«Потрібне швидке хірургічне втручання». Знайомі викраденого у Мелітополі волонтера Дмитра Голубєва повідомляють про критичне погіршення його здоров’я у російській тюрмі

Український перевізник і волонтер Дмитро Голубєв, якого Росія захопила в окупованому Мелітополі і згодом засудила до 18 років ув’язнення за обвинуваченням у міжнародному тероризмі, не отримує в тюрмі достатньої медичної допомоги і гостро потребує хірургічного втручання — операції на кульшовому суглобі. За процесуальними  документами, які є у розпорядженні «Ґрат», адвокат українця також безуспішно намагався звернути увагу російської влади на хронічні захворювання, на які страждає чоловік, зокрема ВІЛ, а також оскаржити ненадання в одному з місць несвободи йому антиретровірусної терапії протягом близько трьох місяців та доступу до знеболення. 

«Йому передали туди волонтери паличку, і пересувався він на паличці»

Дмитро Голубєв нині перебуває у колонії в Мінусінську Красноярського краю Росії, міста у східному Сибіру на березі річки Єнісей. Це — майже п’ять тисяч кілометрів від окупованого Мелітополя Запорізької області, де його свавільно затримали влітку 2022 року. 

Про це «Ґратам» розповіла  Лідія прізвище не наводимо з міркувань безпеки — Ґ , знайома Голубєва. 

За її словами, у грудні минулого року його госпіталізували зі складною формою пневмонії до туберкульозної лікарні №1 Красноярського краю. Там чоловіка обстежили, підтвердивши наявність у нього тяжких хронічних захворювань, а також серйозних проблем із опорно-руховим апаратом: некрозу (відмирання) стегнової кістки і деформації хрящових тканин, через що ліва нога у нього коротша на 5 сантиметрів, чоловік відчуває постійний біль і труднощі під час руху.

«Його відлікували і, мабуть, у березні повернули назад [до колонії]. Коли він був на лікуванні, адвокат запросив у медичної установи висновки обстежень. Але крім «Диклофенаку», який знеболює, більше нічого вони запропонувати не можуть. Там потрібне дуже швидке хірургічне втручання», — говорить Лідія.  

За її словами, проблеми зі здоров’ям, зокрема, з ногою Дмитро Голубєв мав і до російського повномасштабного вторгнення, але після його свавільного затримання і тортур його стан значно погіршився. 

«Коли він був у Ростові, коли він був у Новочеркаську, то скаржився, що йому дають знеболювальні найелементарніші, скажімо, «Анальгін», який йому не допомагає. І він страждає від болю. Він, як будь-який чоловік, не любить говорити про свій стан здоров’я. Каже: все терплю, все добре, вірю в обміни. Але якось був лист від хлопця, який з ним перебував поруч, і от він своїй дружині написав, що Дмитро майже не ходить, йому передали туди волонтери паличку, і пересувався він на паличці», — зазначає жінка. 

У 2024 році адвокат Голубєва Магомед Беков звертався до суду через ненадання його підзахисному щоденної антиретровірусної терапії проти ВІЛ у Новочеркаському СІЗО у Ростовській області, що тривало близько трьох місяців із червня 2024-го, необхідного знеболення через проблеми з суглобом та трофічними виразками на ногах, а також відмові у прогулянках та доступі до гігієни.  

СІЗО-3 у Новочеркаську, Ростовська область РФ. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Новочеркаський міський суд 29 жовтня 2024 року йому відмовив у визнанні таких дій неправомірними. Про це йдеться у рішенні апеляційної інстанції — Ростовського обласного суду від 24 лютого 2025 року, текст якого є у розпорядженні «Ґрат». Відповідно до скарги, адміністрація установи, де утримувався Голубєв, списувала начебто виділені на нього препарати антиретровірусної терапії і посилене харчування, однак не видавала їх йому — і в документах відсутній підпис ув’язненого про отримання. Колегія суддів у складі Юлії Москаленко, Олени Гречко та Андрія Вервекіна, однак, узяла до уваги наявність довідки із СІЗО, що нібито Голубєв перебував під медичним наглядом і отримував допомогу, і пославшись на те, що медикаменти не видаються засудженим на руки, а мають бути вжиті у присутності медпрацівника, що засвідчується його підписом, підтримала рішення Новочеркаського суду.  

Справа про вибух в будівлі окупаційної дорожньої поліції 

Справа Дмитра Голубєва стосувалась нічного вибуху у будівлі окупаційної дорожньої поліції в Мелітополі влітку 2022-го, до якого начебто був причетний українець, а також ще двох нібито запланованих вибухів, спрямованих проти окупаційної влади. Постраждалих там не було. 

За версією російського слідства, раніше Голубєв пройшов навчання і нібито отримав завдання від свого куратора з української розвідки на прізвище Коваленко зібрати три саморобні вибухові пристрої і активувати їх у трьох локаціях в окупованому Росією Мелітополі: будівлі Міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділу дорожньої поліції (МРЕО), окупаційної адміністрації та на дорозі за маршрутом пересування представників окупаційної влади. 

З них, за цими даними, вибух було здійснено тільки у будівлі МРЕО. Це сталося 10 серпня 2022 року пізно ввечері, о 21:45. Було пошкоджено фасад будівлі. Про потерпілих від цих дій у тих матеріалах справи, що оприлюднені у відкритих джерелах, не йдеться. 

На суді в Ростові-на-Дону Дмитро Голубєв сказав, що служить в українському війську, а отже, має вважатись військовополоненим, а його діяльність не можна вважати терористичною. 

Український «Центр журналістських розслідувань», який у квітні 2024 року повідомив про початок судового розгляду проти Голубєва, якого на той час тримали в окупованому Криму, повідомляв, що чоловік займався пасажирськими перевезеннями і вів активну волонтерську діяльність, допомагаючи з евакуацією цивільних з Мелітополя. 

У листопаді 2023 року колегія суддів Південного окружного військового суду у Ростові-на-Дону під керівництвом Максима Нікітіна визнала його винним і засудила до 18 років ув’язнення. При цьому суд фактично проігнорував заяву Дмитра Голубєва про вчинення щодо нього тортур і відмовив його тогочасній адвокатці Ірині Бражниковій призначити обвинуваченому повний медогляд через погіршення здоров’я.

«Нелегально привезли в багажнику до РФ». Як Росія засудила перевізника із Запоріжжя і змусила свідчити проти інших затриманих в окупації 

Пізніше у червні Апеляційний військовий суд Власихи Московської області залишив рішення попередньої інстанції без змін, і згодом у березні 2025-го те саме зробила колегія Верховного суду Російської Федерації у справах військовослужбовців за головування судді Олександра Воронова.

Альтернативна правова реальність

Росія після окупації українських територій запроваджує на них власні силові структури та суди, а також цілеспрямовано створює альтернативну правову реальність, ігноруючи стандарти міжнародного гуманітарного права. 

Як встановили автори доповіді «Відмова в праві на справедливий суд як міжнародний злочин під час війни Росії проти України: контекст, практика, право та перспективи», російські суди цілеспрямовано уникають дослідження питання правового статусу військовослужбовців сил оборони і безпеки України як комбатантів та військовополонених у справах, коли цей статус мав вирішальне значення для результату судового процесу, наприклад, у справах, де українські військові були обвинувачені або засуджені за так звану участь у «терористичних організаціях», нібито вчинення «терористичних актів» чи то «незаконний перетин державного кордону РФ».

Відсутність доступу до медичної допомоги українців, утримуваних Росією з політичних мотивів, неодноразово ставало причиною занепокоєння українських та міжнародних правозахисних організацій після того, як на початку 2023 року у російських в’язницях померли двоє ув’язнених з окупованого Криму: Джеміль Гафаров та Костянтин Ширінг. 

«Чорний список». Українські правозахисники вимагають накласти санкції на 35 посадовців в окупованому Криму  

Зокрема, 14 серпня 2023 року Центр прав людини ZMINA опублікував список із 21 людей, чиєму життю і здоров’ю загрожує небезпека внаслідок ненадання медичної допомоги в російському ув’язненні.