«Сам себе викрив». Як у Чехії засудили добровольця українського війська за мародерство на Київщині

У Чехії засудили до семи років ув’язнення 27-річного військового Філіпа Сімана, що долучився до одного з українських добровольчих батальйонів та брав участь у звільненні Київщини від російської окупації у 2022-му. Йому інкримінували мародерство: привласнення коштовностей та інших цінних речей у зоні бойових дій. 

Празький міський суд виніс вирок 6 серпня цього року, а до того майже два роки Сіман провів під вартою. Чеські медіа називають його справу безпрецедентною, адже це вперше когось засудили за цією статтею в контексті російської агресії в Україні. А російські і проросійські пропагандисти поспішили заявити, буцімто вона доводить вчинення воєнних злочинів у Бучі та Ірпені саме українською армією.

«Ґрати» з’ясували, що відомо про цю справу, і як розвивались події, згадані в ній.

Перший вирок за мародерство

Пресслужба Празького міського суду надала «Ґратам» короткий опис судового рішення. За цим документом, суд встановив, що громадянин Чехії Філіп Сіман виїхав до України через Польщу 12 березня 2022 року.  Потрапивши до Києва, він всупереч чеському законодавству, що передбачає необхідність отримати дозвіл від президента, вступив до лав добровольчого батальйону «Карпатська Січ», що підпорядковується Силам територіальної оборони Збройних сил України. 

У «Карпатській Січі» Сіман командував загоном із 11 осіб, куди входили інші іноземні добровольці. Вони мали служити на Київщині, зокрема, в Бучі, Гостомелі та Ірпені: здійснювати патрулювання, зачистки, а також чергувати на блокпостах.

«На блокпостах під час виконання завдань за призначенням, а також у вільний від служби час, неодноразово привласнював предмети загиблих військовослужбовців або цивільних осіб з постраждалих від бойових дій міст Ірпінь, Буча та Гостомель і їхніх околиць, а саме: щонайменше два червоні берети спецпризначенців, перстень з невстановленого виду металу з каменем, один золотий злиток вартістю 360 доларів США, вісім срібних злитків вартістю 160 доларів США, ювелірні вироби, злитки та монети білого та жовтого металу загальною вагою приблизно 0,5 кг, невизначену суму готівки в українських гривнях та російських рублях, годинник з великим циферблатом, кисневу маску вартістю 2 500 чеських крон зі знищеного літака Ан-225, військову круглу нашивку з написом кирилицею та зображенням казкового персонажа з рушницею в руках, сонцезахисні окуляри Gucci загиблого російського солдата невідомої вартості, PocketBook 614 у синьому корпусі вартістю 500 чеських крон, пістолет Макарова, мисливський ніж зеленого кольору, сонцезахисні окуляри невідомої марки вартістю 100 чеських крон, дві банкноти номіналом 1 долар США, футляр для окулярів Ray-Ban та коробка з логотипом Apple з невідомим вмістом», — йдеться у документі. 

При цьому, як зазначається, обвинувачений частково сам задокументував свої дії на мобільний телефон, що був у розпорядженні слідства. 5 квітня 2022 року Філіпа Сімана затримали українські органи правопорядку, але через кілька днів відпустили, і 8 квітня він повернувся до Чехії, де згодом був затриманий. 

Розбитий літак “Мрія” в аеропорту Гостомеля на Київщині, 4 квітня 2022. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Як повідомляло чеське видання irozhlas.cz, що стежило за перебігом суду, Сіман не заперечував, що брав якісь речі собі, однак заявляв, що робив це з дозволу командування і через те, що деякі з цих предметів, зокрема, електронна книга, могли раніше використовуватись росіянами і містити корисну розвідувальну інформацію. 

Міський суд Праги постановив, однак, що дії Сімана не можуть розглядатися як реквізиція для воєнних цілей, оскільки привласнюючи згадані предмети, обвинувачений використовував їх для власних потреб. За рішенням суду, це становить порушення Четвертої Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суші, а також Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Суд зазначив, що Сіман як колишній військовий армії Чеської Республіки, був знайомий з основними нормами міжнародного гуманітарного права. У частині ж про незаконну службу в іноземній армії Філіпа Сімана виправдали через публічні заяви на підтримку України та обіцянки не переслідувати добровольців прем’єр-міністра Чехії Петра Фіали та тодішнього президента країни Мілоша Земана.

Сімана засудили до семи років ув’язнення, хоча прокурор Мартін Білий просив для нього десять років. 

Як повідомили чеські медіа, йдеться про перший вирок за мародерство у Чехії, пов’язаний із війною в Україні. Наразі відомо, що планується апеляція. На момент публікації матеріалу «Ґратам» не вдалося поспілкуватись з адвокатом Філіпа Сімана, хоча ми надсилали йому листа, однак, якщо він вирішить озвучити свою позицію, ми готові додати її до матеріалу. 

«Дуже, як на перший погляд, порядна людина»

Юристка «Карпатської Січі» Олена Розвадовська давала свідчення українським слідчим щодо цієї ситуації, які потім також досліджували у суді в Чехії. 

Як вона розповіла в коментарі «Ґратам», на початку російського повномасштабного вторгнення у батальйоні було багато іноземців, зокрема, добровольців із Чехії, і вони дуже допомогли в обороні Київщини. Серед них був і Філіп Сіман. 

«Це — дуже, як на перший погляд, порядна людина, яка приїхала допомагати нам», — характеризує вона добровольця. 

Був серед іноземців також іще один громадянин Чехії, якого Розвадовська називає Даніелем. Прізвища не називає. Проте із нього ця історія і почалася. Як зазначає адвокатка, в ході боїв на Київщині, коли росіяни відступали, то часом залишали зброю і боєприпаси, якими могли скористатись українські військові. 

«Даніеля на вокзалі зупинили з одинадцятьма гранатами і запалами до них. Він їхав у потягу у бік Ужгорода. Тобто він хотів сісти на потяг з гранатами і поїхати в Ужгород, а далі вже хотів виїхати додому. Він був по формі одягнутий, і це трохи викликало підозри у правоохоронних органів, які на Центральному вокзалі Києва постійно чергують. Вони перевірили його документи, попросили його речі до огляду, і відповідно знайшли у такому кульку звичайному поліетиленовому одинадцять гранат», — розповідає Олена Розвадовська. 

За її словами, тоді правоохоронці зателефонували командуванню 112 бригаді територіальної оборони Києва, а ті зателефонували «Карпатській Січі», яка на той момент діяла як добровольчий батальйон. Розвадовська разом із командиром батальйону виїхала на місце. 

«Нам дуже не хотілося, щоб будь-які неприємні моменти виходили за межі нашого підрозділу. Зокрема, з нашими іноземцями. Тому що, повторюю, у нас було дуже багато громадян Чехії, які приїхали. І у нас досі у підрозділі, який став потім підрозділом ЗСУ, є також громадяни Чехії, які проходять службу офіційно у Збройних силах України», — каже адвокатка.

Як зазначає Розвадовська, поліція тоді погодилась відпустити Даніеля з ними, вилучила гранати і оформила відповідні документи, а приїхавши у розташування «Карпатської Січі», Даніель попросив покликати Філіпа.

«Тобто був момент, коли хлопці починають між собою: для чого ти це зробив? І починають чимось вихвалятись. І поки Даніель вихвалявся тим, що у нього був план виїхати і все, але він розкаявся у тому, що зробив: війна ж на всій території України, я ж маю безпечно доїхати до Ужгорода. Тобто він почав хоча б якось виправдовувати свої дії. Натомість Філіп розповів про свої «трофеї»», — пригадує Олена Розвадовська. 

За словами адвокатки, після цього побратими обшукали особисті речі Філіпа Сімана і виявили у нього золоті жіночі ланцюжки, якісь інші ювелірні вироби. Вирішили викликати поліцію.  

«У Філіпа вилучили всі речі, його затримали. Але враховуючи ту складність, яка була у той час в Києві, відсутність можливостей у слідчих ізоляторів, то нам запропонували в поліції взяти Філіпа на поруки. Але враховуючи той факт, що і в нас не було як такого розташування: ми жили на базі, яку нам дали в оренду, фактично у нас не було умов для утримання людини, щодо якої відкрито провадження. Тож ми попросили поліцію, щоб він залишався у них. І ми знаємо, що через день його випустили звідти і відправили в нікуди», — розповідає Розвадовська. 

«Він сказав не під запис: як на мене, справа дуже дивна»

Ще будучи в Україні, але вже після затримання українськими правоохоронцями і звільнення з-під варти Філіп Сіман дав інтерв’ю журналістам чеського видання seznamzpravy.cz Рею Бейзлі та Роману Гавелці. Його опублікували 5 квітня 2022 року. Там також фігурує інший доброволець, якого титрують як Даніель К. (повне ім’я журналісти також не розкривають). 

Даніель К. (ліворуч) та Філіп Сіман під час інтервʼю. Скриншот з відео: seznamzpravy.cz

На відео чоловіки говорять, що їх звинуватили у мародерстві і затримали їхні ж побратими з добровольчого батальйону «Карпатська Cіч», побили і утримували у порожньому приміщенні одного з посольств у Києві. Причиною таких дій обидва чоловіки назвали те, що вони нібито вирішили вийти з лав батальйону і повідомили про це керівництву. При цьому і Філіп, і Даніель зауважують, що були недостатньо оснащені, через що командири їм начебто дозволили брати у залишених будинках, що їм потрібно: одяг і таке інше. 

Рей Бейзлі розповів «Ґратам», що познайомився із Філіпом та Даніелем десь за 4-5 днів до їхнього арешту: журналісти «прикріпились» до батальйону, щоб зробити сюжет про чеських добровольців на Київщині. 

«Початкова ідея була в тому, щоб розповісти, як це для них — приєднатись до української оборони і звільняти міста від окупантів. І десь за півтора дня до цього інтерв’ю один із них нам подзвонив, сказавши, що його брутально побили і затримали військові з його батальйону, тримали у підвалі посольства Індії, на той момент — порожнього, майже добу в темряві, допитували», — розповідає Бейзлі. 

Тоді вони з колегою звернулись до пресслужби батальйону «Карпатська січ», і там повідомили, начебто Філіп крав речі у військових свого підрозділу, а також грабував будинки в Ірпені та Бучі під час військових операцій там, а Даніель «був разом з ним». Через це «Карпатська Січ» передала обох чеських добровольців в поліцію. Рей Бейзлі пригадує, що вони приїхали і цілий день провели під Шевченківським районним відділом поліції, куди привезли затриманих, аж поки до них не вийшов один із поліцейських.

«Він сказав не під запис: як на мене, справа дуже дивна. І що вони звільнять чехів, бо ті начебто не зробили нічого поганого, а робили звичайні речі, як на той час. Звісно, пізніше з’явились факти, що свідчать про інше. Ми, звичайно, хочемо залишатись об’єктивними і безсторонніми, але так склалося, що ми стали частиною цієї історії. Річ у тім, що після цього хлопців повезли у відділок у Чайки Київської області. А ми саме зупинились у Чайках. Їх там звільнили. Але тоді вже почалась комендантська година, цим хлопцям не було, куди йти. І оскільки ми хотіли записати з ними інтерв’ю, то після обговорення із редактором ми запросили їх до себе», — каже Бейзлі.  

За його словами, вони записали і пізніше опублікували інтерв’ю, а також подали запити до української і чеської влади, але офіційно ніхто коментарів їм не надав. 

Готуючи цей матеріал, «Ґрати» звернулись із запитом до поліції Києва, і там зазначили, що 6 квітня 2022-го у Шевченківському райвідділі зареєстрували інформацію про виявлення боєприпасів на залізничному вокзалі Києва і передали її до Бучанського районного відділу поліції Київської області. Там, у свою чергу, повідомили, що провадження щодо згаданих подій не починали і щодо ймовірного побиття заяви до них теж не направлялись. 

Вранці наступного дня після інтерв’ю Філіп Сіман і Даніель К. повернулись до Києва і сіли на потяг, щоб повернутись у Чехію. 

«Кілька місяців після їхнього повернення нічого не відбувалось. А тоді Філіп Сіман знову дав інтерв’ю іншому журналісту з нашої редакції, де сказав: так, я дійсно взяв кілька речей з будинків в Ірпені, але всі це робили, бо росіяни це робили, і ми брали речі, про які думали, що це речі росіян: шеврони, годинники. Інші чеські добровольці підтверджували нам потім, що таке іноді траплялось. І план Філіпа був повернутись до Чехії, купити краще спорядження і продовжити воювати на боці України. У суді він та його адвокат просували думку, що це батальйон їх підставив, щоб показати: ось, що буде, якщо спробувати піти, якщо грати не за правилами», — говорить журналіст. 

На суді у Празі свідчили іноземні добровольці, які воювали в Україні в один і той самий час, що й Сіман, а також — Даніель К., що проходив у цій справі як свідок, зазначив у коментарі «Ґратам» Томаш Піка, редактор чеського видання irozhlas.cz, який стежив за перебігом справи. За його словами, також розглядалися документи, надані українськими органами правопорядку, та свідчення юристки «Карпатської Січі» Олени Розвадовської, які та дала українським слідчим. Втім, журналіст погоджується, що справа нетипова, адже виходить, що обвинувачений «сам себе викрив».

«Низку доказів Філіп Сіман надав прокурору сам. А саме: його інтерв’ю журналістам, в яких він зізнався у своїй злочинній діяльності, а також відео, які він знімав і викладав у соціальні мережі (в першу чергу LinkedIn) під час пограбування будинків в Україні», — каже Томаш Піка. 

Проросійські пропагандисти заговорили про Сімана після обстрілу лікарні «Охматдит»

Українське фактчекінгове медіа «StopFake» та профільний відділ видання «Ґвара медіа», що перевіряє новини, які читачі надсилають їм через телеграм-бот, звернули увагу на спробу російських пропагандистів використати справу Філіпа Сімана, щоб звинуватити українську, а не російську армію, у звірствах проти цивільних на Київщині, зокрема, в Бучі.

За цими даними, у низці російських видань та телеграм-каналах, зокрема, з’явилась інформація, буцімто Сіман зізнався в участі в «каральних операціях» і вбивствах мирних жителів. Також цілий випуск про це зняв блогер Анатолій Шарій, якого в Україні звинувачують у державній зраді (частина 2 статті 28 та частина 2 статті 111 КК України), тож він утік за кордон. Шарій пропонує власні інтерпретації вихоплених із контексту реплік Сімана із інтерв’ю чеським медіа, коли судову справу щодо добровольця тільки анонсували, а інформаційним приводом поговорити про неї прямо на відео називає російський обстріл дитячої лікарні «Охматдит» 8 липня 2024 року, бо його українська влада нібито буде порівнювати з подіями в Бучі.

Співробітниця лікарні “Охматдит” після російської ракетної атаки по Києву, 8 липня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Обидві згадані українські аналітичні команди інформацію, ніби Сіман заявляв щось про ймовірні українські воєнні злочини чи підозрювався у зв’язку з подібним, спростовують. По-перше, вони звертають увагу на те, що Сімана судили саме за мародерство, і ніяке насильство щодо цивільних у його вироку не фігурує. 

По-друге, «StopFake» цитує чеське видання Novinky.cz, яке навпаки наводить розповідь обвинуваченого про вилучені у російських військовополонених телефони, на які ті фіксували вчинені ними злочини. 

Журналіст Рей Бейзлі у розмові з «Ґратами» теж такі закиди на адресу Філіпа Сімана назвав безглуздими, адже, за його словами, у суді йшлося виключно про те, що він привласнив якісь речі у будинках на Київщині і речі, які могли належати російським військовим.

«Йдеться про законодавчу норму, яка ніколи раніше не застосовувалася у Чехії. Вона з’явилась у Кримінальному кодексі у 90-ті, коли Чехія звільнилась від комунізму, і йшлося про крадіжки у зоні бойових дій, про будь-що: навіть якщо ти візьмеш чашку чи капелюха, будь-який предмет одягу, це буде підставою для ув’язнення», — пояснює Бейзлі.

Київщину повністю звільнили від російської армії 2 квітня 2022 року після понад місяця інтенсивних боїв. За даними Інституту національної пам’яті, внаслідок бойових дій у Київській області було пошкоджено понад 26 тисяч житлових будинків, з них 5 тисяч — зруйновані повністю. Найбільшої руйнації зазнали Бородянка, на яку скидала бомби російська авіація (там було, зокрема, знищено 8 багатоквартирних будинків і пошкоджено ще 32) та Мощун (повністю чи частково знищено 70% забудови). Росіяни також напали на летовище в Гостомелі, знищивши Ан-225 «Мрія», який вважається найбільшим транспортним літаком у світі. 

Низка населених пунктів тимчасово потрапили під російську окупацію, коли війська РФ намагались дістатись до Києва. Після їхнього звільнення було виявлено і задокументовано величезну кількість воєнних злочинів росіян: позасудові страти цивільних, насильницькі зникнення, катування, зґвалтування, мародерство та інші.

11 вересня 2024 президент України Володимир Зеленський заявив, що нині українські органи правопорядку загалом розслідують 137 тисяч воєнних злочинів росіян.