«Серед бетону і грат віра не полишала мене». Незрячого кримського політв’язня Олександра Сізікова вивезли до в’язниці в Сибіру, але він домігся звільнення

26 травня 2025 року вийшов на волю політв’язень з Бахчисарайського району Криму Олександр Сізіков. Два роки тому Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив його до 17 років у справі «Хізб ут-Тахрір» Ісламська політична організація. «Хізб ут-Тахрір» визнана терористичною в Росії рішенням Верховного суду РФ 2003 року. В Україні та більшості європейських країн діє відкрито . Попри те, що чоловік повністю втратив зір понад десять років тому і має інвалідність першої групи, його не звільнили від відбування покарання, а помістили в СІЗО, звідки пізніше етапували до колонії в Мінусинську в Красноярському краї.

«Ґрати» розповідають про повернення кримського мусульманина з Сибіру додому. Сьогодні рівно п’ять років з дня його затримання.

«Звільнений»

28 травня в аеропорт Сочі приземлився рейс із Санкт-Петербурга. По трапу зійшов чоловік із тростиною для незрячих, поруч із ним у цивільному одязі йшов співробітник Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) РФ. Люди розступалися, щоб дати їм пройти. Навряд чи вони здогадувалися, що ця людина — політв’язень з Криму. Ще кілька днів тому Олександр Сізіков перебував у російській виправній колонії суворого режиму в Мінусинську за звинуваченням у терористичній діяльності.

«Ми ваші полонені, але не ваші раби». Російський суд засудив незрячого кримчанина на 17 років у справі Хізб ут-Тахрір, ще двох кримських татар — на 12 років

Його зустрічали мама Олена Сізікова, адвокат Едем Семедляєв, волонтери з Криму та журналісти. Вони прочекали в аеропорту 12 годин. Колишньому в’язню довелося летіти іншим маршрутом: він не зміг сісти на прямий рейс з Красноярська до Сочі.

На стійці реєстрації Сізікову відмовили в посадці, повідомивши, що крісло в літаку для людей з інвалідністю зламане. Пересадити незрячого на звичайне місце для пасажирів не дозволили, як і перебувати в літаку без супроводу.

«Або летите вдвох, або ніхто не летить», — переказує Сізіков слова співробітниці авіакомпанії.

Взяти нові квитки вдалося тільки через дві години. Замість прямого рейсу до Сочі їм оформили переліт з пересадкою в Санкт-Петербурзі — бізнес-класом.

Політв’язень Олександр Сізіков вперше обіймає маму Олену Сізікову після виходу на свободу в аеропорту Сочі, 28 травня 2025 року. Фото: Кримська солідарність

Прощаючись, співробітник ФСВП зізнався Сізікову, що за десять років роботи вперше супроводжував ув’язненого до самого аеропорту, та ще й з перельотом.

До Криму Сізіков разом з мамою, адвокатом і волонтерами їхали на машині. В дорозі, по телефону, він коротко ділиться пережитим.

«Суд, суворий режим, 17 років і довгий шлях через СІЗО, автозаки, пересильні КПП і справжню в’язницю. Я дізнався, що таке самотність. Що таке втрати. Я їв іфтар розговіння в місяць мусульманського посту з пакетиків, молився, сидячи на ліжку. Але навіть серед бетону і грат віра не полишала мене», — каже він, схвильований своїм звільненням.

«Ніби народився заново»

Адвокат Едем Семедляєв підкреслює, що протягом восьми з половиною місяців Сізіков перебував у в’язниці незаконно.

«Таке пережити здоровій людині дуже складно, не кажучи вже про людину, яка на сто відсотків не бачить. Його у першу чергу не мали саджати», — каже він.

Адвокат Едем Семедляєв та Олександр Сізіков в аеропорту в Сочі, 28 травня 2025 року. Фото: Кримська солідарність

У липні 2020 року Олександра Сізікова затримали в Бахчисарайському районі Криму. На час слідства і розгляду справи в суді його помістили під домашній арешт — через повну сліпоту. Але у вересні 2024 року, коли апеляційний суд затвердив 17-річний термін реального ув’язнення, Сізікова забрали з дому і перевели до ізолятора тимчасового утримання, а в грудні вивезли до російської в’язниці в Мінусинську для виконання вироку.

Діагноз Сізікова входить до переліку захворювань, що перешкоджають відбуванню покарання, який ще у 2004 році був затверджений урядом РФ. Згідно з Кримінально-виконавчим кодексом Російської Федерації, Сізіков, який має тяжку інвалідність, має право домагатися або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання.

Адвокатка Сафіє Шабанова вимагала звільнення Сізікова, поки він ще кілька місяців перебував під вартою в Криму і чекав переведення в колонію. Вона направила заяву начальнику кримського управління ФСВП Вадиму Булгакову з проханням зупинити етап, але той відповів, що не може на це вплинути, оскільки Сізіков не відбуває покарання, а лише тимчасово перебуває в кримському СІЗО.

Єдине, що зробив Булгаков — долучив медичні документи, надані захистом, до справи ув’язненого.

«Рухається навпомацки». У Криму незрячого політв’язня відправили в СІЗО і готуються етапувати до російської тюрми

Етап з Криму до Мінусинська тривав два місяці. Як тільки Сізіков доїхав туди в лютому цього року, начальник медичної частини в’язниці відправив його на обстеження до лікарні в Красноярському краї. Там підтвердили, що захворювання Сізікова не піддається лікуванню і дійсно входить до встановленого переліку.

Політв’язень і його адвокат за угодою наполягали на звільненні за медичними показаннями — як тільки він прибув до Мінусинська. Ознайомившись з висновком лікарів, адміністрація в’язниці звернулася до суду з поданням про звільнення.

Чотири місяці кримчанин провів у в’язниці без права на дзвінок, хоча за правилами йому належав один на місяць. Лише в травні Сізікову дали зателефонувати додому — всього на 15 хвилин. Він повідомив матері, що його, можливо, скоро звільнять.

Перше судове засідання, на якому вирішувалося питання його звільнення, відбулося 19 травня. Сізіков був упевнений, що питання про його повернення додому вже було вирішено.

«Тому що суду ще не було, а вони вже підбирали квитки на літак до Сочі. Подивилися, що на поїзді їхати буде дуже довго, в тому числі і співробітнику, який мене супроводжував. Тому я вже був готовий до свободи, — згадує Олександр. — Речі підготовлені, квитки куплені. Мене перевели в карантинну кімнату, дали три дні, щоб випрати одяг і вибрати, в чому я вийду на волю».

Однак суд затягнувся ще на тиждень, оскільки прокурор раптом став наполягати на виклику представника медсанчастини в’язниці Мінусинська.

Сізіков засмутився і почав сумніватися, що звільнення вдасться.

«Тиск підскочив, я просто лежав без сил. Почав думати, що свободи не буде. Я став перебудовувати мислення: мій будинок — це колонія; я повинен вникати в Кримінально-виконавчий кодекс, вивчати внутрішній розпорядок, думати, як тут жити і виживати», — згадує колишній політв’язень.

Судове засідання 26 травня пройшло без зайвого розголосу, але стало поворотним моментом у його справі. Представник медсанчастини в’язниці в суді заявив, що в системі ФСВП немає установ, де могли б утримуватися інваліди першої групи з таким діагнозом, як у Сізікова. Він додав, що ув’язнений не мав дисциплінарних стягнень і виконував вимоги адміністрації установи. Прокурор, який був присутній на засіданні, теж не став заперечувати і підтримав позов про звільнення.

Олександр Сізіков у своєму будинку. Розповідає гостям про побут у в’язниці, 30 травня 2025 року. Фото: Кримська солідарність

Суддя Юлія Куришева, розглянувши матеріали справи та медичні документи, винесла рішення на користь ув’язненого.

«Суд, враховуючи як характер скоєного злочину, так і медичні підстави наявність важкого, невиліковного захворювання з переліку, затвердженого урядом РФ № 54 від 6 лютого 2004 року , дійшов висновку про правомірність звільнення. Рішення прийнято відповідно до частини 2 статті 81 КК РФ — воно підлягає негайному виконанню», — постановила суддя.

Так, після декількох років під домашнім арештом і 8 місяців ув’язнення, для Сізікова був офіційно відкритий шлях на свободу.

«Коли це виголосили, я не повірив, — каже Олександр. — Я просто не міг усвідомити. Це відчуття… Ніби ти народився заново! Просто неймовірна радість!»

Однак Сізікова не звільнили в залі суду. Його утримували в тюрмі Мінусинська ще сім годин: огляди, перерахунок речей, повернення грошових коштів, оформлення квитків, формальності. Все — за режимом.

«Навіть після звільнення відчував себе ув’язненим. Верхній ґудзик застебнутий, головний убір знятий, руки за спину — все як належить», — розповідає Сізіков.

«Цей страшний шлях ми пройшли разом»

Додому, в село Тургенівка в Бахчисарайському районі Криму, Сізіков приїхав пізно вночі. Дорога на автомобілі з Сочі зайняла 12 годин.

«Слава Богу, о другій годині ночі ми нарешті дісталися додому. Я дякую хлопцям — волонтерам, які допомогли в цій подорожі. І адвокату Едему Семедляєву вдячна, що був з нами. Дуже важка дорога. І фізично, і морально — я не знаю, як би я сама справлялася. Вдячна всім, хто підтримував Сашу. Цей страшний шлях ми пройшли разом, спільно», — поділилася мама Олександра, Олена Сізікова, після повернення додому.

У дворі будинку, попри пізню ніч, на нього чекали активісти «Кримської солідарності», сусіди та односельці. Сизикову обіймали і вітали з поверненням, але через пізню ніч гості швидко розійшлися, щоб не турбувати сусідів.

«Я хотів би подякувати всім — і мусульманам, і не мусульманам. Всім, кого я знаю і не знаю. Серед них є люди не з Криму. Я отримував листи з різних країн. Відчувалося тепло, відчувалася підтримка, незважаючи на те, що я був на відстані п’яти тисяч кілометрів звідси», — звернувся до всіх, хто прийшов тієї ночі, Олександр.

Сизиков і мусульмани з Бахчисарая моляться за повернення всіх політичних в’язнів додому, 30 травня 2025 року. Фото: Кримська солідарність

Через день в його будинку провели велику зустріч. Приїхали родичі інших кримських політв’язнів. За традицією — молилися за повернення всіх.

«Ми радіємо за нашого одновірця. Щоранку і щовечора ми молимося за повернення всіх наших дітей додому. Ми розуміємо, що на кожне наше покоління випало якесь випробування, і ми повинні пройти його гідно», — розповів журналістам після зустрічі історик з Бахчисарая Енвер Сейтмеметов.

У нього в російських в’язницях кілька близьких людей: рідний брат, троє племінників і учні.

«Ми сподіваємося, що інші тяжкохворі теж будуть звільнені»

Представник уповноваженого Верховної Ради України з прав жителів АР Крим та міста Севастополя Ельвін Кадиров боровся за звільнення Сізікова на міжнародних зустрічах.

«У його випадку Росія порушила норми міжнародного гуманітарного права і допустила дії, які є рівнозначними тортурам і знущанням», — каже Кадиров у коментарі «Ґратам».

За його словами, український Омбудсман Дмитро Лубінець звертався до омбудсманки РФ Тетяни Москалькової із закликом звільнити Сізікова.

Кримськотатарські старійшини моляться за повернення всіх політичних в’язнів додому, 30 травня 2025 року. Фото: Кримська солідарність

Кадиров розповів, що його офіс звертався з такою ж заявою і до омбудсмена Туреччини.

«Ми вказували не тільки на порушення міжнародного права. У справі Сізікова також є порушення внутрішнього законодавства РФ. Тобто Росія ігнорує не тільки міжнародні норми, а й власні закони», — підкреслює він.

За словами Кадирова, вони передали турецькому представнику списки тяжкохворих кримських політв’язнів, щоб той звернувся до російського омбудсмена.

«Кожен зробив, що міг, і ми отримали відчутний результат. Це додаткова мотивація для всіх, хто старався: навіть, здавалося б, безпринципне рішення держави можна змінити. Ми сподіваємося, що й інші тяжкохворі в’язні також будуть звільнені, адже їхні діагнози теж входять до затвердженого переліку [уряду РФ]», — сказав він.

Ельвін Кадиров зазначив, що на сьогодні гостро потребують медичної допомоги понад 40 незаконно засуджених громадян України з Криму.

«У такому ж скрутному становищі перебувають Амет Сулейманов, Ірина Данилович, Тофік Абдулгазієв та багато інших. Ми продовжуємо піднімати ці кейси — в надії, що їх звільнять або, як мінімум, забезпечать необхідною медичною допомогою», — підсумував Кадиров.