Помста Ситника, реванш Корбана і два викрадення. Колишній суддя Микола Чаус виступив у суді в справі про хабар

Вищий антикорупційний суд продовжує розглядати справу колишнього судді Дніпровського райсуду Києва Миколи Чауса. Прокуратура звинувачує його в отриманні хабара. Колишньому судді загрожує до 12 років ув’язнення. Провину він не визнає. 1 лютого Чаус завершив виступ у суді. Свою версію подій він розповідав упродовж двох засідань із перервою на два тижні.

Як Микола Чаус має намір довести в суді свою невинуватість — у замітці «Ґрат».

Приятелі

Спочатку Микола Чаус розповів історію стосунків із фігурантами його справи — подружжям Діаною та Олександром Поліщуками. Слідство стверджує, що в березні 2016 року Чаус запропонував Діані за хабар врятувати від тюремного терміну її матір — 74-річну пенсіонерку Світлану Сасевич. Чаус слухав її справу за звинуваченням у незаконному зберіганні та торгівлі нарковмісними ліками.

Прокуратура стверджує, що 9 серпня Чаус одержав від Олександра Поліщука 150 тисяч доларів. За кілька годин після цього він засудив пенсіонерку до умовного терміну.

Колишній суддя наполягає, що Поліщуки провокували його на хабар. Їх, у свою чергу, використав директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник. Той нібито хотів звести з Чаусом давні рахунки.

У суді Чаус розповів, що з Поліщуками знайомий 20 років. Вони познайомилися в прокуратурі Святошинського району Києва в липні 2001 року. Тоді Чаус був помічником прокурора, а Поліщук проходив у нього стажування.

«Ми потоваришували та підтримували дружні стосунки до подій 2016 року», — сказав колишній суддя.

Там само, у Святошинській прокуратурі, Олександр Поліщук познайомився з друкаркою Діаною Андросовою, з якою пізніше одружився. У 2002 році Чаус звільнився з прокуратури та отримав посаду судді Дніпровського райсуду столиці. Поліщук пропрацював у прокуратурі до 2004 року, а Діана звільнилася у 2006.

За словами Чауса, початок його кримінальної справи варто шукати у 2008 році, коли Олександр, який тоді працював у Київській обласній прокуратурі, та його знайомий Артем Ситник, тоді керівник слідчого відділу цієї ж прокуратури, звернулися до нього за допомогою — попросили проконсультувати в кримінальній справі, яка тоді слухалася в Дніпровському суді.

Судове засідання в справі Миколи Чауса у Вищому антикорупційному суді, 30 листопада 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Що це за справа і якої саме допомоги від нього хотіли Поліщук та Ситник Чаус не уточнив, але стверджував, що допомогти їм відмовився.

«Після цього в Ситника виникли великі проблеми. Його побили та забрали автомобіль», — сказав Чаус.

Раніше він писав про це у своєму телеграм-каналі та наполягав, що в директора НАБУ в його справі конфлікт інтересів. Ситник у відповідь заявив, що з колишнім суддею не знайомий, а розповідь Чауса про нього «цілком неправдива».

Провокації

Чаус стверджує, що через вісім років, у 2015-му, Ситник, який тоді очолив НАБУ, вирішив із ним поквитатися, тому Бюро почало на нього «полювання».

«З грудня 2015 до серпня 2016 року детективи НАБУ здійснили десять провокацій, зокрема шість чи сім щодо цього кримінального провадження», — стверджував у суді Чаус.

Він розповів, що спочатку на хабар йому натякала ще одна давня знайома — адвокатка Леся Ігнатенко-Лапшина. У суді вона захищала обвинувачену пенсіонерку Сасевич. До кар’єри адвокатки Ігнатенко-Лапшина 10 років працювала в тому самому Дніпровському суді. Спочатку була секретаркою, потім помічницею судді.

«У лютому 2016 року адвокатка Ігнатенко робила незрозумілі натяки. Їй заборонили заходити до мого кабінету. Як я зараз зрозумів, ці дії контролювало НАБУ, і це була перша провокація щодо мене», — стверджував Чаус. На що саме натякала адвокатка, він не сказав.

Чаус згадав, що за п’ять-шість днів після натяків адвокатки з ним зв’язався суддя Солом’янського райсуду Києва Тарас Оксюта. Він попросив Чауса зустрітися з його кумою — Діаною Поліщук. Той погодився. З Діаною він двічі зустрічався в будинку, неподалік суду. На першій зустрічі говорили про життя, а на другій Діана почала ставити питання в кримінальній справі. Чаус стверджував, що відмовив давній знайомій. Сказав, що такі питання не вирішує та попросив більше до нього не звертатися.

Але Діана не зупинилася. Вона отримала в НАБУ апаратуру, дочекалася його біля кабінету судді та просила поговорити, «натякаючи на превентивний вирок». До НАБУ жінка звернулася 14 березня, тоді ж Бюро відкрило кримінальне провадження.

«І коли, наприкінці, вона запропонувала мені 50 тисяч доларів, я їй сказав, що справу слухати не буду і в справі може бути самовідвід (судді — Ґ). Я вигнав її, попросив помічника вивести її із суду. Це була вже третя провокація, яка зафіксована в матеріалах досудового розслідування», — сказав Чаус.

Запис однієї із зустрічей Миколи Чауса та Діани НАБУ оприлюднило 6 серпня минулого року, коли прокуратура передала справу до суду. На відео Чаус спочатку каже, що може ухвалити потрібне рішення, а потім обговорює суму хабара. Причому просить передати йому одразу всю суму.

Далі, за словами Чауса, з ним зв’язався чоловік Діани, його близький друг Олександр Поліщук. Він просив суддю не заявляти самовідвід у справі, але той знову відмовив. У суді Чаус стверджував, що на першій зустрічі пів години пояснював Поліщуку «як прокурору», що не може ухвалити вирок, який потім скасує апеляційний суд.

Розглядати справу пенсіонерки Чаус так і не відмовився, про що сказав Олександру на наступній зустрічі 1 квітня. Майже за два місяці, 20 травня, приятелі зустрілися знову.

Зустрічі з Чаусом Поліщук записував. На відео, яке оприлюднило НАБУ, є кілька їхніх розмов. Там Олександр розпитує суддю, скільки треба заплатити і просить розбити хабар на кілька платежів. Той обережний і не називає суму, але наполягає, щоби друг передав усе відразу.

У суді Чаус наполягав, що з Поліщуком розмовляв не про хабар, а про «зовсім інші речі», але детективи НАБУ навмисно знищили звук запису тієї зустрічі. За версією колишнього судді, за тиждень Олександр упіймав його на парковці біля суду.

«Як близький друг він погрожував мене побити і знову пропонував гроші, але я знову відмовився. То була вже шоста провокація хабара», — підрахував колишній суддя.

Прокуратура стверджує, що за три місяці, 9 серпня, Поліщук передав Чаусу хабар на тій самій парковці біля суду. Тоді друзі домовилися, що умовний вирок тещі Поліщука коштуватиме 150 тисяч доларів.

Виступаючи в суді, Чаус не вдавався в подробиці того, що саме сталося того дня. Сказав лише, що «обставини та підстави тих подій були зовсім інші, абсолютно не такі, як це в обвинувальному акті виклав прокурор». Він наполягав, що детективи НАБУ сфабрикували звук на частині записів, щоби ніхто не зрозумів, що відбувалося насправді.

Слідство стверджує, що отримані від Поліщука гроші Микола Чаус поділив на дві частини. 80 тисяч доларів він сховав у дволітрову банку, яку закопав біля свого будинку в садовому кооперативі «Приозерний». Ще 70 тисяч доларів Чаус залишив у машині.

Гроші, ймовірно, заховані Миколою Чаусом. Фото: сторінка Назара Холодницького у фейсбуці

У суді він заявив, що має намір перевірити законність проведення обшуків, під час яких детективи вилучили банки.

Олександра Поліщука Чаус назвав провокатором НАБУ. Колишній суддя звернув увагу суду на те, що за чотири місяці після цих подій, з 12 грудня 2016 року, Олександр працював у Бюро на посаді керівника відділу роботи з громадськістю (кол-центру). Колишній суддя стверджує, що Поліщук проходить свідком ще мінімум у двох справах щодо давання хабара, які зараз слухають у Вищому антикорупційному суді.

«Всі чули про агента НАБУ Євгена Шевченка, а виявляється є ще агент НАБУ Поліщук», — сказав у суді Чаус.

Колишній суддя Микола Чаус під час засідання у Вищому антикорупційному суді, 30 листопада 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Свого колишнього друга він називає кумом Артема Ситника та звертає увагу, що наприкінці 2000-х обидва працювали в прокуратурі Київської області. Як і керівник слідства в його справі — Андрій Калужинський — у 2015 році він очолював перший підрозділ головного відділу детективів НАБУ. Чаус вважає, що разом три колишні прокурори організували справу проти нього.

Викрадення

У серпні 2016 року правоохоронці не змогли затримати Чауса — він мав суддівську недоторканність. Її із судді народні депутати зняли за місяць — 7 вересня 2016 року. Але до того часу суддя зник.

У суді Чаус розповів, як він у 2016 році опинився в Молдові і як за п’ять років, у серпні 2021 року, повернувся до України. Колишній суддя наполягає, що обидва рази його викрадали та перевозили через кордон. Колишній суддя стверджує, що у 2016 році його викрали буквально за кілька днів після обшуків НАБУ.

«Я не знаю, як і коли перетнув кордон, бо був у такому стані, що тільки за місяць зрозумів, що я перебуваю в Молдові», — згадував Чаус.

Водночас він стверджує, що до викрадення причетні його власні адвокати — Андрій Смирнов (зараз заступник голови Офісу президента — Ґ) і Кім Веремейчук. Наступного дня після обшуків, 10 серпня, Чаус найняв Веремейчука, а договір зі Смирновим за п’ять днів уклала його дружина Світлана. Чаус стверджує, що тоді його вже викрали.

«В результаті спільних дій моїх адвокатів та невстановлених осіб мене викрали та перемістили за місто Київ, а потім і за межі України», — сказав Чаус.

Колишній суддя вважає, що Смирнов та Веремейчук діяли на користь бізнесмена та в минулому політика з Дніпра Геннадія Корбана.

28 грудня 2015 року Чаус відправив Корбана, тоді голову партії «Укроп», до СІЗО за підозрою в організації злочинної групи, присвоєнні коштів, взятті заручника та викраденні автомобіля.

У СІЗО Корбан пробув майже три місяці, поки в березні 2016 року апеляційний суд Києва не відправив його під домашній арешт. Тоді Корбана усунули з посади голови партії «Укроп», а 28 березня він визнав провину у викраденні колишнього голови Держкомітету із земельних ресурсів Сергія Рудика та отримав умовний термін.

Чаус вважає, що після обшуків НАБУ Корбан вирішив узяти реванш. У суді він зачитав інтерв’ю, яке Смирнов у квітні минулого року дав виданню «Страна»: «Мені запропонували взяти під захист Чауса, за яким почало полювання НАБУ. Звичайно, ми не могли відмовити собі в задоволенні взяти участь у цій комбінації й увійшли в гру. Мій тодішній клієнт — Геннадій Олегович Корбан, був повідомлений про цю пропозицію. Я запросив до групи захисту Чауса свого колегу Кіма Веремейчука, адвоката, і сам брав участь у його захисті». У цьому самому інтерв’ю нинішній заступник голови Офісу президента заперечував, що Чауса викрали у 2016 році. За його словами, суддя виїхав за кордон добровільно.

Корбан раніше назвав справу Миколи Чауса «неймовірною історією».

«Це якесь провидіння, я не можу інакше назвати. Тому що з ним сталося все те, що сталося зі мною, тільки в такому гіпертрофованому варіанті. Але навіть тоді, коли в мені вирували емоції, пов’язані з помстою за те, що ця людина вчинила зі мною, навіть у цей момент моя фантазія не показувала такої картинки», — казав раніше Корбан.

Слідство вважає, що у 2016 році Чауса не викрадали, а з України він втік за допомогою покровителів, а саме Олександра Грановського — тоді депутата від «Блоку Петра Порошенка» та Юрія Федорова — керівника охорони п’ятого президента. Також втекти судді допомагали працівники СБУ та головного управління розвідки міністерства оборони.

У серпні 2016 року вони спочатку два тижні ховали Чауса на конспіративних квартирах, а потім відправили приватним рейсом до Кишинева, забезпечивши паспортом молдовського бізнесмена В’ячеслава Турку, на якого Чаус зовні трохи схожий. За інформацією слідства, до Молдови колишній суддя вирушив у супроводі місцевого бізнесмена Доріна Даміра. Обидва в коментарі виданню «Rise Moldova» спростовували цю інформацію. Олександр Грановський раніше сказав «Ґратам», що вважає цю версію абсурдом і не коментує її.

Прокурорка Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Аліна Жовницька під час засідання у Вищому антикорупційному суді, 30 листопада 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У Молдові Чаус прожив п’ять років. Він подав прохання про політичний притулок, але у квітні минулого року отримав відмову, після чого зник. У суді Чаус цитував інтерв’ю своєї дружини Світлани виданню «Страна» у квітні минулого року. Вона стверджувала, що чоловіка викрали серед білого дня, коли він разом з охоронцем вів сина в спортзал.

«Дитина відстала, чоловік з охоронцем йшли до машини. Стоїть білий автобус, з нього вискакує шестеро людей у ​​темному одязі, у масках, що закривають обличчя. Троє кидають мого чоловіка до автобуса, ще троє — охоронця. Це викрадення. Причому охоронця навіть побили: йому закрили плівкою очі, рота і викинули в канаву, він знепритомнів. А коли прийшов до тями, поруч нікого не було», — цитував у суді Чаус інтерв’ю дружини.

Хто саме його викрав колишній суддя в суді не розповів, але запевнив, що надав усю інформацію про обставини та події, що відбувалися з ним із квітня до липня 2021 року в Молдові та Україні, слідчим СБУ. 30 липня минулого року Микола Чаус знайшовся в селі Мазурівка Могилів-Подільського району Вінницької області.

Людина схожа на колишнього суддю Миколу Чауса в будівлі сільради Мазурівки 30 липня 2021 року. Фото: телеграм-канал Андрія Цаплієнка

Друге викрадення Чаус пов’язує з тим, що збирався публічно розповісти, хто і як на нього тиснув усі ці роки. Чаус сказав, що 1 березня минулого року він написав листа голові Дніпровського райсуду столиці, у якому раніше працював. У листі він пообіцяв, що кожного місяця повідомлятиме колективу суду, що відбувається з ним та його сім’єю.

«Цей лист став підставою для викрадення мене у 2021 році. Оскільки я доніс голові суду, що повідомлятиму, хто на мене тисне, хто до мене приходить, хто мені погрожує. Люди такого стерпіти не могли», — сказав Чаус.

8 лютого суд перейде до розгляду справи Миколи Чауса по суті. 1 лютого суд змінив йому запобіжний захід, призначивши заставу в 717 гривень та зобов’язання не виїжджати з Києва, носити електронний браслет спостереження та здати паспорти. Із серпня минулого року Чаус перебував під домашнім арештом.