«Один з рідкісних випадків». Чому британський суд відмовив в екстрадиції нардепа Артема Дмитрука, підозрюваного в Україні у кримінальних злочинах
Народний депутат України Артем Дмитрук. Фото зі сторінки Дмитрука у Фейсбуці
Вестмінстерський магістратський суд Лондона 4 березня 2026 року оприлюднив рішення про відмову уряду України в екстрадиції народного депутата Артема Дмитрука, який незаконно виїхав з України до Великої Британії понад півтора року тому.
У жовтні 2024-го Офіс генпрокурора надіслав запит на видачу нардепа у звʼязку з тим, що в Україні його підозрюють у низці кримінальних злочинів: насильстві щодо працівника правоохоронних органів , викрадення вогнепальної зброї , нанесення умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості , хуліганство . Печерський райсуд Києва заочно арештував Дмитрука 29 серпня 2024 року. Він втік з країни перед тим, як Державне бюро розслідувань оголосило йому підозру.
Дмитрук наполягає, що справи проти нього в Україні — сфабриковані, а реальна причина його переслідування — політична, через його підтримку Української православної церкви, від якої він до того ж отримав сан іподиякона. Під час виступу у суді Лондона, він заявив, що зазнав тортур від СБУ.
Коментуючи рішення лондонського суду, юридичний радник нардепа, а також Української православної церкви (УПЦ МП) Роберт Амстердам заявив, що воно є «вирішальною перемогою, яка визнає, на що готовий зайти український уряд, щоб змусити замовкнути політичну опозицію, особливо стосовно порушень релігійної свободи». Однак суд насправді не побачив політичний мотив кримінальної справи проти Дмитрука в Україні, водночас він дійшов висновку, що нардеп зазнав жорстокого поводження з боку СБУ. Зрештою відмова в екстрадиції базувалась на дещо іншому обґрунтуванні: що видача Дмитрука буде непропорційним втручанням у приватне й сімейне життя.
Королівська прокуратура Великої Британії повідомила «Ґратам», що не подавала апеляцію на рішення. Водночас в Офісі генпрокурора зазначили, що оцінюють «результати розгляду цієї справи як суттєвий позитивний результат для України».
«Ґрати» детально аналізують рішення лондонського суду.
Конфлікти зі співробітниками СБУ
В лондонський суд Офіс генпрокурора надав матеріали, які є підставою для екстрадиції. Причина, чому Дмитрука вимагали видати Україні, — розслідування нападів в березні 2022-го та у жовтні 2023 року, до яких Державне бюро розслідувань вважає причетним Дмитрука. Підозру йому оголосили у серпні 2024 року. Максимальний термін покарання, який загрожує нардепу на батьківщині, — сім років позбавлення волі.
Інцидент, який стався 5 жовтня 2023 року стосується, за версією слідства, побиття військовослужбовця у центрі Києва. Дмитрук виправдовувався тим, що, навпаки, це його вдарив незнайомий чоловік, коли вони вдвох з нардепом Олександром Куницьким перевіряли незаконний колцентр. Однак ДБР кваліфікувало дії Дмитрука як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження та грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю . Цей напад набув розголосу та про нього зняло сюжет загальнонаціональне медіа.
Дмитрук прокоментував ці обвинувачення в лондонському суді: наполягав, що справа була сфабрикована з метою чинити на нього політичний тиск «на тлі загострення дебатів щодо релігійного законодавства». Він заявив, що це було «частиною загальної практики, коли дрібні інциденти використовувалися для створення кримінального тиску на незручних депутатів».
Деталі інциденту, що трапився 3 березня 2022 року, Держбюро розслідування комунікувало дуже в загальних рисах: в Одесі Дмитрук разом з групою осіб напав на правоохоронця, заподіявши йому тілесні ушкодження та намагався вкрасти його зброю. Були також повідомлення у місцевих медіа про напад Дмитрука на співробітників СБУ.
Рішення суду щодо екстрадиції українського нардепа містить більше подробиць — ці дані до Лондону передала прокуратура. За версією слідства, 3 березня 2022 року під час нічного патрулювання в Одеській області Дмитрук зупинив машину із двома співробітниками Служби безпеки України. Вони надали свої посвідчення та сказали пароль для пересування вночі під час комендантської години, але Дмитрук засумнівався, що документи справжні та вимагав, щоб вони разом поїхали до поліцейського відділку. Там їхні особи підтвердили по телефону.
Проте Дмитрук та інший чоловік, який був з ним разом (у рішенні суду його імʼя не зазначено, лише те, що він — співвідповідач), завадили співробітникам СБУ залишити відділок. Напарник Дмитрука пригрозив одному з правоохоронців зброєю та наказав залишатися на місці. А Дмитрук атакував з кулаками іншого співробітника СБУ: вдарив його по голові та спині, від чого той впав на землю. Далі Дмитрук притиснув лежачого «коліном і продовжував бити кулаками по різних частинах тіла, у тому числі по грудній клітині», і при цьому «нецензурно висловлювався про цю особу як про правоохоронця». Підійшов напарник нардепа, направив зброю в ногу співробітника СБУ, якого тримав Дмитрук, і пригрозив, що вбʼє його. Вони відібрали у правоохоронця службову травматичну зброю. Внаслідок цього інциденту співробітник СБУ отримав синці та гематоми в області грудної клітини.
ДБР кваліфікувало цей інцидент як закінчений замах на викрадення вогнепальної зброї групою осіб та умисне заподіяння групою осіб легких тілесних ушкоджень правоохоронцеві у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків .
Сам Дмитрук в січні 2025 року, вже під час процесу щодо його екстрадиції, оприлюднив 30-хвилинне відео, де розповів свою версію подій. 3 березня 2022 року до блокпоста в Київському районі Одеси, де вночі стояли озброєні учасники територіальної оборони, до якої Дмитрук приєднався з перших днів повномасштабного вторгнення, підʼїхали два співробітники СБУ. Дмитрук стверджував, що в них була мета його «ліквідувати», але його врятувало те, що він з кимось спілкувався у 10 метрах від блокпоста. Спецслужбістів встигли роззброїти інші учасники територіальної оборони, й вони поїхали геть.
Але на наступний день, за словами Дмитрука, його все ж таки викрали та тортурували у відділку СБУ. Він детально розповів про це під час екстрадиційного слухання у Лондоні.
Як стверджував народний депутат, 4 березня 2022 року він розвозив по Одещині гуманітарну допомогу у фургоні, на кузові якого було його фото з іменем. Нардепа супроводжували двоє помічників: Міху та Марзак. Як з’ясували «Ґрати», ймовірно йдеться про Дмитра Міху — спортсмена, якого колись тренував Дмитрук, а пізніше він став його помічником на громадських засадах. Наразі Дмитро Міху значиться співзасновником ГО «Одеський супротив», яка була зареєстрована у 2021 році. Іван Марзак за часів президентства Віктора Януковича очолював Комінтернівську райдержадміністрацію в Одеській області. За даними одеського видання «Думская», саме Марзак був начальником штабу Артема Дмитрука з моменту виборів до парламенту у 2019 році до виїзду нардепа за кордон.
За свідченнями нардепа, його фургон зупинили співробітники Служби безпеки України, почався конфлікт, й у співробітника СБУ «вилучили» вогнепальну зброю. Далі Дмитрука «знешкодили і затримали»: зв’язали руки за спиною тугими кабельними стяжками, притиснули до землі, а потім наділи на голову мішок і замотали скотчем. Після цього, за словами Дмитрука, його довго били: кулаками, ногами, прикладом гвинтівки — по голові, обличчю, ребрах, ногах та спині. В якийсь момент, згадував Дмитрук у суді, йому сильно натиснули на око, він відчув сильний біль та втратив на якійсь час зір. Принаймні один раз, повідомив Дмитрук, протягом цього побиття він втрачав свідомість. Далі, стверджував нардеп, його перевезли в інше місце, ймовірно, до приміщення СБУ. Там, все ще у мішку та зв’язаному, його били далі, погрожували смертю та інсценували страту, а також погрожували сексуальним насильством.
Крім того, співробітники СБУ начебто змушували його записати кілька відео — в деяких він заперечував тортури, в інших робив самовикривальні зізнання. Під час цього утримання СБУ видалило з його телефону допис у телеграмі від 4 березня, в якому, за словами Дмитрука, йшлося про конфлікт з представниками спецслужби.
Дмитрук стверджував, що його відпустили на наступний день — 5 березня 2022 року. Коли він дістався до безпечного місця, йому зробили фотографії травм, щоб зафіксувати синці та набряки на очах, гірші на правому, набряк носа, який, на його думку, свідчив про перелом, садна на колінах, що відповідають примусовому стоянні на колінах, синці на стегнах і попереку, а також лінійні сліди на зап’ястях, які він пов’язував з фіксацією кабельними стяжками. Він також описав травми зубів, включаючи сколені або зламані зуби, та постійні головні болі.
Чи були серед тих, хто нібито викрадав та тортурував Дмитрука, ті самі співробітники СБУ, з якими був конфлікт на блокпосту 3 березня 2022 року, — нардеп не повідомив.
В опублікованому в січні відео Дмитрук представляв дещо іншу версію свого затримання. За словами нардепа, 4 березня 2022 року він подзвонив голові Одеської служби безпеки та повідомив начебто про злочин з боку співробітників відомства. Але у відповідь почув погрози вбивством. Приблизно о 16:30, коли Дмитрук їздив по області, він побачив новини в місцевих медіа про те, що він напередодні напав на співробітників СБУ.
Тоді нардеп розмістив пост у своєму телеграм-каналі про конфлікт із представниками СБУ й важливість дотримуватись правил під час пересування в комендантську годину. А вже за пів години на в’їзді до Одеси на блокпості машину Дмитрука зупинили, його оточила «величезна група людей в екіпіруванні та з автоматами, декілька людей сиділи по кутах дороги, їхні автомати були націлені» на нардепа.
«До розстрілу залишалось декілька секунд», — стверджував Дмитрук, додавши, що його врятувало те, що в машині він був із двома помічниками.
Після цього народного обранця з помічниками, за його словами, вкрали. Опис тортур збігається з тим, що він повідомив під час слухання про його екстрадицію.
Дмитрук заперечував, що колись нападав на співробітника СБУ та стверджував, що інцидент, який йому інкримінує ДБР, був інсценований, щоб створити привід для його нейтралізації як політичного опонента, і звинувачував у переслідуванні «режим Зеленського».
Суд визнав жорстоке поводження
Народний депутат України Артем Дмитрук. Фото зі сторінки Дмитрука у фейсбуці
В лондонському суді з’ясували, що оригінальні фото травм, про які зазначав Дмитрук, коли скаржився на тортури у відділку СБУ, більше не доступні, є лише скриншоти. Крім цього Дмитрук не звертався по медичну допомогу через начебто погрози йому та родині з боку СБУ.
За свідченнями нардепа, пізніше він пройшов стоматологічне лікування та деякі медичні процедури, але відмовився назвати у суді імена лікарів, побоюючись поставити їх під загрозу. Він стверджував, що після інциденту зазнав серйозних психологічних наслідків, зокрема, нічні кошмари, нав’язливі спогади, гіперзбудженість, в нього зʼявилась уникаюча поведінка та реакція на запах сигаретного диму або мішковини, схожої на ту, що йому натягнули на голову. Має хронічний біль у спині, порушення сну та зниження концентрації уваги.
Українська прокуратура заперечувала, що Дмитрука піддавали тортурам, поставивши під сумнів походження фото та відео, які надав захист суду. Як зазначається у відповіді прокуратури, на відео, яке Дмитрук оприлюднив у соцмережах через 12 днів після інциденту, на його обличчі не видно жодних ознак травм. Крім того, немає стоматологічних записів, рентгенівських знімків або показів свідків, що б підтверджували версію Дмитрука.
Для оцінки цього інциденту лондонський суд заслухав судового медика Джейсона Пейна-Джеймса та судово-медичну експертку Джульєт Коен. Вони проаналізували надані Дмитруком матеріали. Пейн-Джеймс також оцінював висновки Джульєт Коен. Остання діагностувала у Дмитрука посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та депресію середньої тяжкості на основі клінічного опитування, історії симптомів, фізичного обстеження та перегляду фото- та відеоматеріалів. А травми кваліфікувала як тортури. Однак на допиті в суді визнала, що оцінювала стан нардепа ретроспективно.
Пейн-Джеймс у своїх свідченнях наголосив на обмеженнях ретроспективної оцінки, особливо в тих випадках, коли травми були досліджені через тривалий час, а метадані фото — невідомі. Крім цього експерт визнав, що багато травм, показаних на фото, можуть мати альтернативні пояснення, включаючи випадкові травми або спортивні заходи. Також дивним, але можливим, на думку Пейн-Джеймса, є те, що на відеозаписі Дмитрука, зробленому через 12–13 днів після начебто отримання травм, вони в нього вже відсутні.
ПТСР і депресивний розлад у Дмитрука заперечив інший експерт — доктор Метью Хартлі, який оцінював психічний стан нардепа на доручення Королівської прокуратури Великої Британії. Суд з ним погодився.
Заяви Дмитрука про те, що його хотіли вбити за вказівкою президента Володимира Зеленського суд вважає щонайменше перебільшенням, яке наближається до параної. Належних доказів Дмитрук не надав.
Зрештою, суд дійшов висновку, що основна версія нардепа щодо жорстокого поводження є «внутрішньо узгодженою за своїми основними рисами у різних переказах і — що найважливіше — здебільшого підтверджується сучасними фотографічними зображеннями характерних травм та висновками експертів щодо певних видів ушкоджень. Хоча точні дати знімків є спірними, їхній зміст, на перший погляд, не виглядає сфабрикованим і узгоджується з розповіддю про те, що його зв’язували та били».
При винесенні рішення Вестмінстерський магістратський суд Лондона визнав, що Дмитрук піддався жорстокому поводженню, однак не вважає, що в разі повернення нардепа в Україну він стикнеться з реальною загрозою жорстокого поводження надалі. У відповіді української держави, зокрема, стверджується, що СБУ не буде допитувати чи затримувати Дмитрука після екстрадиції і не є органом обвинувачення; утримання під вартою (якщо таке відбудеться) відбуватиметься у звичайних тюремних установах під судовим контролем. Представники України також посилаються на офіційні запевнення щодо заборони катувань та нелюдського поводження, наголошували на наявності судових засобів правового захисту й моніторингу.
На думку лондонського суду, надані Генеральною прокуратурою України гарантії, — достатні для пом’якшення ризиків повторення жорстокого поводження. Врешті суд зазначив, що реального ризику порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє тортури та «нелюдське або принижуюче гідність поводження чи покарання», після повернення Дмитрука в Україну немає.
Політична мотивація — непереконлива
Однією з ліній захисту Дмитрука при розгляді можливості його екстрадиції в Україну, а також поясненням його втечі за кордон є начебто політичне переслідування, яке веде проти нього керівництво країни через активну підтримку Української православної церкви (УПЦ).
Дмитрук наголошував у суді, що був єдиним членом українського парламенту, який виступив з промовою в серпні 2024 року проти Закону України №3894-ІХ Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій. Це документ, зокрема, передбачає, що суди можуть припинити діяльність Української православної церкви через звʼязки із Російською православною церквою країни-агресора.
20 серпня 2024 року, в день розгляду закону, Артем Дмитрук з трибуни Верховної Ради заявив про гоніння на церкву, недемократичний шлях розвитку держави й перебування в тюрмах священників УПЦ за надуманими звинуваченнями. Врешті закон прийняли, але Дмитрук був не єдиним народним обранцем, який його не підтримав, — проти проголосували 29 депутатів, чотири утримались, а 24 не голосували.
Дмитрук стверджував, що після його виступу у парламенті атмосфера навколо нього різко змінилася: посилилися погрози, в тому числі від колишнього депутата, який нібито запропонував значну винагороду за його вбивство. Про кого саме йдеться, — невідомо. Також Дмитрук додав, що звертався до держави з вимогою надати йому захист, але йому відмовили. Тож 24 серпня 2024 року, побоюючись неминучої небезпеки, він покинув Україну. За словами нардепа, виїзд був законним і без наміру ухилитися від правосуддя.
Як встановило Держбюро розслідувань, Дмитрук втік з України через невизнане Придністров’я. 2 вересня 2024 ДБР повідомило про підозру організатору цього незаконного переправлення та водію, який доставив нардепа до кордону — обидва переховуються від слідства. Ще одного учасника схеми, який виконував роль провідника, заарештували.
22 червня 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав указ щодо введення санкцій проти Артема Дмитрука на термін 10 років. Вони зокрема включають блокування активів, повне припинення торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань, заборона на набуття у власність земельних ділянок тощо. Очільник держави зазначив, що в санкційний список, зокрема, увійшли ті, хто допомагають виправдовувати агресію.
В ході судового розгляду щодо екстрадиції Артема Дмитрука в Україну нардеп зазначив, що кримінальні справи та санкції проти себе розцінює як помсту за його політичну промову на захист УПЦ. Він додав, що введені обмеження забороняють йому публікувати або поширювати контент у країні. За словами Дмитрука, ці санкції фактично позначили його як колабораціоніста або зрадника і ще більше закріпили його образ ворога держави. Крім цього при поверненні в Україну, на його думку, через це йому загрожує небезпека.
Іподиякон та народний депутат України Артем Дмитрук (праворуч). Фото зі сторінки Дмитрука у фейсбуці
В разі екстрадиції в Україну, на переконання нардепа, він опиниться під загрозою тортур, вбивства з боку держави або приватних осіб, його очікують нові звинувачення вже у тяжчих злочинах, а суд над ним не буде справедливим.
Водночас лондонський суд аргументи Дмитрука не переконали. Зокрема, при прийнятті рішення суд не погодився з тим, що обвинувачення нардепа має політичну мотивацію. В суді взяли до уваги надану Генеральною прокуратурою України хронологію відкриття кримінальних справ щодо Артема Дмитрука. Це, на думку суду, доводить, що розслідування почалось задовго до того, як, за словами нардепа, сформувалася політична або релігійна ворожість щодо нього в суспільстві та з боку керівництва держави.
На думку суду, санкції були застосовані окремим органом — РНБО — відповідно до окремого законодавчого процесу, спрямованого на поведінку, що мала місце вже під час перебування Артема Дмитрука в Великій Британії. Суд зазначив, що санкції пов’язані з тим, що вважається проросійською позицією народного обранця у конфлікті, що триває. Крім цього санкції є побічними до кримінального провадження і не впливають на мотивацію попереднього рішення про розслідування або судове переслідування.
Українська прокуратура надала суду гарантії та запевнення, зокрема, що кримінальне провадження не має на меті переслідування з політичних мотивів або через його расу, релігію, національність, а Дмитрука притягнуть до відповідальності лише за ті злочини, за які його буде екстрадовано, він матиме право на справедливий судовий розгляд та захист, включаючи допомогу адвоката. Представники Великобританії матимуть можливість відвідувати Дмитрука під час ув’язнення, отримувати інформацію про хід кримінального провадження та бути присутніми на суді. А у нардепа, своєю чергою, буде можливість у будь-який час зв’язатися із зазначеними представниками.
Лондонський суд визнав, що високопосадовці України висловлювали ворожість щодо осіб, яких вважають прихильниками Москви або пов’язаними з УПЦ, зокрема щодо Дмитрука. Однак зазначив, що політична риторика, навіть якщо вона є різкою чи ворожою, сама по собі не доводить, що кримінальне переслідування має політичне підґрунтя, — це лише один із багатьох факторів, які суд має взяти до уваги.
Окремо суд зауважив, що, попри новий закон, що регулює діяльність релігійних організацій, права на віросповідання в Україні не скасовані, а православне богослужіння залишається можливим, хоча і в суперечливому та політично чутливому середовищі.
Також у лондонському суді зазначили, що, згідно з наданими доказами, домінуючими та визначальними факторами, що спонукали до розслідування та запиту про екстрадицію, була підозра у злочинних діях Дмитрука та його подальша втеча, а не політична ворожість.
Що вплинуло на рішення суду
Старший окружний суддя Англії та Уельсу Пол Голдспринг, який розглядав екстрадиційну справу Дмитрука, у своєму рішенні зауважив, що жодна з законних перешкод, на які посилався захист нардепа, не були достатніми для відмови у видачі. Однак ці та інші фактори у сукупності вплинули на рішення судді під час аналізу питання екстрадиції в рамках статті 8 Європейської конвенції з прав людини, в якій йдеться про право на повагу до приватного і сімейного життя.
Старший окружний суддя Англії та Уельсу Пол Голдспринг. Фото: University of Hertfordshire
Суддя Голдспринг зокрема, зауважив, що Дмитрука в Україні сприймають як прихильника Росії, а це в нинішніх умовах може посилити втручання в сімейне життя нардепа і збільшити його вразливість під вартою та у громаді.
Також, на думку судді, існує залишковий ризик серйозних травм чи смерті від ракетного або безпілотного обстрілу, особливо під час перевезень до суду і з суду й в умовах утримання під вартою. Крім цього існує ризик і для родини, якщо вона вирішить бути разом з Дмитруком в Україні.
Генеральна прокуратура надала в лондонський суд гарантії перебування Дмитрука в разі його екстрадиції на заході України — в Закарпатті, яке знаходиться «якнайдалі від зони активних бойових дій». Саме місце несвободи має бомбосховища. Також уряд України запропонував ще декілька відносно безпечних варіантів перебування Дмитрука під вартою, якщо варіант з Закарпаттям йому не підійде. Проте лондонський суд не вважає загрозу постраждати від обстрілів нульовою.
Крім цього в Вестмінстерському магістратському суді оцінили діяння Дмитрука як нетяжкі, зауваживши, що термін ув’язнення, якщо його призначать, швидше за все, буде коротким, а не тривалим. Також на рішення суду вплинула наявність дитини в родині нардепа й те, що його дружина вагітна.
«Отже, розглядаючи ситуацію в цілому та проводячи комплексний аналіз, я переконаний, що це один із рідкісних випадків, коли сукупне та загальне втручання у права заявника та його сім’ї, передбачені статтею 8, переважає значний суспільний інтерес у видачі», — пояснив суддя Голдспринг.
Він ухвалив, що видача Дмитрука буде непропорційним втручанням у його приватне та сімейне життя. На цих підставах Вестмінстерський магістратський суд Лондона відмовив уряду України в екстрадиції Дмитрука, надавши 14 днів на подання апеляції.
«Українська сторона відстояла всі ключові правові позиції»
Артем Дмитрук у своєму телеграм-каналі, коментуючи рішення суду, зазначив, що це важлива перемога для всіх, кого сьогодні переслідують в Україні, що він підготує методичку по цьому процесу й порадив уряду України не подавати апеляцію.
«Це виглядало б абсолютно абсурдно й лише в черговий раз продемонструвало б реальний стан українського правосуддя», — написав нардеп.
Вестмінстерський магістратський суд Лондона. Фото: Майк Пиил, Wikipedia
У пресслужбі Офісу генеральної прокуратури (ОГП) України «Ґратам» повідомили, що після вивчення рішення Вестмінстерського магістратського суду Лондона відомство надіслало свої пропозиції до британської сторони щодо можливості та доцільності його оскарження. Саме Королівська прокуратура Великої Британії повинна була вирішити, чи подавати апеляцію.
У пресслужбі Королівської прокуратури «Ґратам» відповіли, що апеляцію не подавали.
Водночас в Офісі Генпрокурора зазначили, що позитивно розцінюють результати розгляду цієї справи.
«У тісній взаємодії з британськими колегами українська сторона відстояла всі ключові правові позиції, що було прямо зафіксовано в рішенні суду. Суд підтвердив, що відсутні ризики порушення права на життя та заборони жорстокого поводження, надані Україною гарантії є достатніми, умови тримання під вартою відповідають міжнародним стандартам, забезпечується право на справедливий суд, відсутні ознаки політичного переслідування, відсутні будь-які ознаки релігійного переслідування», — йдеться у заяві ОГП.
У відомстві підкреслили, що, всі системні закиди сторони захисту Артема Дмитрука були відхилені судом, а відмова в екстрадиції ґрунтується виключно на індивідуальній оцінці обставин за статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, а саме право на приватне і сімейне життя, що не відображає загальної оцінки правової системи України.
За словами пресслужби ОГП, саме по собі рішення суду формує для України сильну правову позицію в подібних справах, оскільки чітко спростовує типові аргументи сторони захисту, які системно висуваються в екстрадиційних провадженнях:
«Рішення не подавати апеляцію зумовлене відсутністю передбачених законом підстав для її подання, зокрема відсутністю помилки права або її неправильного застосування, що є необхідною умовою для перегляду справи судом вищої інстанції».
Однак в Офісі Генерального прокурора наголосили, що відомство залишає за собою право повторно звернутися з екстрадиційним запитом у разі істотної зміни обставин.
Адвокат Артема Дмитрука Бен Джойс, коментуючи рішення Вестмінстерського магістратського суду Лондона й відмову від апеляції, підкреслив: у суді встановили, що нардеп раніше зазнавав жорстокого поводження з боку представників української держави. На цьому також наголосив інший захисник українського депутата Едвард Фіцджеральд.
В Amsterdam & Partners LLP — юридична фірма, яка не представляла інтереси Артема Дмитрука в лондонському суді, але називає себе радником нардепа, — також прокоментували рішення Королівської прокуратури Великої Британії не оскаржувати відмову в екстрадиції. Зокрема в юридичній фірмі продовжують наполягати на політичному переслідуванні Дмитрука, як це заявляє і сам народний депутат України.
Що відомо про Артема Дмитрука
Артема Дмитрука обрали до парламенту у 2019 році від партії «Слуга народу». Щоправда, у 2021 році його виключили зі складу фракції партії. Перед цим глава фракції «Слуг народу» Давід Арахамія заявив, що Дмитрук «не завжди демонструє колегіальну поведінку». Сам нардеп зазначив, що процес запустили після його неголосування за законопроєкт про олігархів, який він не підтримував, і після голосування проти зняття Дмитра Разумкова з посади голови Верховної Ради. Наразі він представляє депутатську групу «Відновлення України».
До політичної кар’єри Артем Дмитрук працював фітнес-тренером в одеському спортцентрі Barbell Baza. Він та його дружина Анастасія Дмитрук були зареєстровані як ФОПи другої групи з максимальним річним оборотом у декілька мільйонів гривень. Дмитрук припинив діяльність ФОПа у 2019 році, його дружина працювала як ФОП з 2019-го по у 2022 рік. У декларації народного депутата за 2019 рік Дмитрук зазначив, що підприємницька діяльність принесла йому майже 900 тисяч гривень доходів за рік.
У декларації за 2024 рік, яку нардеп подав, уже перебуваючи за кордоном, Дмитрук вказав 100 тисяч доларів США та майже мільйон гривень заощаджень родини. Зарплату народного депутата Артем Дмитрук за минулий рік вказав на рівні 468 тисячі гривень. У відповіді на запит ГО “Одеський медіа центр” в апараті Верховної ради повідомили, що Дмитрук отримував зарплату з січня по липень 2024 року по 48,7 тисячі гривень на місяць, що сукупно складає трохи більше як 340 тисяч гривень. Судячи з декларації за 2025 рік, який Дмитрук з родиною провів за кордоном, зарплату народного депутата він уже не отримує, однак отримав 8,6 тисячі гривень від одеського департаменту праці та соціальної політики.
Також Артем Дмитрук у 2024 році орендував квартиру площею 170 квадратних метрів і з 2019 року має право на користування квартирою площею 51 квадратний метр. При цьому з ухвали про обрання запобіжного заходу для Дмитрука є інформація про те, що підозру нардепу зокрема передавали через ОСББ «Білий парус» та ОСББ «Арк палас». В Одесі існують два відповідних житлових комплекси з такими назвами. Житло там вважається елітним.
Квартира на 170 квадратів із декларації нардепа за 2025 рік зникла. Також скоротились заощадження Артема Дмитрука, але зросли задекларовані заощадження його дружини.
Після втечі з України в засіданнях парламента участі Артем Дмитрук не бере. Останній законопроєкт, який він подавав, датований 9 серпня 2024 року і стосувався змін до закону про фізичну культуру та спорт.
Як повідомила «Ґратам» юридична фірма Amsterdam & Partners LLP, у Великій Британії Дмитрук перебуває за сімейною візою.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
