«Чорний список». Українські правозахисники вимагають накласти санкції на 35 посадовців в окупованому Криму
Силовики на засіданні об'єднання "Кримська солідарність". Фото: Антон Наумлюк, Ґрати
Аналітики Центру прав людини ZMINA ідентифікували близько 300 російських посадовців, які є причетними до переслідувань цивільного населення в окупованому Криму або відповідальними за жорстоке поводження із засудженими з політичних мотивів. Проте через навмисне обмеження доступу до персональних даних таких чиновників з боку окупаційної влади правозахисники виокремили 35 осіб, щодо яких вдалося зібрати достатньо інформації для накладення на них персональних санкцій. Ці імена увійшли до доповіді «Чорний список посадових осіб», який презентували у Києві 21 жовтня.
Як зазначається у документі, протягом 10 років окупації Криму Росія засудила більше ніж 300 кримчан з політичних мотивів, через що у в’язницях окупованого півострова та Росії нині перебуває як мінімум 218 політичних в’язнів.
«Ґрати» ознайомились зі списком і поспілкувались з авторами та представниками української влади, та розповідають, як формувався список і чим він допоможе притягнути до відповідальності причетних до порушень прав людини на окупованому Росією півострові.
Автори «Чорного списку» зосередились на встановленні осіб тих російських посадовців, що були причетні до свавільних затримань чи насильницьких зникнень цивільних в окупованому Росією Криму, задокументованих випадків тортур чи жорстокого поводження щодо них, фабрикування справ чи винесення неправосудних вироків у різних інстанціях. Це — працівники ФСБ, прокурори, судді різних інстанцій, керівники місць позбавлення волі (СІЗО, колонії, виправні колонії, в’язниці), керівники медичних служб пенітенціарної системи.
Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону, де слухають багато політично мотивованих справ проти кримчан. Фото: «Кримська солідарність»
За словами керівниці проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторії Нестеренко, над списком аналітики організації працювали останні півтора року, а зібрану інформацію вони передають українським органам правопорядку, офісу омбудсмана та іншим органам влади, а також іноземним партнерам.
«Ці списки були представлені в Чехії, у Женеві в ООН, також у Варшаві [на конференції ОБСЄ з людського виміру]. І ми дуже сподіваємось, що міжнародна спільнота зможе повпливати на долю політв’язнів через накладання санкцій на цих посадовців, бо у багатьох із них є якась нерухомість за кордоном, їхні родичі там можуть проживати, їхні діти там можуть навчатися. І таким чином можна на них чинити тиск з цього боку», — зауважує правозахисниця.
Зокрема, у доповіді центру ZMINA йдеться про справи ув’язнених з політичних мотивів Джеміля Гафарова та Костянтина Ширінга, які померли на початку минулого року у російських тюрмах без належного лікування; справу громадянського журналіста Амета Сулейманова, який був засуджений та етапований до колонії в російське місто Владимир неподалік від Москви, попри важку хворобу серця, яка вимагає операції; справу засудженого до 17 років ув’язнення повністю незрячого кримчанина Олександра Сізікова; справу хворого на туберкульоз та хронічну серцеву недостатність Тофіка Абдулгазієва; справу позаштатного журналіста Радіо Свобода Владислава Єсипенка та інших.
Також у доповіді проаналізовано переслідування журналістки і правозахисниці Ірини Данилович. Аналітики встановили не тільки імена суддів та представників прокуратури, а й ідентифікували тих співробітників російських спецслужб, що ймовірно брали участь у її насильницькому зникненні.
«Безпосередньо у викраденні Ірини Данилович брали участь співробітники ФСБ РФ: Юрій Олексійович Чевалков, Руслан Мурадович Наріманов і Сергій Олександрович Суворов, які разом з Олегом Олеговичем Савченком також є причетними до незаконного утримання Ірини в умовах інкомунікадо, проведенні допитів, фальсифікації підстав для звинувачення та жорстокого поводження із нею», — йдеться у доповіді.
Перебуваючи під арештом, Ірина Данилович захворіла на гострий отит і майже повністю втратила слух, а також ймовірно дістала інсульт, що підтверджується документацією, яку аналізували експерти міжнародної організації Physicians for Human Rights. Однак ні співробітники медчастини у сімферопольському СІЗО, де її тримали, ні медики у колонії №7 Зеленокумська Ставропольського краю Росії, куди її етапували, не забезпечили належного і своєчасного обстеження та лікування, а більшість її скарг просто ігнорували.
До переліку з 35 посадовців-злочинців потрапили: Андрій Шубін, начальник московського СІЗО № 2, де тримали політв’язня Костянтина Ширінга, який помер без належної медичної допомоги; суддя «Верховного суду Республіки Крим» Юлія Цораєва, що, на думку правозахисників, несе особисту відповідальність за винесення неправосудних судових рішень, зокрема, у справі про політичне переслідування Ірини Данилович та Владислава Єсипенка; начальник медико-санітарної частини № 91 у Сімферополі Павло Павленко, який не забезпечив належної медичної допомоги утримуваним там людям, зокрема, Ірині Данилович та Джемілю Гафарову, а також низка інших чиновників різних рівнів.
Росія приховує інформацію про переслідування в окупації
Загалом у доповіді наводиться більше імен, ніж у самому списку, тому що, як зазначають автори документа, Росія докладає зусиль, щоб ускладнити притягнення своїх злочинців до відповідальності.
За словами дослідниці Центру прав людини ZMINA Наргузель Абібулаєвої, останні декілька років із сайтів судів Росії поступово видаляється інформація про судові рішення у справах, що пов’язані із громадянами України, а нові судові процеси окупаційні чиновники намагаються максимально закрити і обмежити доступ до будь-якої інформації навіть для родичів фігурантів.
«Велика кількість справ є засекреченими як для родичів потерпілих, так і для громадськості. Це унеможливлює пошук інформації з відкритих джерел, і даних не досить для їхньої якісної систематизації, щоб накласти санкції», — каже вона.
Водночас, як зазначає Абібулаєва, процес збирання даних про посадовців, причетних до переслідувань, не завершується із публікацією доповіді, ця робота далі триває.
Українські суди винесли 131 вирок у справах про переслідування в окупованому Криму
Питання переслідування цивільного населення, жорстокого поводження і ненадання медичної допомоги кримським ув’язненим, серед інших злочинів, перебуває у фокусі й української Прокуратури Автономної республіки Крим, зазначає перший заступник керівника відомства Віталій Секретар. За його словами, щодо згаданої категорії осіб — російських окупаційних силовиків, суддів і співробітників пенітенціарної системи — станом на 21 жовтня до суду направлено щонайменше 600 справ.
«Це різного роду категорії злочинів, за які ми притягуємо до відповідальності: починаючи від державної зради, закінчуючи воєнними злочинами. І якщо ми притягуємо до відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, то в цих кейсах також відображаємо в обвинувальних актах факти переслідування. Зараз ми маємо по цій категорії проваджень вже 131 вирок», — каже Віталій Секретар.
Дехто із цих осіб засуджений заочно. Однак є особи, яких українські органи правопорядку затримували ще раніше при перетині адміністративної межі між окупованим Кримом та материковою Україною.
«З приводу міжнародного розшуку є трошечки проблема, пов’язана зі статутом такої організації як Інтерпол. У них є стаття 3, яка говорить про заборону переслідування за політичними мотивами. І відверто кажучи, ми намагалися протягом всіх цих років звертатися до них для того, щоб особи були включені у їхні бази розшуку, і відповідно наші колеги з правоохоронних органів інших країн могли таких осіб затримувати. Скажу відверто, що після початку повномасштабного вторгнення Офіс генерального прокурора наполегливо працює з цією організацією для того, щоб особи, які притягуються [до відповідальності в Україні] за воєнні злочини, були включені до системи Інтерполу, і це проблемне питання зрушило з місця», — зазначає прокурор.
Станом на зараз, каже Секретар, правоохоронці задіюють міждержавне співробітництво без залучення Інтерполу.
Окрім того, зауважує він, з 2016 року українська прокуратура АРК подала 13 інформаційних повідомлень до Міжнародного кримінального суду щодо різних категорій злочинів, які вчиняються на окупованому півострові.
«Треба показувати системність злочинних дій конкретної людини»
Встановлення фактів та ідентифікація причетних до злочинів в окупації є важливою частиною перехідного правосуддя, зазначає заступниця постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко. За її словами, представництво періодично пропонує на розгляд профільних відомств списки осіб, на яких вважає за потрібне накласти персональні санкції за порушення прав людини, зокрема, за інформацією, яку щодо згаданих осіб збирають українські громадські організації.
Син активіста Ельдара Кантимирова, махає батькові в автозаку. «Кримська солідарність»
Таким чином, зазначає Куришко, 8 жовтня цього року президент Володимир Зеленський затвердив рішення Ради національної безпеки та оборони щодо українського санкційного списку, куди увійшли, зокрема, 11 суддів, які працюють в окупованому Криму і задіяні до політичних переслідувань.
За словами Ольги Куришко, щодо міжнародних санкцій робота теж ведеться, є два треки: для європейських країн і для Америки. Але, каже вона, цю роботу ускладнює те, що не все, що Україна вважає порушенням, є порушенням для її міжнародних партнерів.
«Кожен випадок має бути конкретним, індивідуальним і добре підготовленим. Там не може бути такого, що немає фотографій. Там має бути підготовлений такий великий пакет документів, який точно свідчить [про причетність особи до порушення прав людини]. І це має бути не один випадок [переслідування], для міжнародних партнерів треба показувати системність злочинних дій конкретної людини. Міжнародні — і американські, і європейські — санкції застосовуються дуже вибірково, застосовуються для дуже масштабних випадків: це очільники окупаційних адміністрацій, представники якихось великих бізнесів», — пояснює чиновниця.
Окрім персональних санкцій, в контексті Криму ще з 2014 року діють також економічні санкції. У червні цього року Рада ЄС затвердила 14-й пакет обмежувальних заходів щодо 116 фізичних та юридичних осіб, що «відповідальні за дії, які підривають або створюють загрозу територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України». Зокрема, йшлося про енергетику (експорт російського газу), протидію реекспорту в Росію військових товарів і технологій та товарів подвійного призначення, а також обмеження на фінансові операції із контрагентами з Росії.
Також про затвердження і розширення санкцій проти Росії за весь період російської агресії неодноразово заявляли Канада та США.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
