Суд у Криму заочно заарештував журналістку «Радіо Свобода» — її внесли до списку екстремістів і оголосили у федеральний розшук РФ

Алексіна Дорогань займається журналістикою вже 29 років. Весь цей час вона висвітлює ситуацію в Криму, де народилася і жила до 2014 року, поки не була змушена виїхати на материк через російську окупацію.

А в серпні 2025 року журналістка дізналася, що російська влада на півострові оголосила її в федеральний розшук.

Детальніше про справу проти української журналістки — в матеріалі «Ґрат».

«Не вміла миритися з несправедливістю»

«З 2014 року кожен кримський журналіст мав бути до цього готовий. Я була абсолютно до цього готова», — каже журналістка Алексіна Дорогань про справу, порушену проти неї в Криму.

Вона розуміла, що рано чи пізно це станеться.

За освітою Дорогань — юристка, але, як сама зізнається, за фахом не пропрацювала жодного дня: вже під час навчання на заочному відділенні повністю перейшла в журналістику.

Перший професійний досвід отримала в пресслужбі Фонду майна Автономної Республіки Крим, де почала працювати в 18 років. Вже через рік — парламентська газета Криму і перші матеріали, присвячені найбільш болючим і конфліктним питанням півострова.

«Я просто ніколи не вміла миритися з несправедливістю», — каже Алексіна Дорогань.

До окупації Криму вона 10 років пропрацювала журналісткою в телерадіокомпанії «Чорноморська». Коли російські війська почали захоплення півострова у 2014 році, Дорогань була вже власним кореспондентом телеканалу ICTV в Криму.

Окупація змусила її виїхати на материкову частину України. У Києві журналістка продовжила працювати в службі новин «Факти» телеканалу ICTV. У 2015–2016 роках була випускаючим редактором, ведучою і журналісткою телеканалу «Чорноморська», який продовжив роботу вже за межами Криму.

З 2017 року Алексіна Дорогань співпрацює з проєктом української служби «Радіо Свобода» — «Крим.Реалії».

Журналістка багато писала про людей, які після окупації зазнавали адміністративних і кримінальних переслідувань з боку російської влади. Тепер і вона сама опинилася під слідством.

«Апеляційну скаргу кинули в поштову скриньку»

Журналістка Алексіна Дорогань (праворуч у смугастій синій шапці) під час мітингу на підтримку Євромайдану під будівлею Ради міністрів Автономної Республіки Крим у Сімферополі, 30 листопада 2013 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Чесно кажучи, думала, що це буде ще раніше, — зізнається Алексіна в розмові з «Ґратами». — Тому що ми всі бачили, як йдуть переслідування: спочатку [тиснули на] журналістів українських ЗМІ, потім [на] громадянських журналістів у Криму. І абсолютно зрозуміло було, що кримінальні статті знайдуться для кожного з нас. Питання було тільки в часі».

У червні 2025 року суд у Сімферополі виніс заочну постанову про арешт журналістки проєкту «Крим.Реалії». Дізналася вона про це вже в серпні.

«Апеляційну скаргу кинули в поштову скриньку моєї сімферопольської квартири. Всередині — постанова про арешт від 23 червня 2025 року. Суддя Андрій Долгополов, він давно відомий своїми політичними справами», — каже Дорогань.

Пізніше вона з’ясувала, що стала фігуранткою кримінальної справи про «участь в озброєному формуванні, не передбаченому федеральним законом, в тому числі на території іноземної держави з метою, що суперечить інтересам Російської Федерації» частина 2 статті 208 КК РФ .

«Показово, що ця інформація не публікувалася на сайті суду першої інстанції — Київського районного суду», — підкреслює Дорогань. — Тільки на сайті Верховного суду Криму. І тільки знаючи дату і час, можна було щось знайти. Моє ім’я вже внесено до списку терористів і екстремістів [Росфінмоніторингу] під номером 5621, а саму мене оголосили в федеральний розшук».

З усього, що вдалося з’ясувати журналістці, відомо лише одне: розслідуванням займається співробітник ФСБ Н.А. Андрєєв.

Відмовилася від російського громадянства

Журналістка покинула Крим ще в серпні 2014 року — майже відразу після так званого референдуму. Вже тоді вона розуміла: залишатися на півострові — означає, рано чи пізно опинитися під арештом.

«Я не вмію мовчати. Я не буду замовчувати ситуацію, — каже Алексіна Дорогань. — Саме тому я пішла і відмовилася від російського громадянства, отримавши відповідну довідку під номером 102 документ є в розпорядженні редакції ».

Цей вчинок, за словами журналістки, був усвідомленим кроком, не зважаючи на ризики.

«Всі розуміли — якщо ти заявляєш про свою позицію офіційно, ти відразу потрапляєш до бази ФСБ. Але я вважала, що повинна це зробити, попри великі черги. Людей, які відмовилися від громадянства, було досить багато».

Однак, каже Дорогань, її випадок показує, що ні довідка про відмову від громадянства, ні виїзд з Криму — не гарантія від переслідувань. І навіть за межами півострова кримські журналісти не можуть почуватися в безпеці — зокрема, через можливий міжнародний розшук.

«Ось таке переслідування, в тому числі заочне, відбувається для того, щоб максимально — в кращому для них [російських силовиків] випадку — домогтися екстрадиції. Росія є частиною міжнародної системи Інтерпол, — пояснює журналістка. — І, відповідно, в цю базу Росія подає дані на людей, які перебувають у розшуку. Я зараз перебуваю в списку федерального розшуку РФ документ є в розпорядженні редакції . У будь-який момент Російська Федерація може подати ці дані в систему».

Механізми міжнародного розшуку, створені для боротьби зі злочинністю, все частіше використовуються Росією як інструмент політичного переслідування, вважає Дорогань. Зокрема — проти кримчан, які виїхали з окупованої території. Наявність відмітки про розшук по лінії Інтерполу може призвести до затримання практично на будь-якому кордоні. При цьому, за її словами, люди не завжди знають, що вже внесені до відповідної бази даних.

«Це може застати їх зненацька. Така можливість у Росії є — і вона активно нею користується», — зазначає вона.

За останні роки зафіксовано кілька таких випадків. Один з них — затримання в травні 2025 року кримського татарина Ільнура Шагаєва у Франції. Він покинув Крим ще до початку повномасштабного вторгнення, отримав тимчасовий захист в Ірландії, але був заарештований при посадці на пором — на запит ФСБ. Формально його звинувачували у зв’язках із забороненими організаціями, проте правозахисники розцінюють це як політично мотивовану справу.

Аналогічна ситуація сталася у 2022 році з кримськотатарською журналісткою телеканалу ATR Гульсум Халіловою. Її затримали в аеропорту Стамбула на запит Росії через заочну кримінальну справу і утримували майже 17 годин. Уникнути екстрадиції вдалося лише завдяки втручанню українських і турецьких дипломатів.

«Батьки не мають жодного стосунку до моєї роботи». Журналістка Гульсум Халілова про обшук у будинку її родини в Криму

Алексіна Дорогань вважає, що при таких затриманнях за кордоном вкрай складно оперативно довести політичну мотивацію переслідування.

«Потрібно буде пояснювати, що людина опинилася в базі Інтерполу не через участь у злочинній діяльності, а тому що Росія використовує міжнародні інструменти для тиску на неугодних», — зазначає вона.

Елемент пропаганди

Журналістка Алексіна Дорогань під час роботи над проєктом Радіо Свобода Крим.Реалії. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Що стало причиною порушення справи, Алексіна Дорогань поки може тільки здогадуватися. Однак одна подія у 2025 році, на її думку, могла стати спусковим гачком.

«Цього року побачила світ база «Груз-200» — база російських втрат жителів Криму, яких вони залучили до війни проти України. Саме на початку року ми її опублікували. Я — одна з основних авторів, ініціатор цієї бази. Там узагальнено великий масив інформації. Аналізуються цифри, факти про те, хто ці люди, як вони потрапили на війну. Є факти про людей, які загинули і встигли скоїти злочини проти цивільного населення України».

Саме ця публікація, вважає журналістка, могла активізувати увагу ФСБ.

«А формально вже вони могли придумати все, що завгодно. Ми знаємо, що в політичних справах це не рідкість», — каже Дорогань.

У 2024 році вона також стала співавторкою проєкту «Карта військових об’єктів Криму», який веде журналіст «Крим. Реалій» Ігор Токар.

На думку Олексини Дорогань, заочні звинувачення — не просто інструмент тиску, а й елемент пропаганди.

«Тут робиться все для того, щоб представити громадськості окупованого Криму і Росії, що, мовляв, дивіться — це ж не журналісти, а кримінальні злочинці. Коли людина не розуміє причинно-наслідкового зв’язку, що це порушення свободи слова; коли вона бачить, що це журналіст, але у нього знайшли зброю, то в пересічного громадянина може спрацювати елементарна логіка: “Це ж злочинець — і слава Богу, що його посадили. Значить, мені буде безпечніше”», — вважає журналістка.

Сама вона запевняє: ніякою діяльністю, крім журналістської, ніколи не займалася. Але тепер їй доводиться враховувати, що навіть розмова з джерелом у Криму чи Росії може наражати цю людину на небезпеку.

«Потім їх можуть наполегливо «запрошувати» на допити ФСБ. Звичайно, це може піддати цих людей ризику. І мені, звичайно, частково стане складніше з ними зв’язуватися».

Попри кримінальну справу, заочний арешт і загрозу міжнародного переслідування, Алексіна Дорогань підкреслює, що це не змінить її ставлення до професії.

«Я пережила загибель чоловіка стрілець-санітар штурмового батальйону Едуард Голенок загинув 6 серпня 2022 року біля села Нью-Йорк Донецької області , який віддав життя, захищаючи Україну і нашу сім’ю. Заради свободи і справедливості він пожертвував найдорожчим — своїм життям. Така ціна правди. І ніщо не зможе зупинити мене в моїй роботі. Я продовжу свої проєкти з подвоєною силою», — каже журналістка.

Залишати журналістику вона не планує.