Обстріл будинку у Чернігові. Як у суді доводили, що полонений російський танкіст вчинив воєнний злочин

Михайло Куліков у Деснянському райсуді Чернігова, 24 червня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Михайло Куліков у Деснянському райсуді Чернігова, 24 червня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Деснянський райсуд Чернігова засудив російського танкіста Михайла Кулікова до 10 років ув’язнення. Його взяли в полон на початку повномасштабного вторгнення, а через кілька місяців обвинуватили в обстрілі житлового будинку і судили.

«Ґрати» розповідають, як прокуратура доводила порушення міжнародного гуманітарного права та відповідають на головні питання про справу.

 

31-річний старший сержант Михайло Куліков мешкає у місті Алейськ, Алтайського краю. Служить там же, у 35-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді 41-загальновійськової армії РФ оператором-навідником танка.

24 лютого він вторгся в Україну на танку Т-72Б із бортовим номером 500 у складі колони російської військової техніки.

Через два дні Куліков на танку дістався околиць Чернігова і зробив один постріл — у новобудову на вулиці Рапопорта. Влучив у квартири на верхніх поверхах, але обійшлося без жертв.

Майже одразу після цього відбулася танкова дуель, яку російський танк програв і був підбитий. Механік загинув одразу, а Куліков зі своїм командиром Леонідом Щьоткіним спробували сховатися. Їх знайшла в сараї свого будинку пенсіонерка Олена Савенок, і росіян затримали.

У червні Михайло Куліков постав перед судом у Чернігові.

У Чернігові розпочався суд над російським танкістом, який обстріляв житловий будинок. Що відомо про справу

Чи використовувався будинок для військових цілей?

На першому засіданні у справі прокурор Артем Дикий, посилаючись на міжнародні протоколи і договори, ухвалені світовою спільнотою після Першої та Другої світових війн, пояснив, що цивільні споруди не мають бути об’єктом нападів під час бойових дій. Дозволено нападати тільки на військові об’єкти — якщо це принесе явну військову перевагу. Коли є сумніви, чи використовується цивільний об’єкт — це стосується й житлових будинків — у військових цілях, вважається, що такий об’єкт — цивільний. Про це йдеться у статті 52 додаткового протоколу до Женевської конвенції 12 серпня 1949 року. У статті 57 цього ж протоколу прописані заходи безпеки, яких необхідно дотримуватись перед нападом: зробити все можливе, щоб переконатися, що об’єкт не є цивільним, утриматися від нападу, якщо це завдасть випадкової шкоди цивільним об’єктам і призведе до випадкових втрат серед цивільного населення. А у статті 50 протоколу йдеться про те, що навіть якщо серед цивільного населення є комбатанти, то це не позбавляє населення цивільного характеру.

Житловий будинок, який обстріляв із танка Михайло Куліков, 24 червня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Коли Кулікова допитували у суді, він повідомив, що стріляв за наказом командира танкового батальйону майора Леоніда Щьоткіна, який був у його танку. Обвинувачений детально описав обставини, за яких зробив постріл.

«Після того, як ми заїхали Чернігів, я був закритий у вежі танка. Ми об’їхали багатоповерховий будинок, виїхали на асфальтовану дорогу. То вже був населений пункт. Продовжували рух. Я не знаю, метрів сто, можливо, проїхали. Командир крикнув: «РПГ, ззаду, у багатоповерховому будинку!». І словами вказав мені, де знаходиться. Я розгорнув вежу танка, зробив постріл», — розповів Куліков.

Він уточнив, що до пострілу башта танка і гармата були в похідному положенні: гармата направлена вперед.

«У командира був огляд 360 градусів. Він побачив (РПГ — Ґ) у будинку, що знаходився ззаду… І наказав розгорнути гармату, зарядити її і вистрілити у вказане місце. Місце він показав мені по вікнах. Наприклад, праворуч п’ять, зверху — два. І я розгорнув, натиснув кнопку. І зарядив гармату, зробив постріл», — пояснив Куліков.

За його словами, все зайняло не більше ніж хвилину, він діяв швидко, на автоматизмі.

«Було страшно за себе, за екіпаж», — згадував Куліков свої відчуття.

Свідчення Леоніда Щьоткіна про те, чи наказував він стріляти по житловому будинку і чому, були б важливим доказом воєнного злочину. Йому висунули підозру того ж дня, що й Кулікову — на сайті прокуратури опублікований відповідний документ. Але справа Щьоткіна поки що не дійшла до суду, а самого майора обміняли.

У розмові з блогером Володимиром Золкіним 22 березня 2022 року Щьоткін різко заперечував, що його танки стріляли по людях чи житлових будинках. Але у суді у справі Кулікова стверджувалося протилежне.

Прокурор Артем Дикий, що представляє обвинувачення в суді щодо російського танкіста Михайла Кулікова, 24 червня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Прокурор Артем Дикий на допиті в суді з’ясовував у Кулікова, чи був обстріл його танку. Той заперечив.

«Військових об’єктів я теж не бачив», — також сказав він.

Крім того, прокурор Євген Шимко уточнював, чи розумів Куліков, що стріляв не у військовий об’єкт.

— Коли ви робили постріл у будинок, ви вираховували по вікнах — ви там зброю чи військових бачили? — питав Шимко.

— Ні, не бачив, — відповів Куліков.

— Ви розуміли, що це житловий будинок, а не військовий об’єкт?

— Так, я все розумів.

— Але все одно вистрілили?

— Так, я зробив цей постріл.

— Після цього ви переконалися, що влучили в ціль? У ДРГ?

— Після пострілу я побачив лише своє влучення, і одразу розгорнув свою вежу вперед.

Представник потерпілої сторони адвокат Олександр Данич також запитував, чи Куліков бачив загрозу з боку цього житлового будинку, і той відповів, що ні.

— Ви не бачили для себе жодної загрози і зробили постріл? — уточнив Данич.

— Так, — відповів Куліков.

Окрім свідчень Кулікова, обвинувачення наводить й інші докази того, що танк вистрілив у порожні квартири: протоколи огляду зруйнованих приміщень та вибухотехнічну експертизу.

Двоє понятих, які 19 травня були присутні під час огляду руйнувань житлового будинку на вулиці Рапопорта, дали свідчення в суді. Вони описали, що побачили під час слідчих дій: у квартирі були відсутні фасадні стіни, вибиті вікна та у двох кімнатах лежали уламки танкового снаряда.

— Окрім уламків, були ще якісь ознаки зброї чи, можливо, сама зброя була там? — спитав прокурор Шимко у понятої Катерини Білоконської.

— Нічого не було, — сказала вона.

— А сліди може крові, перев’язувальних матеріалів були? — хотів знати адвокат Данич.

— Ні.

Другий понятий Руслан Козлов дав свідчення в суді.

— Зайшли на 10-й поверх. Нам, я так розумію, хазяї квартири відкрили. Ми зайшли, подивилися на пошкодження, нам показали уламки снарядів, розповіли про тип снаряда, — згадував він.

— При огляді квартири, крім цих уламків, ви ще бачили якісь залишки якогось іншого озброєння. Якісь там гільзи, кулі? — спитав прокурор Дикий.

— Я тільки бачив уламки, як мені сказали, від снаряда, — сказав Козлов.

 

Місце, де підбили танк Михайла Кулікова у Чернігові, 24 червня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Фахівець-вибухотехнік Андрій Павленко, якого залучили до огляду, дійшов висновку, що у квартирі знайшли лише дев’ять фрагментів боєприпасу 125 мм — точніше його нижню частину, стабілізатор. На думку Павленка, пошкодження у квартирі цілком могли наступити від влучення одного танкового снаряда такого калібру. Слідів крові чи людських жертв фахівець у квартирі також не бачив.

Прокуратура зробила запит у військову частину: чи багатоповерхівку використовували на Рапопорта для будь-яких військових потреб, чи були там військові, чи військова техніка, коли Куліков вистрілив з танка. Начальник штабу заступника командування оперативного угруповання військ «Північ» відповів: будинок військовими не використовувався.

 

Чи можна взагалі влучити із танка у верхні поверхи 11-поверхівки?

Очевидців танкового обстрілу слідство не знайшло. Тому провело експертизу, щоб з’ясувати, чи танк міг технічно зробити такий постріл.

Про експертизу та її результати в суді розповів Костянтин Корзун — працівник відділу випробувань ракетно-артилерійського озброєння та військово-спеціальної техніки Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки.

Перед експертом стояло два завдання: по уламках визначити систему снаряда, а також з’ясувати, чи технічно танк міг зробити такий постріл по будинку.

Корзун у суді пояснив, що в житловий будинок влучив 125-мм гладкоствольного снаряда від гармати 2А46 з модифікаціями. І така гармата стоїть на танку Т-72.

Схема дії танка Т-72Б, з якого Михайло Куліков стріляв у багатоповерхівку в Чернігові, 30 червня 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Щоб відповісти на друге питання, провели заміри. Спочатку квадрокоптером зняли координати від розташування танка до вікон квартири. Методом розв’язання геодезичного завдання вирахували відстань — 253 метри. За допомогою артилерійської бусолі виміряли кут піднесення танкової вежі, тобто чи міг танк зробити постріл саме у квартиру, де виявили пошкодження. Виміри показали, що кут між горизонтом та місцем влучення снаряда — 7%. Як пояснив Корзун у суді, згідно з тактико-технічними характеристиками танка Т-72 на ніс кут піднесення — 13 градусів 47 хвилин максимально, на корму — 16 градусів 13 хвилин максимально.

«Тобто танк міг під кутом 7 градусів влучити з такої відстані, на якій він знаходився. Міг потрапити туди», — сказав експерт.

На допиті та в суді Куліков зізнався, що стріляв із танка. Як він це зробив, показав на слідчому експерименті, який провели 27 травня з участю понятих.

Володимир Кужиль показує на карті обстріляний російським танком житловий будинок 30 червня 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Куликова також впізнав 67-річний місцевий мешканець Володимир Кужиль — він розмовляв із ним 26 лютого, одразу після затримання російського танкіста на вулиці Єфремова, де той разом із Щьоткіним ховався у сараї будинку пенсіонерки Олени Савенок.

 

Чи міг Куліков не виконувати наказ?

Адвокат Павло Костюченко разом зі своїм підзахисним не заперечував факт обстрілу, але просив суд врахувати, що Куліков виконував наказ командира. І навідник не мав можливості його не виконувати.

Під час судового допиту Кулікова 20 липня Костюченко уточнював, чи знає той про документ або нормативний акт, на який міг би послатися, щоб не виконати наказ. Куліков, який служить у російській армії вже одинадцять років, сказав, що може діяти лише за статутом, а отже, зобов’язаний виконувати накази командирів і начальників.

— Тобто ви вважаєтеся залежною людиною? Оскільки ви служите в армії, ви маєте беззаперечно виконувати накази свого командування? — уточнив Костюченко.

— Так, — коротко відповів Куліков.

У суді також з’ясовували, чи Куліков розуміє, що таке злочинний наказ.

— Ви якісь військові закони вивчали там у Росії? Загальні правила ведення війни? — питав обвинуваченого суддя Микола Козюра.

— Ні, — коротко відповів Куліков.

— Якби був наказ вбивати людей, дітей, людей похилого віку — ви б теж виконували? — допитував далі суддя.

— Ні, — сказав Куліков.

— А чому ні? Ви ж стріляли у будинок? Ви розуміли, що це будинок житловий? — уточнив суддя Козюра.

— То була моя перша така ситуація, — відповів Куліков. — З того моменту я жалкую й досі.

Під час допиту російський танкіст говорив, що командування не повідомляло рядових, куди рухається колона та навіщо. Навіть після того, як командирів питали прямо. Куліков здогадався, що заїхав в Україну, лише за дорожніми вказівниками.

«Все робилося… ніби зі страхом». Російського танкіста, який обстріляв житловий будинок, допитали у чернігівському суді

— Чому ви, знаючи, що перетнули кордон нашої держави, не обурювалися? Можливо, не виконували б накази, які, на мою думку, були злочинними? Починаючи з верху, з вашого президента. Чому ви все одно виконали цей наказ? Чому ви стріляли по цивільній інфраструктурі? — запитував Кулікова на допиті адвокат потерпілої Олександр Данич.

— Я склав присягу. Нас до цього привчили. У присязі прописано виконувати накази командирів і начальників. Я служу збройними силами десять років, і ми просто до цього привчені, — відповів йому Куліков.

— А у вашій присязі прописано те, що ви можете розстрілювати цивільне населення? — уточнив Данич.

— Ні, звісно, ​​— погодився Куліков.

Зрештою Куліков погодився, що виконував злочинний наказ. Він просив вибачення в Олени Савенок, за те що налякав її, і в потерпілої Ірини Кушнаренко, яку позбавив житла. А також в українців за вторгнення в Україну.

«Це було неправильно з нашого боку. І за свій постріл я дуже шкодую, що я його здійснив. І надалі я не виконував би таких наказів, оскільки вони є злочинними», — сказав у суді росіянин.

 

Які аргументи прийняв суд?

Прокуратура в дебатах просила призначити Кулікову покарання у вигляді десяти з половиною років за порушення законів та звичаїв війни частина 1 статті 438 КК . Захист попросив мінімально можливий термін — 8 років.

Суд вважає, що обвинувачення повністю довело вину Кулікова за статтею про воєнні злочини.

«Доводи Кулікова про те, що він військовослужбовець і зобов’язаний був беззаперечно виконувати накази командира, суд оцінює як захисну версію, спрямовану на пом’якшення своєї відповідальності за скоєне», — заявив суддя Козюра під час засідання 8 серпня, на якому оголосив свій вердикт.

Суд переконаний, що виконання Куліковим наказу командира було незаконним і злочинним, оскільки сам наказ суперечить статті 25 Положення про закони та звичаї війни на суші, яке є доповненням до 4 конвенції про закони та звичаї війни на суші від 18 жовтня 1907 року. Відповідно до Положення, заборонено будь-яким чином атакувати та бомбардувати незахищені міста, села, житлові будинки чи споруди. Крім того, відповідно до положень Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу і репресалій Репресалії — вид міжнародно-правових санкцій, односторонні примусові заходи, які вживаються однією державою у відповідь на неправомірні дії іншої з метою змусити припинити їх та вжити запропонованих вимог .

Суддя Деснянського райсуду Чернігова Микола Козюра, 24 червня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Обвинувачений Куліков у суді підтвердив, що обстріляний ним багатоповерховий будинок стояв у стороні, військовослужбовців чи військової техніки він не бачив, а тому він не мав сумнівів у тому, що будинок є цивільним об’єктом», — пояснив суддя Козюра.

Він засудив Кулікова до 10 років ув’язнення. З нього також стягнуть судові витрати на користь держави у розмірі 25 тисяч гривень. Потерпілі не заявляли цивільних позовів, хоча збитки від руйнування будівлі склали 980 тисяч 662 гривень. Власниця зруйнованої квартири Ірина Кушнаренко та забудовник ТОВ «Форест-3» вважали, що все одно не зможуть отримати компенсацію від росіянина.

Чи буде апеляція — сторони поки що не змогли сказати.

У своєму останньому слові Куліков ще раз просив вибачення.

«Хочу ще раз вибачитися у всіх, кого це зачепило. Морально та фізично. За мною зроблене я каюсь — із самого початку й досі, вже майже півроку. Щиро перепрошую. Вибачте. Я просто хочу повернутися додому, до родини. Дякую вам за все», сказав він.

 

«Я не людині допомагаю, а нашій державі». Монолог судової перекладачки російського танкіста Михайла Кулікова