«Злочин теоретичного характеру». У Росії засудили колишнього українського військового за службу в ЗСУ
Володимир Лінник у Південному окружному військовому суді, 20 грудня 2023 року. Фото: Пресслужба ЮОВС
Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив ветерана АТО Володимира Лінника до шести років колонії. Його звинуватили в причетності до терористичної спільноти за службу в батальйоні «Айдар», підрозділу Збройних сил України.
«Ґрати» розповідають, як у Росії засудили колишнього українського військового.
Затримували тричі
Володимиру Ліннику 49 років. Він народився у Старобільську Луганської області, але більшу частину життя провів у селі Бондареве за 30 кілометрів від Старобільська. З початку березня 2022 року район опинився під російською окупацією. Але Лінник не став залишати будинок.
Жив разом із літньою матір’ю та двома братами — Віктором і Романом. Займався фермерством. Через п’ять місяців, 21 липня 2022 року, його затримали.
У 2014 році окупаційна влада Луганської області ввела воєнний стан на підконтрольній їй території. За ним, зокрема, дозволялося «превентивно» затримувати і відправляти в СІЗО на строк до 30 діб усіх, кого підозрювали у злочинах проти держбезпеки «республіки». Так вчинили й з Лінником.
Про те, як це сталося, розповів на допиті під час судового процесу в Ростові-на-Дону брат Лінника — Віктор, який також служив в АТО.
У середині травня брати поїхали до Старобільська, щоб у райвідділі окупаційної поліції отримати перепустку для проїзду блокпостів. Вони не приховували, що служили в ЗСУ. Поліцейські опитали їх, записали особисті дані, взяли відбитки пальців і сфотографували. Того ж вечора чоловіки повернулися додому.
За три дні поліцейські самі приїхали до них і забрали до райвідділу, де брати Лінники пробули цього разу кілька днів — вони сиділи в камері й чекали результатів ще однієї перевірки. Результати, стверджував у суді Віктор Лінник, були «позитивні», і їх відпустили. Наприкінці липня 2022 року братів затримали втретє. Після чого Віктора відпустили, а Володимира заарештували. За місяць, наприкінці серпня, влада «ЛНР» порушила щодо Володимира Лінника справу — за службу у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
Версія обвинувачення
Справу Лінника спочатку розслідували в «ЛНР», де батальйон «Айдар» визнали терористичною організацією рішенням Народної Ради за запитом Міністерства держбезпеки разом зі ще 79 підрозділами ЗСУ у 2016 році. Лінника звинуватили в участі у терористичному співтоваристві .
Після інтеграції «ЛНР» у російську правоохоронну та судову систему 2023 року, слухання справи перевели до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону.
Статтю обвинувачення перекваліфікували за російським кримінальним кодексом.
У Росії «Айдар» не занесено ні до списку терористичних організацій, який веде ФСБ, ні до списку терористичних і екстремістських організацій російського Мін’юсту. Російські суди не визнавали «Айдар» навіть екстремістською організацією, тому під час перекладу статті обвинувачення з Кодексу «ЛНР» на російський задіяли не статтю про «терористичну організацію», а про «терористичне співтовариство» , для визнання якого терористичним не потрібне окреме рішення суду.
Російське обвинувачення в суді доводило, що «Айдар» займався терористичною діяльністю на Луганщині. Оскільки Лінник служив у батальйоні, то він був причетний до його злочинів.
«Лінник скоїв тяжкий злочин теоретичного характеру проти громадської безпеки», — заявив прокурор Дмитро Юнишев.
Як докази слідство надало документальні фільми про батальйон «Айдар», які слідчий скачав з ютубу за допомогою піратського сервісу. Попри те, що в них не було жодного слова про Лінника, а отримані вони були не в рамках процесуальних норм, без будь-яких запитань і зауважень суд долучив їх до справи.
Скріншот відео «Документальний фільм про Айдара: на передовій зі скандальним батальйоном», Новини Харкова
Відео — «Документальний фільм про Айдар: на передовій зі скандальним батальйоном», «Батальйон Айдар — передова АТО» і «Доба на передовій: під захистом «Айдара», наполягало обвинувачення, підтверджують, що з 2014 року і до теперішнього часу «Айдар» «здійснював терористичну діяльність, спрямовану на насильство над фізичними особами, знищення матеріальних об’єктів, організацію збройних формувань, озброєння, вербування та пропаганду поширення тероризму», а також мав на меті «дестабілізацію місцевих органів влади».
Крім фільмів прокурор представив у суді сторінку батальйону «Айдар» у Вікіпедії, доповіді правозахисників Human Rights Watch і Amnesty International, Комісара з прав людини в ООН і колишнього голови Луганської області Геннадія Москаля. У всіх цих матеріалах слідство виявило вказівки на окремі злочини, які скоювали бійці підрозділу. При тому, що даних про терористичну діяльність там не було.
У суді допитали професора кафедри регіоналістики та євразійських досліджень Південного федерального університету Максима Васькова. Він відомий у Ростові-на-Дону критикою опозиційних журналістів та активістів. У суді його назвали «експертом-україністом». Васьков багато критично розмірковував про Революцію гідності, війну в Донбасі та батальйон «Айдар», але нічого не сказав про Лінника.
Лінник, за версією слідства і прокуратури, служив в «Айдарі» з травня по грудень 2016 року старшим токарем технічного забезпечення.
У матеріалах справи йдеться про те, що з липня по жовтень 2016 року Лінник був у зоні АТО — у Волновасі Донецької області, де базувався на КПП санітарної роти. Слідство підкреслювало, що Лінника кілька разів звільняли зі служби за «зловживання спиртними напоями», але він повертався, оскільки йому потрібні були гроші.
Навесні 2017 року його направили до 53-ї окремої механізованої бригади, яка дислокувалася в селі Покровське поблизу Бахмута Донецької області.
Крім іншого, сторона обвинувачення повідомила в суді, що на початку 90-х проти Лінника порушили справи про крадіжку і грабіж , заарештували, а потім відправили під підписку про невиїзд, але рішень за цими справами не було, а значить, Лінник не був судимий. Спосіб життя Лінника обвинувачення назвало «аморальним»: він нібито зловживав алкоголем, жив за рахунок матері-пенсіонерки, вихованням дітей не займався, а також був «скандальною і здатною до агресії людиною».
Доказами причетності Лінника до «Айдару» слідство назвало речі, які в липні 2022 року виявили під час обшуку будинку Лінників: дві військові куртки, одна з нашивкою у вигляді українського прапора. На вилученому ноутбуці Лінника виявили його фото в камуфляжній куртці з шевроном «Айдар».
Обвинувачення проти Лінника ґрунтується на його свідченнях, які він дав слідчим «ЛНР» Антону Буракевичу і Дмитрові Біденко. Лінник під час слідства кілька разів міняв свідчення, і то відмовлявся, то визнавав свою провину, а також називав різні військові частини, в яких служив, і різні дати. Слідчий Антон Буракевич вирішив, що таким чином підозрюваний намагався уникнути відповідальності.
Версія Лінника
На одному із засідань у суді Лінник заявив, що всі свідчення на допитах були зроблені під примусом слідчого Антона Буракевича.
«Коли я перебував там [у луганському СІЗО], я взагалі нічого не розумів, де я і що зі мною», — сказав Лінник у суді.
Він повідомив, що адвокат був присутній тільки на одному допиті з трьох, хоча держава зобов’язана була надати його на весь час слідства.
«Коли я запитав, а чому [адвоката немає під час допиту], слідчий сказав: «Йому, адвокату, видніше», — говорив Лінник.
Під час судового процесу у Лінника було два адвокати. Від послуг одного з них, після того, як той жодного разу не приїхав на судове засідання, Лінник відмовився.
Адвокат Лінника Олександр Германов на суді подав клопотання про звільнення від відповідальності. Це єдине, що він зробив. У проханні захисника йдеться про те, що під час «фільтрації» Лінник розповів оперативникам, що не перебуває в жодних збройних формуваннях, звільнився задовго до того, як Луганськ захопила російська армія, а в терористичних співтовариствах ніколи не перебував. Те, що він повідомив це до затримання під час фільтрації, за версією адвоката, мало б звільнити Лінника від кримінальної відповідальності.
У листах близьким із СІЗО №1 Ростова-на-Дону, які є в розпорядженні «Ґрат», Лінник не скаржився на тиск з боку слідства. Він писав про своє здоров’я, яке погіршується в ув’язненні, просив частіше йому писати і розмірковував про судовий процес.
«Не думав я, що тракторист з України стане в Росії терористом у Росії, де я жодного разу не був. І все вирішено. Але руки опускати — це не в моєму характері. Буду боротися», — писав Лінник рідним.
У суді, випереджаючи свою розповідь, він наголосив, що це єдино вірні його свідчення.
Він мобілізувався влітку 2015 року, і протягом двох місяців проходив курс молодого бійця. Де саме — не уточнив. Під час військового вишколу, розповідав він суду, вивчав статут, марширував, вчився керувати ППО. За час служби змінив дві військові частини, у жодній з них довго не затримувався, поки не потрапив у січні 2016 року до 30-ї окремої механізованої бригади. У квітні-червні того ж року він обслуговував і ремонтував військову техніку на Яворівському полігоні у Львівській області, потім служив у Донецькій області.
Володимир Лінник під час служби у ЗСУ, 2015 рік. Фото: сторінка Лінника у ВКонтакті
«Я був [у караулі] в санчастині. Моя робота полягала в тому, щоб відкривати-закривати шлагбаум, коли заїжджала санітарна машина. Це було в місті Волноваха. У бойових діях участі не брав, на лінії зіткнення не був», — говорив Лінник у суді.
У жовтні 2016 року був демобілізований.
Лінник відмовлявся в суді визнавати, що служив в «Айдарі». Щодо фото в куртці з шевроном «Айдару» він заявив, що вона не його.
«Це було в грудні 2019 року біля адміністрації в Старобільську. Я навіть не можу сказати ні прізвища, ні імені [людини, якій належить куртка]. Мене попросили сфоткатися, два мужики там було. Я присів, надів кітель і віддав [його назад]. Ну є [фото на ноутбуці], і нехай. А що там такого?», — говорив Лінник. Лінник також заперечував, що його притягували до відповідальності за вживання алкоголю під час служби.
Свідки
Головним свідком обвинувачення виступив Олександр Бондарчук — командир взводу «Айдару».
Він також перебуває в СІЗО за тими самими звинуваченнями, що й Лінник: «за те, що проходив службу в батальйоні «Айдар». Він виступав у суді по відеозв’язку і стверджував, що впізнав Лінника.
Бондарчук повідомив суду, що Лінник служив під його керівництвом. Влітку 2015 року вони два місяці навчалися на полігоні в районі села Черкаське Дніпропетровської області. При цьому, зазначив Бондарчук, що він бачився з Лінником на початку червня 2015 року, перетиналися лише одного разу.
У відповідь Лінник заявив, що зовсім не знайомий із Бондарчуком. Свої свідчення слідчому Бондарчук не читав і не підписував.
Брат Лінника Віктор, який все ще живе в Бондаревому, теж виступав у суді як свідок. Він розповів про службу брата небагато: у 2015 році Володимиру прийшла повістка, і його забрали у відділенні на мобілізацію буквально з рейсового автобуса. Де служив — брат не сказав.
Взагалі, за словами Віктора, Володимир не поширював інформацію про це.
«Казав, що постійно в мазуті, бо ремонтує техніку, двигуни, фарбує машини», — свідчив він.
Віктор також пригадав, що брата кілька разів «карали за п’янку».
Віктор Лінник фактично звинуватив оперуповноваженого Краснолуцького міжрайонного відділу МДБ «ЛНР» Дмитра Біденка у фальсифікації його свідчень. У протоколі йдеться, що він розповів про «посвідчення учасника АТО» брата та «Айдар».
«Таких слів взагалі не було. Слідчий прийшов до нас у двір. Сказав: «Дайте свідчення». Писав [слідом за мною] між рядків. Наприкінці дав пачку написаних паперів, швидко прочитав, жодного слова про «Айдар». Сказав: «Ми поспішаємо, давайте швидше, розпишіться, будь ласка. На все пішло хвилин 20», — розповів Віктор Лінник, при цьому зазначивши, що протокол не читав.
Біденко теж виступив у суді свідком, і все заперечував: «Як говорили, так і писав. [З приводу «Айдару»] все записано з їхніх слів і відповідає дійсності».
Дебати
Держобвинувач Кирило Павлов, який змінив прокурора Юнишева, запросив для Лінника сім із половиною років позбавлення волі.
Прокурор у дебатах резюмував, що Лінника впізнав товариш по службі — Бондарчук, а брати зізналися, що знали, де служив Володимир.
«Батальйон «Айдар» формувався з метою залякування, чинення впливу на органи влади «ЛНР» і «ДНР» і переслідування людей за національною та політичною ознакою. Батальйон не втрачав цих властивостей як у березні 2015 року після вступу до ЗСУ, так і в 2016, коли там служив Лінник», — переконував суд прокурор.
Володимир Лінник у Південному окружному військовому суді, 20 грудня 2023 року. Фото: Пресслужба ЮОВС
Сам Володимир Лінник у дебатах наполягав, що слідство не надало жодного доказу його причетності до «Айдару». Знайдену вдома камуфляжну форму він вимагав визнати неприпустимим речовим доказом. Лінник наголосив, що військова частина, в якій він служив після мобілізації до жовтня 2016 року, не мала стосунку до «Айдару», а про службу в ЗСУ він сам повідомив в органи внутрішніх справ «ЛНР» під час фільтрації.
«Як громадянин, який любить свою країну, живучи в ній і будучи військовозобов’язаним, я давав присягу на вірність своєму народу. Народу України. Я не міг бути і не був учасником терористичної спільноти — служба своїй державі не може бути тероризмом. Незважаючи на документи, які надала сторона захисту і які спростовують висновки слідства про причетність мене до терористичного співтовариства, прокурор продовжує звинувачувати мене в тому, чого я не скоював. Вважаю, що це упереджене ставлення. Мене звинувачують лише в тому, що я громадянин України, який суворо дотримується закону своєї країни», — говорив Володимир Лінник.
Лінника засудили до шести років колонії. Суддя у своєму рішенні не пояснив, чому призначив у підсумку термін менший, ніж запитувало обвинувачення. Адвокат Германов має намір подати апеляцію.
***
Матеріал підготовлений завдяки підтримці Міністерства закордонних справ Нідерландів
