П’ять місяців тому Росія заявила про загибель української журналістки Вікторії Рощиної. Що відомо про її долю — у спільному журналістському розслідуванні
Вікторія Рощина, скріншот відео hromadske
У жовтні минулого року рідні української журналістки Вікторії Рощиної, яку викрали на окупованій Росією території Запорізької області під час спроби зібрати інформацію для репортажу, отримали листа від російського міністерства оборони про її смерть та намір повернути останки додому для поховання. Однак за майже пів року цього не відбулося, а родина не отримала ні підтвердження, ні спростування вказаного у листі. Правозахисники прирівнюють стан невідомості, в якому змушена перебувати сім’я журналістки, до тортур.
«Ґрати» спільно зі «Слідством.Інфо», «Суспільним» та «Репортерами без кордонів» проаналізували свідчення людей, що бачили Вікторію Рощину у полоні, встановили деякі обставини її свавільного позбавлення волі та ситуацію щодо переговорів про її повернення.
Маршрут відрядження
25 липня 2023 року журналістка-фрілансерка Вікторія Рощина перетнула кордон з Польщею, аби через Латвію потрапити в Росію, а звідти — на окуповану нею територію. Там вона планувала зібрати матеріал для публікацій про проведення Росією виборів, наслідки руйнування Каховської ГЕС та ситуації на Запорізькій АЕС. Про це журналістка розповіла рідним 4 серпня, зателефонувавши сестрі вже після прибуття в РФ, серед іншого зазначивши, що кілька днів проходила тамтешні перевірки і не почувається у безпеці.
Вікторія вже не вперше заїжджала на окуповану територію після широкомасштабного вторгнення. У березні 2022 року вона написала для hromadske репортаж з окупованого Енергодару, і згодом ФСБ затримала її у Бердянську. Журналістка провела в ув’язненні 10 днів, після чого її відпустили, і Вікторія повернулася у Київ. Після повернення з полону журналістка, попри небезпеку, ще кілька разів їздила на окуповану територію: у 2022 році на «Українській правді», Радіо Свобода та Новинах Донбасу виходили її репортажі про ситуацію в Маріуполі та Новій Каховці.
Вікторія Рощина, скриншот відео hromadske
Нове відрядження теж закінчилося для Рощиної полоном.
«Ґрати» зв’язувались із одним з місцевих контактів Рощиної, що з ним вона бачилася в Бердянську 22 серпня 2023 року. За його словами, журналістка сказала, що планує їхати в Мелітополь, але потім повернеться, і вони знову зустрінуться. 27 серпня вона написала йому, що зустріч скасовується, і більше на зв’язок не виходила.
Аж за дев’ять місяців після зникнення — у квітні 2024-го — російське міноборони офіційно підтвердило, що Вікторія Рощина затримана і перебуває на території Російської Федерації, але без вказання конкретного місця і юридичних підстав. Фактично її тримали інкомунікадо і без процесуального статусу.
За інформацією української правозахисної організації «Медійна ініціатива за права людини» (МІПЛ) з посиланням на свідчення звільнених з полону, журналістку тримали у щонайменше двох місцях: СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області Росії до вересня 2024 року, а перед тим — у Мелітополі. Напередодні обміну 13 вересня 2024 року Вікторію Рощину, за тими ж даними, вивезли з Таганрогу у невідомому напрямку.
«Коли були допити, то використовували електрострум»
Українська прокуратура отримала свідчення цивільної, що перебувала в ув’язненні з Вікторією Рощиною у Таганрозі. Певний час вони навіть утримувались в одній камері. Журналістам вдалося ознайомитися з фрагментами допиту, що проливають світло на ймовірні обставини затримання журналістки та умови, в яких перебувають цивільні заручниці.
За словами жінки , Рощина розповідала, що її затримали в Енергодарі і кілька днів утримували у приміщенні, схожому на поліцейський відділок, а тоді перевезли до Мелітополя.
«Вона говорила камери чи підвали. Зачинені двері були, взагалі, але вона говорила, що їх випускали на вживання їжі, вони виходили. Ставлення було таке, що коли були допити, то використовували електрострум. Я бачила на її тілі декілька рубців, на руці точно і на нозі. У неї була ножова рана, ну, прямо шрам свіжий. Між кистю і ліктем в м’яких тканинах. І шрам був десь сантиметри три», — розповіла очевидиця.
Вікторія Рощина, скриншот відео hromadske
До Таганрогу Рощина потрапила наприкінці грудня 2023 року. За словами свідки, у березні 2024 року до них у СІЗО приходили представники російської уповноваженої з прав людини. Проводили моніторинговий візит, один із групи фіксував все на відео.
«Питали, чи ми хочемо передати рідним якісь листи. Я відповіла, що так, але після того, як вони пішли, нам ні ручки не дали, ні листка. Тобто постові вважали, що нам це не потрібно», — повідомила свідка.
Цього ж дня вранці, зі слів співкамерниці, Вікторію забрали і зачинили в якомусь кабінеті на нижніх поверхах. Вона припускає, що таким чином її намагались сховати. Ввечері бранку повернули назад.
Як зазначила очевидиця, через тортури і психологічний тиск стан здоров’я Вікторії погіршився, вона стрімко втрачала вагу. Про це знало керівництво СІЗО, начальник установи «не один раз» приходив до неї особисто.
Наприкінці червня, пригадує співкамерниця Рощиної, журналістку госпіталізували. На той момент, за її словами, вага ув’язненої критично знизилась.
«До 30 кілограмів вона важила. Вона вставала, але тільки з моєю допомогою. Вона була в такому стані, що навіть голови не могла підняти від подушки. Я спочатку піднімала голову, вона бралася за верхнє ліжко, і тільки тоді так могла встати», — пригадала жінка.
Після того, за словами співкамерниці, Вікторію вивезли з СІЗО до лікарні, а коли повернули, то перемістили в іншу камеру. Там журналістка перебувала сама.
«Ми тільки чули, що вона там. Коли її забирали, її несли на носилках, бо вона сама не могла йти. А назад, я так зрозуміла, що вона йшла сама. Тому що вона отримувала їжу по камері, і мені здається, що вона пересувалась сама. Тому що постові весь час говорили їй: “Вийди, ми тебе не бачимо, або їж”», — зазначила свідка.
Цю інформацію підтвердила також інша особа, з якою поговорили представники міжнародної організації «Репортери без кордонів» (RSF). За цими даними, приблизно у червні 2024-го Вікторію Рощину кудись переміщували із СІЗО на два чи три тижні через проблеми зі здоров’ям, а тоді повернули і утримували в окремій камері.
«Було чути, що їй стало краще. Сама доповідала на перевірці, голос був бадьорий», — зазначило джерело RSF.
Як зазначила співкамерниця Рощиної у своїх свідченнях, журналістку кудись перемістили з СІЗО Таганрога 8 вересня 2024-го.
«Вони просто б’ють всіх підряд»
Слідчий ізолятор №2 Таганрога розташований у середмісті на вулиці Леніна. З жовтня 2022 року начальником установи є підполковник внутрішньої служби Олександр Штода. Раніше у ній утримували неповнолітніх арештантів та жінок з дітьми. Однак, як повідомляли в тамтешній регіональній Громадській спостережній комісії (ГСК) , у 2022-му звідти вивезли близько 400 утримуваних під вартою, натомість перемістивши в установу українських військовополонених, зокрема, із «Азовсталі» в Маріуполі.
Всередині таганрозького СІЗО № 2. Фото: ФСВП у Ростовській області
Два з половиною роки у це СІЗО не пускали ні адвокатів, ані спостерігачів. Вперше, за інформацією локального видання 161.RU, представники ГСК потрапили всередину тільки у жовтні 2024 року. Це сталося після того, як частину військовополонених вивезли з установи. Водночас умови утримання для українських громадян суттєво не змінились.
Публічно про тортури у таганрозькому СІЗО заявив боєць бригади «Азов», молодший сержант Олександр Максимчук під час судового процесу в Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону, де його, попри статус комбатанта, судили за обвинуваченням в участі у «Азові», що у РФ визнаний терористичною організацією. На засіданнях у листопаді та грудні 2024 року він розповів про катування струмом та жорстокі побиття. На момент публікації цього матеріалу відомо, що Максимчука досі тримають у таганрозькому СІЗО, до нього не допускають адвоката.
Інші українські військовополонені повідомляли про катування у таганрозькому СІЗО вже після повернення з полону в результаті обмінів між Україною та Росією. Такі свідчення, зокрема, задокументувала «Медійна ініціатива за права людини».
Двоє бійців 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Нацгвардії Дмитро Канупер та Іван Бочкарьов, з якими після звільнення спілкувались «Ґрати», перебували у Таганрозі протягом року, починаючи з кінця вересня 2022-го. За свідченнями колишніх бранців, співробітники СІЗО щоразу били їх під час перевірок, що відбувались двічі на день, а також під час допитів, застосовували до них різні тортури, зокрема, електрошокери, морили голодом, нацьковували на них собак. У медичній допомозі полоненим відмовляли.
«Вони просто б’ють всіх підряд. Тобто їм просто по кайфу. Це доходить до такого абсурду, що іноді тобі здається, що ти в якійсь дурці, де просто якимось психічно хворим дали волю робити те, що вони хочуть. І від цього найбільше в тебе летить дах», — каже Іван Бочкарьов.
За його словами, побиттями здебільшого займались спецпризначенці федеральної служби виконання покарань , які працювали у тюрмі позмінно. Команди мінялися щомісяця: приїжджали з пенітенціарних установ інших регіонів РФ, зокрема були команди з Мордовії, Сахаліну. Однак методи роботи у них були однакові.
Бійці також розповіли, що чули крики інших полонених, яких допитували слідчі у кабінетах.
«На другому поверсі кабінет для відпочинку у цих був, у фсіновців , щоб вони там свої бутерброди робили, холодильник у них був, коротше, стіл, радіо. Там неофіційно допитували фсіновці. І один раз я чув, як жінку допитували, ну, крізь вікно. Як жінка кричить», — розповідає Дмитро Канупер.
Візит працівників прокуратури, спостерігачів від громадськості та уповноваженого з прав дитини до таганрозького СІЗО-2, лютий 2022 року. Фото: управління ФСВП у Ростовській області
Допити проводили і співробітники ФСБ та слідчого комітету, які також застосовували катування, щоб вибити з полонених потрібні свідчення.
Дмитро Канупер згадував про умови в камерах: тісні, задушливі, перенаселені. Жінок тримали окремо.
За словами бійця, у вересні 2024 році у таганрозькому СІЗО залишались лише ті військовополонені, які були під слідством або вже засуджені , решту вивезли до інших установ.
«Футболять тільки, відповіді дають, що в Таганрозі Вікторії не було»
Наприкінці серпня 2024 року Вікторії Рощиній дозволили подзвонити батькам із СІЗО. Як повідомила пізніше адвокатка родини Рощиних, юристка правозахисної організації ULAG Євгенія Капалкіна, Вікторія трималась бадьоро, сказала, що її обіцяли звільнили в рамках обміну полоненими між Росією та Україною.
Однак, за її словами, з 8 вересня сліди Вікторії втрачаються. Проте серед звільнених у вересні українських цивільних журналістки не було.
10 жовтня 2024 року батько журналістки Володимир Рощин отримав листа від російського міністерства оборони, датованим 2 жовтня та підписаним «В. Кох» (ймовірно йдеться про заступника начальника головного управління воєнної поліції міноборони Росії генерал-майора Віталія Коха), із повідомленням про її смерть в ув’язненні 19 вересня, однак якихось підтверджень Росія донині не надала.
Володимир продовжує писати у різні інстанції, але у відповідь отримує відписки.
Колеги та друзі Вікторії Рощиної зібралися на Майдані Незалежності в Києві після новин про її загибель, 11 жовтня 2024 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
У середині грудня 2024-го йому надійшов лист від російського Слідчого комітету про те, що кримінальної справи за фактом загибелі Вікторії в Росії не розслідують. Наприкінці грудня чоловік отримав ще одного листа — за підписом начальника таганрозького СІЗО Олександра Штоди — про те, що, відповідно до облікових даних федеральної служби виконання покарань (рос. ФСИН — Федеральная служба исполнения наказаний), Вікторія Рощина під вартою в цьому ізоляторі взагалі не утримувалась.
«Та куди ми тільки не звертались: і в ФСБ, і в Слідком, всюди. 23 лютого отримав два листи — від Слідкому і від ФСИН, що ніде Вікторія не зареєстрована. 25-го — від Слідкому, що їхня військова прокуратура надіслала у місцеву прокуратуру. Футболять тільки, відповіді дають, що в Таганрозі Вікторії не було», — говорить Володимир Рощин.
«Одночасно розглядаються версії як щодо того, що Вікторія жива, так і щодо її загибелі»
В Україні у справі Вікторії Рощиної нині триває слідство. Офіс Генерального прокурора тримає її на контролі, адже журналісти — одна із чутливих груп цивільного населення, яке захищає Женевська конвенція, зауважує Ірина Діденко, заступниця начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП.
За її словами, наразі неможливо визначити, наскільки лист від міноборони, що отримав у жовтні минулого року Володимир Рощин, можна вважати офіційною російською позицією, оскільки Україною зупинено дипломатичні стосунки з РФ.
«Слідством одночасно розглядаються версії як щодо того, що Вікторія жива, так і щодо її загибелі. Саме тому кримінальне провадження об’єднує у собі два. Перше, з моменту зникнення потерпілої розслідується за частиною 1 статті 438 ККУ. А після листа Міноборони РФ батьку Вікторії зареєстровано ще одне провадження за фактом можливої смерті, яке кваліфіковано за тяжчою частиною статті — частиною 2 статті 438 ККУ (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством). На даний час розглядаються всі ймовірні версії, у тому числі: катування та жорстоке поводження, ненадання медичної допомоги, психологічний тиск, смерть через погані умови утримання тощо»,— каже Діденко.
Вікторія Рощина. Фото зі сторінки Рощиною у фейсбуці
Найцінніші свідчення, які можуть пролити світло на події, що сталися із незаконно ув’язненою журналісткою, на думку ОГП, можуть дати звільнені полонені та цивільні заручники.
«Статус таких людей у провадженнях щодо них — «потерпілий», щодо інших українців — «свідок». Тобто ми дуже бережно ставимося до них у процесі, оскільки вони самі є потерпілими у провадженнях щодо них. Майже всі утримані піддаються тому чи іншому виду катувань, нелюдського поводження та порушенню інших прав, та самі потребують довгої реабілітації після повернення», — розповідає Ірина Діденко.
У справі Вікторії Рощиної, за її словами, так вдалося підтвердити маршрут слідування журналістки та відкинути частину версій подій, які могли статися, а також підтвердити її перебування в утриманні та стан такого утримання.
«Російська влада несе відповідальність за всі смерті в ув’язненні»
Керівник українського Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко підтвердив в інтерв’ю «Укрінформу», що Росія погодилась звільнити Вікторію Рощину в рамках обміну військовополоненими восени минулого року, але потім відмовилась це робити, нічого не пояснюючи.
«Вони кілька разів переносили дату її повернення. На той час було декілька обмінів. 24 серпня був обмін, коли ми повернули з Росії наших строковиків. Були два обміни підряд — 13 вересня і 14 вересня. В одному з них були цивільні. Чомусь російська сторона не погодила передавання її в цей день», — сказав Охріменко.
За його словами, після листа батькові від російського міноборони з інформацією про смерть журналістки, українська сторона кілька разів зверталась до росіян, аби ті повернули тіло для поховання. Але Росія ці звернення ігнорує.
«Робота щодо повернення тіла Вікторії триває. Ми намагаємося переконати ту сторону її віддати. Після цього можна буде щось говорити, зараз ми озвучуємо лише припущення», — зазначив Охріменко.
В Офісі омбудсмана України у відповідь на запит «Ґрат» повідомили, що звертались до російської уповноваженої Тетяни Москалькової для підтвердження або спростування інформації про загибель журналістки, але відповіді донині не отримали. Так само відсутня комунікація з її боку щодо повернення тіла Вікторії Рощиної. ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста, до яких звертався Уповноважений, також не відповіли.
24 лютого 2025 року спецдоповідачі ООН оприлюднили спільну заяву на підтримку жертв російської агресії, де згадали також Вікторію Рощину.
Вікторія Рощина. Фото зі сторінки Рощиною у фейсбуці
За їхніми даними, протягом трьох років широкомасштабної війни Росія повернула лише 160 тіл загиблих у російських тюрмах українців, але справжня кількість смертей значно вища.
«Російська влада несе відповідальність за всі смерті в ув’язненні, зокрема за смерть української журналістки та правозахисниці Вікторії Рощиної. Майже пів року влада відмовляється повернути тіло Рощиної її сім’ї в Україні для проведення незалежного розслідування причин і обставин її смерті. Усі випадки смерті в ув’язненні мають стати предметом незалежного розслідування відповідно до міжнародних стандартів для встановлення істини та притягнення винних до відповідальності», — мовиться у документі.
Цього ж дня стало відомо, що Вікторія Рощина стала однією із двох лауреатів чеської правозахисної премії Homo Homini . Нагородження відбудеться 12 березня в рамках кінофестивалю «Один світ» у Празі.
Якщо ви володієте будь-якою інформацією про Вікторію Рощину або будь-якого іншого українського журналіста чи журналістку, вбитих або утримуваних Росією, ви можете написати на захищену електронну адресу «Репортерів без кордонів»: [email protected]
***
Матеріал підготовлений завдяки підтримці Міністерства закордонних справ Нідерландів
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
