З’єднання для локомотивів, запчастини для водоканалу і зимові шапки. Групу харківських бізнесменів судять за постачання товарів до Росії 

Країни Центральної Азії сприяють Росії в обході санкцій. Частково це відображено й в рішеннях української РНБО: до санкційних списків потрапляли компанії з Казахстану, Киргизстану, Узбекистану. Але у справі, яку зараз розглядає Голосіївський районний суд Києва, за версією слідства, саме українські бізнесмени їх повні імена відомі виданню, однак у статті їх не називають через те, що вони не є публічними особами та щодо частини з них вироки ще не були оголошені посприяли російським заводам в отриманні необхідних товарів. Як стверджують слідчі Служби безпеки України, обвинувачені переправляли посилки з України до Росії через посередника в Казахстані. 

Зимові шапки і товари для підсанкційних підприємств: суть обвинувачень 

Хронологію подій та суть звинувачень допомагає відтворити ухвала Соломʼянського райсуду Києва від 17 жовтня 2024 року — саме цей суд розглядав клопотання у справі на етапі досудового слідства. За інформацією СБУ, у березні 2017 року житель Харкова Олег Г. зареєструвався як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності «Неспеціалізована оптова торгівля». Він одразу почав торгувати не тільки всередині України, але й з підприємствами в Росії та Білорусі. На той момент торгівля з цими країнами не була заборонена.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Кабмін повністю заборонив постачати до РФ товари з України. Крім того, уряд заборонив будь-яку господарську діяльність з Росією, а Національний банк — валютні розрахунки з нею. 

Слідство стверджує, що Олега Г. це не спинило. Товари у РФ вирішив переправляти за допомогою посередника — індивідуального підприємця з села Переметне (Західно-Казахстанська область). Той мав отримувати у Казахстані посилки від Олега Г. та одразу відправляти їх замовникам у Росії. 

В ухвалі суду немає інформації, чи постачав обвинувачений в обхід заборони будь-які власні товари. Слідство стверджувало лише, що він допомагав переправляти вантажі іншим підприємцям. 

Так, підприємцю Іллі М. Олег Г. допоміг поставити обладнання у місто Набережні Челни (Татарстан, РФ). Гальмівні крани зворотної дії, вологовідділювачі, регулятори рівня підлоги, силові установки лінійної дії тощо, які слідство оцінило у шість з половиною тисяч доларів замовило підприємство «Челниводоканал» (рос. «Челныводоканал»). Слідчі підкреслюють: засновником «Челниводоканалу» є публічне акціонерне товариство «КамАЗ», на яке ще в жовтні 2016 року Рада нацбезпеки та оборони України наклала санкції. 

Обвинувачення описало, як саме Олег Г. організував поставку. Він оформив митну декларацію і через Харківську митницю відправив товар до Казахстану. Посилка виїхала з України 6 листопада 2023 року, до середини грудня прибула до Казахстану. Там місцевий  посередник переправив посилку до Татарстану — підприємство в Набережних Челнах отримало її 24 грудня 2023 року. 

Скріншот сайта підприємства «Челниводоканал»

У лютому — березні наступного року Олег Г. організував для Іллі М. ще одну поставку товарів для того ж підприємства у Набережних Челнах. Цього разу до РФ відправились автомобільні деталі — клапани управління гальмівними причепами, повітророзподільники гальм причепу, регулятори гальмівних сил. Слідство оцінило їх трохи менше ніж чотири з половиною тисячі доларів. 

Окрім Іллі М. посередницькими послугами Олега Г. скористалися ще чотири підприємці: Дмитро М., Олексій М., Олександр Ч. і Костянтин С.. Переправляли різні товари: розпилювачі, штуцери та зимові шапки. 

В свою чергу Костянтину С. Олег Г. допоміг серед іншого відправити обладнання для локомотивів підприємству «Автоматика механіка інжиніринг світлотехніка — транспортних систем» (ТОВ «АМІС-ТС») у Санкт-Петербурзі. Це підприємство через адресу реєстрації слідчі пов’язують з машинобудівною групою «Трансмашхолдинг». З 2016 року вона під санкціями України, а з 2023-го — США. Посилка для «АМІС-ТС» вартувала 4,2 тисячі доларів. Слідчі надали суду конкретні митні декларації з номерами і датами відправлення. Тож можна припустити, що звідси взяли інформацію і про вартість посилок.

Загалом, за інформацією слідства, підприємці переправили в Росію товари на суму майже 36 тисяч доларів. 

Затримання і суперечки про кваліфікацію: перші кроки слідства

20 червня 2024 року Олега Г. затримали. Слідчі Служби безпеки України повідомили йому про підозру в пособництві державі-агресору стаття 111-2 ККУ . Формулювання злочину, який йому інкримінують, звучить так: «вчинення громадянином України пособництва в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб». 

Захисник підозрюваного просив обрати йому нічний домашній арешт та заявляв у суді про неправильну кваліфікацію злочину. На думку адвоката, справу мали б розслідувати за частиною 4 статті 111-1 — «колабораційна діяльність, а саме провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором». Покарання за цією статтею Кримінального кодексу може бути значно мʼякшим: штраф в сумі до 17 тисяч гривень або до пʼяти років позбавлення волі. За пособництво державі-агресору покарання жорсткіше: від 10 до 12 років позбавлення волі. 

Соломʼянський райсуд Києва частково задовольнив клопотання як обвинувачення, так і захисту — відправив Олега Г. під варту з можливістю вийти під заставу 2,4 мільйона гривень. Інші підприємці, які користувалися послугами обвинуваченого, теж стали фігурантами кримінальних проваджень. 

Умовні вироки для частини фігурантів: чому слідство розділило справи 

У справі щодо незаконного експорту до Росії від початку було шість фігурантів: крім Олега Г., слідчі повідомили про підозру ще пʼятьом підприємцям. 

Надалі справу розділили. Троє фігурантів вже уклали угоду про визнання вини, отримали штрафи або умовні терміни та перебувають на волі. 

Зокрема, Соломʼянський районний суд Києва 6 серпня 2024 року призначив Олександру Ч. 170 тисяч гривень та заборонив йому займатися підприємницькою діяльністю протягом 10 років за те, що засуджений переправив індивідуальному підприємцю в Росії розпилювачі типу «улитка» і штуцери на загальну суму майже 4,4 тисячі доларів. Також у нього конфіскували гараж. 

Той саме суд 14 березня 2025 року засудив Костянтина С. до 4 років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном 2 роки за те, що підприємець переправив російському підприємству «АМІС-ТС» партію запчастин для локомотивів. У вироку йдеться, що засуджений щиро розкаявся, визнав провину і вніс 200 тисяч гривень на рахунок ЗСУ. 

А 24 квітня 2025-го Ілля М. отримав 4 роки умовно за вироком Соломʼянського райсуду за те, що постачав деталі для «Челныводоканала». Причому разом з Іллею М. був засуджений ще один підприємець, який не фігурував у «казахстанській справі». Як йшлося в вироку, Василь П. за допомогою Іллі М. переправив до Росії через Литву партію електрообладнання — електронні комутатори, регулятори напруги тощо. Він теж був засуджений до 4 років позбавлення волі умовно. І Ілля М., і Василь П. сплатили по 200 тисяч гривень на рахунок підтримки Збройних сил України. 

Усі ці три вироки суд виніс за однією статтею — частина 4 статті 111, «провадження комерційної діяльності спільно з державою-агресором». Виконувачка обовʼязків начальнику відділу інформполітики Київської обласної прокуратури Оксана Редько пояснила у відповіді на запит видання «Ґрати», що засуджені «скористалися протиправною схемою та здійснили поставки товарів своїх товарів до РФ через треті країни». 

Матеріали щодо ще трьох фігурантів суд виділив в окреме провадження. Олега Г., Дмитра М. та Олексія М. прокуратура обвинувачує в пособництві державі-агресору. Як пояснила Оксана Редько, ці троє «створили протиправну схему та забезпечили її функціонування». 

Умисел і кваліфікація: дискусія в Голосіївському райсуді Києва

Зараз справу за обвинуваченням Олега Г., Дмитра М. та Олексія М. в пособництві державі-агресору розглядає Голосіївський районний суд Києва. 25 червня відбулося підготовче засідання. Адвокати підсудних подали клопотання про повернення обвинувального акту прокурорам. 

Скріншот з Державного реєстру санкцій сторінки з підприємством «Челниводоканал»

Зокрема, захисник Олексія М. Сергій Тарасюк вказав на два пункти. По-перше, за версією слідства, отримувачем товарів від його підзахисного був індивідуальний підприємець у Росії. Стаття 111-2 передбачає відповідальність за передачу ресурсів «представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора». У розумінні Кримінального кодексу, наполягав адвокат Носенко, російський індивідуальний підприємець не може бути представником держави-агресора. 

По-друге, заявив захисник, слідчі не довели умислу його клієнта на завдання шкоди Україні. 

«Обвинувачення також має містити, в чому полягала ця шкода. Умисел має встановлюватися під час розгляду справи, але ми вважаємо, що те формулювання, яке є в обвинувальному акті, воно взагалі не містить кримінальної відповідальності. Тому з цих формальних підстав — неконкретність обвинувачення, невідповідність обвинувачення нормам Кримінального кодексу — просимо повернути обвинувальний акт з обвинуваченням Олексія М. прокурору для усунення виявлених недоліків», — сказав Сергій Тарасюк. 

Адвокат Олега Г. Сергій Кочкарьов теж підтримав клопотання про повернення обвинувального акту. У своїй промові Кочкарьов вказував на різну кваліфікацію дій фігурантів, які вже отримали вироки, та підприємців, чиї справи розглядає суд.

«Дії мого підзахисного кваліфіковані за частиною 1 статті 112-1. Дії інших осіб, хоча вони діяли разом, кваліфіковані за більш мʼякою статтею — частиною 4 статті 111-1», — пояснював Кочкарьов. 

Прокурор Київської обласної прокуратури наполягав, що обвинувальний акт відповідає нормам КПК і просив призначити справу до судового розгляду. Суддя Ольга Вдовиченко підтримала позицію прокуратури та відхилила клопотання захисників.

Адвокати підсудних відмовилися від пропозиції видання «Ґрати» прокоментувати справу. Зокрема, адвокатка Марія Сорока послалася на вимоги законодавства щодо збереження адвокатської таємниці.   

Наступне засідання Голосіївського райсуда в цій справі мало відбутися  12 серпня, проте його перенесли

Зараз складно сказати, які докази лягли в основу обвинувачення, оскільки суд ще не почав слухати справу по суті і прокурори ще не зачитали обвинувальний акт. Проте в ухвалі про запобіжний захід Олегу Г. зазначається, що слідчі отримали доступ до його переписки у телеграмі. Там Олег Г. пересилав посереднику реквізити кінцевого покупця. 

Статистика розслідувань

Статистичні звіти Офісу Генеральної прокуратури показують, що прокурори реєструють дедалі менше справ за статтею «Пособництво державі-агресору». За період з січня по липень 2023 року зареєстрували 399 проваджень та 62 фігурантам повідомили про підозру. До суду відправили 27 обвинувальних актів. За той саме період 2024 року зареєстрували 347 проваджень та 48 людям повідомили про підозру. До суду відправили 17 обвинувальних актів. За період з січня по липень 2025-го органи прокуратури зареєстрували вже 244 кримінальних провадження. 53 фігуранти отримали повідомлення про підозру, 7 обвинувальних актів відправили до суду. 

У Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться 692 вироки за статтею «Пособництво державі-агресору» за період від травня 2022-го до 13 серпня 2025 року. За поточний рік у системі є 157 вироків. Казахстан як країна, через яку постачали продукцію, у цих вироках не згадується. 

Разом з тим суди вже розглядали схожі справи, де дії обвинувачених слідство кваліфікувало як провадження господарської діяльності разом з державою агресором (частина 4 статті 111-1). Наприклад, у березні 2024 року директорка з маркетингу і збуту харківського підприємства «Електромашина» (завод виготовляє двигуни та генератори різного типу) Ірина Р. отримала за вироком Шевченківського райсуду Києва 4 роки позбавлення волі умовно з випробувальним терміном півтора року за те, що у співучасті з іншими фігурантами розробила схему постачання частин для електродвигунів з України до Росії через Туреччину й Казахстан. Засуджена перед вироком визнала провину та підписала угоду з прокурорами про визнання вини.