Касаційний суд у Москві відхилив скаргу щодо статусу «іноагентки» правозахисниці і журналістки з Криму Лутфіє Зудієвої, не допустивши на засідання її адвокатку

Другий касаційний суд загальної юрисдикції у місті Москва залишив без задоволення скаргу правозахисниці та журналістки «Ґрат» із Криму Лутфіє Зудієвої, яка оскаржувала у третій інстанції внесення її до російського реєстру «іноземних агентів». 

Її адвокатку при цьому не допустили на засідання: коли представниця журналістки прийшла до суду у визначений час, то виявила, що засідання пройшло раніше, ніж планувалось, і рішення «лишилось без змін».

Засідання відбулося 19 березня, але ознайомитись із текстом рішення Лутфіє Зудієвій та її захисниця змогли тільки днями, до того рішення їм не передавали. 

Клопотання журналістки про участь у розгляді в режимі відеоконференції суд відхилив, аргументувавши рішення тим, що вона не навела об’єктивних причин, чому в неї не має можливості приїхати з окупованого Криму до російської столиці. Крім того, суд вказав на те, що присутність заявниці, відповідно до російського законодавства, не є обовʼязковою.

«Ґрати» розповідають деталі. 

Суд за зачиненими дверима

Справу за касаційною скаргою журналістки і правозахисниці Лутфіє Зудієвої розглядала колегія російських суддів у складі Юрія Денисова та Олени Корпачової під головуванням Олени Рєпіної. 

Як розповіла «Ґратам» заявниця, про час розгляду касації у Москві її повідомили листом. Але на клопотання про участь у засіданні через відеоконференцію з Джанкойського районного суду Криму суддя Денисов відповів відмовою, хоча на рівні апеляції такий формат участі Зудієвій дозволяли.  

«Тоді ми вирішили, що на засіданні буде присутня моя захисниця. Але в підсумку не пустили навіть адвокатку. О 10:30 вона прийшла до зали — двері були зачинені. Стукала, але ніхто не відчинив. О 10:35 із залу вийшла співробітниця, і на слова адвоката, що вона є представницею Зудієвої, відповіла: “Засідання вже відбулося”, — і одразу запросила наступну особу на процес, призначений на 10:40. Тобто справу фактично розглянули раніше призначеного часу», — зауважує журналістка.

При цьому у рішенні суду пізніше відсутність заявниці та її представниці під час розгляду вони пояснили як їхню «неявку». 

«Якщо відкинути емоції й розглянути суть справи, то відмова у проведенні відеоконференції є суто формальною і відповідає [російському] законодавству: суди часто тлумачать «об’єктивні причини» досить вузько. Набагато серйозніший момент — це ситуація з допуском представника та часом засідання. Засідання провели раніше призначеного часу і при цьому не забезпечили участь ані сторони, ані її захисника — це порушення принципів змагальності та права на участь у процесі», — каже Зудієва. 

Сам текст рішення журналістці не надіслали і донині, а її адвокатка змогла забрати його з другої спроби. За словами Лутфіє Зудієвої, 3 квітня у картці її справи зробили відмітку «в канцелярії», тобто рішення мало надійти до Замоскворецького районного суду Москви, де справу розглядали у першій інстанції, але коли її адвокатка туди прийшла, тамтешні співробітники зазначили, що попри появу відмітки документи їм ще не надіслали. Фактично з текстом рішення (воно є в розпорядженні «Ґрат») вдалось ознайомитись тільки нещодавно. 

Рішення без змін

Судді залишили рішення апеляційної інстанції без змін, погодившись із усіма викладеними там аргументами: нібито доказом перебування Лутфіє Зудієвої під іноземним впливом є публікація її журналістських матеріалів в українському незалежному виданні «Ґрати», коментарі медіа та міжнародним організаціям, а також нібито членство в міжнародній організації допомоги правозахисникам, фонду Front Line Defenders. 

Остання теза, при цьому, не має нічого спільного з реальністю: фонд дійсно публікував заяви, якими визнавав активізм та журналістську роботу Зудієвої в Криму мирною і законною правозахисною діяльністю, але серед його співробітників вона ніколи не фігурувала. 

Російський апеляційний суд відхилив скаргу журналістки і правозахисниці з Криму Лутфіє Зудієвої на відмову виключити її з реєстру «іноагентів»

Також суд погодився з тезою попередніх інстанцій про нібито отримання Зудієвою коштів з іноземних джерел, бо їй на рахунок пересилав гроші зі свого рахунку її чоловік на побутові потреби. Той займається у Криму підприємницькою діяльністю із продажу агротоварів, і як встановила ФСБ, начебто з лютого по серпень 2024 отримував кошти від трьох іноземців: громадян Німеччини, України та В’єтнаму. Жодних інших ознак «іноземного фінансування» у справі Лутфіє Зудієвої не згадується. 

На етапі апеляції журналістка зауважувала, що рішення першої інстанції базувалось на неправдивих судженнях (зокрема — про її членство у Front Line Defenders) та неправильному трактуванню фактів, а саме: розцінювання незалежної журналістської та правозахисної діяльності як «політичної», а також того, що її чоловік продав товари людям з подвійним громадянством (про що навіть не міг знати, адже не має права вимагати паспорт у покупця), — як «отримання коштів з іноземних джерел». Тоді суд її аргументи проігнорував, а тепер навіть не дозволив висловити їх на засіданні. 

Зудієва планує оскаржувати рішення у Верховному суді Росії. 

«Фактично, на цей момент ми пройшли три судові інстанції, і зараз готуємо останню скаргу в Росії — до Верховного Суду. Термін подання — до 19 червня, тобто протягом шести місяців з моменту винесення апеляційного рішення. У скарзі ми плануємо вказати на допущені під час розгляду справи істотні процесуальні порушення, а також на необґрунтованість самого рішення», — каже вона. 

Оскарження статусу «іноземної агентки» тривало майже рік 

Російське міністерство юстиції визнало Лутфіє Зудієву «іноземною агенткою» 16 травня 2025 року, назвавши її журналістську та правозахисну діяльність «політичною». Мін’юст спирався на «інформацію», що надійшла йому від Роскомнагляду та кримських управлінь МВС РФ і ФСБ за 2024-й і 2025 роки.

Журналістку і правозахисницю Лутфіє Зудієву Мін’юст РФ вніс до реєстру «іноагентів»

Серед іншого, йдеться про сім матеріалів Лутфіє Зудієвої, опублікованих у виданні «Ґрати»: про справи щодо кримських мусульман, яких судили за ймовірну причетність до ісламської політичної партії Хізб ут-Тахрір (визнана терористичною в Росії, але вільно діє в Україні та більшості європейських країн), тортури та незаконне етапування засуджених за межі півострова, зустріч звільнених після відбуття покарання політв’язнів, обшуки у помешканнях кримчан й викрадення їх з дому, примусове психіатричне лікування окремих осіб за вироком суду замість ув’язнення. Згадується також замітка про смерть кримчанина Броніслава Даниловича, поки його дочка — правозахисниця і громадянська журналістка Ірина Данилович — відбуває ув’язнення у Ставропольському краї Росії. 

Обшуки у будинках кримських татар у окупованому Криму, Бахчисарай, вересень 2023 року. Фото: Кримська солідарність

Окремо також вказуються інтерв’ю, які правозахисниця давала іноземним медіа та міжнародним журналістським організаціям, зокрема, «Репортерам без кордонів» (RSF) та «Комітету захисту журналістів» (CPJ), про ситуацію із переслідуваннями та політично мотивованими кримінальними справами в Криму.

«Це — питання моєї совісті як людини». Суд в Криму оштрафував журналістку і правозахисницю Лутфіє Зудієву за законодавством про «іноагентів»

Сама Лутфіє Зудієва заперечує проти твердження, начебто вона діяла в інтересах будь-якої держави, та проти визнання своєї журналістської діяльності «політичною», зазначаючи, що йдеться про фундаментальне право на свободу думки і слова, яке гарантується як Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 19), так і зокрема — конституцією Росії (стаття 29).

Журналістка подавала скаргу на рішення російського Мін’юсту спочатку до Замоскворецького районного суду Москви, а коли той 11 серпня 2025 року відхилив її скаргу, подала апеляцію. 19 грудня 2025 року Московський районний суд відхилив апеляцію Лутфіє Зудієвої, залишивши чинним рішення попередньої інстанції. 

Статус «іноземного агента» з 2019 року в РФ дозволили присвоювати фізичним особам, які співпрацюють зі ЗМІ, які також визнані «іноагентами», або отримують фінансування з-за кордону, а з 2022 року — перебувають під «іноземним впливом». 

На «іноагента» накладається заборона обіймати посади в органах влади, балотуватися на виборах, здійснювати просвітницьку діяльність серед неповнолітніх, працювати в державних освітніх організаціях. Також «іноагентів» позбавляють можливості отримувати фінансову державну підтримку, до них заборонено застосовувати спрощену систему оподаткування.