін.
Він каже, що буде співпрацювати з слідством і шукати нову роботу.
— У мене є сім’я, її потрібно годувати. Це перше, а потім подивимося. Я живу сьогоднішнім днем і не знаю, що буде завтра, — каже він, і на його очах знову з’являються сльози. — Зараз ця війна, це щось з чимось. У нас ще стало трохи легше, а, наприклад, в Запорізькій області — ад. Я це зрозумів тільки тоді, коли побачив цю ракету. Спочатку це не стосувалося мене, але потім, як сталося це, я зрозумів — це щось жахливе. Раз — і людей більше немає. Що думають вони (росіяни — Ґ), коли роблять це, я не знаю. Але рано чи пізно за це доведеться відповідати.