СЗЧ в «Анні Київській»: слухання справи екскомбрига перевели до Запоріжжя, тим часом його захист вимагає від ДБР розслідувати ймовірну підробку доказу
Полковник Дмитро Рюмшин. Фото зі сторінки Рюмшина
155 окрема механізована бригада «Анна Київська» стала першою бригадою, яку Україна спільно з французькими партнерами створила «з нуля» протягом декількох місяців. На думку Михайла Драпатого, який невдовзі після заснування підрозділу очолив Сухопутні війська ЗСУ, новизна та масштаб такого проєкту потягнули за собою низку помилок з боку українського командування. Наприкінці 2024 року стало відомо про масові випадки СЗЧ у 155-й ОМБр — зокрема, під час підготовки військовослужбовців у Франції. Відповідальність за це поклали на тогочасного командира бригади — полковника Дмитра Рюмшина. Його відсторонили, затримали та оголосили підозру в умисному невиконанні службових обов’язків.
Відтоді минуло понад півтора року. Початкову заставу для підозрюваного у 90 мільйонів гривень поступово зменшили майже у сто разів, що дозволило Рюмшину вийти на волю через майже рік під вартою, а згодом — повернутися до служби. Паралельно сторона захисту ініціювала два інші провадження, зокрема щодо можливої підробки листа контррозвідки СБУ, яке є одним з доказів обвинувачення у справі Дмитра Рюмшина.
«Ґрати» розповідають докладно, що відбувається у провадженні.
Особисто не вносив до списків військовослужбовців, але не проконтролював процес відбору
Наприкінці 2024 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження у справі про СЗЧ у 155-й окремій механізованій бригаді, а у січні 2025-го повідомило про затримання уже колишнього командира бригади Дмитра Рюмшина й оголошення йому підозри в умисному невиконанні своїх службових обов’язків .
За даними слідства, підлеглі доповідали Рюмшину про факти СЗЧ та дезертирства серед військовослужбовців частини, у тому числі складали про це рапорти. Комбриг знімав таких військових із забезпечення та призначав службові розслідування, але не скеровував їх матеріали до правоохоронних органів. Слідство наголошувало, що Конституція України, Статут внутрішньої служби ЗСУ та інструкція з надання доповідей зобов’язували комбрига доповідати Державному бюро розслідувань та спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони про кримінальні правопорушення, вчинені його підлеглими.
Детективи нарахували 630 випадків, про які Рюмшин не доповів правоохоронцям. І це, на їхню думку, завадило пошуку військовослужбовців, які залишили службу, їх покаранню чи поверненню до військової частини або батальйонів резерву, а також заохочувало військових до нових правопорушень. За даними слідства, це призвело до того, що станом на кінець 2024 року у бригаді зафіксували вже 2120 випадків СЗЧ.
Крім цього, ДБР стверджувало, що Рюмшин включив до списків осіб для навчання у Франції військовослужбовців, які не відповідали вимогам, вказаним у дорученні Генштабу, розпорядженнях Сухопутних військ та оперативного командування «Захід». За цими документами, комбриг був зобовʼязаний враховувати ризики самовільного залишення місць проведення підготовки за кордоном, коли складав списки на навчання. Однак в них опинилися 22 військових, мобілізованих у прикордонних західних регіонах, але з адресою реєстрації в інших областях України, та 15 військових, які напередодні мобілізації притягувалися до адміністративної відповідальності за спроби незаконного перетину державного кордону.
23 серпня 2025 року слідчі змінили підозру Рюмшину та вручили йому ще одну — про недбале ставлення до військової служби . У розмові з «Ґратами» адвокат Рюмшина Андрій Йосипов зазначив, що тоді 630 інкримінованих екскомбригу випадків неповідомлення ДБР про СЗЧ або дезертирство розподілили між двома статтями: 210 і далі кваліфікувалися як умисне невиконання службових обов’язків, а решта 420 — як службова недбалість. За версією слідства, після повернення з відряджень Рюмшин не проконтролював, як його заступники виконували свої обов’язки та чи повідомляли вони правоохоронцям про правопорушення підлеглих військовослужбовців, що відбулися за час відсутності комбрига у військовій частині.
Крім цього, зазначив адвокат Йосипов, як недбале ставлення до служби перекваліфікували й епізод щодо формування списків військовослужбовців, які мали вирушити на навчання у Франції: тепер обвинувачення стверджувало, що особисто Рюмшин не вносив до них осіб, щодо яких були застереження, але й не проконтролював, чи належним чином відбувається процес відбору.
10 вересня підозру полковнику змінили знову. Як пояснив Йосипов, кількість СЗЧ, про які екскомбриг, за версією слідства, умисно не повідомив правоохоронцям, скоротили з 210 до 186.
Разом із цим, повідомив авдокат, ДБР не вручили підозри іншим членам командування бригади, зокрема й військовослужбовцям, які тимчасово виконували обов’язки комбрига, коли Рюмшин був у відрядженнях, хоча у цей час теж відбувалися вказані випадки СЗЧ.
Лист військової контррозвідки СБУ
Акція на підтримку полковника Дмитра Рюмшина перед Київським апеляційним судом, 6 лютого 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
Позиція захисту базується на тому, що Статут внутрішньої служби ЗСУ зобов’язує командира негайно доповідати прокуратурі та своєму керівництву про корупційні правопорушення, до яких не належать СЗЧ і дезертирство. Крім цього, захист наголошував, що саме під час службової перевірки чи розслідування можна встановити, чи конкретний випадок СЗЧ або неявки містить склад кримінального правопорушення. За словами адвокатів Дмитра Рюмшина — Андрія Йосипова та Богдана Забари — саме службовці, які проводили такі розслідування, були тими, хто надалі зверталися до правоохоронців.
Сторона захисту зазначала, що 515 випадків СЗЧ або дезертирства з 630, вказаних у підозрі, припадали на час, коли Рюмшин перебував у відрядженнях у Польщі, Франції та на навчанні у Національному університеті оборони України, тоді як його обов’язки тимчасово виконували інші військовослужбовці. Про решту 115 випадків полковник доповів ОК «Захід» і Військовій службі правопорядку (ВСП). Захист наголошував під час засідань про продовження запобіжного заходу Рюмшину, що закон України про військову службу покладає відповідальність за розшук військовослужбовців, які самовільно залишили службу чи дезертирували, саме на ВСП, а не ДБР.
Адвокат Андрій Йосипов у розмові з «Ґратами» пояснив також, що комісія, яка відбирала особовий склад для підготовки у Франції, була створена та розпочала роботу раніше, ніж було видане розпорядження оперативного командування «Захід», датоване 11 вересня 2024 року. А тому під час відбору комісія спиралася на інший документ — розпорядження командувача Сухопутних військ ЗСУ, видане ще у липні того ж року. Цей документ не виділяв категорії військовослужбовців, яких мобілізували не за місцем їх реєстрації, та які незадовго до мобілізації намагалися втекти з країни, як такі, що не мають допускатися до підготовки за кордоном. Командир військової частини передав оперативному командуванню списки військовослужбовців, які мали пройти підготовку у Франції, у період з 10 до 13 вересня 2024 року.
Сторона захисту намагалася через суд скасувати підозру Дмитрові Рюмшину. У клопотанні зазначалося, зокрема, що підозра є необґрунтованою через відсутність у полковника зобов’язань, на яких наполягало ДБР, а також через невідповідність кількості випадків СЗЧ, про які йшлося в підозрі, та їх реальної кількості протягом виконання Рюмшиним обов’язків комбрига. Прокурори виступили проти задоволення скарги та зазначили, що підозра та процес її вручення відповідали усім процесуальним вимогам. У вересні 2025 року Печерський райсуд столиці відмовив Рюмшину.
Під час досудового розслідування до матеріалів справи Рюмшина слідство додало лист контррозвідки СБУ, датований 19 вересня 2024 року та адресований полковнику. За словами Йосипова, це сталося вже після вручення підозри та обрання його підзахисному запобіжного заходу. Вперше документ згадується в ухвалі Печерського райсуду від 19 березня 2025 року.
У документі, який долучило слідство, за словами адвоката, містився перелік військовослужбовців, яких контррозвідка не рекомендувала залучати до підготовки у Франції. При цьому, стверджує Йосипов, у переліку траплялися люди, які станом на вказану у листі дату ще не були військовослужбовцями, і яких мобілізували лише у жовтні. За твердженням адвоката, військова частина, у якій проходив службу Рюмшин, у відповідь на запит захисту повідомила, що на її адресу цей лист не надходив.
Тож, на думку захисту, цей лист був підроблений під час слідства для того, щоб довести об’єктивну складову злочину, а саме — що Рюмшин знав про військових, яких не варто було брати на навчання у Франції.
«Потрібно було чимось це підтвердити, і вони вже заднім числом скерували до контррозвідки Служби безпеки України перелік військовослужбовців, які дійсно залишили місце несення служби у Франції, і попросили фактично створити таку своєрідну рекомендацію, лист, де військова контррозвідка не бажає бачити тих військових на навчанні у Франції», — вважає захисник.
Захист звернувся до ДБР із вимогою розпочати розслідування щодо підроблення офіційних документів . За словами адвоката Йосипова, бюро не хотіло вносити цих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але в судовому порядку його вдалося зобов’язати це зробити. Зрештою, бюро закрило кримінальне провадження щодо можливої підробки листа. Відповідну постанову захисту вдалося скасувати через суд, тож ДБР має продовжити розслідування у цій справі.
ДБР також відмовилося визнати Дмитра Рюмшина потерпілим у цьому провадженні, хоча суд підтвердив наявність підстав для набуття екскомбригом відповідного статусу. Це завадило захисту клопотати про допит військової контррозвідки, допит військовослужбовців військової частини, витребування речей і документів тощо.
Дмитро Рюмшин та його адвокати ініціювали ще одне розслідування — щодо притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної людини . Цей позов стосується групи слідчих та прокурорів, які займаються справою Рюмшина. Але наразі, каже адвокат Йосипов, тут ДБР теж не хоче визнавати екскомбрига потерпілим і відмовляється задовольняти інші їхні клопотання.
Розгляд справи у Запоріжжі та звільнення Рюмшина під заставу
Дмитро Рюмшин та його адвокати Андрій Йосипов та Богдан Забара у Київському апеляційному суді, 6 лютого 2025 року. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
Після арешту Дмитра Рюмшина у січні 2025 року і до жовтня, запобіжні заходи продовжували розглядати у Печерському райсуді Києва.
Певний час засідання відбувалися у закритому режимі: про це клопотали прокурори, посилаючись на те, що матеріали містять відомості, що є державною таємницею, хоча сторона захисту із цим не погоджується. Адвокати Рюмшина також заявляли відводи прокурорам, аргументуючи це тим, що вони, на їхню думку, надавали судам неправдиві відомості, які ставали підставою закритих засідань, та використовували неналежні докази для обґрунтування підозри. Печерський райсуд ці заяви не задовольнив, зазначивши, що незгода адвоката із певними процесуальними рішеннями слідчих чи прокурорів не є об’єктивною підставою для відводу.
Спочатку Печерський райсуд заарештував Дмитра Рюмшина на два місяці, визначивши йому заставу понад 90 мільйонів гривень.
Надалі, разом із подовженням Рюмшину запобіжного заходу, суди поступово зменшували розмір застави. Першим же рішенням Київського апеляційного суду її скоротили з понад 90 до 50 мільйонів гривень, а після останнього подовження запобіжного заходу у Печерському райсуді у жовтні минулого року застава вже становила трохи більш як 10 мільйонів гривень. Після цього Київський апеляційний суд зменшив її до 8 мільйонів гривень.
На початку грудня 2025 року обвинувальний акт щодо Дмитра Рюмшина спрямували до Новомиколаївського районного суду Запорізької області. Даних про це рішення у судовому реєстрі немає. Але, як пояснив адвокат Йосипов, справу передали саме туди, оскільки, за даними слідства, під час вчинення інкримінованих Рюмшину правопорушень його військова частина базувалася у цьому регіоні.
10 грудня під час чергового подовження запобіжного заходу цей суд суттєво скоротив заставу для полковника — до 908 тисяч гривень. Таку суму вдалося зібрати, і вже наступного дня Дмитро Рюмшин вийшов з-під варти. Надалі на нього покладалися обов’язки прибувати за викликом прокурора чи суду, не відлучатися без їхнього дозволу з населеного пункту, де він мешкає, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи несення служби, а також не спілкуватися зі свідками у справі.
Уже на початку лютого цього року провадження передали до іншого суду — Олександрівського районного суду Запоріжжя. Це відбулося відповідно до рішення Вищої ради правосуддя, що змінила підсудність справ Новомиколаївського райсуду, який на той час перебував надто близько до району ведення бойових дій.
Невдовзі суддя Олександрівського райсуду Вікторія Світлицька подовжила зобов’язання для Рюмшина, а після цього подала заяву про самовідвід. Вона зазначила, що має приятельські взаємини з прокурором, дотичним до цього провадження. Адвокат Йосипов підтримав цей самовідвід, але зазначив, що, на його переконання, суддя мала заявити про це раніше — до того, як розглянула клопотання прокурорів про подовження покладених обов’язків. Тим не менш, самовідвід судді Світлицької не задовольнили.
Тоді вона повторно подала самовідвід. Суддя посилалася на допис Андрія Йосипова у фейсбуці, в якому адвокат розповів про попередню ситуацію, й стверджувала, у сторони захисту й сторонніх спостерігачів можуть виникнути сумніви щодо її неупередженості. Ця спроба також виявилася невдалою.
Пізніше суддя поставила питання про те, щоб спрямувати справу до Запорізького апеляційного суду, аби той, у свою чергу, звернувся до Верховного суду, який мав би визначити підсудність кримінального провадження щодо Дмитра Рюмшина. Вона обґрунтувала це відсутністю в обвинувальному акті відомостей, що чітко вказували б, у якому місці було вчинено інкриміноване правопорушення. Хоча прокурор, адвокат і обвинувачений висловилися проти такого рішення, суддя Світлицька все одно передала справу апеляційному суду, що, зрештою, теж не дало результату: розгляд за її участю продовжився в Олександрівському райсуді Запоріжжя.
Після цього суддя відмовила у задоволенні клопотання адвоката щодо повернення прокурорам обвинувального акту на доопрацювання, хоча, зазначив Андрій Йосипов, це, ймовірно, дозволило б змінити склад Олександрівського райсуду, що розглядає справу.
За його словами, підготовче судове засідання у справі розпочалося ще наприкінці минулого року в Новомиколаївському райсуді. Після переведення до Олександрівського райсуду продовжилася підготовча стадія. Я пояснив адвокат Йосипов, сторона захисту заявила ще близько 30 клопотань щодо витребування інформації, яку не вдалося отримати за адвокатськими запитами, і суддя погодилася розглянути їх до того, як прокурор зачитає обвинувальний акт, і розпочнеться розгляд справи по суті.
За даними адвоката Йосипова, станом на сьогодні Дмитро Рюмшин повернувся до служби у Збройних силах України.
Подальша доля 155-ї ОМБр
З листопада 2024 року військовослужбовці 155-ї окремої механізованої бригади «Анни Київської» виконували завдання на Покровському напрямку. У грудні того ж року командування бригади змінили: її очолив полковник Тарас Максімов, який до цього проходив службу у 14-й окремій механізованій бригаді.
У січні 2025-го ситуацію довкола 155-ї ОМБр відреагував Михайло Драпатий, якого незадовго до того призначили командувачем Сухопутних військ. Про Рюмшина він не згадав у своєму дописі, але зазначив, що формування й підготовка бригади у стислі терміни були новим досвідом та погодився, що у цей процес супроводжувався низкою помилок. Разом із цим, генерал зазначив, що проблеми аналізують та працюють над їх вирішенням, зокрема це стосувалося комплектування підрозділу офіцерами, необхідного забезпечення та додаткової підготовки бійців. Випадки СЗЧ Драпатий пояснив низькою ефективністю та мотивацією командирів середньої ланки, а також залученням підрозділу до бойових дій.
Судячи з подальших згадок у медіа, зокрема про це писало «Суспільне», військовослужбовці 155-ї бригади продовжували виконувати завдання на Покровському напрямку. У лютому цього року командиром «Анни Київської» призначили підполковника Станіслава Лучанова, який перед цим обіймав посаду начальника штабу 425-го окремого штурмового полку «Скеля», а раніше проходив службу у низці інших підрозділів.
На початку травня у соцмережах поширили відео з побиттям військовослужбовця 155-ї ОМБр та території тимчасового розташування підрозділу у Дніпрі. Після цього нападник самовільно залишив військову частину й переховувався від слідства. Невдовзі його затримали та вручили підозру у катуванні, дезертирстві та порушенні правил взаємин між військовослужбовцями. Комбриг Станіслав Лучанов тоді засудив інцидент та заявив, що командування докладе зусиль, аби притягнути винних до відповідальності й запобігти таким подіям у майбутньому.
Тим не менш, вже у липні hromadske з посиланням на свої джерела повідомило, що військовослужбовці 155-ї бригади причетні до викрадення братів Максима й Романа Мосейчуків, після чого правоохоронці почали розшукувати кобмрига Станіслава Лучанова. ОК «Північ» повідомило, що військових, підозрюваних у причетності до злочину відсторонили від виконання обов’язків, а сам Лучанов пішов у СЗЧ. Невдовзі його затримали, як і ще дев’ятьох військовослужбовців бригади. Тіла братів знайшли у лісосмузі на території Полтавської області. За версією слідства, саме комбриг наказав своїм підлеглим викрасти братів, а пізніше — застрелити їх. Лучанов заперечив щодо підозри й зазначив, що у час викрадення братів перебував у відпустці, тож не міг віддавати накази підлеглим, однак висловив готовність співпрацювати зі слідством. Наразі він перебуває під вартою без права застави.
Новим командиром «Анни Київської» став полковник Андрій Крока, заступник Лучанова. У деяких повідомленнях на офіційній сторінці бригади йдеться про виконання завдань поблизу села Гришине — це все той же Покровський напрямок.
Редакторка: Тетяна Козак
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
