«Поведінка Павла Вовка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя». Верховний суд підтвердив законність звільнення колишнього голови ОАСК

Велика палата Верховного суду підтвердила, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення з посади колишнього голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, було законним. ВРП ухвалила своє рішення після вивчення прихованих аудіозаписів з кабінету Павла Вовка, оприлюднених НАБУ в рамках розслідування щодо суддів ОАСК. Орган суддівського врядування зрештою звільнив голову суду за грубе порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. А сам суд у 2022 році ліквідувала Верховна Рада. Вовк поскаржився до Верховного суду, зокрема, що використання протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) поза рамками кримінального провадження було незаконним. 

Задоволення цієї скарги, на думку представників громадських організацій, які домагаються реформування судової влади, створювало б небезпечний прецедент, що міг потягнути за собою поновлення інших суддів, звільнених, як і Вовк, на підставі матеріалів з кримінальних проваджень.

«Ґрати» вивчили постанову ВС і детально розповідають про аргументи сторін, а також чому суд встав на бік ВРП та відмовив Павлу Вовку. 

Спроба зупинити розгляд справи 

На початку засідання 18 червня, на якому Верховний суд нарешті оголосив остаточне рішення, колегія суддів розглянула клопотання Павла Вовка про тимчасову зупинку розгляду його справи Великою палатою. Як пояснила адвокатка скаржника Валерія Лутковська, наразі Верховний суд розглядає іншу адміністративну справу, що стосується змін до регламенту Вищої ради правосуддя. На переконання Вовка та його захисниці, рішення у цій справі могли б вплинути й на розгляд скарги колишнього голови ОАСК.

Річ у тім, що у колегії на пленарному засіданні ВРП щодо звільнення Павла Вовка брала участь суддя Ольга Попікова, яка напередодні входила до Третьої дисциплінарної палати, що розглядала цю ж справу і чиє рішення якраз мали оцінити на пленарному засіданні. 

Представники Вищої ради правосуддя, однак, неодноразово заявляли, що така ситуація не порушувала закону про діяльність ВРП, оскільки суддя Попікова не брала участі в ухваленні остаточного рішення дисциплінарної палати, яке оскаржувалося на наступному рівні. 

Натомість адвокатка Лутковська з такою позицією не погоджувалася й стверджувала, що ця суддя вже долучалася до низки рішень у справі Вовка й мала сформовану позицію ще до пленарного засідання ВРП, а тому не мала права брати у ньому участь. Крім того, без участі Попікової кількість суддів у колегії Вищої ради правосуддя, що звільнила Вовка, зменшилася б до 10, тоді як для кворуму, аби ухвалити рішення, необхідно щонайменше 11.

У законі «Про Вищу раду правосуддя» зазначено, що «у розгляді скарги не беруть участі члени Вищої ради правосуддя, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення». Разом із цим, наприкінці травня минулого року ВРП внесла зміни до свого регламенту, зокрема додала пункт, що уточнює згадану норму закону й фактично звужує коло суддів, які не можуть брати участь у пленарному засіданні ВРП лише до тих, які безпосередньо ухвалили рішення дисциплінарної палати, на яке подали скарну.

Як пояснила Валерія Лутковська, інша особа (йдеться про іншого колишнього суддю ОАСК Євгена Аблова, який був заступником Вовка, фігурував на плівках і також отримав підозру від НАБУ) опинилася у подібному становищі, що й Павло Вовк, та подала до Касаційного адміністративного суду скаргу на внесення описаних змін до регламенту Вищої ради правосуддя. За словами адвокатки, суд зі скаржником погодився й визнав, що ВРП порушила норми закону, надмірно його конкретизуючи.

Адвокатка припустила, що Вища рада правосуддя спробує оскаржити таке рішення Касаційного адміністративного суду, і тоді законність змін до регламенту ВРП оцінюватиме вже Велика палата Верховного суду. Зважаючи на це, Павло Вовк та його представниця вважали за доцільне дочекатися остаточного рішення у цій справі, оскільки воно може бути застосоване і до справи самого Вовка.

Представник ВРП Артем Брінцов на засіданні виступив проти зупинки розгляду. За його словами, Велика палата Верховного суду має вирішити, чи був повноважним склад ВРП конкретно у цій справі. Також він підтвердив, що ВРП оскаржуватиме рішення Касаційного адміністративного суду, про яке говорила Лутковська, і висловив упевненість, що остаточне рішення буде на користь ВРП. Артем Брінцов пояснив, що зміни, які Вища рада правосуддя внесла до свого регламенту, відповідали правовим позиціям, які уже неодноразово викладала Велика палата Верховного суду.

«Відтак, жодних юридичних підстав на сьогодні для зупинення провадження у цій справі немає. Крім того, відповідна справа [про яку сказала адвокатка] не стосується скаржника у цій справі, вона була подана третьою особою задовго після того, як розпочалася ця справа, яка зараз слухається у Великій палаті», — зазначив представник ВРП.

Зрештою, клопотання Вовка про тимчасову зупинку провадження дійсно не задовольнили, і розгляд справи продовжився далі. У своєму остаточному рішенні Велика палата Верховного суду фактично погодилася з аргументами ВРП у цьому питанні. Суд підтвердив, що у засіданні Вищої ради правосуддя може брати участь особа, яка була залучена до роботи дисциплінарної палати, рішення якої оскаржується, якщо ця людина не ухвалювала остаточного рішення. Тому участь судді Попікової у пленарному засіданні ВРП, на якому розглядали справу Вовка, не порушувала закону.

Недопитані свідки, суперечливі терміни та практика Верховного суду

Павло Вовк мав і інші скарги на рішення дисциплінарної палати та ВРП, які адвокатка Лутковська неодноразово озвучувала перед Великою палатою Верховного суду, і які, відповідно, заперечували представники ВРП. Стосувалися вони здебільшого зауважень до процедури розгляду справи Вищою радою правосуддя, оскільки, як пояснила на січневому засіданні адвокатка, вона вважає недоцільним коментувати самі дії скаржника, оскільки про них відомо з матеріалів негласних слідчих дій, які, на думку Лутковської, ВРП не мала права використовувати.

Адвокатка Валерія Лутковська, 29 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Крім судді Попікової, Павло Вовк також подавав заяви на відвід більшості інших членів Вищої ради правосуддя, які розглядали його справу. Тим не менш, ВРП не задовольнила жодну з цих заяв, оскільки не виявила ознак упередженості відповідних суддів. 

У свою чергу, Вовк стверджував, що ВРП розглядала його заяви та ухвалювала щодо них рішення неповноважним складом, адже з 11 учасників пленарного засідання рішення щодо кожного відводу могли ухвалювати лише 10 суддів. Верховний суд із такою аргументацією не погодився й вирішив, що кворуму було досягнуто, адже законодавство не містить умови щодо участі у засіданні не менше 12 членів ВРП (більшість від складу Ради плюс один) для вирішення питання про відвід чи самовідвід члена ВРП.

За словами адвокатки Лутковської, доповідач дисциплінарної палати, що розглядала справу щодо дисциплінарного проступку Вовка, визначив обов’язковою явку чотирьох свідків, яких потрібно було заслухати. На засідання з’явився лише один з них, що, тим не менш, не завадило дисциплінарній палаті ухвалити рішення. 

«Вища рада правосуддя жодним чином не обґрунтувала, чому неявка цих свідків не вплинула на обґрунтованість рішення дисциплінарної палати, і це один з прикладів того, наскільки формально поставилася ВРП до розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати», — зазначила Лутковська.

Також Павло Вовк наполягав, що Вища рада правосуддя несвоєчасно повідомила його про свої засідання та відмовилася їх відкладати, чим порушила його право на справедливий суд. Зокрема, скаржник був незадоволений, що допит свідка відбувся без його участі й можливості також поставити запитання. 

На переконання Павла Вовка та його адвокатки, Вища рада правосуддя порушила терміни розгляду у цій справі. За словами Валерії Лутковської, під час початку розгляду справи Павла Вовка закон, який регулює діяльність ВРП, визначав, що розгляд дисциплінарного провадження починається у момент його відкриття Вищою радою правосуддя. У жовтні 2023 року редакція відповідної статті закону змінилася, і початок розгляду дисциплінарного провадження почав відраховуватися від дня, коли ВРП отримала відповідну дисциплінарну скаргу. Валерія Лутковська стверджувала, що Вища рада правосуддя фактично ретроспективно застосувала нову редакцію закону, що є неприпустимим.

На переконання Артема Брінцова, Вища рада правосуддя дотрималася усіх необхідних вимог під час розгляду справи Павла Вовка. За словами представника ВРП, теза про порушення термінів у справі Вовка будується на підміні понять «дисциплінарна справа» та «дисциплінарне провадження» і не відповідає дійсності. Артем Брінцова наголосив, що попри зміни до закону визначення моменту початку дисциплінарного провадження залишалося незмінним, незалежно від приводу до його початку, що уже було підтверджено іншим рішенням Верховного суду.

На минулому засіданні Великої палати Верховного суду у справі Павла Вовка Ольга Белінська, яка тоді представляла ВРП, також зазначила, що дисциплінарна палата дійсно допитала лише одного свідка, але дійшла висновку, що його свідчень вкупі з іншими зібраними матеріалами було достатньо для того, щоб ухвалити рішення. Крім цього, Белінська наголошувала, що сам Павло Вовк був повідомлений про засідання дисциплінарної палати і ВРП та мав можливість з’явитися, щоб викласти власні аргументи і поставити запитання свідку, але колишній голова ОАСК цього не зробив. 

Колишній голова ліквідованого ОАСК Павло Вовк оскаржує своє звільнення — Верховний суд наразі відклав остаточне рішення

Верховний суд у своєму рішенні погодився, що Вища рада правосуддя правильно розрахувала терміни, протягом яких можна було притягнути Павла Вовка до дисциплінарної відповідальності, і ухвалила рішення у межах визначеного законодавством часу. Так само суд визначив, що колишній голова ОАСК дізнався про засідання ВРП лише за 7 днів до нього, замість передбачених 10, оскільки перед цим був на лікарняному, але саме повідомлення було надіслане вчасно, тому скарги з цього приводу безпідставні.

Велика палата дійшла висновку, що відмова ВРП проводити повторний допит свідків та відсутність можливості у Павла Вовка поставити їм запитання, як і низка інших його зауважень до процедури розгляду, не є достатніми підставами для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя.

Чи має право ВРП звільняти суддів на підставі матеріалів НСРД

Засідання Вищої ради правосуддя, ілюстративне фото. Фото: Сайт ВРП

В основному, обговорення протягом розгляду справи за скаргою Павла Вовка точилось довкола використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) у дисциплінарному провадженні Вищої ради правосуддя. Йдеться про приховане прослуховування у кабінеті Вовка, яке оприлюднило Національне антикорупційне бюро України. За версією слідства, на плівках зафіксовано, як Павло Вовк планує з іншими суддями ОАСК встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією та Вищою радою правосуддя, тобто фактично захопити судову гілку влади в Україні. Ці матеріали стали ключовою підставою рішення ВРП визнати поведінку Вовка неетичною і звільнити його з посади.

Інструкція із захоплення влади в трьох актах. П’єса, зіграна у ролях

На переконання Валерії Лутковської, здійснення прихованого відеозапису в кабінеті її клієнта порушувало його право на приватність, передбачене статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Вона зазначала, що до приватного життя особи може належати і її професійна діяльність, оскільки у справі «Антовіч та Мірковіч проти Чорногорії» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав порушенням приватності відеоспостереження за викладачем в аудиторії, де той працював.

На думку Валерії Лутковської, у справі Павла Вовка використання матеріалів НСРД у дисциплінарному провадженні ВРП було незаконним, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс визначає, що інформація, отримана внаслідок втручання у приватне спілкування, може використовуватися лише у межах кримінального провадження. 

«При цьому, я погоджуюся з позицією Великої палати Верховного суду в іншій справі, що ВРП має право отримувати будь-які документи чи будь-які відомості з будь-яких джерел для ухвалення рішення щодо дисциплінарної відповідальності судді, але Велика палата зробила застереження, що це має відбуватися у порядку, встановленому законодавством. Відповідно, питання стосовно того, чи встановлене законодавством право ВРП отримувати матеріали НСРД, — це питання, яке ми так само просимо визначити Велику палату», — сказала адвокатка.

Представниця ВРП Ольга Белінська на попередніх засіданнях у справі натомість стверджувала, що Вища рада правосуддя вважає за можливе використовувати у своїх дисциплінарних провадженнях матеріали НСРД, і що така позиція вже підтримана низкою рішень Великої палати Верховного суду. За словами представниці ВРП, закон про діяльність Вищої ради правосуддя дає дозвіл витребовувати будь-які документи з будь-яких інших проваджень, щоб встановлювати наявність або відсутність дисциплінарного проступку в діях судді. Ольга Белінська також наголошувала, що Вища рада правосуддя діє незалежно від кримінального провадження, з якого було витребувано документи.

Як ідеться у рішенні Великої палати Верховного суду, у лютому 2024 року НАБУ надало Вищій раді правосуддя матеріали зі своїх кримінальних проваджень щодо Павла Вовка та інших осіб, зокрема аудіозаписи розмов у кабінеті колишнього голови ОАСК, їх стенограми та супутні експертизи. Бюро вказало, що розголошення цих матеріалів та їх передача ВРП не зашкодить досудовому розслідуванню. У тексті рішення Верховного суду зазначено, що автентичність цих матеріалів підтверджують проведені експертизи, а голос Павла Вовка на аудіозаписах також впізнав свідок, якого допитала дисциплінарна палата ВРП.

Велика палата наголошує, що дисциплінарний проступок не тотожний кримінальному правопорушенню, а перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді. Зважаючи на це, ВРП не оцінює докази на допустимість і належність, а лише визначає, чи свідчать вони про вчинення дисциплінарного проступку. Крім того, рішення Вищої ради правосуддя не впливає на визнання людини винною чи невинною у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення.

«Притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення», — вказано у рішенні Верховного суду.

Він зазначає, що інформація, яку з’ясували під час розслідування кримінального злочину, вчинення якого ще не вдалося довести, може бути використана для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тож, згідно з рішенням Великої палати, передача Вищій раді правосуддя матеріалів НСРД з кримінального провадження щодо Павла Вовка не суперечила закону та легітимній меті здобуття цих матеріалів. Крім цього, суд наголосив, що ВРП не підпорядкована Кримінальному процесуальному кодексу, а керується у своїх діях власним законом.

«Даючи відповідь щодо можливості використання певних доказів, зокрема інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, Дисциплінарна палата та ВРП не мають права покладатися на результати оцінки інших органів, а здійснюють таку оцінку самостійно та врешті відповідають на питання, чи є надані докази чіткими і достатньо переконливими, щоб об’єктивно стверджувати про вчинення суддею певного дисциплінарного правопорушення», — зазначає суд.

У рішенні Верховного суду також вказано, що правоохоронці дійсно втручалися у приватне життя Павла Вовка, але робили це у межах закону, адже проведення НСРД відбувалося відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу, санкціоновано ухвалами слідчого судді у межах розслідування кримінальних справ. На переконання суду, такі дії відповідають Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Суд також звертає увагу на значний суспільний інтерес щодо функціонування судової влади, а також на звіт Єврокомісії щодо прогресу України на шляху до вступу в ЄС, у якому йдеться, що боротьба з корупцією та ефективна робота судочинства мають пріоритетне значення. Ба більше, ЄСПЛ уже оцінив позов Павла Вовка й визначив, що прослуховування у його кабінеті й публікація частини цих матеріалів були виправданими, зважаючи на значення цієї інформації для демократичного суспільства. Верховний суд наголошує, що підхід Європейського суду у таких справах ґрунтується на правовому прагматизмі, тобто першочерговості досягнення реальної справедливості, а не винятково дотримання юридичних норм.

«Велика Палата Верховного Суду вважає, що використання дисциплінарним органом інформації, яка міститься в протоколах НСРД, є прийнятним в дисциплінарному провадженні, яке здійснюється задля досягнення надзвичайно важливої мети — зміцнення довіри людей до суду і суддів, очищення судової влади, яка є опорою суспільства, від безвідповідальних, непрофесійних осіб, примноження справедливості у суспільстві, ефективнішого захисту прав людини», — йдеться у рішенні.

Павло Вовк. Фото з фейсбука Вовка

Верховний суд не лише визнав законність дій ВРП, але й погодився із самими висновками, яких дійшла дисциплінарна палата і Вища рада правосуддя. Суд вказав, що обставини, які вдалося з’ясувати у межах дисциплінарного провадження, доводять, що Павло Вовк грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. У рішенні також зазначається, що сам екссуддя, при цьому, не навів обґрунтованого пояснення своєї версії подій. Суд додає, що дії Вовка набули значного розголосу в медіа та негативно вплинули на авторитет не лише ОАСК, а й судової системи загалом.

«Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати про те, що така поведінка судді ОАСК Павла Вовка порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду», — стверджується у рішенні суду.

Раніше, у січні цього року, 11 членів та членкинь Вищої ради правосуддя також опублікували спільну заяву, в якій обґрунтовували допустимість використання матеріалів НСРД у дисциплінарних провадженнях. Вони зазначили 2019 року дисциплінарні палати подали на звільнення уже 50 суддів саме на підставі розсекречених матеріалів НСРД, і станом на момент публікації цієї заяви, жодне з цих рішень не було скасоване.

Власне, ця статистика також зумовлювала значне напруження довкола розгляду справи Павла Вовка. Як неодноразово наголошував аналітичний центр Фундація DEJURE, задоволення скарги Вовка та поновлення його на посаді створювало б небезпечний прецедент, що міг би потягнути за собою аналогічні рішення на користь десятків інших екссуддів ОАСК та колишніх суддів, підозрюваних у хабарництві, інших порушеннях та проросійській позиції. У своїх рішеннях про їх звільнення Вища рада правосуддя також спиралася на матеріали НСРД. Тож якби Верховний суд, розглядаючи справу Вовка, вирішив, що використання у дисциплінарних провадженнях таких матеріалів є неприпустимим, це могло б стати вагомим аргументом у інших справах.

Довгий шлях до остаточного звільнення

У 2019 й 2020 роках Національне антикорупційне бюро опублікувало плівки, на яких, за даними слідства, Павло Вовк, інші судді ОАСК та голова Державної судової адміністрації планують встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою правосуддя. В результаті, у липні 2020 року НАБУ оголосило Павлу Вовку та його спільникам підозри у створенні злочинної організації та керівництві нею частина 1 статті 255 Кримінального кодексу України . Сам очільник ОАСК отримав також підозри про намір повалити конституційний лад або захопити державну владу, організацію кримінального правопорушення, незаконний вплив на державні органи з використанням службового становища та одержання неправомірної вигоди за вплив на ухвалення рішень частина 1 статті 109, частина 3 статті 27, частина 2 статті 344, частина 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України .

Адвокат Роман Маселко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Посилаючись на цю інформацію, 12 липня 2021 року член ВРП Роман Маселко подав дисциплінарну скаргу на неналежну поведінку Павла Вовка, адже, на його переконання, дії голови ОАСК підривали авторитет правосуддя та мали потягнути за собою його звільнення з посади. Пізніше Маселко подав до ВРП ще три скарги, що стосувалися можливих проступків Вовка.

13 листопада 2024 року Третя дисциплінарна палата ВРП за результатами розгляду справи вирішила звільнити Павла Вовка з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, а 18 березня наступного року це рішення підтримала і Вища рада правосуддя.

Тим часом, ще у грудні 2022 року Верховна Рада проголосувала за ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва, який очолював Павло Вовк. У тому ж місяці відповідний закон підписав президент.

Після поразки на обох стадіях розгляду Вищої ради правосуддя, Вовк подав скаргу на її рішення до Верховного суду. Восени 2025 року Велика палата розпочала розгляд його справи, який продовжився й цього року. Попередні два засідання у справі минули не без пригод. Так, перед засіданням 29 січня у суд прийшла жінка, яка, за даними «Слідства.Інфо» є донькою Павла Вовка — Діана Вовк. Вона кричала й ображала присутніх активістів та медійників, зокрема звинувачувала їх у «продажності». Натомість на засідання 9 квітня багатьом охочим навіть не вдалося потрапити. Співробітники Верховного суду не пустили в будівлю частину журналістів та активістів, пояснивши це відсутністю достатньої кількості місць у залі, де проходив розгляд скарги Павла Вовка. При цьому, насправді багато сидінь залишилися вільними, а частина журналістів провела засідання стоячи (зокрема, щоб зручніше здійснювати відеозапис чи фотофіксацію), тобто не було заборонено довільним чином розташовуватися у відведеній для слухачів та медіа частині зали.

Крім того, у квітні Велика палата розпочала розгляд скарги колишнього голови ОАСК заново. Таке рішення ухвалили через зміну складу суду, оскільки у березні цього року до складу Великої палати увійшла Ольга Ступак, яка не брала участі у попередньому засіданні у справі Вовка. Фундація DEJURE писала про те, що Ступак, ймовірно, вдавалася до недостовірного декларування, а також що її голос у складі Великої палати може зіграти на користь Павлу Вовку.

Тим не менш, 18 червня Верховний суд ухвалив остаточне рішення у справі, яким відмовив у задоволенні скарги Павла Вовка та залишив чинним рішення ВРП про його звільнення.

Колишній голова ОАСК намагався відстояти свою позицію не лише в межах українського судочинства, але й звернувся до Європейського суду з прав людини. При чому, зробив це ще до дисциплінарної скарги — у січні 2021 року. Вовк стверджував, що відеозйомка у його кабінеті й подальша публікація плівок НАБУ порушили його права на презумпцію невинуватості й повагу до приватного життя, а також що вони мали на меті створити тиск на суддівство. Через п’ять років ЄСПЛ опублікував своє рішення, у якому визнав заяву Павла Вовка неприйнятною. У тексті йшлося про те, що екссуддя належним чином не скористався інструментами захисту своїх прав на національному рівні, що він мав зробити, перш ніж звертатися до Європейського суду. Крім цього, ЄСПЛ дійшов висновку, що публікація плівок була цілком обґрунтована громадським інтересом.

При цьому, справу Павла Вовка та його колишніх колег за підозрами від НАБУ досі розглядають Вищий антикорупційний та інші суди. Обвинувальний акт до ВАКС передали у червні 2022 року, після чого тривала стадія підготовчого засідання, що завершилася аж у квітні 2024-го: обвинувачені заявляли численні відводи суддям та переносили засідання. Наразі продовжується розгляд справи по суті.

Редакторка: Тетяна Козак