Нардепи скасували інститут нарадчої кімнати — що це означає для судового процесу

Наприкінці минулого року парламент ухвалив законопроєкт, яким скасував необхідність для суддів виходити до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Це стосується лише цивільних, господарських та адміністративних справ. На початку січня президент Володимир Зеленський підписав цей закон. 

Що це означає на практиці та як ставляться до цього у судовій системі, — у матеріалі «Ґрат».

Що таке інститут нарадчої кімнати

До внесення змін українське законодавство визначало нарадчу кімнату як спеціально обладнане приміщення для ухвалення судових рішень, куди суд виходить після стадії дебатів. У цей час ніхто не мав права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу, а суддя не міг розголошувати все, що там обговорювали чи ухвалювали, та розглядати інші судові справи.

У попередній версії Цивільного процесуального, Господарського процесуального та Кодексу адміністративного судочинства йшлося, що суди ухвалюють рішення чи постанови одразу після закінчення судового розгляду. У виняткових випадках мали проголосити вступну та резолютивну частини рішення, відклавши складання повного тексту. Повне рішення має в підсумку відповідати короткому. 

Інколи у складних справах те, що суддя змушений спочатку оголосити коротке рішення, а потім писати повне, призводило до правових помилок, які суд не міг виправити самостійно. Хіба через оскарження та апеляційний, касаційний перегляд судових рішень.

В історії ухвалення рішень є випадки проголошення повного тексту рішення як через кілька хвилин після виходу у нарадчу кімнату, так і через місяць. Як на одні, так і другі випадки сторони судових процесів скаржилися в суди вищих інстанцій, зазначаючи про порушення таємниці нарадчої кімнати. Хоча в більшості випадків такі скарги суди відхиляли.

Крім того, небагато судів мають окремі приміщення для нарадчої кімнати. Здебільшого ними виступають кабінети суддів. Утім, до кабінету можуть заходити помічники, інші судді чи навіть сторони процесу, що заборонено, адже означатиме порушення таємниці нарадчої кімнати, а отже, може стати підставою для оскарження рішення. 

«Таємниця ухвалення судового рішення» 

Приміщення залів судових засідань Господарського суду Києва. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Улітку 2023 року група народних депутатів від «Слуги народу» зареєструвала зміни до законодавства, якими запропонувала вилучити інститут нарадчої кімнати. На їхню думку, він є досить формальним і не сприяє ні якості судового процесу, ні ухваленню рішень з дотриманням розумних строків.

У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться, що його ухвалення необхідне для гармонізації національного законодавства щодо правил судочинства із законодавством країн Європейського Союзу. А деякі науковці вважають інститут «нарадчої кімнати» рудиментом радянського законодавства.

У підсумку із Цивільного процесуального, Господарського процесуального та Кодексу адміністративного судочинства вилучили положення про те, що після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати. Натомість на цьому етапі суд повинен оголосити про перехід до стадії ухвалення рішення та орієнтовний час його проголошення. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення рішення на строк не більш як на десять днів з дня переходу до ухвалення рішення, оголосивши дату та час його проголошення. 

Поняття «таємниця нарадчої кімнати» змінили на «таємниця ухвалення судового рішення». Це означає, що під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини справи та зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу. Втручання в процес ухвалення судом судового рішення забороняється. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення.

Кримінальних справ та адміністративних правопорушень зміни на даний час не стосуються. Однак у парламенті зареєстрований законопроєкт про скасування інституту нарадчої кімнати у цих справах. Поки його не розглядав профільний комітет. 

Реакція судової влади

Голова Ради суддів України Богдан Моніч, червень 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У судовій владі були прихильники і противники такого рішення. До прикладу, Вища рада правосуддя, що дає висновки щодо всіх законопроєктів, які стосуються судової влади, влітку минулого року виступила проти ліквідації нарадчих кімнат. 

На думку членів ради, відсутність спеціально обладнаних нарадчих кімнат у більшості приміщень судів не перешкоджає використанню робочого кабінету судді як нарадчої кімнати. Визначальним є те, що таке приміщення має бути розташоване у приміщенні суду, вважає ВРП. А також додає, що нестача таких приміщень не може бути аргументом, щоб їх ліквідовувати, оскільки забезпечення належних умов для суддів повинна забезпечувати, у тому числі фінансово, держава. 

ВРП вважає, що відсутність можливості судді або колегії суддів усамітнитися для обговорення справи підвищуватиме корупційні ризики та спроби впливу на суддів, а це, своєю чергою, вплине на авторитет судової системи.

Натомість Рада суддів України виступала за ухвалення таких змін. На думку голови Ради Богдана Моніча, існування «нарадчих кімнат» давно не відповідає реаліям, в яких українські судді ухвалюють рішення. Він зауважив у коментарі «Ґратам», що цей інструмент використовували деякі судді для зловживання, наприклад, виходили до нарадчої кімнати і тривалий час не розглядали справи. 

Закон набуде чинності 7 лютого.