Повторна справа. Нова підозра ексзаступнику голови Вищого господарського суду Артуру Ємельянову стосується епізодів із завершеними термінами притягнення до відповідальності

Артура Ємельянова, колишнього заступника голови Вищого господарського суду України, а тепер адвоката, затримали на початку грудня минулого року і пізніше вручили підозру у створенні злочинної організації та прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання хабаря у великому розмірі частина 1 статті 255 і частина 2 статті 368 Кримінального кодексу в редакції від квітня 2001 року .

Напередодні затримання його не випустили разом із донькою з території України. Ємельянов каже, що прикордонники при цьому зазначили про ймовірну підробку паспортів, правоохоронці зазначають, що під підозрою — документи для виїзду за кордон як волонтера. 

Після цього його заарештував Печерський райсуд Києва. Апеляція Вищого антикорупційного суду переглянула рішення і визначила альтернативу арешту —  80 мільйонів гривень. Згодом заставу зменшили до 50 мільйонів, а 27 лютого — до 10 мільйонів. Та Ємельянов досі в СІЗО, оскільки не вніс цю суму.

Він заперечував закиди у використанні підроблених документів для перетину кордону, зазначаючи, що після повномасштабного вторгнення понад 40 разів виїжджав з України і проблем із документами не мав. Ємельянов також відкинув і саму підозру, зазначивши, що така ж фабула міститься в попередній справі проти нього, яку розглядає Дніпровський райсуд Києва. Термін притягнення до відповідальності за цей злочин уже сплив, а розгляд справи практично не просувається. 

Ємельянов пов’язує кримінальне переслідування проти нього з його адвокатською діяльністю. ДБР не коментує розслідування. 

«Ґрати» ознайомилися з двома справами і розповідають детальніше, про що вони.

Хто такий Артур Ємельянов

Артур Ємельянов уперше був призначений суддею арбітражного суду Донецької області у грудні 2000 року. Через п’ять років він став заступником голови господарського суду Донецької області.

Верховна Рада обрала його суддею Вищого господарського суду України сьогодні суд цієї інстанції — у складі Верховного суду у квітні 2013-го, через місяць Вища рада юстиції призначили його на посаду заступника голови цього суду на п’ять років. Він також був головою Ради суддів господарських судів України.

У громадськості та правоохоронців були питання щодо стрімкої кар’єри Ємельянова, а також щодо можливого впливу на суддів ним та його керівником Віктором Татьковим. Особливо гучно ці звинувачення почали звучати після Революції Гідності.

У 2018 році його відсторонили від здійснення правосуддя, а три роки потому Вища рада правосуддя (ВРП) звільнила Ємельянова з посади судді за «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді».

«Характер допущених суддею Ємельяновим А.С. правопорушень свідчить про створення та запровадження протиправних форм позапроцесуального керування судовою системою», — йдеться у рішенні ВРП.

Він став адвокатом, а після повномасштабного вторгнення займався волонтерською допомогою військовим.

Перше обвинувачення: махінації із землею у Святогірську

У 2020 році Артура Ємельянова обвинуватили за кількома епізодами: щодо неправосудного рішення, щодо впливу на суддів та на автоматизовану систему розподілу справ.

Як зазначається в обвинувальному акті, з яким мали змогу ознайомитися «Ґрати», у жовтні 2008-го Ємельянов як суддя господарського суду Донецької області задовольнив позов ТОВ «Дрімвуд» до Святогірської міської ради міста Слов’янська та визнав за компанією право набуття в оренду земельної ділянки (Адреса ділянки: м. Святогірськ Донецької області, вул. Набережна, 19) площею 20 га строком на 49 років 9 місяців для будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу з фізкультурними майданчиками, зоною відпочинку, пляжною зоною, обладнанням для відпочинку на воді й будинками для відпочинку. 

Слідство вважало, що це рішення — неправосудне, оскільки відведення землі може здійснюватися за результатами аукціону, якого міська влада не проводила. На думку правоохоронців, Ємельянов вступив у змову із представниками товариства та на той момент головою Донецького апеляційного господарського суду Віктором Татьковим, розслідування щодо якого виділили окремо, оскільки той виїхав за кордон.

Татьков став суддею Вищого господарського суду улітку 2010-го, а згодом очолив його і став членом Вищої ради юстиції на той час сьогодні це Вища рада правосуддя з іншим порядком формування та повноваженнями .

За даними слідства, за позитивне рішення ТОВ «Дрімвуд» мало передати 50% частки своєї власності Татькову та Ємельянову через довірених людей.

Схема реалізації коштів від махінацій із землею у Святогірську: версія слідства

Аби цей план реалізувати, дружина Ємельянова — Світлана зареєструвала ТОВ «Інтерпарес», що займалося купівлею і продажем нерухомого майна. Згодом це товариство та колишня дружина Татькова, яка з ним мешкає, Ярослава Красильникова створили в рівних частках ТОВ «Ексекво».

«Ексекво» вступило як учасник у ТОВ «Дрімвуд» з розміром внеску до статутного фонду 50 тисяч гривень, що становило 50% від загального розміру статутного фонду товариства. Станом на листопад 2008 року, кінцевими бенефіціарними власниками «Дрімвуд» у різних частках були Олександр Семенюта, Олег Яременко, Світлана Ємельянова та Ярослава Красильникова, йдеться в обвинувальному акті щодо Ємельянова.

Після судового рішення «Дрімвуд» уклало договір зі Святогірською міськрадою про оренду землі. Тож Ємельянова обвинуватили у постановленні завідомо неправосудного рішення з корисливих мотивів та інших особистих інтересах частина 2 статті 375 КК .

«Змова з Татьковим»

Другий епізод обвинувачення щодо Ємельянова стосується організації втручання в діяльність судових органів та незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду. Як зазначалося, за даними слідства, він тоді перебував у змові із Татьковим.

З початку 2011-го в українських судах ввели автоматизовану систему документообігу для розподілу справ між суддями за їх спеціалізацією. Татьков нібито вирішив створити у Вищому господарському суді значну кількість тотожних за змістом спеціалізацій. За частиною з них — визначати лише одного суддю, щоб мати вплив на прийняття рішення. 

Згодом Татьков, як йдеться в обвинувальному акті, запропонував Ємельянову очолити господарський суд Києва, той погодився, перевівся в суд і згодом став його керівником.

Працівники господарського суду Києва в 2011-2012 роках, лояльні до Ємельянова: версія слідства.

Аби впливати на розподіл справ, вважає слідство, Ємельянов залучив Оксану Скрипай, що працювала спочатку на посаді керівника апарату господарського суду Донецької області, а згодом перейшла на аналогічну посаду у господарському суді Києва. Вона, в свою чергу, призначила заступником начальника відділу діловодства канцелярії суду Ярославу Шинкаренко на момент завершення розслідування працювала головним спеціалістом апарату Київського апеляційного господарського суду , головним спеціалістом того ж відділу Ганну Сенько потім працювала головним спеціалістом відділу вивчення судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного суду . Вони були відповідальність за визначення категорії спорів під час розподілу справ між суддями.

Начальником відділу комп’ютерного забезпечення і інформаційних мереж працював на той момент Олександр Радченко потім був начальником управління інформаційних технологій та захисту інформації Секретаріату Вищої ради правосуддя .

За даними слідства, Ємельянов створив 51 категорію спорів, а на зборах судді проголосували за розподіл їх між собою. Цю інформацію в автоматизовану систему вносив Радченко. 

За собою та суддею Едуардом Шевченком Ємельянов закріпив «спори, що виникли у сфері господарювання». Окремі справи цієї категорії іноді штучно притримувалися, вважає слідство. Коли Шевченка не було на роботі, Радченко запускав розподіл, і вони діставалися Ємельянову.

Слідство вважає, що з червня 2011 до лютого 2012-го Ємельянов та працівники суду втрутилися у розподіл понад тисячі справ.

Коли на початку 2012 року Ємельянов перейшов у Київський апеляційний господарський суд, а за ним туди ж були переведені Скрипай, Шпильова та Сенько, там, за даними слідства, відбувалося те саме, що й в Київському господарському суді.

Навіть після переходу Ємельянова до Вищого господарського суду у квітні 2013-го, за даними слідства, він далі впливав на розподіл справ у Київському апеляційному господарському суді.

Таким чином, у 2020 році Ємельянову пред’явили спочатку підозру, а згодом обвинувачення в організації та керуванні втручанням в діяльність суддів, аби перешкодити виконанню ними службових обов’язків частина 3 статті 27, частина 2 статті 376 КК , а також організації незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду за попередньою змовою з групою осіб частина 3 статті 27, частина 2 статті 376-1 КК .

Ексзаступник голови Вищого господарського суду Артур Ємельянов у Печерському райсуді Києва, 3 грудня 2024 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

Крім того, Ємельянова обвинуватили у тому, що з 2011 до 2014 років він застосував адміністративний вплив на суддів, аби спонукати їх до ухвалення необхідних рішень. Судді Сергій Ковтун, Ганна Бондаренко та Алла Пригунова (Зіневич) свідчили проти Ємельянова і виступають в суді потерпілими. Відповідно до списку суддів України станом на середину лютого цього року, вони всі є суддями Господарського суду Києва.

Разом з тим, Алла Пригунова була відсторонена від здійснення правосуддя ще у 2017 році, оскільки щодо неї відкрили провадження за фактом отримання хабаря у 20 тисяч доларів. Вона пов’язувала цю справу зі своїми свідченнями проти Ємельянова. І «Ґратам» також відмовилась коментувати справу щодо нього.

У своїй декларації за 2023 рік Пригунова вказала, що проживає у США. Це вона підтвердила і під час спілкування з «Ґратам». За її словами, оскільки вона відсторонена від здійснення правосуддя, на період війни живе в Штатах. Щодо судового розгляду справи, в якій вона обвинувачена, зазначила, що бере участь у засіданнях по відеозв’язку. Справу слухає Шевченківський райсуд Києва.  Оксану Скрипай, Ярослава Шпильова, Ганну Сенько та Олександра Радченка обвинувачувалися у втручанні в діяльність суддів з використанням службового становища з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків, добитися винесення неправосудного рішення частина 2 статті 376-1 КК , а також незаконному втручанні в роботу автоматизованої системи документообігу суду шляхом внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи за попередньою змовою групою осіб частина 2 статті 376 КК .

Справу розглядає Дніпровський райсуд Києва з кінця 2020-го. Упродовж цього часу двох обвинувачених — Сенько і Радченка — звільнили від відбування покарання, у зв’язку зі спливом терміну давності. Наразі відбувається касаційний розгляд щодо Сенько за скаргою прокуратури. Зважаючи на це, розгляд справи по суті постійно переноситься.

Друга підозра та арешт

У грудні минулого року Артуру Ємельянову вручили нову підозру, хоч і за фактами, викладеними у попередній: участь в злочинній організації, організованій Татьковим, рішення на користь ТОВ «Дрімвуд» та впливі на автоматизований розподіл справ частина 1 статті 255 Кримінального кодексу, частина 2 статті 368 КК у редакції закону від 2001 року .

За словами Ємельянова, Державне бюро розслідувань виділило це провадження зі справи, яку відкрило за заявою самого Ємельянова.

В інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» екссуддя розповів, що 14 серпня 2018 року подав заяву у Національну поліцію за фактами шахрайства колишніх директорів декількох компаній за кордоном — справа стосується купівлі двох готелів його ексдружиною та конфлікту з колишніми бізнес-партнерами. Поліція тоді відкрила провадження, а згодом окремо виділила провадження щодо Ємельянова.

Протягом серпня — грудня 2018 року здійснювалось розслідування за цими фактами, проводились експертизи, допити, негласні слідчі дії, що загалом склало 5 томів кримінальної справи. Проте, на стадії узгодження прокуратурою підозр встановленим особам, Генеральна прокуратура, як розповідав екссуддя, терміново витребувала всі зібрані проти шахраїв матеріали на перевірку.

За словами Ємельянова, йому не надавали інформацію щодо долі провадження. А у вересні 2023-го до нього прийшли працівники ДБР з ухвалою суду про обшук.

«Але невідомо звідки в ухвалі суду про проведення обшуку з’явилась стаття 111-2 КК України (пособництво державі агресору — Ґ). За результатами обшуку, в мене не вилучили нічого, крім документів, пов’язаних з волонтерською діяльністю», — сказав в інтерв’ю Ємельянов, додавши, що вважає це провокацією.

Суддя Крістіна Константінова оголошує рішення щодо затримання заступника голови Вищого господарського суду Артура Ємельянова у Печерському райсуді Києва, 3 грудня 2024 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати

На початку грудня 2024 року його затримали й арештували у цьому провадженні. Згодом Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду обрала для нього альтернативу арешту — 80 млн гривень застави. А потім зменшила її до 50 мільйонів гривень. Наразі він не вніс заставу, а тому перебуває під арештом.

У січні цього року справу передали від Державного бюро розслідування до Національного антикорупційного бюро, оскільки відповідні кримінальні правопорушення належать до підслідності НАБУ. Утім, керівник Спеціалізованої прокуратури Олександр Клименко скасував цю постанову, підтверджуючи, що нове кримінальне провадження щодо Ємельянова відкрите за обставинами справи, що вже розглядається у Дніпровському райсуді Києва. А 15-річний строк притягнення його до відповідальності сплив 21 жовтня 2023 року.

«Всі слідчі дії, які можуть мати значення для встановлення фактичних обставин подій щодо винесення Ємельяновим рішення щодо ТОВ «Дрімвуд», були предметом розслідування від листопада 2016 року. Всі можливі для встановлення факту передачі хабаря слідчі дії проведені під час розслідування попереднього кримінального провадження, отримання додаткових доказів видається малоімовірним у зв’язку зі смертю директора ТОВ «Дрімвуд» станом на 2008 рік Деревльова І.А., перебуванням на окупованій території колишнього засновника ТОВ Стельмашенка В.П. та ліквідацією в 2012 році іншого засновника ТОВ «Дрімвуд» — ТОВ «Донбаська торгівельно-комерційна компанія «Прогрес» (юридична адреса м. Донецьк)», — йдеться у відповіді Клименка ДБР, що є в розпорядженні «Ґрат».

Правда, незадовго після цього виконуючий обов’язки генпрокурора Олексій Хоменко скасував постанову Клименка і знову повернув справу у ДБР.

Позиція захисту: тиск через адвокатську діяльність

Ємельянов заперечує свою вину, зазначаючи, що рішення щодо «Дрімвуд» не було скасоване, а отже, воно не може бути незаконним.

Він також прокоментував закиди прокурора щодо тісного спілкування із Татьковим на початку повномасштабного вторгнення РФ. Ємельянов зазначає, що тоді почав волонтерити для армії і шукав кошти для закупівлі бронежилетів та іншого устаткування, у тому числі звернувся до Татькова, але той відмовив, посилаючи на відсутність коштів.

«При цьому він висловив пропозицію щодо можливої допомоги мені в поновленні на посаді судді. Цитую Татькова: “Когда поменяються должносные лица в Украине и если у меня будет такая возможность, я бы тебе помог”. І цитую мою відповідь на цю, так би мовити, пропозицію: “А при загарбниках з вражої Росії я б ніколи і не працював:)) Тому прошу вас більше ніколи мені не казати про ці перспективи. Слава Україні!!!” І це все! Що, окрім моєї патріотичної позиції, це може підтверджувати? Відповідь зрозуміла», — йдеться у промові Ємельянова, яку він зачитував в апеляційному суді, що є в розпорядженні «Ґрат».

Нове кримінальне переслідування він пов’язує зі своєю адвокатською діяльністю, зокрема у справах щодо боргів ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Шахтоуправління «Донбас». За його словами, він веде дві такі справи. І у зв’язку з цим, його намагалися підкупити, мобілізувати, тиснути через правоохоронні органи. Деталі справ не називає.

Справа про 3 мільярди гривень для Міноборони РФ

Активісти протестують проти судді Ємельянова під час засідання щодо його справи, Київ, 20 січня 2022 року
Фото: Вікторія Рощина, Hromadske

Адвокатка Ємельянова Ольга Демидюк припускає, що ДБР готує йому нову підозру — у справі про державну зраду, щодо якої нещодавно оголосили підозру судді Господарського суду Анатолію Івченку. За словами адвокатки, щоразу у судових засіданнях щодо Ємельянова присутні оперативні працівники, а біля будівлі суду стоїть автозак.

У вересні 2012 року він задовольнив позов Міністерства оборони РФ про стягнення з держави Україна 3,1 млрд гривень за невиконання гарантій по зобовʼязаннях корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ) у 1996-1997 рр. У Службі безпеки кажуть, що не існувало ніяких урядових гарантій по контрактах ЄЕСУ, і це судове рішення було частиною злочинного плану з фінансування російської армії з українського бюджету.

У серпні 2012-го, коли справа надійшла до господарського суду, Івченко перебував у відпустці, але нібито за вказівкою керівництва апеляційного суду, його викликали на роботу, щоб справу розподілили на нього.

Інша суддя цього суду повідомила слідчих, що голова Київського апеляційного госпсуду Артур Ємельянов, навпаки, сказав їй узяти відпустку, щоби справа потрапила до потрібного судді. Багато інших суддів також написали заяви на відпустки, нібито, через побоювання примусу з боку Ємельянова.

Суддя Івченко під час розгляду справи зобовʼязав українську сторону, яка була відповідачем, надати докази по справі, а саме листи за підписом премʼєр-міністра Лазаренка, і врахував їх як гарантії по зобовʼязаннях ЄЕСУ. Сьогодні в прокуратурі кажуть, що такі листи не могли бути гарантіями. У підсумку Івченко зобов’язав Україну сплатити понад 38 мільйонів гривень, чим, на думку слідства, допоміг країні-агресору в підривній діяльності проти України.

Апеляційний та касаційний суд залишив рішення Івченка без змін. Але його рішення скасував суддя Господарського суду Роман Бойко за нововиявленими обставинами у 2014 році. 

Державна архівна служба України видала довідку від 2013 року, що листів за підписом прем’єр-міністра Павла Лазаренка на адресу глави уряду Російської Федерації Віктор Черномирдіна немає. Суд вирішив, що Україна не була зобовʼязана гарантувати виконання контактів ЄЕСУ на постачання матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони Російської Федерації в порядку взаєморозрахунків за природний газ на підставі договорів 1996 року.

Слідство вважає, що Івченко намагався вплинути на рішення Бойка, у тому числі отримавши матеріали судового провадження та спілкуючись із ним особисто.

Цих аргументів, правда, не вистачило Вищій раді правосуддя, і вона не дала дозвіл на арешт Івченка, тож суд обрав йому лише заставу як запобіжний захід.

Станом на момент публікації матеріалу, Державне бюро розслідувань не відповіло на запит «Ґрат», щоб прояснити перебіг нинішньої справи щодо Ємельянова та можливу підготовку нової підозри.