(Не) Московського патріархату. Уряд готується заборонити Українську православну церкву, однак дає їй «останній шанс»

Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) зобов’язала Українську православну церкву (УПЦ) до 18 серпня довести свою незалежність від Російської православної церкви (РПЦ), діяльність якої заборонена в Україні. Якщо УПЦ не виконає приписи чиновників, ДЕСС визнає її афільованою з РПЦ і буде через суд домагатись припинення її офіційну діяльність. Це стало можливо після того, як у серпні минулого року Рада ухвалила закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Негативне рішення суду загрожує РПЦ позбавленням всього майна та будівель. Однак вона все одно зможе продовжувати діяти як незареєстрована релігійна організація. УПЦ з аргументами ДЕСС не погоджується і наполягає, що церква вже розірвала всі зв’язки з РПЦ. 

Докладніше про те, як саме чиновники доводять залежність УПЦ від Москви, та як священнослужителі заперечують це — у матеріалі «Ґрат».

Приписи уряду

ДЕСС зобов’язало Предстоятеля УПЦ митрополита Київського до 18 серпня надати три документи: рішення найвищих органів церковної влади про втрату для УПЦ чинності норм статуту РПЦ; про відкликання своїх священнослужителів зі складу органів влади РПЦ; і про визнання недійсними рішень органів РПЦ щодо анексії єпархій УПЦ та призначення їхніх нових керівників. Також митрополит має усно чи письмово заявити, що він не згоден з його призначенням до статутних органів управління РПЦ, припиняє повноваження і розриває зв’язки з РПЦ.

«Припис має бути таким, який вони можуть виконати і який не призведе до краху цієї церкви і не буде накладати тягаря на совість віруючих», — пояснює «Ґратам» голова ДЕСС Віктор Єленський. 

Він вважає, що УПЦ за бажання може виконати всі чотири приписи, адже ДЕСС не вимагає від неї нічого надзвичайного, як то проголосити автокефалію, забезпечити її визнання повнотою православ’я чи добитись виключення згадки про неї у статуті РПЦ.

Приписи ДЕСС грунтуються на дослідженні спорідненості УПЦ з РПЦ, результати якого вона оприлюднила 8 липня. Його провела дослідницька група з п’яти чиновників ДЕСС на чолі з першим заступником голови служби Віктором Войналовичем. 

Група дійшла висновку, що дві церкви афілійовані за такими ознаками: орган управління УПЦ — Київська митрополія — входить до структури РПЦ, що зокрема відображено в статуті, яким керується митрополія; статут та інші документи РПЦ зобов’язують УПЦ виконувати рішення її статутних органів; ці ж документи в обов’язковому порядку наділяють керівництво УПЦ посадами у статутних органах РПЦ. Віктор Єленський затвердив ці ознаки своїм наказом. 

У розмові з «Ґратами» він зазначає, що закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» передбачає сім ознак афілійованості релігійних організацій. При цьому для запуску процедури заборони достатньо підтвердження лише однієї з них. 

Єленський пояснює, що закон дає УПЦ 30 днів на виконання приписів. Однак у разі звернення УПЦ з відповідним проханням, цей термін може бути продовжено до 90 днів.

Грамота патріарха всієї Русі

Литургія на площі біля Києво-Печерської лаври 19 березня 2023 року. Фото: прес-служба УПЦ (МП)

Докази ДЕСС виклала у дослідженні, яке оприлюднила 8 липня. Чиновники одразу зазначили, що за статусом УПЦ є релігійним об’єднанням, а організаційну та канонічну діяльність від її імені здійснює юридична особа — Київська митрополія. Тож на предмет афілійованості з РПЦ перевіряли як церкву, так і її митрополію. Окремо ДЕСС опублікувала список зі 102 організацій: монастирів, семінарій, училищ, — які вона вважає пов’язаною з Київською митрополією УПЦ.

Вивчивши статути обох організацій, чиновники дійшли висновку, що вони базуються на Грамоті, яку за підсумками Архієрейського собору РПЦ у 1990 році видав патріарх Московський та всієї Русі Олексій ІІ. Вона визнає УПЦ «самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої», однак тут же зазначає, що УПЦ входить у світове православ’я через РПЦ.  

Дослідницька група вважає, що ця грамота надавала УПЦ радше умовну, аніж повноцінну автономію. Аргументуючи це зокрема тим, що в ній не згадується про дарування автокефалії — церковної незалежності. Такі документи у середині ХХ століття отримали від РПЦ православні церкви Чехословаччини та Північної Америки.

У Грамоті сказано, що УПЦ має управлятись рішеннями Архієрейського Собору РПЦ 1990 року. Серед іншого вони визначають процедуру обрання голови УПЦ митрополита Київського та всієї України. Його обирають українські єпископи, однак благословляє патріарх Московський. Крім того, митрополит входить до органу управління РПЦ — її Священного синоду. 

Чиновники нагадують, що ієрархи УПЦ намагались отримати повноцінну незалежність від Москви. У листопаді 1991 року Собор УПЦ постановив, що проголошення незалежності України вимагає від цієї церкви нового статусу: повної самостійності та автокефалії. Однак в Росії з цим не погодились. Наступного року Архієрейський собор РПЦ визнав помилковим курс, який обрали українські ієрархи. Собор змістив з посади обраного довічно предстоятеля УПЦ Філарета, позбавив його усіх ступенів священства та заборонив у служінні. Тим не менш офіційно від задекларованого курсу УПЦ відмовилась лише через чотири роки, у 1996-му, рішенням її Архієрейського Собору. 

У дослідженні ДЕСС зазначено, що у 2000 році єпископи УПЦ визнали: церква не має офіційного визнання своєї автономності з боку інших церков і буде продовжувати роботу щодо отримання «канонічного статусу автономної Церкви». Через сім років Архієрейський Собор УПЦ в оновленій редакції статуту визнав її самокерованою частиною РПЦ. 

У 2017-му, через три роки після того, як РФ окупувала Крим та розв’язала війну на Сході України, голова УПЦ митрополит Онуфрій взяв участь в Архиєрейському соборі РПЦ. Він просив учасників наголосити на особливому статусі УПЦ та виокремити її в статуті РПЦ, «аби уникнути подальших спекуляцій, спрямованих на підрив авторитету Української Православної Церкви в очах мільйонів українців». 

Тоді Собор доповнив статут РПЦ окремим розділом, присвяченим УПЦ. В ньому зафіксували, що УПЦ є незалежною і самостійною у своєму управлінні з правами широкої автономії. Тим не менш дослідницька група дійшла висновку, що нові положення статуту РПЦ навпаки збільшували залежність від неї Української православної церкви. 

Засідання собору УПЦ 27 травня 2022 року Фото: прес-служба УПЦ (МП)

На четвертий місяць повномасштабного вторгнення РФ, 27 травня 2022 року, Помісний собор УПЦ «висловив незгоду з патріархом Кирилом щодо війни». Церква заявила, що внесла до свого статуту зміни, «які свідчать про повну самостійність та незалежність УПЦ». Однак чиновники ДЕСС підкреслюють: у  статуті УПЦ все ж залишилась згадка про зв’язок з РПЦ — посилання на Грамоту патріарха Олексія ІІ. 

«Ці зміни були помітним кроком до унезалежнення УПЦ від РПЦ, але не означали виходу першої зі складу останньої, адже в Грамоті патріарха Московського УПЦ згадується як складова частина РПЦ», — зазначено у дослідженні ДЕСС.

Чиновники наполягають: на практиці УПЦ і далі підпорядковується Москві. Як аргумент дослідницька група звертає увагу, що найвищі органи церковної влади та управління УПЦ, а також митрополит Онуфрій ніяк не відреагували на те, що РПЦ у 2022-2023 роках підпорядкувала собі пʼять парафій УПЦ на тимчасово окупованих РФ територіях: Джанкойську, Сімферопольську та Феодосійську у Криму, а також Ровеньківську на Луганщині та Бердянську на Запоріжжі. 

Деякі єпархії УПЦ, парафії яких знаходяться на окупованих територіях, йдеться у дослідженні, досі є членами статутних органів РПЦ. Так, митрополит Новокаховський і Генічеський Філарет засідає у складі її Священого синоду. В свою чергу, митрополит Луганський і Алчевський УПЦ Пантелеімон брав участь у заходах на підтримку російської агресії проти України. Разом з митрополитом Горлівським і Слов’янським Митрофаном він також відвідував урочистості до 16-ї річниці інтронізації патріарха Кирила.

Чиновники наголошують, що деякі священнослужителі УПЦ усвідомлюють невідповідність дій РПЦ по відношенню до своєї церкви. Так, 31 жовтня 2024 року група із 33 архієреїв УПЦ засудила дії Священного синоду РПЦ щодо звільнення митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона від управління Донецькою єпархією УПЦ та поставлення на його місце іншої особи. Вони публічно засудили його звільнення, як і звільнення інших ієрархів УПЦ на тимчасово окупованих територіях. Однак переважна більшість архієрейського корпусу УПЦ не підтримала заяву 33-х ієрархів. На думку чиновників ДЕСС, це контрастує з негативною реакцією керівництва УПЦ на перехід деяких її парафій та священнослужителів до Православної церкви в Україні, яка у 2018-му отримала церковну незалежність (томос про автокефалію) від Вселенського патріарха Варфоломія.

Так само керівництво УПЦ ігнорує вимоги ініціативних груп з-поміж віруючих та кліру щодо повного унезалежнення від РПЦ. У 2022— 2024 роках ті декілька разів публічно звертались до митрополита Київського і всієї України Онуфрія із закликом розірвати будь-які зв’язки, зокрема духовно-канонічні, з Московською патріархією та патріархом Кирилом, проголосити канонічну автокефалію УПЦ, скликати Собор УПЦ для остаточного розриву з РПЦ, дати відповіді на актуальні питання щодо статусу УПЦ. Всі ці звернення залишилися без відповіді.

Дослідницька група не виявила документів Соборів УПЦ, Соборів єпископів УПЦ, Священного синоду УПЦ, які б свідчили про вихід УПЦ зі складу РПЦ. Таким чином у ДЕСС дійшли висновку, що УПЦ входить до складу РПЦ, і це відображено в її офіційних документах. 

Розділ Х

Митрополит Онуфрій (Березовський). Фото: прес-служба УПЦ (МП)

Чиновники детально проаналізували розділ Х, яким у 2017 році Собор доповнив статут РПЦ на прохання митрополита Онуфрія. Розділ, присвячений УПЦ, закріплює норми та правила її діяльності, більшість з яких обов’язкові. Він, зокрема, зобов’язує Предстоятеля та Київську митрополію керуватись у своєму житті та діяльності визначенням Архієрейського собору РПЦ від 1990 року та згаданою вище Грамотою патріарха Олексія ІІ. 

Відповідно до статуту РПЦ, патріарх Московський затверджує і схвалює статут УПЦ, надає їй святе миро, а його ім’я поминається у всіх її храмах. Архієрейський собор РПЦ створює і скасовує парафії УПЦ та визначає їх кордони. УПЦ зобов’язана виконувати рішення Архієрейського та Помісного соборів РПЦ. В свою чергу рішення Священного синоду РПЦ діють в УПЦ «з урахуванням особливостей, визначених самостійним характером її управління». Нарешті, Суд Архієрейського Собору РПЦ є церковним судом вищої інстанції для УПЦ. 

«Дослідницька група не виявила в офіційних документах, на офіційних вебсторінках УПЦ та КМ УПЦ, а також у рішеннях її керівних органів положень про те, що приписи Глави Х статуту РПЦ втратили чинність для УПЦ», — зазначено у дослідженні ДЕСС.

Останню ознаку афілійованості Української православної церкви з РПЦ чиновники ДЕСС вбачають у тому, що архієреї УПЦ входять до складу статутних органів управління РПЦ. 

Посилаючись на все той же розділ Х статуту РПЦ, ДЕСС зазначає, що ієрархи УПЦ є членами Помісного й Архієрейського Соборів РПЦ і беруть участь у їх роботі, а також — у засіданнях Священного синоду РПЦ. На офіційному сайті РПЦ митрополита Київського і всієї України віднесено до складу єпископату УПЦ у складі єпископату та діячів РПЦ. Відповідно у разі скликання патріархом Московським і всієї Русі Помісного чи Архієрейського соборів РПЦ керівник КМ УПЦ зобов’язаний взяти у ньому участь. 

Крім того, розділі V статуту РПЦ визначає, що митрополит Київський і всієї України є постійним членом її Священого синоду. 

«Не важливо, що написано в статуті РПЦ»

В УПЦ з висновками дослідження ДЕСС не погоджуються. Глава синодального інформаційно-просвітницького відділу цієї церкви Климент у коментарі «Ґратам» порівнює шлях УПЦ із тим, що проходить українська держава. 

Сьогоднішня боротьба українського народу проти російської агресії є продовженням боротьби за утвердження незалежності. Так само УПЦ проголосила її у 1990-му році і з того часу утверджує її, «проявляючи незалежність фактично, а не декларативно».

 «Знову проголошувати те саме — означатиме лише інфляцію всього, що було здобуто Церквою за понад тридцятирічну її історію», — наполягає Климент.

Климент радить ДЕСС розібратися зі змістом статусу УПЦ і, врешті решт, визнати, що в ньому немає жодного натяку на залежність УПЦ від інших релігійних центрів.

Твердження ДЕСС, що статус «незалежності і самостійності в управлінні», який УПЦ отримала від РПЦ, не означає цього на практиці, дивує священнослужителя. 

«В українській мові важко підібрати терміни, які б ще більш категорично вказували на “повну незалежність”», — каже Климент.

Натомість, наполягає Климент, межі незалежності багатьох автокефальних Церков суворо визначені в томосах, наданих кіріархальними Церквами. Наприклад, томос ПЦУ забороняє їй опікування діаспорою тощо.

Священослужитель наполягає: не важливо, що написано в статуті РПЦ, головне — те, що зафіксовано у статуті УПЦ. А там про її залежність від закордонних релігійних центрів не згадується.

При цьому Климент радить ДЕСС не перейматись назвою статусу, адже у церковних православних канонах, тобто у рішеннях великих соборів і помісних цервков, не існує такого поняття, як автокефалія.

На аргумент ДЕСС, що відповідно до Грамоти патріарха Олексія ІІ УПЦ входить до Вселенського православ’я через РПЦ, Климент відповідає: з богословської точки зору цей вислів позбавлений сенсу. 

«Коли я, або Ви, або хтось інший приймає Хрещення від православного священника, то така людина одразу стає частиною Вселенського Православ’я. І ніякі допоміжні духовні колектори для цього не потрібні», — зазначає Климент.

На зауваження ДЕСС, що урядовці не виявили документів керівних органів УПЦ, які б свідчили про вихід її вихід зі складу РПЦ, Климент відповідає, що канонічне право не надає церкві інструментів, щоб  виходити чи входити до складу іншої. 

Голова синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ Климент. Фото: прес-служба УПЦ (МП)

Священнослужитель наполягає: хибно вважати, що УПЦ навмисне затягує час і кудись не звертається, адже Константинопольський і Московський Патріархати максимально ускладнили міжправославний процес розвʼязання «кризової ситуації з розколом українського Православʼя».

«Заяви про вихід УПЦ не мають жодного канонічного сенсу і не матимуть жодних позитивних церковних наслідків», — стверджує Климент.

За його словами УПЦ обрала інший шлях: самостійно сформувала себе та очікує, що інші Помісні Церкви соборно назвуть її статус відповідно до наявних реалій. 

Схожим чином Климент відкидає аргумент ДЕСС про те, що в жодному рішенні УПЦ немає згадки про те, що для неї втратили чинність приписи статуту РПЦ.

Аргумент ДЕСС, що за статутом РПЦ до її керівних органів входить митрополит Київський та архієреї УПЦ, Климент відповідає: якщо урядовці потребують казуїстики, то розпочати можна було хоча б з того, що в документах РПЦ є такі норми, там нічого не сказано про те, що представники цієї церкви входять в органи управління УПЦ. 

«То питання до чиновників ДЕСС: хто від кого залежний?», — розмірковує Климент.

Та продовжує думку, що з документів РПЦ, за такою логікою, однозначно випливає, що вона залежна від УПЦ. Адже РПЦ наразі не може легітимно скликати свій Архієрейський Собор. Бо на нього не зʼявляться понад сотня українських архієреїв. Священослужитель наголошує, що натомість з 1990 року жодного разу не було прецеденту, коли керівники РПЦ брали б участь у Соборі чи Синоді УПЦ. 

Климент вважає хибним звертати увагу на зміст російських документів. Бо тоді за прецедентним принципом постане питання і про багато інших сфер буття українського суспільства, про які в різний спосіб згадується в російських документах, зокрема і в конституції цієї країни. 

«На мій погляд, те, що український закон і українські чиновники оперують посиланням на російські документи, — це серйозний скандал. Я не впевнений, чи взагалі це не підпадає під норми кримінального законодавства, яке визначає факт зради Українській державі», — додає священослужитель. 

На питання «Ґрат», чи буде УПЦ виконувати приписи ДЕСС, Климент відповів, що юристи церкви аналізують, наскільки лист з приписами урядовців узгоджується з нормами українського законодавства. Чинне законодавство у питаннях релігій, стверджує священнослужитель, прямо визнає, що норми російських документів тепер є вищими за українські. Як приклад священнослужитель наводить статтю 5-1 закону «Про свободу совісті і релігійні організації», яка також обмежує діяльність релігійних організацій, що афілійована з релігійною організацією країни агресора. 

Литургія у Києво-Печерській лаврі 19 березня 2023 року. Фото: прес-служба УПЦ (МП)

«В цьому контексті останні виступи очільника ДЕСС на цю тему, немовби в Україні не забороняються релігійні організації, а їм слід лише зробити певні ритуальні заяви і відречення для продовження своєї легітимної діяльності, доволі контраверсійно виглядають на фоні вже згаданих мною основних українських законів у сфері державно-церковних відносин», — підсумовує Климент.

Поки що УПЦ офіційно не повідомила свою позицію щодо приписів ДЕСС та аргументів, викладених у дослідженні урядовців. 

Наразі УПЦ оскаржує в суді саму постанову уряду, на підставі якої ДЕСС досліджувала чи афілійована ця церква з РПЦ.