«Важливий крок до шлюбної рівності в Україні». Суд у Києві визнав факт проживання одностатевої пари як подружжя

Деснянський районний суд Києва вперше в Україні визнав факт спільного проживання одностатевої пари як подружжя. Рішення про це суд ухвалив 10 червня цього року, воно набуде чинності через місяць після ухвалення, коли сплине термін подання апеляційної скарги. 

Як повідомила правозахисна організація «Інсайт», яка здійснювала юридичний супровід у справі, йдеться про українського дипломата Зоряна Кіся та його партнера — громадського активіста Тимура Левчука. Правозахисники називають це рішення важливим прецедентом для правового визнання одностатевих стосунків в Україні, бо через відсутність законодавчо закріплених інститутів — шлюбів чи цивільних партнерств — визнання факту сімейних відносин через суд залишається єдиним способом для одностатевих пар захистити свої права.

«Ґрати» дослідили рішення та розповідають деталі. 

«Просте сімейне щастя» українського дипломата

Зорян Кісь раніше багато років вів правозахисну діяльність, зокрема, на підтримку ЛГБТІК-спільноти. У червні минулого року Кіся призначили на посаду першого секретаря посольства України в державі Ізраїль та відрядили туди на службу. Відтак чоловік направив клопотання до Міністерства закордонних справ щодо направлення його на довгострокове відрядження разом із партнером — також громадським активістом Тимуром Левчуком, оскільки вони проживають разом однією сім’єю ще з 2013 року, через чотири роки провели цивільну церемонію одруження, а у 2021-му уклали шлюб (онлайн) в місті Прово у штаті Юта Сполучених Штатів Америки. 

Тимур Левчук (ліворуч) і Зорян Кісь. Фото зі сторінки Левчука у фейсбуці

Однак пара отримала відмову «у зв`язку з тим, що за законодавством України визначено поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка». Через це вони були змушені звернутись до суду, аби той встановив факт спільного проживання як подружжя та зобов’язав МЗС дозволити Тимуру Левчуку супроводжувати свого партнера під час його відрядження. 

17 вересня 2024 року суддя Деснянського райсуду Києва Ольга Саламон відмовила у відкритті провадження у цій справі. Як мовиться у рішенні суду, вимоги заявників слід розглядати за правилами різних видів судочинства — цивільного та адміністративного, а їх об`єднання у межах однієї заяви є недоцільним. 

Таке рішення підтримала апеляційна інстанція, однак Касаційний цивільний суд Верховного суду 12 лютого 2025 року скасував ухвалу повністю та направив справу на повторний розгляд (у реєстрі судових рішень до цього документу і до рішення апеляції на момент публікації матеріалу немає доступу). 

10 червня суддя Деснянського суду Валерія Бабко визнала факт спільного проживання заявників однією сім`єю — фактичних шлюбних відносин між ними. Вона спиралась на документи, які надали Зорян Кісь та Тимур Левчук, що стосувались їхнього одруження у США, спільної оренди житла, покупки майна, подорожей та ведення спільного господарства. Також в рамках провадження опитали свідків, які підтвердили, що Кісь і Левчук проживають разом вже понад десять років та сприймаються як родина. 

Як зазначається у рішенні суду, представники МЗС на засідання не приходили і ніяких позицій не висловлювали. 

«Дуже великий і важливий крок до шлюбної рівності в Україні, і маленька перемога у нашій боротьбі за “просте сімейне щастя” українського дипломата. Тепер у нас є судове рішення, яке підтверджує наші з Тимуром Левчуком почуття одне до одного», — прокоментував рішення Зорян Кісь у фейсбуці. 

«Рівність — це не привілей»

Деснянський суд також окремо прокомунікував це своє рішення, пояснивши, що спирався як на українське законодавство, так і міжнародну судову практику — зокрема, низку рішень Європейського суду з прав людини, що визначали відмову держави визнати фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі як можливе порушення їхніх прав на повагу до приватного та сімейного життя. 

«Судом було наголошено, що сім’я, відповідно до законодавства, складається з осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Суд зазначив, що визнання одностатевих пар не перешкоджає різностатевим парам укладати шлюб або створювати сім’ю у традиційний спосіб. Дане рішення є важливим у контексті правозастосовчої практики щодо визнання фактичних шлюбних відносин та захисту прав громадян», — наголосили у пресслужбі суду. 

Марш рівності KyivPride-2021 у Києві, 19 вересня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Правозахисна організація «Інсайт», чия адвокатка Оксана Гузь представляла у суді Зоряна Кіся та Тимура Левчука, назвала рішення історичним та важливим не тільки для них, а й для всієї української ЛГБТІК-спільноти. 

«Це не просто перемога в окремій справі — це прецедент, який показує: зміни можливі.І ми не зупиняємось. Ми будемо далі працювати — задля рівних прав, гідності й можливостей для всіх ЛГБТІ+ людей. Бо любов — це не злочин. А рівність — це не привілей. Це право», — йдеться у дописі на фейсбук-сторінці організації. 

Координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO Святослав Шеремет назвав згадане рішення аргументом на користь запровадження в Україні реєстрованого сімейного партнерства, яке протягом кількох років адвокатують правозахисні організації та ЛГБТІК-спільнота. 

«У контексті позову важливою є та обставина, що держава Україна вже  визнає цілком офіційно ті одностатеві шлюби або зареєстровані одностатеві партнерства, які укладені іноземними дипломатами й дипломатками, що приїжджають працювати в Україну. Водночас держава Україна поки що не визнає ті самі шлюби чи партнерства, укладені власними, українськими дипломатами», — написав він у фейсбуці. 

 

Законопроєкт про реєстровані партнерства — на розгляді Верховної Ради вже понад два роки

13 березня 2023 року група народних депутатів на чолі з Інною Совсун подала до Верховної Ради законопроєкт «Про інститут реєстрованих партнерств» (№9103). 

За цим документом, таким партнерством вважається добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов’язки. Реєстровані партнери будуть вважатися близькими родичами. 

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроєкту, цей законопроєкт мав бути ухвалений ще у 2017-му, оскільки серед євроінтеграційних зобов’язань України було до квітня 2017 року розробити законопроєкт про легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар. Це було передбачено і Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року та зафіксовано в урядових розпорядженнях. Однак через те, що законопроєкт тоді не ухвалили, це зобов’язання перенесли до наступної нацстратегії у сфері прав людини. 

«Повномасштабне вторгнення pociї в Україну актуалізувало впровадження інституту реєстрованих партнерств. Наразі воно є нагальною потребою, зважаючи на постійну загрозу життю і здоров’ю людей через проведення бойових дій. Насамперед це необхідно, щоб захистити права військових. Оскільки тисячі з них не можуть офіційно оформити свої стосунки, бо їхні партнери чи партнерки однієї з ними статі. І тому у випадках поранення, зникнення безвісти чи загибелі — їхні сім’ї та вони самі не мають достатнього юридичного захисту з боку держави. Також потребу у захисті потребують і цивільні, життя яких є під постійною загрозою через постійні ракетні обстріли РФ», — пояснюють автори законопроєкту.

Голова організації “Українські ЛГБТ-військові за рівні права” Віктор Пилипенко (в однострої) на марші KyivPride-2021, 19 вересня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Водночас депутати зауважують, що цивільні партнерства не будуть опцією тільки для одностатевих пар: різностатеві пари також зможуть реєструватись таким чином, якщо вони з тих чи інших причин не хочуть укладати шлюб. При цьому обсяг прав партнерів може відрізнятись. 

«Нейтральний, новий інститут реєстрованих партнерств в Україні дозволить врегулювати зв’язок держави із партнерами та партнерками як частиною суспільства, закріпити їхні права та обов’язки. І при цьому не потрібно вносити жодних змін до регулювання шлюбних відносин, що може на даному етапі бути чутливим для практиків окремих релігійних вірувань», — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту. 

На розгляд у сесійній залі законопроєкт наразі не виносився.