Колишній голова ліквідованого ОАСК Павло Вовк оскаржує своє звільнення — Верховний суд наразі відклав остаточне рішення

Велика палата Верховного суду 29 січня не стала виносити рішення і оголосила перерву у розгляді скарги колишнього голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка на звільнення Вищою радою правосуддя (ВРП) з цієї посади. 

Підставою для звільнення стали плівки НАБУ, на яких, за версією слідства, Вовк обговорює з іншими суддями ОАСК наміри встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією та Вищою радою правосуддя — фактично захопити судову гілку влади в Україні. Вовк відкидає всі звинувачення.

Справу за обвинуваченням Павла Вовка та інших суддів ОАСК слухають вже чотири роки у Вищому антикорупційному суді. За цей час Вовк подав скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а також звернувся до Конституційного суду.

Детальніше про справу Павла Вовка у Верховному суді, рішення ЄСПЛ та розгляд звернення у Конституційному суді — у тексті «Ґрат».

Справа колишнього голови ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва — резонансна, тому на засіданні 29 січня було людно. Окрім журналістів прийшла команда Фундації DEJURE, громадської організації, яка адвокатує судову реформу та вимагає звільнення недоброчесних суддів. Активісти організації були у футболках із написами «Я ляжу, але воно суддею не буде». Частину таких футболок вилучила в них охорона суду, стверджуючи, що це тиск на суд. 

Павла Вовка на засіданні не було, натомість зʼявилась жінка, яка, за даними видання «Слідство.Інфо», є донькою екссудді Діаною Вовк. Перед початком засідання вона не захотіла спілкуватися із журналістами, звинувативши їх у продажності, а потім пішла. 

Павла Вовка представляла у суді адвокатка Валерія Лутковська, ексомбудсманка та колишня урядова уповноважена у справах Європейського суду з прав людини. Від вищої ради правосуддя була Ольга Белінська, завідувачка відділу представництва інтересів ВРП в судах​. 

Велика палата Верховного суду виділила по десять хвилин для виступу кожної зі сторін, аби вони по черзі виклали свої аргументи.

Вовк оскаржує право ВРП використовувати матеріали прослушки

Екссуддя Павло Вовк та його адвокатка Валерія Лутковська у скарзі наполягають, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення було незаконним через, зокрема, використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій — прихованих відеозаписів з кабінету судді. Їх вело Національне антикорупційне бюро в рамках кримінального провадження про зловживання в ОАСК. Плівки були розсекречені та оприлюднені у 2019 та 2020 роках. 

Інструкція із захоплення влади в трьох актах. П’єса, зіграна у ролях

«Всі відомості, які стали підставою для прийняття рішення Вищою радою правосуддя, були зібрані виключно з матеріалів НСРД (негласних слідчих розшукових дій — Ґ), які ВРП не має права використовувати, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом. Відомості, які навіть не визнано належними доказами у рамках кримінального процесу», — заявила адвокатка Лутковська.

На її переконання, прихована відеозйомка у кабінеті Вовка порушили право на приватність, передбачену статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Адвокатка посилалася на рішення ЄСПЛ у справі «Денисюк та інші проти України», де зазначено, що таке втручання є можливим, але у випадку, якщо воно передбачене законом, має певну мету і є необхідним у демократичному суспільстві. Лутковська стверджувала: записи НАБУ не відповідають таким вимогам, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс дозволяє використовувати інформацію, отриману внаслідок втручання у спілкування, лише в рамках кримінального провадження (пункт 3 статті 14 КПК).

Один із суддів Верховного суду зауважив, що адвокатка у своєму виступі не говорить про саму суть дисциплінарного проступку Павла Вовка. Лутковська відповіла на це, що не вбачає сенсу аналізувати дії свого клієнта, оскільки про них ми дізнаємося із записів НАБУ, які Вища рада правосуддя, на переконання адвокатки, не мала права використовувати у своєму провадженні.

Крім того, на думку представниці Павла Вовка, при розгляді його справи ВРП допустила кілька інших суттєвих порушень.  

За словами Лутковської, Третя дисциплінарна палата ВРП спершу визначила, що мала допитати чотирьох свідків, аби обґрунтувати своє подальше рішення. З них з’явився лише один, але це не завадило ВРП сприймати рішення палати повноважним. 

Адвокатка Лутковська зауважила, що у пленарному засіданні ВРП, на якому вирішувалось питання про звільнення Павла Вовка, брала участь суддя Ольга Попікова. Вона є членкинею Третьої дисциплінарної палати. Хоча Попікова не брала участь у фінальному рішенні своєї палати щодо Вовка, яке потім розглядала ВРП, суддя брала участь в ухваленні попередніх рішень палати щодо дисциплінарної справи Вовка. Тому, на переконання Лутковської, Попікова мала сформовану думку щодо звільнення голови ОАСК  й не повинна була брати участь у пленарному засіданні ВРП.

«Був граничний кворум під час пленарного засідання ВРП, один з членів ВРП входить до складу Третьої дисциплінарної палати і вже приймав низку рішень по цьому дисциплінарному провадженню. Чи участь пані Попікової у розгляді на пленарному засіданні відповідає закону? З моєї точки зору — ні. Відповідно, ставить під питання весь склад пленарного засідання, ставить під питання кворум для прийняття рішення і ставить під питання право на суд», — заявила адвокатка.

Використання НСРД — стала практика ВРП  

Засідання Вищої ради правосуддя (ілюстративне фото). Фото: Вища рада правосуддя

Представниця ВРП Ольга Белінська у своєму виступі зауважила, що у пленарному засіданні ВРП не можуть брати участі лише ті судді, які входили до дисциплінарної палати, коли та ухвалила оскаржуване рішення. Тож, на переконання Белінської, суддя Попікова мала право долучитися до пленарного засідання ВРП щодо судді Вовка, і кворум в 11 осіб був достатнім для ухвалення рішення. Також вона наголосила, що неявка частини свідків на засідання дисциплінарної палати не робить її рішення незаконним, оскільки палата спиралася й на інші пояснення, свідчення та експертизи.

Представниця ВРП додала, що сам Павло Вовк не скористався своїм правом з’явитися на засідання Третьої дисциплінарної палати і Вищої ради правосуддя й надати свої доводи — ні у режимі відеоконференції, ні очно.

Не погодилася Белінська і з позицією сторони скаржника щодо використання плівок НАБУ. 

«Члени Вищої ради правосуддя можуть робити запити на будь-яку інформацію, зокрема матеріали НСРД, на будь-які матеріали судової справи, на будь-яку інформацію з установ, організацій, підприємств. ВРП може використовувати ці дані у своїх дисциплінарних провадженнях, і ніякої шкоди для досудового розслідування це не призведе», — зауважила Белінська.

Ольга Белінська наголосила, що, Вища палата правосуддя не є судом, а тому не досліджує допустимість доказів та не встановлює вину чи невинуватість особи, а також не спирається на оцінку кримінального суду.

«Ми не досліджуємо кримінальне правопорушення, для нас це не важливо, ми лише беремо факти з матеріалів НСРД щодо поведінки судді під час здійснення правосуддя, його робочих моментів та позаробочих», — сказала Белінська.

13 січня цього року одинадцять членів ВРП вийшли зі спільною позицією щодо використання НСРД у дисциплінарних провадженнях. В ній зазначили, що це багаторічна стала практика як у рішеннях дисциплінарних органів ВРП, самої ВРП, так і в судовому контролі з боку Верховного Суду. 

З 2019 року Дисциплінарні палати ВРП подали на звільнення 50 суддів на підставі розсекречених матеріалів НСРД — ВРП залишила в силі майже всі ці рішення і лише у двох випадках змінила вид дисциплінарного стягнення. Велика Палата Верховного Суду не скасувала жодного рішення, що стосувались звільнення суддів за матеріалами НСРД, й залишила чинними вже вісім таких рішень.

Судді Верховного суду поставили ще кілька запитань представникам сторін і після невеликої перерви Велика палата Верховного суду оголосила, що продовжить вивчати матеріали справи і призначила ще одне засідання на 9 квітня цього року.

«Плівки ОАСК» та звільнення Павла Вовка

12 липня 2021 року член Вищої ради правосуддя Роман Маселко подав до ВРП дисциплінарну скаргу на неналежну поведінку судді Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка. Автор скарги посилався на «загальновідомий факт» про те, що НАБУ в рамках кримінального провадження записувало розмови голови ОАСК у його кабінеті. Й дії Павла Вовка, зафіксовані на цих плівках, — несумісні зі статусом судді, підривають авторитет правосуддя та вимагав його звільнення з посади.

Старший детектив НАБУ Володимир Васильчук біля будівлі Окружного админістративного суда Киева, где відбуваються обшуки, 6 квітня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

НАБУ оголосило Павлу Вовку, його заступнику Євгенію Аблову, суддям ОАСК Володимиру Келеберді, Ігорю Качурі, Олексію Огурцову, Ігорю Погрібніченку, Богдану Саніну та ексголові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку підозри про створення злочинної організації та керівництво нею частина 1 статті 255 Кримінального кодексу України . Вовк та інші судді також отримали підозри про намір повалити конституційний лад або захопити державну владу частина 1 статті 109 КК . Сам очільник ОАСК також отримав підозри про організацію кримінального правопорушення, незаконний вплив на державні органи з використанням службового становища та одержання неправомірної вигоди за вплив на ухвалення рішень частина 3 статті 27, частина 2 статті 344, частина 2 статті 369-2 КК .

За версією слідства, підозрювані планували встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя та створити перешкоди у їхній роботі, щоб обійти процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Протягом 2022 року Роман Масленко подав до ВРП ще три дисциплінарні скарги, у яких ішлося, що Павло Вовк незаконно впливав на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, намагався зупинити її роботу, а також надсилав до правоохоронних органів неправдиве повідомлення про мінування будівлі ВРП. 

Третя Дисциплінарна палата ВРП розглянула об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Маселка й у листопаді 2024 року ухвалила рішення звільнити Павла Вовка з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вовк подав скаргу до Вищої ради правосуддя, але 18 березня 2025 року вона ухвалила аналогічне рішення: звільнити Павла Вовка з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. У ній ідеться, що причиною для звільнення судді є, зокрема, вчинення ним істотного дисциплінарного проступку.

Програна скарга до ЄСПЛ

У 2021 році Павло Вовк також звернувся до Європейського суду з прав людини щодо записів у його кабінеті, які НАБУ опублікувало на своєму ютуб-каналі. Він стверджував, що такі дії правоохоронців порушили його права на презумпцію невинуватості й повагу до приватного життя, а також що вони мали приховану мету — тиск на суддівство. Крім того, Вовк скаржився на відсутність ефективних засобів для захисту своїх прав на національному рівні.

Проте 29 січня 2026 року ЄСПЛ опублікував своє рішення, яким визнав заяву Павла Вовка неприйнятною. 

Пояснено це було тим, що екссуддя належним чином не скористався тими інструментами захисту своїх прав, які існують в Україні. Вовк звернувся до Державного бюро розслідувань щодо дій НАБУ, однак жодна його скарга не стосується саме порушення презумпції невинуватості чи наклепу. Замість звернення до ДБР, йдеться у позиції ЄСПЛ, екссуддя міг подати цивільний позов про захист своєї честі, гідності та ділової репутації. Суд наголосив, що дозволи на оприлюднення відеозаписів були видані згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, а опублікували їх посадовці НАБУ, тож Вовк міг подати цивільний позов саме проти антикорупційного бюро.

Крім того, ЄСПЛ вказав на відсутність переконливих доказів, які б свідчили про приховані мотиви дій НАБУ. 

Європейський суд з прав людини відзначив, що «громадськість має законний інтерес до інформації про кримінальні провадження, особливо щодо функціонування судової системи», а підтримка доброчесності й запобігання корупції є важливими для Ради Європи та ЄСПЛ. Зважаючи на це, публікація записів, які свідчать про можливі правопорушення Павла Вовка, мала законні підстави.

Звернення до Конституційного суду України

Крім того, Павло Вовк подав скаргу до Конституційного суду України, Перший сенат якого розглядав 21 січня цього року. Вовк оскаржує норму, що забороняє суддям із ліквідованих судів переводитися до інших судів аналогічного або нижчого рівня без конкурсу і кваліфікаційного оцінювання. Йдеться про пункт 61 12-го розділу прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У 2019 році Вища кваліфікаційна комісія суддів констатувала неявку Павла Вовка на іспит, а у 2022-му ОАСК, де той працював, було ліквідовано. 

У 2024 році Вовк звернувся до ВККС із проханням завершити процедуру кваліфікаційного оцінювання, але комісія визнала іспит таким, що не відбувся, та внесла зміни до графіка складання цього іспиту. У своїй скарзі до Конституційного суду Вовк стверджує, що безстроковість процедури кваліфікації порушує його конституційне право на працю.

«У разі підтримки цієї позиції Конституційним Судом виникне небезпечний прецедент. Судді, які не завершили або свідомо уникали кваліфікаційного оцінювання,  зокрема ті, до кого є серйозні питання щодо доброчесності, зможуть безперешкодно переводитися до інших судів у разі ліквідації чи реорганізації їхнього суду», — застерігають у Фундації DEJURE.