«Помста за професію». Росія засудила викрадену мелітопольську журналістку Ірину Левченко до 15 років ув’язнення

Окупаційний Запорізький обласний суд у Мелітополі виніс вирок у справі журналістки Ірини Левченко через понад три роки її свавільного позбавлення волі. За даними на сайті установи, жінку засудили до 15 років колонії загального режиму за обвинуваченням у шпигунстві: нібито вона передавала дані в Україну про російських військових. 

Ірині Левченко — 64 роки. На момент початку окупації Мелітополя вона перебувала на пенсії, до цього працювала у локальній газеті «Новий день», а також власною кореспонденткою в обласних та всеукраїнських медіа. Росіяни захопили Ірину разом з чоловіком просто на вулиці, згодом його відпустили. 

«Ґрати» розповідають, що відомо про справу на цей момент. 

«Передала відомості про державні міністерства та відомства РФ, зокрема про силовий блок»

Мелітопольську журналістку Ірину Левченко Росія судила у закритому режимі. 4 вересня 2026 року так званий Запорізький обласний суд в окупованому Мелітополі оприлюднив повідомлення, що її визнали винною у  шпигунстві стаття 276 Кримінального кодексу РФ . 

За цими даними, після початку російської окупації Левченко не покинула Мелітополь та не відмовилась від українського громадянства. Натомість вона нібито зв’язалась через телеграм з іншою (невказаною) громадянкою України та погодилась передавати через неї українським спецслужбам інформацію про розташування і переміщення російських військових та окупаційної адміністрації.

У тексті повідомлення обвинувачену позначають ініціалом «Л.», але на відео, опублікованому на телеграм-каналі установи, суддя із заблюреним обличчям називає її прізвище повністю.

«У лютому 2023 року жінка передала відомості про державні міністерства та відомства РФ, зокрема про силовий блок, із адресами та списками співробітників. Передача зазначених відомостей українській стороні могла призвести до нанесення вогневого ураження по місцях розташування цих стратегічних об’єктів. При цьому зазначені відомості Л. з пам’яті свого мобільного телефону не видаляла, продовжуючи зберігати їх, доки її злочинна діяльність не була припинена співробітниками УФСБ Росії у Запорізькій області», — мовиться у повідомленні.  

«Нічого ми не знаємо, з нею поки немає зв’язку»

Російські військові викрали подружжя Ірину та Олександра Левченків у травні 2023 року прямо на вулиці Мелітополя та тривалий час утримували без зв’язку з зовнішнім світом. 

За даними Національної спілки журналістів України, Олександр вийшов на волю через рік і чотири місяці — у серпні 2024-го — йому видали довідку про нібито затримання на 21 день через порушення комендантської години. До цього чоловікові вдалося передати рідним записку, що їх намагаються звинуватити у тероризмі. 

Подружжя з Мелітополя Олександр та Ірина Левченко. Фото з фейсбуку

Ірину, яку окупанти тримали окремо, не відпустили, але жодних обвинувачень тоді не висунули. Відомо, що її утримували, крім Мелітополя, зокрема, у СІЗО Донецька, а до того — російського Краснодара та Сімферополя в окупованому Криму, періодично переміщуючи. 

Олена Руденко, сестра Ірини Левченко, розповіла «Ґратам», що дізналась про вирок із відкритих джерел. Каже: ні з Іриною, ані з її адвокатом стабільного контакту в родини немає, тож де сестра зараз і чи подаватиме вона апеляційну скаргу, жінка не знає. 

«Може, сьогодні вона ще в Мелітополі, але, напевно, її можуть назад поки що в Донецьк [етапувати]. А далі… нічого ми не знаємо, з нею ж поки немає зв’язку, ми спілкуємось через волонтерів», — говорить Олена.

За словами жінки, волонтери іноді передають їй від сестри листи, і так можна дізнатись про неї хоч якісь новини. Зараз Олена сподівається, що Ірині знову дозволять написати. 

Головна редакторка «РІА Південь» Світлана Залізецька, яка стежила, наскільки це можливо, за розвитком цієї кримінальної справи, розповіла «Ґратам», що Ірину Левченко возили у Мелітополь із Донецька кожні десять днів на засідання. За її словами, вони відбувались у так званому Запорізькому обласному суді на  Червоній гірці історичний район Мелітополя у північно-східній частині міста : після окупації росіяни швидко відремонтували цю будівлю і пристосували під свої потреби.

«Судячи з того, як Ірина виглядала та відповідала в суді, то вона налаштована на апеляцію. Вона нескорена, не в депресії, і мене це дуже надихає, тому що головне — не тільки в тюрмі, а скрізь і завжди — не впадати в депресію», — каже Залізецька.

Куди далі можуть перевезти Ірину Левченко, вона не береться казати. Зауважує: коли окупанти засудили журналіста і адміністратора телеграм-каналу РІА «Південь» (попередня назва — «РІА Мелітополь») Георгія Левченка, колеги намагались з’ясувати, куди його етапували, майже рік.

«Він був у Маріуполі. Судили його в Мелітополі. А далі взагалі невідомо, де він зник. Попередні маємо тільки дані, де він зараз знаходиться. На  Алтайському краї Алтайський край розташований на південному сході Західного Сибіру поблизу кордону Росії з Казахстаном », — зазначає Світлана Залізецька.

«Підірване здоров’я і практично нуль доступу до ліків та зв’язку з близькими»

На вирок окупаційного суду відреагував голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Він назвав справу проти Ірини Левченко абсурдною та провів паралелі з іншими викраденими в окупації медійницями, зокрема, загиблою в російському СІЗО журналісткою Вікторією Рощиною.  

«Це помста Росії за професію, за те, що все своє життя Ірина працювала у вільній журналістиці, що неприпустимо “за порєбріком”. Більш як три роки жінку тримали в жахливих умовах, а потім окупаційний суд сфабрикував справу. В Ірини — підірване здоров’я і практично нуль доступу до ліків та зв’язку з близькими. Ми довгий час взагалі нічого не знали про її стан. Усе так само як це було з Вікторією Рощиною», — написав депутат у фейсбуці. 

«Відбулося саме вбивство за її позицію». Що наразі відомо слідству про загибель Вікторії Рощиної

За даними Інституту масової інформації, станом на середу серпня цього року в російській неволі перебувають щонайменше 27 цивільних українських медійників та один журналіст, який долучився до війська. З них семеро належать до медійної спільноти окупованого Мелітополя: Ірина Левченко, Олександр Малишев, Георгій Левченко, Максим Рупчов, Яна Суворова, Анастасія Глуховська та Владислав Гершон. 

Редакторка: Тетяна Козак