Справа про прорив кордону на Харківщині: версія слідства та що кажуть підозрювані — екскомандувач ОТУ «Харків» та двоє його підлеглих

Справа про прорив кордону на Харківщині — перший випадок з початку повномасштабного російського вторгнення, коли слідчі оголосили підозру вищим офіцерам за їх дії під час оборони України. У січні цього року Державне бюро розслідувань затримало бригадного генерала Юрія Галушкіна, який навесні 2024 року очолював оперативне командування «Харків», та двох його тодішніх підлеглих генерал-лейтенанта Артура Горбенко та полковника Іллю Лапіна. Горбенко в той час був командиром 125-ї окремої бригади Територіальної оборони, Лапін — 415-й окремого стрілецького батальйону 23 окремої механізованої бригади. 

Трьох офіцерів підозрюють у недбалому ставленні до військової служби в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки. Полковника Лапіна слідчі запідозрили ще й у самовільному залишенні полі бою, а генерала Галушкіна — у пособництві цьому. Так слідчі кваліфікували події травня минулого року, коли росіяни прорвали оборону на півночі Харківщині та просунулись углиб території України подекуди майже на десять кілометрів. Кожному з підозрюваних загрожує до десяти років позбавлення волі.

Печерський райсуд Києва арештував Галушкіна, Горбенка та Лапіна на два місяці. Всі троє оскаржили таке рішення. Київський апеляційний суд поки що частково задовольнив лише  скаргу Горбенка. Генералу замінили арешт у СІЗО на цілодобовий домашній арешт. Натомість суд залишив в силі арешт генерала Галушкіна та полковника Лапіна. Запобіжні заходи офіцерам суд обирав у закритому режимі. На цьому наполягали прокурори, які стверджували, що у справах офіцерів є «інформація, що охороняється законом». В свою чергу офіцери та їх адвокати запевняли, що нічого секретного у справах немає, більше того слідчі ДБР самі оприлюднили подробиці розслідування. 

«Ґрати» ознайомились із підозрами трьом офіцерам. Деталі справи про прорив кордону Харківщини — у нашому матеріалі. Всі дані, щодо локацій, підрозділів, їх розташування та хід бойових дій, згадані у тексті, вже раніше озвучувались публічно. 

Наступ росіян

Про можливий повторний наступ російської армії на Харківщині аналітики заговорили одразу після Новорічних свят минулого року. Тоді РФ почала завдавати масовані авіаційні удари по Харкову та околицях. Через два місяці про можливість створити на Харківщині 10 кілометрову «санітарну зону» заявив правитель РФ Володимир Путін. 

Наприкінці квітня Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що «противник нарощує чисельність та перегруповує війська на харківському напрямку». Однак запевнив: ознак безпосередньої підготовки противника до наступальних дій на півночі України немає. 

Тиждень потому Головне управління розвідки Міноборони України вже припускало, що росіяни готують наступ на півночі Харківщини та Сумщини. Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький тоді зазначав, росіяни планують у півтора — два рази збільшити 35-тисячне північне угруповання, яке базується по той бік кордону від Харкова, а також формують дивізію резервів у центральній частині РФ. Водночас Скібіцький наголошував, що цього недостатньо для захоплення великого міста.

Ще за тиждень, 10 травня, росіяни пішли у наступ. Того дня вони просунулись від кордону у глиб території України на двох ділянках фронту: у напрямку села Липці та міста Вовчанськ. Протягом тижня росіяни змогли просунутись на кожній з ділянок на 5-7 кілометрів, а подекуди до 10. 

В перші дні наступу росіян у соцмережах почала ширитись інформація про відступ українських підрозділів. У відповідь 12 травня командир 125-ї окремої бригади ТрО, яка тримала оборону в напрямку села Липці, генерал-лейтенант Артур Горбенко опублікував звернення на сторінці бригади у фейсбук. 

Інформацію про відступ окремих підрозділів він назвав ворожим ІПСО, натомість запевнив, що «ситуація в смузі оборони бригади складна, але контрольована», а її підрозділи «дають відсіч переважаючим силам противника».

«Населені пункти, в які зайшов ворог, знаходилися у постійній «сірій зоні», а тому успіх противника є достатньо умовним і коштує йому величезних втрат в техніці і живій силі», — написав генерал і додав, що територія, зайнята противником, локалізована і по ньому здійснюється постійне вогневе ураження.

За перші дві доби наступу росіяни захопили близька 100 квадратних кілометрів української території. Для підсилення українських підрозділів, що стримували окупантів на північ Харківщини перекинули, зокрема, 3-тю Штурмову бригаду та 13-ту бригаду Нацгвардії «Хартія». Протягом тижня лінія зіткнення стабілізувалась. На одній ділянці росіян спинили поблизу сіл Стариця та Липці, на іншій — біля Вовчанську. З кінця травня минулого року лінія зіткнення на обидвох ділянках на півночі Харківщини залишається майже незмінною. 

Мапа кордону на півночі Харківщини, де відбувся наступ російських військ у травні 2024 року. Пунктиром позначена територія, на яку противнику вдалося прорватися з 10 по 22 травня 2024 року. Графіка створена на основі мап аналітичного проєкту DeepState

Розслідування ДБР

11 травня, наступного дня після початку наступу росіян на Харківщині, Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за статтями про недбале ставлення до обов'язків військової служби стаття 425 Кримінального кодексу та самовільне залишення поля бою стаття 429 ККУ . Майже одразу слідчі почали допитувати бійців та офіцерів 125-ї бригади, яка відповідала за оборону ділянки кордону фронту, де ворог наступав у напрямку села Липці. 

Так, йдеться у рішенні слідчого судді від 20 травня, обґрунтовуючи необхідність допитати бійців та офіцерів бригади, детективи ДБР вказували, що 10 травня під час російського штурму позицій першого ешелону української оборони в районі сіл Стрілеча, Красне, Борисівка, Пильне (Харківський район Харківської області) та Гатище (Чугуївський район Харківської області) бійці 125-ї бригади залишили бойові позиції. Слідчі уточнили, що цих бійців було до однієї роти. Тож штурм противника відбивали бійці другого ешелону оборони. 

Згодом керівник відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань полковник Вадим Приймачок розповів виданню «Українська правда», що підставою для відкриття провадження став самовільний відхід бійців 415-го батальйону з селища Стрілеча на чотири кілометри в глибину — до села Глибоке.  При цьому він зазначив, що бійці батальйону відійшли з першого на другий ешелон оборони, де продовжили давати відсіч ворогу, і ніхто з них не пішов у СЗЧ. 

«В [415-му] батальйоні була кулеметна рота, яка мала на озброєнні крупнокаліберні кулемети, але вони не зробили жодного пострілу, залишили БК (боєкомплект — Ґ) на позиціях. Коли ми допитували бійців, чому відійшли, вони відповідали: “Ми — не камікадзе”», — цитує «УП» Вадима Приймачка. 

Окрім солдатів та офіцерів ЗСУ слідство допитувало також полонених росіян. За словами Приймачка, на допитах ті засвідчили, що зайшли на українські позиції дуже легко, без спротиву.

Слідчі вважали, що в прориві оборони винні не лише бійці, які залишили позиції, а й командування 125-ї бригади та підпорядкованих їй підрозділів, зокрема, 415-го окремого стрілецького батальйону 23-ї механізованої бригади та 172-го окремого стрілецького батальйону. У згаданому вище клопотанні про допит бійців та офіцерів 125-ї бригади слідчі ДБР вказали, що командири не організували оборону позицій на кордоні з РФ.

Два генерали та полковник

Через вісім місяців після прориву росіянами кордону, 20 січня цього року слідчі ДБР провели у справі перші затримання та оголосили підозри. Окрім екскомандира 125-ї бригади генерала Артура Горбенка та його колишнього підлеглого — командира 415-го батальйону полковника Іллі Лапіна, підозру отримав і колишній командувач ОТУ «Харків» бригадний генерал Юрій Галушкін. 

Усіх трьох слідчі ДБР запідозрили у недбалому ставленні до військової служби в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки, а полковника Лапіна ще й у самовільному залишенні полі бою.

21 та 22 січня суддя Печерського райсуду Києва Ірина Григоренко арештувала усіх трьох офіцерів на два місяці. При цьому генералам Галушкіну та Горбенку вона призначила альтернативу у вигляді застави відповідно у 5 та 25 мільйонів гривень. 

Екскомандир оперативно-тактичного угрупування «Харків» бригадний генерал Юрій Галушкін у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

Генерал Галушкін навіть встиг вийти із СІЗО після внесення застави, однак одразу отримав нову підозру — у пособництві самовільному залишенні полі бою. 24 січня суддя того ж Печерського райсуду столиці Світлана Шапутько ще раз арештувала 53-річного генерала, цього разу без права внесення застави. 

В суді Галушкін повідомив, що зараз він працює у державному концерні «Укроборонпром». Адвокат Михайло Величко, який представляв інтереси Галушкіна під час обрання йому запобіжного заходу, уточнив «Ґратам», що ОТУ «Харків» генерал командував трохи більше ніж місяць. Вже 11 травня минулого року, на другий день наступу росіян на Харківщині, він здав цю посаду та відбув у розпорядження ОСУВ «Хортиця», а за чотири дні Головнокомандувач Олександр Сирський звільнив його з посади. Публічно своє рішення він не коментував. Замість Галушкіна відбиттям російського наступу керував генерал Олександр Драпатий. 

У 2014-2015 роках Галушкін був тимчасово виконуючим обов’язків командувача Повітряно-десантних військ, а у 2016-му — заступником командувача Десантно-штурмових військ. За три роки його призначили головним інспектором Міноборони, а у 2020-му понизили до заступника головного інспектора. За місяць до повномасштабного вторгнення росіян, у січні 2022 року Галушкін очолив Сили територіальної оборони, однак вже за чотири місяці його звільнили з посади та призначили заступником начальника управління Військових сил правопорядку. 

Журналіст Юрій Бутусов стверджує, що за десять років війни Галушкін був виключно на адміністративно-командних посадах. До квітня 2024 року він ніколи не командував угрупованням військ, бригадою чи об’єднанням, чи угрупованням військ.

Адвокат Величко в коментарі «Ґратам» наполягає: його підлеглий не «паркетний генерал», він має бойовий досвід та нагороди. За словами адвоката, у 2014-2015 роках Галушкін відповідав за логістику під час оборони Донецького аеропорту. Натомість вже під час повномасштабного вторгнення, у 2023 році, Галушкін розробив і виконав відволікаючий маневр в Кринках (Херсонська область), що дало можливість декільком батальонам ЗСУ з технікою переправитись на лівий берег Дніпра. За це президент нагородив його орденом Богдана Хмельницького I ступеня. На якій посаді в той час служив Галушкін, адвокат не уточнив.

61-річний генерал Артур Горбенко — чинний військовослужбовець ЗСУ. На якій посаді він служить, генерал, однак, в суді не уточнив. У 2008 — 2014 роках Горбенко очолював Західне регіональне управління Державної прикордонної служби, після чого вийшов на пенсію. На службу він повернувся після початку російського повномасштабного вторгнення. 3 березня 2022 року його призначили командувачем 125-ї бригади. 17 червня 2024 року, трохи більше ніж через місяць після початку наступу росіян на Харківщині Горбенко повідомив, що йде з посади командира 125-ї бригади. 

Екскомандир 415-го окремого стрілецького батальйону 23-ї окремої механізованої бригади полковник Ілля Лапін у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

В свою чергу 62-річний полковник Ілля Лапін в суді зазначив, що він військовий пенсіонер і мешкає у Запоріжжі. За інформацією «Радіо Свобода» Лапін за радянських часів служив в Афганістані. Згодом, вже як військовослужбовець ЗСУ брав участь в АТО/ООС, на момент російського вторгнення був пенсіонером, а 415-й батальйон очолив у лютому 2023 року.

«Недооцінка противника та недостатній контроль»

У підозрах генералам Галушкіну та Горбенко у недбалому ставленні до військових обов’язків  прокурори Офісу генерального прокурора Петро Бойко та Олександр Якимчук зазначили, що протягом березня — травня 2024 року командуючому ОТУ «Харків» та командиру 125-ї бригади доводились розвіддані про нарощування російських сил у прикордонній смузі.  Попри те, що співвідношення сил та засобів у зоні відповідальності 125-ї бригади було один до чотирьох на користь росіян, генерал Галушкін вважав, що бригада здатна відбити ворожий наступ. 

Слідство наполягає, що Галушкін недооцінив противника. Натомість він мав підсилити бригаду та скорегувати оцінку сил противника, але не зробив цього. Крім того, слідчі вважають, що екскомандувач ОТУ «Харків» недостатньо контролював свого підлеглого генерала Горбенка, коли той готувався до оборони та командував боєм 125 бригади під час наступу росіян. 

Генералу Горбенку слідчі теж закидають, що маючи розвіддані, він не змінив оцінку сил противника та завдання підпорядкованим підрозділам, а також не просив ОТУ «Харків» про посилення. 

Прорахунки в оцінці ситуації генералом Горбенком призвели до низки помилок. Слідство їх перераховує: він не наказав  своїм підрозділам зайняти кругову оборону; не створив бойову охорону батальйонів першого ешелону від несподіваного наступу противника; не контролював стан організації системи зв’язку у бригаді; визначив завищені бойові завдання батальйонам, хоч і не проводив оперативно-тактичні розрахунки їх можливостей. Генерал безпідставно, на думку слідства, поставив 125-й бригаді завдання здійснювати радіоперешкоди та подавляти БПЛА, хоча у бригади було недостатньо сил та засобів РЕБ. 

Крім того, командний пункт 125-ї бригади та основний командний пункт 415-го батальону розмістили задалеко від лінії фронту. За версією слідства, це також вплинуло на ефективність управлінні підлеглими під час бою. 

Екскомандир 125-ї окремої бригади територіальної оборони генерал-лейтенант Артур Горбенко у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

Керівник відділу Головного слідчого управління ДБР Вадим Приймачок розповів «УП», що на момент російського прориву Горбенка не було на командному пункті. Генерал прибув туди приблизно о 5-й ранку, коли наступ уже був в активній фазі. 

Генералу Галушкіну також закидають те, що він не повною мірою уточнив напрямки головних ударів противника та не організував підтримку 125 бригади артилерією та авіацією. Крім того, слідство наполягає, що з початком наступу противника 10 травня 2024 року генерал Галушкін своєчасно не здійснив маневр угрупуванням військ, яким командував. Зокрема, не відправив на допомогу 125-й бригаді підрозділи, що стояли на другому ешелоні оборони. 

Вадим Приймачок з ДБР зазначив, що напередодні наступу росіян Галушкін запросив у головнокомандувача підкріплення і отримав додаткові п’ять бригад: 92-гу штурмову, 42-гу механізовану, 57-му мотопіхотну, 71-шу єгерську та 17-ту танкову. 

За словами Приймачка, отримавши додаткові бригади, Галушкін не посилив передній край оборони, а поставив ці бригади на другій лінії, де фактично і був стриманий наступ. Коли слідчі запитали генерала, чому той не відправив підкріплення на передній край, той, за словами Приймачка, пояснив, що головком визначив тримати їх у другому ешелоні, а він не міг оскаржувати накази головнокомандувача. 

«Перераховані обставини недбалого ставлення до військової служби Галушкіна перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з настанням тяжких наслідків у вигляді втрати частини території Липецької сільської громади Харківського району, втрати живої сили та озброєння бригади, зриву заходів із забезпечення бригадою стійкої оборони державного кордону та підриву авторитету ЗСУ», — йдеться у підозрі генералу Галушкіну у недбалому ставленні до виконання військових обов’язків.

Слідчі зазначили, що у підсумку ворог проник на територію України на відстань до 10 кілометрів. Вони посилались на  наказ Міністерства з реінтеграції тимчасово окупованих територій від 31 травня 2024 року, в якому перелічені втрачені населені пункти на території Липецької сільської територіальної громади Харківського району: Борисівка, Глибоке, Красне, Лукянці, Мороховець, Олійникове, Пильна, Стрілеча. З 10 травня 2024 року ці села включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Також ДБР вказує, що в результаті самовільного відходу з позицій, 125-та бригада втратила 94 військовослужбовці, з яких двоє загинуло, а 41 пропав безвісти. 

Відступ без наказу

Зміст другої підозри генералу Галушкіну — у пособництві самовільному залишенні полю бою — викладено у рішенні Печерського райсуду Києва про його арешт. 

Правоохоронці запідозрили генерала у тому, що він умисно «створив умови та усунув перешкоди», щоб військовослужбовці 415-го окремого стрілецького батальйону, а також 215-го та 172-го окремих батальйонів та 7-го прикордонного Карпатського загону самовільно залишили поле бою. За версією слідство через це Сили оборони втратили частину території Липецької сільської тергромади, а спроби 125-ї бригади стабілізувати фронт було зірвано. 

Слідство стверджує, що генерал навмисне визначив зазначеним підрозділам смуги оборони, які вони не мали можливості обороняти. У підозрі зазначено, що підрозділи не мали танків та бойових броньованих машин, та не були укомплектовані бійцями. Зокрема 415-й батальйон нараховував 55% від штатного розкладу, а 172-й та 215-й — 66%. Крім того, генерал не підсилив їх згаданими вище пятьма бригадами, якими посилив другий ешелон оборони, а також не контролював ведення бою командирами підрозділів, що відійшли без наказу тощо. 

Петро Бойко, прокурор у справах генералів Галушкіна та Горбенка, а також полковника Лапіна у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

З чотирьох підрозділів, що відступили з поля бою правоохоронці поки що оголосили підозру тільки командиру 415-му батальйону Іллі Лапіну. ДБР ставить у провину полковнику, що він не організував оборонний бій у селах Стрілеча, Красне, Липці та Слобожанське, які мав боронити його батальйон та не підготував позиції для їх оборони.  Крім того, Лапін не зупинив 12 бійців батальйону, які самовільно покинули позицію. Більше того без дозволу командира бригади наказав підлеглим відійти, а згодом проігнорував розпорядження генерала Горбенка відновити втрачені позиції.

«Зберігти честь»

Судові засідання у справі про прорив кордону на Харківщині проходять у закритому режимі, тож підозрювані та їх адвокати коментують їх хід стримано, аби уникнути звинувачень в розголошенні інформації. 

Адвокат Галушкіна Михайло Величко розповів «Ґратам», що коли під час засідання з обрання запобіжного заходу у Печерському райсуді Києва суддя надала слово його підзахисному, генерал наполягав, що зробив все можливе для оборони ввіреної йому ділянки фронту. 

Адвокат Михайло Величко у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

Він наголосив, що коли почався наступ росіян, він командував ОТУ «Харків» трохи більше як місяць. За цей час він рекомендував провести перестановку підрозділів та зменшити розриви між лініями оборони, однак часу зробити це вже не було.  

Щодо втрат у 125-й бригаді, адвокат Величко переповів слова генерала Галушкіна: «Ці люди загинули не з моєї провини, а з провини РФ, яка вторглась на територію України».

Адвокат наголосив, що в суді вимагав, відмовити в задоволенні клопотання про арешт генерала, посилаючись на порушення під час слідства. Зокрема Величко зазначив, що з матеріалів справи зазначається перелік свідків, однак немає протоколів їх допитів, що є порушення норм Кримінально-процесуального кодексу. Адвокат доводив, що Галушкін не планував втекти, як це стверджувалось у рапорті оперативного співробітника СБУ, тому не було підстав для його затримання: генерал знав про існування провадження щодо прориву кордону на Харківщині, щобільше, він був допитаний у справі як свідок. 

Вже в СІЗО генерал Галушкін написав звернення, яке згодом адвокат Величко опублікував у фейсбуці. Він зазначив, що судові процеси в тилу можуть вплинути на рішучість командирів на фронті та закликав не підривати довіру до військових. Після чого заявив, що готовий навіть у званні бригадного генерала, але на посаді звичайного рядового солдата, воювати за Україну. 

«Якщо, попри стан здоров’я, я зможу знищити ще одного окупанта, це принесе більше користі державі, ніж судовий процес і мій арешт. Це дозволить мені зберегти честь», — написав Галушкін.

Він також додав, що після початку повномасштабного російського вторгнення його, тоді командувача Сил територіальної оборони, ніхто не питав, як він зміг сформувати 32 бригади та набрати до них 115 тисяч бійців.  

«Ніхто не читав бойові статути й не зважав на їхні вимоги. А зараз мені закидають, що смуга бригади перевищувала норму. Якщо в Україні у Генерального штабу немає достатньо бригад і озброєння, щоб дотримуватися норм, то в цьому винні не командири», — додав генерал.

Стосовно другої підозри — у пособництві самовільному залишенні поля бою — адвокат Величко повідомив «Ґратам», що відповідне кримінальне провадження слідчі ДБР зареєстрували в день, коли генерал мав вийти під заставу. Адвокат наполягає, що слідчі просто скопіювали матеріали попереднього провадження, в рамках якого Галушкіна підозрюють у невиконанні службових обов’язків і додали до них один епізод — стосовно того, що під час наступу росіян поле бою самовільно залишив підрозділ прикордонників, який втратив у бою 17 бійців. 

«Ніяких нових фактів слідство не виявило. Мова йде про те, що мого клієнта будь-яким способом хочуть залишити у СІЗО», — стверджує адвокат. 

Полковник Ілля Лапін після судового засідання сказав «Ґратам», що його судять за те, що 10 травня він відвід своїх бійців з позицій без наказу старшого командира. Однак він вважає, що вчинив правильно, адже  зберіг людей, відвів їх на другу позицію, підсилив позиції 1 та 2 роти, які передували там. 

Засідання з обрання запобіжного заходу полковнику Іллі Лапіну у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

«Я прийняв рішення, за це рішення зараз відповідаю. Людське життя — це головне. Будуть люди — буде держава і буде перемога», — сказав Лапін. 

За його словами 415-й батальон і досі виконує завдання в тому ж районі оборони. 90 його бійців подано на державні нагороди. 

«Якби можна було б повернути час назад, я б зробив те саме. Я у своєму житті шість разів стояв біля труни своїх воїнів. Шість разів особисто казав матерям: “Ми втратили ваших дітей”. Я знаю, що ми не в змозі повернути загиблих дітей матерям, батьків дітям і коханих — дружинам, але всі командири повинні знати: треба зробити все, щоб берегти життя солдат», — каже Лапін.

«Батальйони робили все можливе і неможливе»

Генерал Горбенко єдиний з трьох підозрюваний, якому суд змінив запобіжний захід. 27 лютого колегія суддів Київського апеляційного суду на чолі з Валерієм Лашевичем  замість СІЗО відправила Горбенка під  цілодобовий домашній арешт. Тим не менш ані він сам, ані його адвокат Станіслав Пелюх не коментують судові засідання, що проходять у закритому режимі. 

Наприкінці липня минулого року, трохи менше ніж через два місяці з початку російського контрнаступу на Харківщині генерал Горбенко розповів свою версію подій 10 травня в інтерв’ю «Українській правді».

Тоді генерал розповів, що 125 бригада з травня 2023 року обороняла на Харківщині ділянку фронту у 44 кілометри від Трав’янського водосховища до річки Сіверський Донець. Зокрема, його бійці розташовувались у Липцях, Глибокому, Стариці.

«Батальйони робили все можливе і неможливе. Але втримати фронт, коли в тебе 6–8 людей на кілометр, — просто нереально», — наполягав генерал.

Горбенко також наголосив що, до ділянки фронту у бік Вовчанська на іншому березі річки 125-та бригада не мала жодного стосунку. Генерал підтвердив, що у бригади майже не було важкого озброєння, окрім трьох гармат та п’яти танків, а три придані батальйони були неукомплектовані бійцями. 

Генерал зазначив, що 125-та бригада зайшла на позиції поблизу кордону з РФ у 2023 році, але на той момент робити там бетонові укріплення вже було неможливо, адже будь-яка техніка знищувалась артилерією та дронами росіян, тож окопи бійці рили руками. До того ж інженерної техніки в бригади не було.

У підсумку Горбенко розмістив біля кордону з РФ лише криті спостережні пункти, адже для інших видів укріплень окрім іншого там була невигідна місцевість: сади, густий чагарник. 

Горбенко також розповів, що мав від розвідки інформацію про створення ударного угруповання росіян у квітні, тобто за місяць до наступу, і передавав її старшому керівництву. Так само він просив про посилення. Однак 42-гу механізовану бригаду, яка зайшла на посилення, розташували на другій лінії оборони. До відбиття російського наступу ця бригада долучилась на другий день російського наступу, коли 125-та бригада відійшла до Липців.

При цьому Горбенко наполягав, що жодного прориву оборони росіянами не відбулось. Натомість його підрозділи відійшли з деяких позицій.

«Це не був прорив, бо це все відбувалося, підкреслюю, в межах батальйонних районів оборони», — стверджував Горбенко.

Чоловік тримає плакат на підтримку генерала Горбенка у Печерському райсуді Києва, 21 січня 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

За його словами у перший день наступу бригада втратила Стрілечу, Пильну, Борисівку — села, які були практично біля лінії державного кордону. Навіть Глибоке вони ще тримали. Натомість втратили Огірцеве, після чого правий фланг оборони вийшов на рубіж села Стариця, де була підготовлена лінія оборони. Там противника зупинили, і на цьому рубежі українські військові продовжували тримати ворога на момент, коли Горбенко давав інтерв’ю. 

Генерал підтвердив, що 415-й батальйон в першу добу відійшов від кордону на три кілометри вглиб. Так само на три кілометри наступної доби відійшов батальон, який тримав правий фланг оборони, однак це сталось після того, як бійці не отримали підтримки. 

«Чомусь наше старше військове керівництво вимагає оборони за принципом “ні кроку назад”. Можливо, є моменти, де так і треба, але ми забуваємо, що є такий вид маневру як відхід. Це не покидання позицій. Це ситуація, в якій командир на певному етапі бою вирішує зберегти людей і відійти на більш підготовлений рубіж. Він відходить, зупиняє противника на певному рубежі й готує умови для проведення контратаки і відновлення рубежу», — розповідав генерал Горбенко у липні 2024-го журналістам «УП».  

Генерал обурювався, що ДБР, яке відкрило провадження вже 11 травня, почало «дьоргати» його, офіцерів та бійців на допити вже наступними днями, коли вони вели бойові дії на передньому краї. Генерал додав, що окрім цього в цей же час розпочалось службове розслідування за наказом головнокомандувача ЗСУ, а 15 травня був виданий наказ про його звільнення з посади. 

«Без пояснень, без роз’яснень! Розслідування тільки почалося, ДБР працює, а командир бригади вже звільнений з посади і призначений у резерв командувача», — обурювався Горбенко. 

В суді він заявив, що не визнає своєї провини.

«Загроза єдності»

Арешт генералів Галушкіна та Горбенка і полковника Лапіна викликав резонанс. На судові засідання приходить велика група підтримки, у тому числі військові з 415-го батальйону. П’ятий президент Петро Порошенко заявив, що затримання схожі на «пошук стрілочників», а кілька нардепів «Європейської солідарності» просили суд віддати генерала Галушкіна їм на поруки, звинувачуючи чинну владу у дискредитації військовослужбовців. 

Свою позицію висловив також й Комітет Верховної ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, який наголосив, що під час відбиття російської агресії такі дії правоохоронців можуть призвести до дискредитації ЗСУ та становлять загрозу національній єдності. Депутати нагадали, що після початку повномасштабного вторгнення РФ у законодавстві закріпили поняття бойового імунітету, який передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за діяння, вчинені під час відсічі агресору. 

Жінки тримають плакати на підтримку генерала Галушкіна на засіданні Київського апеляційного суду 21 лютого 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

«Ґрати» спитали у ДБР, чи мають генерали Галушкін і Горбенко та полковник Лапін бойовий імунітет. У відповідь нам порадили звернутись до військової омбудсменки Ольги Решетилової. Вона поки що справу про прорив кордону на Харківщині не коментувала.

Вже після арештів трьох офіцерів ситуацію прокоментував президент Володимир Зеленський. Він зазначив, що під час війни неправильно закривати на все очі, зокрема, на загибель солдатів. 

«Коли ми говоримо “недбалість” — питання не в кілометрах. Це важливо, але на кожному кілометрі гинуть люди […] Гинуть солдати — відповідати повинне керівництво. Хтось повинен відповідати», — сказав президент, відповідаючи на запитання журналістів під час пресконференції 23 лютого у Києві, і додав, що з цим повинні розбиратись правоохоронні органи.