Справа «Північних потоків»: cуд першої інстанції у Хорватії дозволив передати українця Німеччині за двома ордерами на арешт

У Хорватії адвокати арештованого українця Володимира Журавльова подаватимуть апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції про дозвіл на видачу Німеччині свого підзахисного. Німецькі слідчі підозрюють його як водолаза-співучасника підриву російсько-німецького газогону «Північний потік» чотири роки тому. 

46-річного громадянина України Володимира Журавльова, жителя польського міста Прушкова, хорватські правоохоронці затримали 19 серпня 2026 в готелі курортного міста Пула-Пола на підставі європейського ордера на арешт, виданого німецьким судом у червні 2024 року. Чоловік тоді перебував у Хорватії в ролі консультанта на зйомках голлівудського трилера про руйнування «Північних потоків».

Журавльов уже вдруге потрапив у в’язницю за підозрою у диверсії газогонів на запит німецького суду: у вересні минулого року суд у Варшаві відмовився видати українця Німеччині — чоловіка відпустили на волю.

Колізія розгляду екстрадиції в Хорватії полягає у тому, що рішення про передачу українця судді першої інстанції ухвалили на підставі не одного, а одночасно двох європейських ордерів на арешт від Німеччини. На момент затримання українцю інкримінували антидержавну диверсію, а згодом німецькі слідчі додали й воєнний злочин. У команді захисту переконані, що це створило правову невизначеність, коли формулювання правопорушень — майже ті самі, а кваліфікація злочину — різна. Власне, це питання і стало одним з провідних аргументів апеляційної скарги громадянина України. До завершення стадії апеляції затриманий перебуватиме у СІЗО в’язниці Пула-Пола. 

«Ґрати» розповідають про рішення хорватського суду щодо видачі Володимира Журавльова  і позицію його адвокатів.

Додатковий ордер про воєнний злочин

Передача розшукуваного Володимира Журавльова німецькій стороні затверджена ухвалою Окружного суду в Пулі-Полі від 18 вересня 2026 року. У тексті рішення, з яким ознайомилися «Ґрати», судді вказують, що ухвалили рішення на основі двох європейських ордерів на арешт, виданих Федеральним верховним судом Німеччини. 

Перший із них — від 5 червня 2024 року — за яким хорватські правоохоронці затримали українця, кваліфікує інкримінований йому злочин як антиконституційну диверсію, умисне спричинення вибуху з використанням вибухових речовин та руйнування будівель. Ці підозри ґрунтуються на статтях 88 (1) (3), 305 (1) та 308 (1) німецького кримінального кодексу. 

Пройшло трохи більше тижня від дня взяття під варту Журавльова, як Федеральний верховний суд в Карлсруе (Німеччина) випустив новий європейський ордер на арешт від 28 серпня 2026 року, а вже 7 вересня в Окружний суд Пули цей документ подала місцева прокуратура. У другому ордері від німців кваліфікація злочину змінена: йдеться вже про воєнний злочин у зв’язку з нападом на цивільний об’єкт, порушення роботи об’єктів комунального господарства та руйнування споруд. Відповідно вказують статтю 11, частина 1 речення 1, пункт 2 Закону про міжнародні злочини та статті 308 (1), 316b (1) і (2) та 305 частина 1 Кримінального кодексу Німеччини. Максимальний термін ув’язнення може бути 15 років. 

У двох німецьких запитах йдеться про одну й ту саму подію — пошкодження вибухами газопроводів «Північний потік 1» та «Північний потік 2» у часовому  проміжку 8-26 вересня 2022 року. Володимира Журавльова називають співучасником злочину і що він виконував роль водолаза, котрий встановив щонайменше чотири вибухові пристрої, які вибухнули 26 вересня, серйозно пошкодивши три з чотирьох газогонів. У другому ордері на арешт, який докладно цитує хорватський суд, німці детальніше описали воєнно-політичний контекст правопорушення та наслідки для німецької економіки. 

Вказали, що у квітні 2022 року план знищення згаданих транснаціональних газогонів розробили військовослужбовці ЗСУ. 

«Члени групи діяли за наказом та з відома українських державних органів влади. Вони усвідомлювали, що газогони не є законною військовою ціллю і що вони не мали повноважень проводити бойові операції такого типу», — цитує європейський ордер на арешт хорватський суд першої інстанції. 

Прокуратура округу Пула-Пола просила суд визнати й дозволити екстрадицію за обома європейськими ордерами на арешт розшукуваного українця, заявивши про відсутність підстав відмовити німцям. Журавльов виступив проти видачі до Німеччини стосовно обох ордерів. Команда захисту вимагала від хорватського суду відхилити обидва запити від німців. 

Один із захисників затриманого Микола Катеринчук вважає найбільш обурливим і проблемним саме цей факт, за його висловом — правової невизначеності. 

«Для чого Хорватії передавати Німеччині цю людину, і як, за якими статтями її будуть судити? Що робити, коли є два ордери на арешт, обидва вони чинні та з описом однакових подій, але з різною кваліфікацією? Міжнародними конвенціями не передбачений чіткий алгоритм у таких випадках. Хорватське законодавство у подібних ситуаціях забороняє ухвалювати остаточне рішення стосовно екстрадиції й зобов’язує місцевий суд звернутися в Європейський суд з прав людини, щоб той вирішив питання. А цього не зробили. Адвокати вимагали від суддів звернутися до німецької прокуратури за поясненнями, чому екстрадиція провадиться за двома євроордерами на арешт, це ж нонсенс», — коментує для «Ґрат» адвокат Микола Катеренчук, захисник Журавльова в Україні. 

«Польське рішення» Хорватія відкинула

У зв’язку з ордером від 5 червня 2024, то хорватські адвокати Журавльова наполягали відхилити його, посилаючись на рішення польського суду 17 жовтня 2025, котрий вже вирішив питання екстрадиції в судовому порядку за цим самим ордером на арешт. Тоді суд першої інстанції у Варшаві відмовив німцям видати громадянина України Володимира Журавльова, заявивши, зокрема, про брак доказових матеріалів від німецької сторони та відсутність юрисдикції Німеччини розглядати цю справу.

«Це не диверсія». Суд у Варшаві заблокував екстрадицію до Німеччини українця, підозрюваного у підриві газопроводу «Північний потік» 

Проте, хорватські судді висновки польських колег проігнорували: «компетентний суд Хорватії зобов’язаний ухвалити рішення відповідно до внутрішніх положень про виконання європейського ордера на арешт». Також пояснили, що відмова однієї держави виконувати європейський ордер на арешт не зобов’язує іншу країну заблокувати видачу у випадку того самого ордера на арешт. 

Адвокат Володимира Журавльова Микола Катеренчук. Фото: OSCE Parliamentary Assembly

«Маємо два різних рішення стосовно Володимира Журавльова (у Польщі та Хорватії) стосовно одних і тих самих подій, з тим самих ордером на арешт, але по одному його випустили, а по іншому — ні», — констатував у коментарі «Ґратам» Микола Катеринчук.

Стосовно ордера від 5 червня 2024-го та польського рішення захист просив застосувати принцип non bis in idem (коли особу не можна повторно переслідувати чи карати за ті самі правопорушення — Ґ) відносно другого ордеру від 28 серпня 2026, оскільки йдеться про ту саму подію, але яка у новішому запиті має іншу юридичну кваліфікацію. За висновками хорватського суду, рішення Польщі на підставі її внутрішнього кримінально-процесуального кодексу не вважається остаточним вердиктом щодо кримінальної відповідальності особи. 

Якби ця особа у державі-члені ЄС (Польщі) отримала остаточний вирок про виправдання або засудження за діяння, описані в європейських ордерах на арешт, тоді б відмова у видачі для іншої держави (Хорватії) була б обов’язковою, тлумачать судді у тексті рішення про дозвіл на екстрадицію Журавльова. А європейський ордер німецької сторони від 28 серпня 2026, переконані в хорватському суді, не порушує принцип ne bis in idem, бо цей документ — не кримінальний вирок, а лише новий процесуальний акт держави, яка прагне присутності розшукуваної особи в кримінальному провадженні. Так само як і перший ордер на арешт від німців від 5 червня 2024 не порушує згаданий принцип, кажуть у Хорватії, адже польський суд не встановлював провини чи невинуватості підозрюваного. 

Підтверджена юрисдикція Німеччини

Команда захисту також пробувала довести суддям, що назване німцями правопорушення як воєнний злочин та відповідну справу мав би розглядати справді компетентний у цьому Міжнародний кримінальний суд, а не суд Федеративної Республіки Німеччини. У зв’язку з питанням юрисдикції адвокати наголошували на воєнному контексті описаних подій, вказавши, якщо особа діяла в рамках ЗСУ України в умовах оборонної війни проти Росії, то це не становить кримінального правопорушення. 

Захист ще спростовував належність газогонів німецькій інфраструктурі, оскільки більшу частину труби контролює російський «Газпром» та відповідно Російська Федерація. І ці аргументи хорватський суд визнав безпідставними. По-перше, наголосили, що «самі собою обставини війни та дії під час конфлікту не виключають автоматично кримінальної відповідальності». А Міжнародний суд не має виключної юрисдикції щодо воєнних злочинів, бо його юрисдикція може доповнювати національні кримінальні повноваження. Тобто національні суди держав у разі підстав для кримінального судочинства можуть і повинні переслідувати в судовому порядку за такі злочини, заявили в Окружному суді Пула-Поли.

По-друге, з опису фактів в ордерах на арешт, газопроводи були підключені до німецької енергетичної інфраструктури, а група правопорушників намагалася перешкодити поставкам газу в Німеччину. Тому судді підтвердили юрисдикцію німецького суду на розгляд справи, не заперечивши власність «Газпрому» та економічний зв’язок Росії із «Північними потоками».

Українець Журавльов і його захисники виступали проти екстрадиції ще й тому, бо не впевнені, що у Німеччині йому забезпечать справедливий та неупереджений судовий процес. Зокрема, посилалися на видачу другого ордера на арешт із серйознішим обвинуваченням у воєнному злочині уже під час перебування українця за ґратами хорватського СІЗО, затриманого за першим ордером на арешт. Адвокати Матія Мілош та Любо Павасович Віскович наголосили також і на політичному контексті справи. 

Вердикт хорватського суду про дозвіл на видачу українця відкинув такі побоювання захисту. Склад суду написав про принцип взаємного визнання й довіри між державами-членами ЄС, і Німеччина як одна з таких дотримується законодавства ЄС та Європейської конвенції про захист прав людини. Хорвати не встановили жодних обставин, які б могли свідчити про можливе порушення прав затриманого у разі його передачі німецькому правосуддю. А щодо політичної і соціальної чутливості описаних подій, то це не підстава відмовити у видачі затриманого, зазначили судді. Тож, керуючись саме принципами судової співпраці та взаємного визнання між членами ЄС, вирішили не переглядати законність рішень про видачу європейських ордерів на арешт іншою державою, а конкретно Німеччиною, підсумували у рішенні Окружного суду міста Пула-Пола.

«Екстрадиція — завжди політичне рішення» 

Ще перед оприлюдненням ухвали про дозвіл на видачу Журавльова німецькій стороні, хорватський адвокат українця Любо Павасович Віскович в інтерв’ю DW визнав, що за наявності поділу судової й політичної влади у питанні цієї екстрадиції ухвалюються передусім політичні рішення. 

«Ми намагаємося дотримуватися закону та кодексу поведінки, хоча всі ми знаємо, наскільки політично чутливим є це питання та ця процедура. Політики будуть стежити за цим всім цим, але не моя справа оцінювати відносини в цій сфері», — висловив своє бачення хорватський правник Павасович Віскович.

Стосовно ж рішення Польщі, яка рік тому підтримала українця й відпустила його із зали суду, адвокат зауважив на різній політичній залежності Польщі й Хорватії стосовно Німеччини. 

«Насправді Хорватія не може зробити все, що може зробити Польща, бо вона політично слабша. Я не знаю, чи це відобразиться на цьому випадку», — сказав Любо Павасович Віскович.

Коментуючи для «Ґрат» дозвіл хорватського суду на передачу Журавльова, адвокат в Україні Микола Катеринчук дотримується схожої думки: «Екстрадиція — завжди політичне рішення. Йдеться про відносини між країнами». 

Журавльов просить політичного притулку в Хорватії

Апеляційну скаргу на рішення хорватського суду першої інстанції подаватимуть наступного тижня. На оскарження у захисту є три дні після отримання тексту рішення суду поштою. Якщо захист програє, тоді українця за кілька днів відправлять у Німеччину. Тим часом підозрюваний Журавльов звернувся  у Хорватії про надання йому політичного притулку. За словами захисника, це не зупинить процес екстрадиції, але може уповільнити видачу.

Як каже Катеринчук, німецькі слідчі прагнуть прискорити передачу Володимира Журавльова до 14 жовтня, коли в земельному суді Гамбурга почнеться судовий процес стосовно Сергія Кузнєцова — другого обвинуваченого громадянина України у підриві «Північних потоків». Його наприкінці минулого року екстрадували з Італії в Німеччину.

У Німеччині завершилося досудове розслідування у справі підриву газогонів «Північного потоку» — прокуратура обвинувачує українця у воєнному злочині

Сергій Кузнєцов і Володимир Журавльов заперечують свою провину. У разі визнання вини їм загрожує до 15 років ув’язнення. 

Сергія Кузнєцова заводять до будівлі суду, 22 серпня 2025. Скріншот з відео Rai — Radiotelevisione Italiana Spa Sede legale

Офіційний Київ послідовно заперечує причетність до руйнування російсько-німецьких газопроводів. Минулого липня після оголошення німцями обвинувального акту Кузнєцову президент України Володимир Зеленський заявив, що офіційно не отримував деталей процесу. Генеральна прокуратура України зі свого боку виступила із заявою про непричетність України до підриву «Північних потоків» та повідомила про слідчі дії українських правоохоронців у межах кримінального провадження за фактом війни Росії проти України.

Редакторка Тетяна Козак