Тіло загиблої у російському незаконному ув’язненні журналістки Вікторії Рощиної повернули в Україну для поховання. Цю інформацію після проведення ДНК-експертизи повідомили у Міністерстві внутрішніх справ та підтвердили в Офісі генерального прокурора. Як зазначили в ОГП, експертиза в Україні підтвердила особу загиблої на понад 99%, однак на прохання рідних заплановані також додаткові дослідження за участі іноземних експертів для точної ідентифікації та з’ясування причин смерті.
Лист про загибель журналістки від Міністерства оборони Росії її рідні отримали більш ніж пів року тому, після чого російська влада продовжувала надсилати їм відписки, що суперечили одна одній, і не проводила репатріацію останків.
Про те, що серед повернутих Росією загиблих є Вікторія Рощина, повідомив заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко.
«Так, її тіло повернуто в межах нещодавньої репатріації наприкінці лютого цього року. За допомогою ДНК-експертизи ідентифіковано її особу», — сказав він в інтерв’ю виданню «Цензор.Нет», опублікованому 24 квітня.
Пізніше ввечері цього ж дня в Офісі генерального прокурора України провели терміновий брифінг щодо справи Вікторії Рощиної.
Керівник департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Юрій Бєлоусов розповів, що після обміну кілька десятків тіл загиблих, які повернула Росія, передали 25 лютого для ідентифікації у Вінницю, і серед них 28 лютого виявили одне, марковане як Вікторія Рощина.
«Була призначена молекулярна експертиза для ідентифікації тіла, підтвердження, що воно належить саме пані Рощиній. В ході експертизи були відібрані зразки у батька і матері Вікторії, і за результатами проведення цієї експертизи, експерт дійшов висновку з вірогідністю понад 99%, що тіло належить саме пані Вікторії», — зазначив Бєлоусов.
Проте батьки журналістки звернулись із проханням про додаткову експертизу для встановлення особи, тож, за словами прокурора, відомство зараз вирішує це питання і має намір залучити експертів із Франції.

Юрій Бєлоусов. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Крім того, як значив Юрій Бєлоусов, у рамках розслідування провели судово-медичну експертизу, аби з’ясувати причину смерті жінки, але через вкрай поганий стан тіла це встановити не вдалося. Також неможливо наразі встановити дату смерті. Тому планується також ще одна додаткова експертиза за кордоном, куди українське слідство передасть відібрані зразки.
«Разом з тим, за результатами судово-медичної експертизи, на тілі жертви були виявлені численні ознаки катувань і жорстокого поводження, зокрема, садна і крововиливи на різних частинах тіла. Було зламано ребро. І також експерти побачили можливі ознаки застосування електроструму. Ця інформація також буде уточнена під час додаткової судово-медичної експертизи за участі міжнародних експертів», — розповів прокурор.
Слідство у цій справі наразі триває.
Вікторія Рощина — українська журналістка-фрілансерка, що співпрацювала з виданням «Українська правда», а до цього — з київським бюро Радіо Свобода, Hromadske та іншими. Вона робила матеріали про резонансні події та, зокрема, судові справи, а після початку російського широкомасштабного вторгнення почала висвітлювати життя цивільних під час бойових дій та в окупації.

Вікторія Рощина, скриншот відео hromadske
2022 року вона отримала премію Міжнародного фонду жінок, які працюють у ЗМІ (IWMF) «Мужність у журналістиці» після того, як навесні потрапила в полон до ФСБ РФ у Бердянську, намагаючись потрапити з гуманітарною колоною до Маріуполя, що перебував на той час у російській облозі. Тоді вона провела у полоні 10 діб. Її допитували, підозрюючи у шпигунстві, і відпустили лише після згоди записати на відео заяву, буцімто журналістка не має претензій до російської спецслужби.
Після повернення з полону Рощина, попри небезпеку, ще кілька разів їздила на окуповану територію: у 2022 році на «Українській правді», «Радіо Свобода» та «Новинах Донбасу» виходили її репортажі про ситуацію в Маріуполі, Новій Каховці та Криму.
25 липня 2023 року Вікторія Рощина знову поїхала у відрядження: перетнула кордон з Польщею, аби через Латвію потрапити в Росію, а звідти — на окуповану нею територію. Там вона планувала зібрати матеріал для публікацій про проведення Росією виборів, наслідки руйнування Каховської ГЕС та ситуації на Запорізькій АЕС. Про це журналістка розповіла рідним 4 серпня, зателефонувавши сестрі вже після прибуття в РФ, поміж іншим зазначивши, що кілька днів проходила тамтешні перевірки і не почувається у безпеці. Після цього дзвінка Вікторія зникла зі зв’язку з родиною на багато місяців.
За інформацією від одного з місцевих контактів журналістки, її бачили у Бердянську 22 серпня 2023 року, але 27 серпня вона скасувала зустріч і більше з цією людиною не спілкувалась.
Лише у квітні 2024-го російське міноборони офіційно підтвердило, що Вікторія Рощина затримана і перебуває на території Російської Федерації, але без вказання конкретного місця і юридичних підстав. Фактично журналістку тримали незаконно: без зв’язку із зовнішнім світом і без процесуального статусу, тобто юридичних підстав для затримання не існувало.
Як з’ясувало українське слідство, Рощину затримали в окупованому Енергодарі і кілька днів утримували у приміщенні, схожому на поліцейський відділок, тоді перевезли до Мелітополя, а звідти — до Таганрога Ростовської області Росії. Там орієнтовно наприкінці грудня 2023 року її помістили до СІЗО №2, установи, яка раніше служила ізолятором для неповнолітніх правопорушників, але росіяни перепрофілювали її під утримання українських військовополонених та цивільних заручників.
Є свідки, що підтверджують факт катування Рощиної в полоні. Жінка, яка бачила її у Таганрозі, говорить, що на тілі журналістки були ножові поранення і та розповіла їй, що її катували струмом.
Як зазначила очевидиця, через тортури і психологічний тиск стан здоров’я Вікторії погіршувався, вона стрімко втрачала вагу, врешті досягнувши «близько 30 кілограмів» та втративши можливість самостійно пересуватись та вставати з ліжка без сторонньої допомоги. Наприкінці червня, пригадує жінка, журналістку госпіталізували на кілька тижнів, а тоді повернули до СІЗО, перемістивши в одиночну камеру.
Наприкінці серпня 2024 року Вікторії Рощиній дозволили подзвонити рідним із СІЗО. Батьки журналістки та згодом представники українського Координаційного штабу засвідчили, що російська сторона начебто погодилась звільнити її під час обміну військовополоненими. Однак цього не сталося.
8 вересня 2024 року, відповідно до свідчень співкамерниці Вікторії, її забрали на етап, після чого сліди бранки втрачаються.
10 жовтня 2024 року батько журналістки Володимир Рощин отримав листа від російського міністерства оборони, датованим 2 жовтня та підписаним «В. Кох» (ймовірно йдеться про заступника начальника головного управління воєнної поліції міноборони Росії генерал-майора Віталія Коха), із повідомленням про її смерть в ув’язненні 19 вересня та задекларованим наміром репатріювати тіло для поховання. Цього не відбувалося понад шість місяців. Батько продовжував надсилати запити, отримуючи на них відписки, зокрема — лист про те, що в СІЗО Таганрога її ніколи не утримували.

Після появи інформації про ймовірну загибель Вікторії Рощиної у незаконному ув’язненні журналісти зібрались на стихійний мітинг на Майдані Незалежності в Києві, 11 жовтня 2024 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
24 лютого 2025 року спецдоповідачі ООН оприлюднили спільну заяву на підтримку жертв російської агресії, де згадали також Вікторію Рощину. За їхніми даними, протягом трьох років широкомасштабної війни Росія повернула лише 160 тіл загиблих у російських тюрмах українців, але справжня кількість смертей значно вища.
12 березня 2025 року Вікторія Рощина стала лауреаткою чеської правозахисної премії Homo Homini посмертно. Виконавча рада премії з правозахисної організації People in Need відзначила її за «сміливість розповідати історії українців на окупованих Росією територіях та за багаторічну журналістську роботу, присвячену висвітленню проблем, що загрожують демократичному ладу України, з якими вона не пішла на компроміс, навіть ризикуючи особистою безпекою».