В Україні відкрито понад 6500 справ про колабораціонізм. Що з ними не так? Головне зі звіту правозахисної організації ZMINA

Через тиждень після повномасштабного вторгнення Росії, 3 березня 2022 року, Верховна Рада затвердила нову статтю в Кримінальному кодексі — колабораціонізм. Депутати запровадили кримінальну відповідальність за роботу в окупаційній адміністрації, «впровадження російських стандартів освіти» на окупованій території, «передачу матеріальних ресурсів» загарбникам та інші види співпраці з російськими військами. Через півтора року прокуратура відкрила понад 6500 кримінальних проваджень за цією статтею.

Правозахисники зазначають, що із цими справами є багато проблем. Зокрема, статтю про колабораціонізм сформульовано нечітко та не зрозуміло, за що можна притягати до відповідальності, а за що ні. Водночас, слідство і суди діють жорстко, і покарання часто невиправдано суворе.

30 жовтня правозахисна організація ZMINA презентувала аналітичний звіт про те, як застосовується стаття про колабораціонізм та як це змінити на краще. «Ґрати» його переказують.

Правозахисники зі ZMINA проаналізували законодавство про колабораціонізм та провели анонімні інтерв’ю з суддями, прокурорами, слідчими СБУ та адвокатами.

Автори звіту знайшли у реєстрі судових рішень 788 вироків за статтею «колабораціонізм» та проаналізували 691 з них (решта закриті). Частина з них розглядалася заочно — без обвинуваченого.

Окрім «колабораціонізму» в Кримінальному кодексі є ще дві схожі статті: «пособництво державі-агресорові» 111-2 та «виправдання російської агресії» 436-2 . Усі три статті запровадили до Кримінального кодексу приблизно водночас. Це вносить плутанину: слідчі, прокурори та судді іноді оцінюють одні й ті самі дії за різними статтями.

Наприклад, суд у Запоріжжі заочно засудив на 10 років начальника управління освіти окупованого Токмака, оцінивши зайняття цієї посади як «пособництво» 111-2 . Хоча стаття «колабораціонізм» спеціально для таких випадків містить частину 3 — «впровадження російських стандартів освіти», за що передбачено щонайбільше три роки позбавлення волі.

Інший приклад: суд у Житомирі розцінив проросійський пост в «Однокласниках» як «публічну підтримку Росії» частина 1 статті 111-1 та за це заборонив його авторові працювати в органах влади протягом 10 років. Водночас Дніпровський суд Києва оцінив схожий пост як «виправдання російської агресії» стаття 436-2 , яке вважається тяжким злочином. Автор публікації отримав п’ять років позбавлення волі із випробувальним терміном на рік.

Статті 111-1 та 111-2 сформульовані дуже нечітко — йдеться у звіті правозахисників. В результаті мешканці окупованих територій не розуміють, що можна робити, а що ні. Це залякує населення, створює корупційні ризики, підриває довіру до українського правосуддя та може завадити реінтеграції звільнених територій.

Правоохоронні органи «завалені» справами про колабораціонізм. Але при цьому немає «пріоритезації справ», зазначається у звіті ZMINA. Тобто керівництво не пояснило слідчим, які справи розслідувати в першу чергу, а які в другу. У результаті правоохоронці беруться за ті справи, які найпростіше розслідувати — це «публічна підтримка Росії» частина 1 статті 111-1 або «зайняття рядової посади в окупаційній адміністрації» частина 2 статті 111-1 . Тоді як більш суспільно небезпечними є інші злочини — зайняття керівних посад в окупаційній адміністрації частина 5 статті 111-1 , правоохоронних органах або судах частина 7 статті 111-1 , організація політичних заходів на користь Росії частина 6 статті 111-1 .

Спецпроєкт «Лиман: чужі серед своїх»

Правозахисники також зауважили, що у справах про колабораціонізм існує «обвинувальний ухил». Це виявляється у тому, що суди, за словами опитаних адвокатів, ґрунтують рішення на сумнівних доказах. Наприклад, на свідченнях людей, які не були прямими свідками злочину, а чули про порушення від когось. У справах про колабораціонізм поки що винесений лише один виправдувальний вирок.

Також, згідно зі звітом, на дії правоохоронців та суддів негативно впливає суспільний тиск та їхнє власне упереджене ставлення до обвинувачених.

У Верховній Раді зареєстровано щонайменше 10 законопроєктів про внесення змін до статей «колабораціонізм» та «пособництво державі-агресору». Це, на думку ZMINA, підтверджує, що законодавство недосконале і потребує зміни. Але поки що у депутатів немає єдиного розуміння, які саме правки потрібні.

Як правозахисники пропонують змінити ситуацію на краще:

• Потрібно розробити законопроєкт щодо внесення змін до законодавства про колабораціонізм. Слід замінити широкі формулювання на точні та розмежувати дії, передбачені статтями «колабораціонізм» (111-1), «пособництво державі-агресору» (111-2) та «виправдання агресії» (436-1). Має бути чіткий список дій, за який каратимуть. Для притягнення до відповідальності недостатньо формального виконання якоїсь роботи або зайняття посади. Необхідно враховувати, чи завдала така діяльність шкоду національній безпеці, життю чи здоров’ю людей.
• Потрібно враховувати ступінь небезпеки та наслідки дій людей на окупованих територіях. Можливо, варто декриміналізувати незначні порушення та замість кримінального покарання використовувати механізм люстрації заборона на зайняття посади в органах влади та участі у виборах та амністії повне чи часткове звільнення від покарання, або припинення кримінального переслідування . Такі заходи будуть більш справедливими, розвантажать правоохоронну систему та сприятимуть реінтеграції звільнених територій.
• Правоохоронні органи, які працюють зі справами про колабораціонізм, мають розробити єдиний підхід. Така стратегія має пояснювати слідчим, як розслідувати справи, трактувати законодавство та доводити злочини.
• Притягуючи до відповідальності людей з окупованих територій, слід не забувати про мету: «повноцінне повернення населення цих територій у правове, інформаційне та культурне поле України».

Работа под напряжением. Подкаст «Колючі ріжучі» о суде над электриком, который восстанавливал энергоснабжение в оккупированном Лимане