«Ми протестуємо, бо ми люди, у нас є почуття». Суд у Криму оштрафував кримськотатарського історика через слова про трибунал за депортацію 1944-го

У Криму російський суд оштрафував вчителя історії на пенсії Енвера Сейтмеметова за статтею про публічне ототожнення ролі СРСР і нацистської Німеччини під час Другої світової війни частина 1 статті 13.48 КоАП РФ . Він повинен буде заплатити штраф у розмірі 2000 рублів близько 1095 гривень за висловлювання про необхідність вслід за Нюрнберзьким процесом, який засудив нацистських злочинців, провести міжнародний трибунал над причетними в СРСР до депортації кримських татар у 1944 році. У кримській судовій практиці це поки що другий випадок застосування такої статті.

Ми знайомі з Енвером-аґа багато років, і саме це особисте, людське ставлення не дозволило обмежитися роллю простого спостерігача. Разом з його адвокатом Едемом Семедляєвим я брала участь у суді як громадська захисниця.

Мій текст — про те, як слова літнього історика про трагічні події, пережиті майже кожною кримськотатарською родиною, стали приводом для адміністративної справи.

Майже передбачувана подія

Рано-вранці 25 листопада 74-річного Енвера Сейтмеметова розбудив шум. Під вікнами його будинку в Старому місті Бахчисарая спалахнуло яскраве світло, почулися незнайомі голоси. Пенсіонер відкрив двері й відразу зустрівся поглядом з озброєною людиною в камуфляжі. За ним у двір вже заходили ще кілька спецпризначенців, а біля воріт прибирали приставлені зовні сходи.

Силовики повідомили, що прийшли провести обстеження за постановою суду. Енвер Сейтмеметов попросив не заходити відразу: дружині, яка має інвалідність, потрібен час, щоб одягнутися. Спецпризначенці навіть почекали за дверима.

«Зробив їм зауваження і сказав, що вони в взутті. Вони сказали, що, мовляв, ми витремо, не турбуйтеся», — описує той ранок Енвер Сейтмеметов.

Ми детально обговорюємо те, що він переживав у день візиту силовиків, пізніше, через кілька днів.

Політв’язні (зліва направо) Рустем Сейтмеметов, Осман і Сейтумер Сейтумерови. Фото: Кримська солідарність

Назвати візит силовиків повною несподіванкою не можна: Енвер Сейтмеметов — дядько трьох політв’язнів Сейтумера, Османа та Абдулмеджита Сейтумерових, засуджених і обвинувачених у справі Хізб ут-Тахрір в Росії визнали терористичною, але вона вільно діє в Україні та більшості європейських країн . З моменту їх затримання у 2020 році, літній активіст виступає на їх захист. Він ходив на суди до своїх племінників та інших заарештованих кримських татар, їздив з делегаціями до чиновників і, попри поважний вік, навіть виїжджав на засідання до Москви та Ростова-на-Дону. Коли в жовтні цього року в Криму за такими ж звинуваченнями заарештували Февзіє Османову, Ельвізу Алієву, Насібу Саїдову та Есму Німетулаєву, він у складі делегації кримських татар пішов до будівлі Радміну Криму і критикував силовиків за переслідування жінок.

«Відпустіть наших дочок». Тепер у Криму у тероризмі звинуватили кримськотатарських жінок — репортаж «Ґрат» з-під суду

Тому такі події рано чи пізно стають майже передбачуваними. Але все ж, коли в будинок вриваються силовики, це завжди удар — і по здоров’ю, і по відчуттю безпеки, яке в одну мить розсипається.

Енвер Сейтмеметов розповів, що будинок обстежували ретельно, але силовики не грубіянили: перевіряли шафи, книжкові полиці, особисті речі, телефон, переглянули релігійну літературу — шукали, за їхніми словами, заборонені речі. У підсумку нічого не вилучили. А після обстеження повідомили Енверу Сейтмеметову, що стосовно нього порушено адміністративну справу, і він повинен поїхати з ними до Сімферополя. Чоловікові порадили відразу взяти медичну карту, пенсійне посвідчення, ліки і трохи їжі. Йому дали зв’язатися з адвокатом.

Крім телефону і документів Сейтмеметов поклав з собою в нагрудну кишеню невелику книжку з молитвами і пакет з водою і сухарями.

Коментар до відео

О пів на дев’яту ранку його привезли на службовій машині до центру «Е» — кримського підрозділу МВС з протидії екстремізму в Сімферополі.

«Я [відразу] подзвонив, щоб не турбувалися, родині, братові подзвонив, де я перебуваю. До одинадцятої години [ранку] я там перебував. На мої прохання піти вмитися, сходити в туалет — мені не відмовили», — розповідає пенсіонер.

У центрі «Е» йому вже повідомили, за що хочуть притягнути до адміністративної відповідальності. Приводом був коментар Сейтмеметова для відео правозахисного руху Кримська солідарність до дня пам’яті жертв депортації кримських татар 18 травня 1944 року. У ролику Енвера Сейтмеметова титрують як історика. Крім нього, про трагедію говорять кримськотатарські активісти, адвокати та правозахисники.

Траурний мітинг у Сімферополі в День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу в річницю депортації 1944 року, 18 травня 2014 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Це продовження того геноциду, який почався в 1783 році щодо кримськотатарського народу, це було продовження…, — говорив Сейтмеметов на відео, його коментар змонтували уривками, чергуючи їх із висловлюваннями інших спікерів. — Всіх [кримських татар] протягом 15 хвилин намагалися зібрати на площі. Крик, галас, плач: вони думали, що їх везуть розстрілювати, тому що свіжі в пам’яті були події, які відбувалися в роки [Другої світової] війни з євреями… А після 1944 року теж влада не покаялася, ні перед мусульманами Кавказу, Криму, ні перед тими, хто був репресований, висланий, пограбований на державному рівні, з розрахунком. Чому з розрахунком кажу, тому що на рівні держави проводилася політика «Крим без кримських татар»… Міжнародна громадськість або взагалі ті, хто сьогодні кажуть, що порушуються права, приймали закони в Організації Об’єднаних Націй про права людини в 1948 році — фактично ці закони не працюють. Не тільки Нюрнберзький процес мав [відбутися], я думаю, повторно мав бути і ще один міжнародний суд, який засудив би тих самих переможців… Прийде той день, коли все стане на свої місця і сім’ї зустрінуть своїх синів, батьків, чоловіків…».

За версією співробітників центру «Е», саме висловлюванням про необхідність міжнародного суду над причетними до депортації кримських татар у 1944 році історик ототожнив політику СРСР щодо кримських татар з політикою нацистської Німеччини. Це кваліфікували як порушення статті 13.48, частини першої КоАП РФ.

Ця стаття з’явилася в російському законодавстві у квітні 2022 року. Вона забороняє публічно — в ЗМІ, інтернеті або на виступах — порівнювати дії і цілі СРСР з нацистською Німеччиною, а також заперечувати вирішальну роль радянського народу в перемозі над нацизмом. За даними судового департаменту РФ, до судів першої інстанції за цією статтею надійшло: у 2023 році — 6 справ, у 2024 році — 4, а за перше півріччя 2025 року — ще 4.

У Криму за три роки зареєстрували дві такі справи. Першу порушили у 2023 році в Керчі стосовно пенсіонера через пост у соцмережі «Однокласники». Його притягнули до відповідальності за публікацію, «в якій відображені відомості про негативну діяльність СРСР під час Другої світової війни». Судячи з даних з рішення, опублікованого в судовому реєстрі, мова йде про репост з блогу Аркадія Бабченка визнаний у РФ іноагентом, а також включений до списку терористів-екстремістів Росфінмоніторингу до 9 травня 2022 року. Чоловік запостив текст, перебуваючи в Києві. А в серпні 2023 року вже в Керчі він написав явку з повинною і розкаявся. У жовтні того ж року Мировий суд дільниці №51 Керченського судового району призначив йому штраф у 2000 рублів.

«Я не визнаю це звинувачення»

Близько дванадцятої години співробітники центру «Е» привезли Енвера Сейтмеметова до мирового судді дільниці №10 Сімферополя. Засідання довго відкладали — суддя був зайнятий. Кілька годин Сейтмеметов з адвокатом Едемом Семедляєвим чекали в коридорі. Було близько третьої години дня, коли учасників слухання, нарешті, запросили до зали.

Енвер Сейтмеметов попросив суд допустити мене до участі в процесі як громадської захисниці, але суд відмовив — формально через те, що я не маю юридичної освіти. Хоча в законі такої вимоги немає — достатньо лише клопотання обвинуваченого. У підсумку на першому засіданні мені все ж дозволили залишитися в залі — але тільки як слухачці.

Адвокат відразу попросив суд припинити адміністративну справу, посилаючись на строки давності: за статтею притягнути до відповідальності повинні були протягом трьох місяців після публікації, а минуло набагато більше. Запис, який інкримінували Сейтмеметову в протоколі, був опублікований 18 травня цього року. А як з’ясували потім у суді, вперше це відео було розміщено ще п’ять років тому — 18 травня 2020 року, а цього року на сторінці «Кримської солідарності» у Facebook лише зробили його перепост.

Але суддя заявив, що все ж треба вивчити всі матеріали справи, перш ніж прийняти рішення.

Енвер Сейтмеметов. Фото: Кримська солідарність

Суддя зачитав висновок доктора історичних наук і завідувача кафедри історії Росії в Кримському федеральному університеті Олега Романька від 24 листопада 2025 року. Той стверджував, що Сейтмеметов у своїх висловлюваннях «ототожнює дії СРСР, пов’язані з примусовим виселенням кримських татар, греків тощо в травні 1944 року, зі злочинами керівництва нацистської Німеччини».

— Що написав Романько, нехай залишається на його совісті. Це звинувачення я не визнаю, — заявив Енвер Сейтмеметов, коли суд надав йому можливість дати свої пояснення.

Він спробував пояснити, що у відео, а отже і в висновку поліції та спеціаліста, наведені лише окремі його висловлювання, а повний контекст відсутній.

— Німецькими фашистами теж було спалено понад 120 сіл у гірському Криму, з яких понад 90 — кримськотатарські села, за допомогу партизанам. Потім тисячі людей були вивезені до Німеччини на роботу. Коли я говорив про міжнародний суд, я мав на увазі і це. Не тільки [те, що] зробив Радянський Союз. Так, у 1989 році була прийнята декларація Верховна Рада СРСР у листопаді 1989 року прийняла декларацію, яка визнала депортації народів, включаючи кримських татар, незаконними і злочинними , яка засудила те, що сталося в Радянському Союзі, і дозволила [кримським татарам] в якійсь мірі повернутися [на Батьківщину]. Сьогодні ми живемо на Батьківщині. Але коли я говорю, я висловлюю свою думку, — заявив Сейтмеметов суду.

При цьому історик нагадав, що за наказом Йосипа Сталіна людей насильно вивозили за межі Криму. За розповідями його батьків і за документальними даними, майже половина депортованого народу — близько 46% кримських татар — загинула в місцях заслання від голоду і важких умов.

— Моя бабуся, вже покійна, вивезла шістьох дітей і змогла їх врятувати в степу в Узбекистані. А чоловік другої бабусі, батько моєї матері, помер, був репресований у 1938 році як «ворог народу», хоча нічого такого не робив, він був вчителем. Бабуся залишилася з двома дітьми: одній дочці було три роки, іншій сім або вісім років, — не міг стримати емоцій Енвер Сейтмеметов.

Він додав, що пропрацював вчителем історії загалом 25 років — в Узбекистані та в Криму.

— Ви повинні чітко розуміти, коли ви порівнюєте дії [СРСР] і при цьому згадуєте Нюрнберзький трибунал… Єдиний суд, який був над фашизмом і який засудив фашизм, — це Нюрнберзький трибунал. І коли ви у своєму публічному виступі говорите, що керівництво колишнього Радянського Союзу має понести відповідальність так само, як на Нюрнберзькому процесі… Я не розумію, що ви маєте на увазі? — парирував суддя, підтримуючи дискусію з обвинуваченим.

Адвокат Семедляєв перервав їхній діалог і зазначив, що він не розміщував свій виступ самостійно. Він попросив викликати на засідання спеціаліста Романько, щоб той дав пояснення, як він дійшов висновку, що в словах Сейтмеметова є склад правопорушення.

Суддя погодився із захисником, який вказав на процесуальні порушення під час підготовки висновку — у ньому була відсутня розписка з попередженням спеціаліста про відповідальність. Аргументи співробітника центру «Е» Романа Філатова, який, за його словами, усно попереджав Романова, суддю не переконали.

Захисник також вимагав повернути адміністративний протокол поліції, вважаючи його складеним з порушеннями і таким, що містить недостовірну інформацію. Зокрема, Семедляєв заперечив проти посилань на попередні адміністративні матеріали щодо вчителя історії (два штрафи в ДАІ та адміністративний арешт за непокору вимозі співробітника поліції), назвавши ці посилання незаконними. Філатов відповів, що «ця інформація характеризує особистість».

— Як вона може характеризувати, якщо він на сьогодні перед державою і законом чистий? Навіть якби він сто п’ятдесят разів був судимий — якщо судимості зняті, це ніяк не характеризує його, — не погодився адвокат.

Суд не став повертати протокол поліції, доручивши співробітникам центру «Е» забезпечити явку спеціаліста Олега Романька, і відклав розгляд справи до 2 грудня. Сейтмеметова відпустили додому.

— Я вчитель історії, багато років нею займаюся, але мені все одно ніяково, коли мене істориком називають, — зауважує Енвер Сейтмеметов після засідання.

«Який намір був у Сейтмеметова, коли він давав інтерв’ю?»

На другому засіданні у справі змінився суддя — тепер розгляд вів Сергій Москаленко. Як з’ясувалося, попередній суддя тимчасово заступав за нього, тому фактично справу почали розглядати заново.

Цього разу мене допустили до захисту, оскільки в матеріалах справи не було письмової відмови попереднього судді. Для Енвера Сейтмеметова, за його словами, було важливо відчувати не тільки присутність адвоката.

До зали пустили ще чотирьох слухачів — це родичі Сейтмеметова і друзі. Старійшини зайшли з посмішкою, і це трохи розрядило атмосферу: вони уважно слухали, підтримували Енвера-аґа поглядами і тихими словами. У залі з’явилося відчуття людської близькості.

Адвокат Едем Семедляєв. Фото: Кримська солідарність

Ми з Едемом Семедляєвим зосередилися на процесуальних порушеннях, а сам Енвер Сейтмеметов мав пояснити, що саме він хотів сказати у своїх коментарях.

В першу чергу адвокат Едем Семедляєв повторив свій аргумент про те, що термін притягнення до відповідальності за статтею, яку інкримінують його підзахисному, давно минув. Закон при цьому не вимагає видаляти публікацію, тому її подальше перебування в мережі не вважається продовженням порушення. Навіть якщо текст автоматично зберігається на сайті, в соціальних мережах або хтось робить репост.

Крім цього, адвокат зазначив, що Сейтмеметов давав інтерв’ю один на один і не публікував його самостійно — його висловлювання зробили публічним треті особи: інтерв’юер, ЗМІ або блогери. Тому відповідальність за статтею 13.48 КоАП повинна лежати на них, а сам Сейтмеметов не мав прямого умислу на публічне ототожнення.

— Який умисел був у Сейтмеметова, коли він давав інтерв’ю? Перед ним стояли відеокамера, інтерв’юер — мінімум дві людини. І коли він вимовляє ці слова і порівнює з Нюрнберзьким процесом, я вважаю, що він діє свідомо, і його дії містять ознаки зазначеного адміністративного правопорушення, — відреагував на аргументи Семедляєва співробітник центру «Е» Роман Філатов, коли суд надав йому можливість.

Філатов стверджував, що його юридичної та загальної освіти було достатньо, щоб помітити порівняння СРСР з нацистською Німеччиною. Для глибшого розуміння історичного контексту поліція звернулася до експерта-історика. Питання, чи є це ототожненням, залишається на розсуд суду.

Допит спеціаліста Романька

Суддя Сергій Москаленко дозволив захисту детально допитати спеціаліста Олега Романька. Він розпочав з невеликої розповіді про свою професійну та академічну діяльність і сказав, що підготував документ на прохання керівництва університету, до якого, у свою чергу, звернулися співробітники Центру з протидії екстремізму в Криму. Професор вважав, що має «достатню кваліфікацію» і вже мав досвід участі в судових процесах, включаючи справу про геноцид радянського народу, яка розглядалася в Криму. Історією Другої світової спеціаліст займається близько 25 років.

Реінкарнація. У Криму знову судили нацистів минулого століття, але ніхто не знає, навіщо

Романько підкреслив, що для оцінки слів Сейтмеметова він, як доктор історичних наук, «спирався на наукові джерела».

— Я вказую тільки одне джерело. Зрозуміло, я дивився їх більше, тому що Нюрнберзький трибунал досить відомий захід, — уточнив Романько і зробив короткий вступ в історію роботи воєнного трибуналу.

Далі спеціаліст повідомив, що одним з ініціаторів поправок до законодавства, які ввели заборону на публічне ототожнення ролі СРСР і фашистської Німеччини в ході Другої світової війни, виступав сенатор Олексій Пушков.

На цьому він закінчив свій виступ. Суд дав слово захисту.

— Скажіть, які методики використовувалися при підготовці висновку? — запитав історика адвокат Едем Семедляєв.

— Методики історичного дослідження. Принципи наукового дослідження: стабільність, об’єктивність, причинність. Крім того, використовувалися загальнонаукові методи.

— А чому вони не вказані в самому висновку?

— Тому що це не наукове дослідження, — відрізав історик.

Я теж беру слово і зазначаю, що висновок для суду повинен бути результатом власної наукової роботи спеціаліста, але він у багатьох абзацах Романько повторює стиль і пунктуацію готової статті професора Олександра Савенкова «Нюрнберзькі процеси 1945–1949» у Великій російській енциклопедії, де коротко викладена хроніка роботи Міжнародного військового трибуналу.

— Я за це відповідальності не несу. Тепер багато чого знаходиться в інтернеті — дійсно, так буває, — не погодився Романько.

Продовжуючи відповідати на питання адвоката, він зрештою заявив, що «будь-яка згадка про дії радянського керівництва в контексті Нюрнберзького трибуналу є ототожненням».

— Радянський Союз як держава в цьому плані не винен. Винен сталінський режим, який це здійснив. І щобільше, партія КПРС це засудила, звичайно. І більша частина прав депортованим була повернута ще в ході радянської історії. Нещодавно була реабілітація у 2014 році, остаточна, — продовжував доктор історичних наук Романько.

Траурний мітинг у Сімферополі в День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу в річницю депортації 1944 року, 18 травня 2013 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У цей момент Енвер Сейтмеметов пронизував його поглядом і ледве стримувався, щоб не прокоментувати.

Вислухавши думку спеціаліста, захист поцікавився у Романька, чи має він лінгвістичну освіту.

— Якщо мова про конотації слів, — відповів він, — я цього не оцінював. Це компетенція лінгвіста.

Коли Семедляєв закінчив допит спеціаліста, він зачитав клопотання. У ньому адвокат висловлював думку, що замість історика поліції слід було залучити лінгвіста, який детально розібрав би мову обвинуваченого, застосовував би визнані в судовій практиці методики і зіставляв би її з історичними подіями. Адвокат вважає, що спеціаліст Романько неправильно зрозумів лінгвістичний контекст висловлювання, через що під сумнів ставляться і достовірність його висновків, і юридична обґрунтованість висновку.

— Прошу призначити повторне, додаткове дослідження і залучити саме лінгвіста. Історик не може проводити такого роду експертизу — тільки лінгвіст може визначити, чи є ототожнення чи ні, — підсумував адвокат.

Захист наполягав, що у своєму висновку спеціаліст так і не відповів аргументовано на питання, поставлені йому центром «Е», і невірно розширив приватне порівняння конкретного злочину до ототожнення всього радянського режиму з нацизмом.

— Стаття 13.48 КоАП забороняє ототожнення, але не забороняє критику окремих злочинних рішень радянського керівництва, визнаних такими самою державою, — заявив Семедляєв.

Суд протягом години мовчки слухав дискусію захисників і спеціаліста, а потім надав слово Енверу Сейтмеметову.

«У мене немає комп’ютера всередині, щоб стерти це все»

Колишній вчитель історії приїхав на засідання з книгами і видруками статей, і поки виступав захист, спеціаліст і співробітник центру «Е», він клеїв на сторінках кольорові закладки — готувався цитувати.

Коли суд надав Сейтмеметову завершальне слово, пенсіонер почав з розповіді про те, як в його будинку проводили обшук. Він сказав, що живе в Бахчисараї вже понад тридцять років, і коли сусідам стало відомо про його затримання, люди реагували по-різному: хтось підтримав його, хтось злякався. Він вважав, що обшук за участю озброєних людей був надмірним заходом.

— Обшук, який проводився у вашому будинку, був ініційований не нами, а співробітниками Федеральної служби безпеки. Вони ознайомили вас з постановою, це була оперативна діяльність іншої служби, — відреагував співробітник Центру з протидії екстремізму.

Сейтмеметов розповідав про несправедливість, пережиту його народом, починаючи зі спогадів родини про репресії 1930–1940-х років. Основну увагу він зосередив на важких умовах життя спецпоселенців в СРСР: нестачі їжі, одягу, житла, медичної допомоги та системних порушеннях, які призводили до страждань кримських татар. Його промова була сповнена історичних деталей, звітів і конкретних прикладів бездіяльності влади. Він також згадав депортації інших мусульманських народів — чеченців і карачаївців, зазначивши, що за це ніхто не поніс відповідальності: «народи, на які махнули рукою».

Суддя Москаленко спробував зупинити його і повернути до конкретного звинувачення.

— Мова взагалі про інше, розумієте? Ви намагаєтеся мене в чомусь переконати? Що це трагедія цілого народу? Питання в іншому: ви дали інтерв’ю. Ви що, не бачили, що перед вами камера і що інтерв’ю буде далі поширене? Ви давали його у себе на кухні?

Сейтмеметов сказав, що хоче договорити і що він не визнає звинувачення. Він підкреслив, що його коментарі були вираженням особистої думки.

— Це все спогади… Що мені, стерти? У мене не комп’ютер всередині, щоб стерти це все. Я вибачаюся за свої емоційні виступи, але коли сьогодні шукають з чогось причепитися, ми дуже болісно реагуємо на це. Ми протестуємо, тому що ми люди, тому що у нас є почуття.

«Висловлення думки може бути обмежене федеральним законом»

Засідання тривало кілька годин. Після виступів учасників процесу суддя Москаленко переглянув відео з тим самим коментарем Енвера Сейтмеметова. А потім виніс рішення — суддя оголосив лише резолютивну частину. Повний текст вердикту адвокат отримав кілька днів по тому.

Старійшини зустрічають Енвера Сейтмеметова біля суду. Фото: Кримська солідарність

Суд не погодився ні з доводами вчителя історії, ні з аргументами його захисників. Він відхилив усі їхні клопотання і виніс рішення: оштрафував пенсіонера на 2000 рублів, нагадавши, що він має право оскаржити це рішення в апеляції. При призначенні покарання суд врахував характер проступку і вік Сейтмеметова, а обставин, що помʼякшують або обтяжують, — не виявив.

Суд відхилив доводи захисту про закінчення 90-денного терміну для притягнення Сейтмеметова до відповідальності, зазначивши, що правопорушення — тривале, а термін обчислюється з моменту його виявлення — з 20 листопада 2025 року.

Також суд визнав необґрунтованими вимоги провести лінгвістичну експертизу, вказавши, що спеціальні знання російської мови в такому випадку не потрібні.

Аргументи захисту про те, що Сейтмеметов не публікував інтерв’ю в мережі самостійно і складу правопорушення немає, мировий суддя розцінив як спробу «уникнути відповідальності».

Врешті, суд відхилив доводи про порушення права на свободу вираження думки.

«Вираження думки може бути обмежене федеральним законом тією мірою, якою це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави», — постановив суддя Москаленко.

З залу суду всі вийшли помітно втомленими: і ми, і співробітник центру «Е» зі спеціалістом, і суддя. На вулиці Енвера Сейтмеметова чекали старійшини з різних районів Криму, які прочитали новини про затримання і спеціально приїхали його підтримати. Вони оточили його і обіймали з теплом.

«Якщо хтось із вас бачить зле діяння, нехай спробує змінити його своєю рукою — дією, — звернувся до них Сейтмеметов. — Якщо не зможе — нехай зробить це словом, закликом до добра. Якщо і це виявиться неможливим — нехай хоча б не приймає зло в своєму серці і молиться проти нього. Я молюся за весь мій народ і люблю його. Нехай Всевишній захистить його від бід. Нехай звільнить всіх наших заарештованих хлопців. І дякую всім, хто прийшов сьогодні підтримати, і тим, хто не зміг прийти, але молився за мене».

Потім ми всі сіли в машини і роз’їхалися по домівках зі зім’ятими почуттями, але з полегшенням — штраф, тоді як була загроза адміністративного арешту в ізоляторі. Після всього почутого в залі суду неможливо було уявити Енвера-аґа за ґратами.