«Я ніби нарешті вийшов із довгого темного тунелю». Касаційний суд у Римі остаточно виправдав нацгвардійця Віталія Марківа

Ніби гора з плечей — каже нацгвардієць Віталій Марків після того, як дізнався про рішення Верховного касаційного суду Риму, який 9 грудня зняв із нього всі звинувачення й закрив справу про вбивство італійського фотографа Андреа Рокеллі, яка тривала понад чотири роки.

«Я ніби був у довгому темному тунелі й нарешті з нього вийшов», — розповів Марків «Ґратам» за кілька годин після оголошення рішення судом третьої, останньої інстанції.

Нацгвардієць на волі з листопада 2020 року, коли його виправдав апеляційний суд Мілана. Одразу після цього він повернувся до України та на службу в Нацгвардію, за цей час у нього народився син. Проте лишалася ймовірність, що вирок може скасувати касаційний суд.

Цього не сталося — італійський суд поставив крапку в справі Марківа. «Ґрати» розповідають, як це відбувалося та нагадують про всі етапи справи.

Перша інстанція. Вирок на основі непрямих доказів і матеріалів російської пропаганди

Нацгвардійця Віталія Марківа заарештували в аеропорту Болоньї 30 червня 2017 року, коли він прилетів у відпустку відвідати матір, яка жила в Італії.

Його звинуватили в навмисному вбивстві фоторепортера Андреа Рокеллі та його російського перекладача, дисидента та правозахисника Андрія Миронова. Вони загинули 24 травня 2014 року біля Слов’янська, окупованого російськими військами та проросійськими сепаратистами. Одночасно з позовом проти Марківа було подано позов проти держави Україна зі звинуваченнями в умисному переслідуванні журналістів та злочинах проти свободи слова.

Провину Марківа доводили за допомоги свідчень вцілілого під час обстрілу Слов’янська французького фотографа Вільяма Рогелона, а також журналістів, які розмовляли з Марківим одразу після трагедії — це були непрямі докази. Проте, у липні 2019 року суд першої інстанції в місті Павія засудив його до 24 років ув’язнення.

Як докази в суді обвинувачення використовувало також матеріали російської пропаганди, зокрема сайту «Русская весна». Прокурор наполягав, що саме українські військові мали більше підстав заважати роботі журналістів на Донбасі, оскільки не хотіли, щоби «світ дізнався про їхні злочини проти цивільного населення».

Захист Марківа доводив, що це тези російської пропаганди, і що насправді це проросійські сили перешкоджали роботі журналістів у зоні конфлікту та вели обстріл із житлових кварталів, де жили цивільні. Адвокати нацгвардійця також наполягали, що немає жодних доказів ні того, що українські військові навмисне стріляли в Рокеллі та Миронова, ні того, що Марків перебував на бойовій позиції в момент їхньої загибелі. Вони стверджували, що журналісти стали випадковими жертвами перестрілки між сторонами війни та закликали розслідувати роль російської сторони у їхній загибелі.

https://graty.me/uk/u-2014-roczi-v-ukra%d1%97ni-zamochili-reportera-a-zaraz-cze-meni-shiyut-avtorka-zhurnalistskogo-rozsliduvannya-pro-vbivstvo-fotografa-andrea-rokkelli-rozpovida%d1%94-pro-proczes-nad-nacz/

Визнавши винним Марківа, суд першої інстанції задовольнив вимоги цивільних позивачів, фактично визнавши Україну винною у військових злочинах проти цивільного населення та журналістів на Донбасі. Офіс президента України назвав такий вирок порушенням міжнародного права.

Рішення суду Павії в справі Марківа розкритикували правозахисники, зокрема, італійська Федерація прав людини та російський правозахисний центр «Меморіал», активістом якого був загиблий разом із Рокеллі Андрій Миронов.

Вирок апеляції. Виправдання і звільнення

Через пандемію коронавірусу слухання в другій інстанції — апеляційному суді Мілана — проходили в напівзакритому режимі, у залі були присутні лише представники кількох медіа. Засідання розпочалися 15 жовтня 2020 року.

Прокурорка наполягала, щоби апеляційний суд підтвердив вирок першої інстанції. Вона кваліфікувала загибель Рокеллі та Миронова 24 травня 2014 року як «військовий злочин проти людства» — «вбивство цивільних осіб українською стороною за відсутності збройного конфлікту на момент інциденту». Марків, на її думку, був коректувальником для військових ЗСУ, які відкрили мінометний вогонь з української позиції на горі Карачун у бік журналістів.

Захист Марківа, як і раніше, стверджував, що немає жодного доказу його провини і вимагав зняти всі звинувачення. Перед ухваленням рішення Марків звернувся до суддів за допомоги відеозв’язку зі своєї камери, вкотре заявивши про свою невинуватість.

«Я слухняний громадянин держави і глибоко поважаю закон, державні установи та правову державу. Я не розумію, тут ніби говорять про конкретні факти, але коли порушується питання про виїзд та розслідування на місце події, про проведення балістичних експериментів, усі бояться. Я переконаний і вірю у верховенство правди. Якщо ви призначите слідчі дії на місці інциденту, будь-яка балістична експертиза підтвердить мою невинуватість. Я завжди заявляв про свою невинуватість і боротимуся до кінця, щоби довести це», — цитувало Віталія Марківа «Радіо Свобода».

Під час розслідування справді не було проведено жодних слідчих дій на території України.

3 листопада 2020 року після кількох днів слухань апеляційний суд Мілана виправдав Марківа та ухвалив негайно його звільнити.

Касація. Один день для ухвалення рішення

Касаційну скаргу до останньої інстанції — Верховного касаційного суду Риму, — подала прокурорка обвинувачення, а також адвокати цивільних позивачів — сім’ї загиблого фотографа Рокеллі. Вони не погодились із рішенням апеляційного суду Мілана, який вирішив, що доказів провини Марківа не вистачає.

Розгляд скарги у Верховному касаційному суді Риму розпочався вранці 9 грудня і вже ввечері було ухвалене рішення. Через коронавірусні обмеження доступ до зали суду для публіки було закрито, бути присутніми дозволили лише представникам сторін та кільком журналістам. За словами Олеся Городецького, одного з лідерів української діаспори в Італії, який був присутній на засіданні, у залі Верховного касаційного суду Риму були також батьки Андреа Рокеллі, а також мама та вітчим Віталія Марківа. Засідання проводили п’ять професійних суддів, зокрема голова та доповідач.

Як повідомила журналістка «Радіо Свобода» Наталія Кудрик, яка була присутня в залі суду, «прокурорка закликала касаційну колегію розглядати справу з огляду на закони Італії про захист прав журналістів, оскільки стався напад на журналістів, на свободу слова».

Акція на підтримку нацгвардійця Віталія Марківа. Фото Стас Юрченко, Ґрати

Також до Касаційного суду було подано ще одну скаргу від адвоката цивільного відповідача — держави Україна. Він просив скасувати вирок попередньої інстанції з двох причин: по-перше, непідсудності України італійському суду, по-друге, бо був фактично факт умисного вбивства Рокеллі та Андрія Миронова.

За словами Кудрик, захисники Віталія Марківа — його адвокат у попередніх двох судових інстанціях, Раффаеле делла Валле, й адвокат у касації Валеріо Спігареллі назвали аргументи сторони обвинувачення непослідовними та абсурдними, заявивши, що прокуратура чіпляється за них, щоби довести свою реконструкцію та звинувачення.

Суд заслухав сторони та взяв паузу для ухвалення рішення. Біля 17:30 за Києвом його оголосили: остання інстанція підтвердила вирок апеляційного суду Мілана про невинуватість Марківа.

У коментарі «Радіо Свободі» прокурорка заявила: це означає, що справа Віталія Марківа остаточно закрита. А, за словами адвоката України Ніколо Бертоліні Клерічі, з виходом Марківа з процесу знято також питання про відповідальність України. Також залишилися без задоволення цивільні позови щодо відшкодування збитків із боку української держави.

Рішення касаційного суду вітали політики з партії «Італійські радикали» — політична сила, яка заявляла сумніви у вердикті суду першої інстанції. До її міжнародного крила належав загиблий Андрій Миронов.

«Судова справа за участю громадянина України та Італії Віталія Марківа нарешті завершується сьогодні, завдяки рішенню касаційного суду, який відкинув подані клопотання та підтвердив виправдання Марківа. Уже тоді ми вітали справедливе правосуддя, і зараз це підтверджуємо, — заявили «радикали» на своєму сайті. — Правосуддя в справі про трагічну загибель фоторепортера Андреа Рокеллі та нашого друга Андрія Миронова не могло відбутися завдяки «зручній» правді та процесу, що ґрунтувався на фальшивих гіпотезах».