«Страшна згубна етика». Як справа експосадовиці ОП Ірини Мудрої може вплинути на розбудову Спецтрибуналу щодо злочину агресії, за яку вона відповідала
Ексзаступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра (праворуч) під час обрання їй запобіжного заходу у Вищому антикорупційному суді, 21 серпня 2026 року. Фото: Ґрати
Цього тижня Вищий антикорупційний суд України взяв під арешт з можливістю застави колишню заступницю керівника Офісу президента Ірину Мудру за підозрою у корупційних зловживаннях та участі у злочинній організації, що, за даними Національного антикорупційного бюро, причетна до низки епізодів рейдерства бізнесу та нерухомості, а також відмивання коштів.
У зв’язку з цією справою Мудра пішла у відставку з ОП, де вона працювала над розбудовою міжнародних механізмів відповідальності Росії за воєнні злочини, злочини проти людяності, а також злочину агресії. Саме вона останніми роками комунікувала роботу зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії та міжнародного компенсаторного механізму для постраждалих.
«Ґрати» підсумували, що відомо про справу на цей момент, а також спробували з’ясувати, як саме вона може вплинути на зусилля України для справедливого покарання воєнних злочинців, та на якому етапі перебуває зараз ця робота.
«Форест Гамп» і «Феміда»
У серпні цього року Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили про викриття масштабних схем за участі, зокрема, депутатів нинішнього та попередніх скликань Верховної Ради, пов’язаних із будівельним бізнесом, топменеджерів державного банку, а також високопосадових осіб з Офісу президента України, та оприлюднили уривки розмов, записані у рамках двох спецоперацій: «Форест Гамп» і «Феміда».
Перша стосувалась ймовірної легалізації 150 мільйонів гривень готівкою через рахунки підставних осіб у державному банку Sense Bank, аби внести заставу за колишнього міністра енергетики та юстиції Германа Галущенка, затриманого у лютому цього року в межах так званої операції «Мідас» щодо корупції в енергетичній галузі під час воєнного стану.
Друга спецоперація НАБУ була побудована довкола ймовірного рейдерського захоплення підприємств «Будмонтажсервіс» та «Філософія девелопмента» та спроби заволодіння нерухомістю на Печерську (частина заводу «Арсенал»), якою володіла друга з цих фірм, а також на вулиці Чикаленка (колишня Пушкінська) у Києві, якою володіло підприємство «Регіональні ресурси». Як стверджує слідство, схема включала хакерську атаку на реєстр юридичних осіб Мін’юсту, аби переоформити право власності на ці підприємства на інших осіб, тиск на чиновників Мін’юсту і підробку низки документів, зокрема — судового рішення.
Згодом стало відомо, що фігурантами цієї справи стали, серед інших осіб, ексдепутат та забудовник Максим Микитась, його водій Єгор Меркулов та охоронець Олександр Остапенко (за даними слідства, вони стали номінальними керівниками захоплених підприємств), чинний нардеп Вадим Столар (він, зокрема, підтвердив факт обшуків у себе вдома, але наразі затриманим не є), бізнесмени Василь Астіон та Валентин Єлізаров, керівник Директорату з питань правової політики Офісу президента Віктор Дубовик, а також заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра.
21 серпня Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) узяв під арешт Максима Микитася, призначивши йому заставу у 30 мільйонів гривень, Валентина Єлізарова — із заставою 20 мільйонів гривень та Віктора Дубовика — 7 мільйонів гривень відповідно.
25 серпня, на третій день розгляду запобіжного заходу, ВАКС заарештував Ірину Мудру із можливістю вийти під заставу у 20 мільйонів гривень.
Як зазначив на засіданні прокурор у справі Віталій Гречишкін, Мудру підозрюють в участі у злочинній організації та спробою заволодіння майном шляхом махінацій та зловживання службовим становищем . На переконання слідства, посадовиця активно брала участь в обговоренні злочинних планів та ухваленні рішень, залучала інших осіб з Офісу президента та здійснювала тиск на чиновників, зокрема, з Міністерства юстиції, а також вживала заходів, аби приховати таку діяльність.
«Розмова між Микитасем і Мудрою за 25 березня 2026 року. Мудра: “Слухай. Так, слухай. Як ти думаєш, що у цьому випадку робити? Значить, мені подзвонили щойно, ну, такі знайомі”. Микитась: “Так”. Мудра: “Сказали, попередили, щоб я якось була обережна, тому що японці намагаються взяти ухвали на НСРД ”. У певних колах “японцями” називають представників Національного антикорупційного бюро. “Так”. “Там щодо мене йде якась розробка”», — процитував прокурор, зокрема, один із протоколів негласних слідчих дій, які були долучені до справи, на засіданні 24 серпня.
Ірина Мудра звинувачення відкидає і говорить, що нею маніпулювала близька їй людина, а слідство неправильно інтерпретувало записані розмови.
«Із 237 розмов, покладених у цю справу, 232 записані через мікрофон однією людиною. Ця людина була мені близькою, я їй довіряла, і весь час, коли вона говорила зі мною, вона мене записувала. Тепер подивіться, що мені інкримінують: не документ, який я підписала, не рішення, яке я ухвалила, не гроші, які я взяла, не зустріч, яку я провела, мені інкримінують те, що людина мене записувала», — зазначила вона, виступаючи на засіданні 25 серпня.
Ексзаступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра (друга ліворуч) та її адвокати під час обрання їй запобіжного заходу у Вищому антикорупційному суді, 21 серпня 2026 року. Фото: Ґрати
19 серпня президент Володимир Зеленський підписав указ про її звільнення з посади заступниці керівника його офісу. Ірина Мудра, своєю чергою, повідомила, що сама подала заяву на звільнення, щоб захищатися в суді «сама, не переносячи цю боротьбу на державу».
«Дякую за можливість понад чотири роки працювати над тим, що вважаю справою свого життя: притягненням Росії та її топкерівництва до відповідальності за агресію, відновленням справедливості для нашого народу та відшкодуванням завданих нам збитків», — написала вона того ж дня у фейсбуці.
«Вона фактично на особистому рівні переконувала міжнародних партнерів підтримувати зусилля України»
Про роботу щодо створення Спецтрибуналу за злочин агресії та міжнародного компенсаційного механізму постраждалим від російських воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також над ратифікацією Римського статуту, експосадовиця та її адвокати і під час обрання запобіжного заходу згадували неодноразово.
Також на засіданні 24 серпня, серед інших, заслухали свідка — співробітника НАК «Нафтогаз» і викладача КНУ імені Тараса Шевченка, а в минулому — радника міністра та директора департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції України, Захара Тропіна, аби той, на прохання захисту, дав характеристику підозрюваній Ірині Мудрій, з якою був знайомий і співпрацював під час своєї роботи в Мін’юсті із 2024 року.
«Щодо компенсаційного механізму, як я прийшов, то процес уже був запущений, уже був створений реєстр, і вже підписувались документи, але стояло питання щодо створення компенсаційної комісії, і консультації щодо створення компенсаційної комісії продовжувались. Я брав участь у цих консультаціях, і неодноразово і особиста участь Ірини Романівни у цих консультаціях істотно впливала на посилення нашої позиції як держави у цих переговорах, і відповідно, ми досягли тих результатів, які є, а саме: підписання статутних документів компенсаційної комісії», — розповів він.
Подібну ситуацію, як зазначив Тропін, він спостерігав і в роботі над запуском Спецтрибуналу щодо злочину агресії.
«Було багато перемовин, де вона фактично на особистому рівні переконувала міжнародних партнерів підтримувати зусилля України», — сказав свідок, хоча й зауважив, що до цієї роботи сам був залучений тільки на рівні консультацій.
«В умовах війни важливість державної служби зростає в рази»
На справу, у якій експосадовиця Офісу президента фігурує як підозрювана у корупційних зловживаннях, відреагували у низці правозахисних та антикорупційних організацій в Україні, які, зокрема, також активно відстоювали та відстоюють необхідність і компенсаційного механізму для постраждалих від російської агресії, і Спецтрибуналу щодо злочину агресії, і розслідувань воєнних злочинів та злочинів проти людяності у Міжнародному кримінальному суді.
Зокрема, виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк висловила жаль щодо ситуації та назвала справу «дуже болючою» для себе особисто.
«Конфіскація російських активів стала одним з пріоритетних завдань ЦПК після повномасштабного вторгнення. І серед усього державного апарату саме Ірина Мудра мала достатньо глибини в цьому питанні, штовхаючи на своєму рівні правильні речі та отримуючи непоганий результат для держави. Тому викриття НАБУ і САП щодо можливої легалізації Мудрою застави від Міндіча для Галущенка, а також, згідно з версією слідства, її тісна взаємодія з Микитасем щодо спроби рейдерського захоплення нерухомості в центрі Києва для мене були гірким розчаруванням. Не в НАБУ і САП, а в Ірині Мудрій», — написала вона у фейсбуці.
Виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк (ліворуч). Фото з її сторінки у фейсбуці
За словами Каленюк, добрі результати на державній службі не мають бути дозволом порушувати закон і ставати частиною корупційної системи, а гарні справи для держави під час війни не є індульгенцією на корупцію для топ-чиновників.
«Це страшна згубна етика. Державна служба — це, в першу чергу, служба народові України. В умовах війни важливість державної служби зростає в рази», — вважає вона.
«Нічого не завалиться, якщо тільки це не завалять»
Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова звертає увагу на активне використання репутаційних здобутків Ірини Мудрої, зокрема, в контексті розбудови Спецтрибуналу щодо злочину агресії стороною захисту в суді, але застерігає від такої практики. Таку думку вона висловила у розмові з «Ґратами».
На переконання правозахисниці, це може зашкодити процесу і — навпаки — підважити попередні здобутки України.
«Тому тут хотілося б певної зваженості і мудрості від позиції захисту, щоб не намагатися конвертувати певну залученість і роботу, яку Ірина Романівна робила на своїй посаді, у намагання захистити [її] репутацію під час розгляду дуже конкретного кримінального провадження», — каже Луньова.
Також, наголошує вона, не варто забувати, що питання притягнення Росії до відповідальності за злочини, які та вчиняє, було і є метою роботи великої команди людей.
«Мені здається, що Ірина Мудра багато комунікувала цих питань, і може скластися враження, що вона — центральний гравець. Але це далеко не так. При всій повазі до того, що вона багато робила і публічно демонструвала від імені президента схвалення загальних підходів і концепцій, все-таки ключову роль в тому, щоб просувалось це питання, грало МЗС і продовжує грати», — зазначає правозахисниця.
Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова на кінофестивалі Docudays UA. Фото: Євгеній Завгородній, Docudays UA
Зараз, на думку Альони Луньової, для України дуже важливо, щоб хтось публічно узяв на себе відповідальність за продовження роботи над Трибуналом щодо злочину агресії. За словами правозахисниці, це може зробити Міністерство закордонних справ.
«На мій погляд, нічого не завалиться, якщо тільки це не завалять. Якщо МЗС підхопить публічно і дасть зрозуміти партнерам і всім іншим, що ця робота буде робитися, і є люди, які її робили, роблять і будуть робити, то це негативно не вплине на трибунал. Врешті, справа, яка розглядається, не пов’язана з розбудовою трибуналу», — переконана вона.
«Хто буде політично цим всім керувати, на сьогоднішній день незрозуміло»
Роботу Ірини Мудрої та її команди навколо Спецтрибуналу щодо злочину агресії, Римського статуту, Реєстру збитків, комунікації з Міжнародним кримінальним судом не варто недооцінювати, вважає програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський.
«Там було таке, що є група в МЗС на чолі з Антоном Кориневичем, яка [над цими питаннями] працювала, і вона — від Офісу президента, бо Офіс президента формує міжнародну політику, і вона була відповідальна за цей напрям багато років. І зараз, з одного боку, команда від МЗС залишилася, тобто не можна сказати, що взагалі нема, з ким працювати і таке інше, але хто буде політично цим всім керувати, на сьогоднішній день незрозуміло, тому що в Офісі президента немає такої людини. Я, наприклад, не бачу такої людини, яка б розуміла всі ці процеси», — сказав він у коментарі «Ґратам».
На думку правозахисника, важливо, аби в ОП визначились, хто міг би перейняти роль Ірини Мудрої у цих процесах, хто був би достатньо проактивною людиною, готовою привертати увагу, зокрема, до важливості створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії на високому рівні під час міжнародних зустрічей, аби ця ідея здобувала підтримку все більшої кількості країн та щоб робота над трибуналом не зупинялась.
«Часу багато немає, щоб упровадити цей суд. У нього багато противників, скептиків, і його не так просто запустити. Тому тут треба займати дуже енергійну позицію», — зауважує він.
«Ґрати» направили запит щодо цих питань до Офісу президента та очікують на відповідь.
Між тим, за словами Володимира Яворського, сам факт підозри у корупційних злочинах високопосадовців не мала би справляти розхолоджувального ефекту на тих, хто нині висловлює свою підтримку зусиллям України, адже таке час від часу можна побачити по всьому світу. Як приклад він наводить скандал навколо вже колишнього головного прокурора Міжнародного кримінального суду, якого відправили у відставку в результаті розслідування заяв співробітниць МКС про домагання з його боку.
Водночас, на переконання Яворського, варто очікувати, що міжнародні партнери України будуть стежити за перебігом розслідування і розгляду справи Ірини Мудрої в суді.
«Вважається, не проблема, якщо щось погане відбувається в органах [влади]. Проблемою буде, якщо на це не реагують», — каже він.
«Досі у деяких партнерів залишається абсолютно хибна думка, що Україна готова поступитися Спецтрибуналом в обмін на мир»
Про те, як зараз побудована робота навколо притягнення до відповідальності за злочин агресії, «Ґрати» також поспілкувались із Миколою Юрловим, радником МЗС, який, зокрема, займався питаннями Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.
15 травня цього року Комітет міністрів Ради Європи підписав Розширену часткову угоду про створення Керівного комітету Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України. До неї тоді приєдналися 34 держави-члени Ради Європи.
Нині, за словами Юрлова, триває робота для того, аби ця угода набула чинності.
«У кожній державі, які її підписали, мають пройти внутрішні процедури. Вони відрізняються у кожній державі: десь це буде ратифікація, тобто вони будуть формально подавати цю угоду на розгляд своїх парламентів, у деяких випадках буде достатнім рішення уряду. У нас є приблизне розуміння, у якій країні які процеси відбуваються, хоча з деяких країн ми ще не отримали відповідей, тобто вони мають визначитись, потрібно їм буде подавати [документ] на ратифікацію чи ні», — пояснює він.
Засідання Комітету міністрів Ради Європи у Кишиневі. Фото з фейсбуку Ірини Мудрої
Цей етап — важливий, оскільки він пов’язаний із фінансуванням інституції, яка створюється. Як зауважує радник МЗС, передбачається, що бюджет майбутнього Спеціального трибуналу, враховуючи необхідність усіх заходів щодо фізичної, цифрової і контррозвідувальної безпеки для такої установи, має бути доволі значним, адже коли Спецтрибунал запрацює, він стане об’єктом підвищеної уваги з боку, зокрема, російських спецслужб.
«Ми вели тривалий час переговори з Нідерландами щодо того, як саме можна оптимізувати цей бюджет. Тому що були різні концепції, починаючи від того, щоб будувати прямо з нуля цілий бункер суперзахищений, але це суттєво збільшувало бюджет, і у партнерів поставало питання: “А чому ми маємо фінансувати цей трибунал такий дорогий зараз, якщо у вас є потреби у наданні вам зброї та інших речей?” Тобто одна частина роботи, за яку ми безпосередньо відповідали, — це налагодження такого прямого контакту не тільки з політичними і дипломатичними лідерами Нідерландів як держави, яка буде розміщувати у себе трибунал, а й фахівцями, які безпосередньо будуть відповідати за зведення цієї будівлі або використання існуючої будівлі і її апгрейду, так би мовити, до необхідних стандартів безпеки», — розповідає він.
Нідерланди мають затвердити остаточний бюджет, який своєю чергою повинні підтримати інші партнери, тому що кожна з країн має вносити певну частку, відповідно до шкали Ради Європи, зазначає Микола Юрлов.
Наразі, за його словами, Європейський союз вже виділив 10 мільйонів євро, аби почала роботу передова група (advance team) — команда, що складається з фахівців, які розробляють окрему угоду з Нідерландами для розміщення Спецтрибуналу на їхній території та угод про взаємодію, які стосуватимуться захисту свідків, захисту доказів та обміну доказами та щодо сприяння у виконанні вироків.
«У нас зараз трибунал буде працювати у режимі in absentia, тобто [для розгляду] необов’язково затримати і доставити до Гааги підозрюваних чи тих, щодо кого є обвинувальний акт. Для них (Нідерландів) — це серйозна небезпека, і [вони закликають], якщо особа все-таки буде затримана, щоб вона перебувала на території іншої країни, яка може гарантувати їй безпеку від викрадення росіянами та конференц-зв’язок для її участі у засіданнях», — каже Юрлов.
Радник МЗС Микола Юрлов. Фото: Ірина Власюк, Бабель
Однак, на його переконання, найважливішим завданням нині залишається збереження політичної підтримки зусиль України щодо притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності.
Критично важливо, аби Україна визначила, хто буде відповідати за цей трек на політичному рівні, хто буде особисто їздити до столиць держав-партнерів, зустрічатися з парламентарями, членами урядів та переконувати їх у необхідності швидкої ратифікації Розширеної часткової угоди та інших подальших кроків, вважає радник МЗС.
«Тому що досі у деяких партнерів залишається абсолютно хибна думка, що Україна готова поступитися Спецтрибуналом, компенсаційним механізмом, нашими іншими вимогами в обмін на мир. Це — один із найбільш небезпечних наративів, з яким мені особисто доводилось зіштовхуватись під час роботи в Латинській Америці, коли ми їздили в Аргентину, в Парагвай, Чилі, або у Тихоокеанському регіоні — ми працювали в Австралії, Новій Зеландії, з острівними державами, намагалися залучити їх до Спецтрибуналу», — говорить він.
За словами Миколи Юрлова, тоді в Австралії українська делегація спілкувалась не тільки з дипломатами, а й з парламентарями, представниками тамтешньої професійної юридичної спільноти, і врешті Австралія погодилась підписати угоду та підтримати роботу зі створення Спецтрибуналу.
«Ми даємо чіткий геополітичний аргумент. Якщо б зараз була зупинка війни — гіпотетично уявимо — і нам сказали б: “В обмін на зупинку війни ви маєте відмовитись від Спеціального трибуналу”, то реальних наслідків для росіян, для білоруського керівництва, для північнокорейського керівництва, які сприяли агресії, не буде. І це створює вкрай небезпечний прецедент чи, я б сказав, підсилює вже існуючу тенденцію, коли порушники фундаментальної заборони на агресивні війни не отримують ніяких негативних наслідків. І це відкриває ворота для того, щоб інші країни бачили: якщо ти нападаєш на сусіда, а потім кажеш, мовляв, я припиню на нього нападати, якщо залишу собі окуповані території, [то тебе за це не покарають]. І це змінює всю логіку ухвалення рішень у геополітиці», — зазначає він.
І з українського боку, на переконання Юрлова, у цій роботі також мають брати участь не тільки виключно дипломати.
Він пригадує епізод, коли під час зустрічей міжнародної коаліції держав (Core group) зі створення Спецтрибуналу приблизно у липні 2024 року перемовини зайшли у глухий кут. Причиною, за його словами, була відсутність порозуміння: деякі держави хотіли, аби трибунал існував в межах української системи правосуддя, або не міг переслідувати «трійку» — главу держави-агресора, керівника уряду та міністерства закордонних справ, а інші держави, серед яких і Україна, вважали: якщо трибунал не зможе судити Володимира Путіна, то який сенс у цьому трибуналі.
«Я не коментую зараз суті справи [щодо Ірини Мудрої], але тоді саме завдяки її участі у переговорах ми змогли відновити динаміку. І кулуарні розмови, які ми мали із представниками різних країн, і її виступи на заходах дали можливість чітко відстояти українську позицію: ми ніколи не погодимось на імунітети для російських топкерівників. І це призвело до того, що американська і німецька сторона вийшли зі спільною пропозицією — компромісним варіантом, що трибунал може судити Путіна та інших у випадку, коли вони залишать свої посади, але навіть до цього моменту прокурор Спецтрибуналу зможе оголосити їм обвинувальний акт», — зазначає Юрлов.
За його словами, з 2024 по 2025 рік з українського боку роботу над трибуналом вели Офіс президента, МЗС та Мін’юст, а потім — після ліквідації відповідного департаменту у Мін’юсті — тільки ОП та МЗС.
«Чи це правильний був розклад, я не готовий коментувати, але це — факт, що це працювало таким чином. Чи потрібно, щоб на політичному рівні цим займалась людина в рамках Офісу президента, я не знаю, це керівництву держави вирішувати, але я бачу серйозну загрозу для продовження цього треку, якщо буде відсутня політична підтримка на рівні керівництва держави — і трибуналу, і компенсаційному механізму, і роботі зі знерухомленими активами Російської Федерації», — говорить Микола Юрлов.
У травні, після фіналізації Розширеної часткової угоди про створення Керівного комітету Спеціального трибуналу, в Офісі президента припускали, що трибунал зможе повноцінно запрацювати вже у 2027 році.
Наскільки реалістичним такий прогноз видається зараз, співрозмовники «Ґрат» не коментують.
Водночас, на переконання Миколи Юрлова, все ж почавши роботу, Трибунал щодо злочину агресії зможе притягати до відповідальності не тільки російських топчиновників, а й тих, хто цьому злочину сприяв, а саме: керівництво Білорусі, яке надало російським військам свою територію для вторгнення в Україну, що є злочином агресії, за міжнародним правом, а також, можливо, Північної Кореї, що відправила своїх військових офіційно воювати на боці держави-агресора проти України.
Редакторка: Тетяна Козак
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
