Кіровський районний суд Ростова-на-Дону опублікував рішення в справі заступника регіонального управління ТОВ «Технология» В’ячеслава Забалуєва. У ньому йдеться про присутність російських військових на Донбасі у 2018–2019 роках. Кремль говорить про помилку у вироку. Україна заявляє про явку з повинною з боку Росії.
«Ґрати» з’ясовували, чи це так і що відомо про постачальника припасів для російських військових.
У листопаді 2021 року суддя Кіровського районного суду Ростова-на-Дону Леонард Шолохов засудив заступника регіонального управління ТОВ «Технология» В’ячеслава Забалуєва до п’яти років колонії загального режиму за посередництво в хабарництві . З вироку випливає, що Забалуєв щомісяця вимагав 90 тисяч рублів за те, щоби не заважати постачанню припасів російським військовим, які перебувають на сході України, на непідконтрольній Києву території.
Постачання припасів для російських військових частин до «ДНР» та «ЛНР» здійснювалося раз на два тижні, — розповів Забалуєв у суді.
«Колона формувалася з понад 70 машин вантажністю біля 40 тонн та загальним обсягом 1300 тонн. В асортименті були борошно, консерви, свіжі овочі. Загальна вартість припасів за одне постачання становила понад 130 мільйонів рублів», — цитата обвинуваченого у вироку.
Гроші Забалуєв передавав головному санітарному лікарю ростовського центру санепідемнагляду міноборони Росії Георгію Гончарову. Він був засуджений у тій же справі роком раніше й отримав три з половиною роки. Гончаров брав гроші за заступництво та ігнорування санітарно-епідемічних норм. Він уклав досудову угоду зі слідством та співпрацював із правоохоронними органами.

Село Мар’їнка Донецької області. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати
Забалуєв погодився платити, щоби не затримувати продукти. Гроші він вирішив брати із зарплат водіям, які за кожен рейс отримували 65–80 тисяч рублів. Така сума була пов’язана «зі складністю та небезпекою маршруту, яка полягала в тому, що водії, ризикуючи власним життям на кордоні, знімають номери, віддають документи й під охороною приймаючої сторони прямують до місця розвантаження».
Забалуєв постійно намагався відговорити Гончарова від хабара, закликаючи до честі та громадянської позиції. Гончаров відповідав, що йому не вистачає однієї зарплати.
Ще один фігурант цієї справи, ім’я якого у вироку приховане, «займався перевіркою якості продуктів, які відправляли зі складу ТОВ «Технологии» до «ЛНР» та «ДНР». У разі невиплати хабарів він погрожував зривом «постачання продукції на користь РФ та військовослужбовців РФ, які перебувають на бойовому чергуванні в “ДНР” та “ЛНР”».
Забалуєв передавав гроші Гончарову з особистої ініціативи, щоби не допустити матеріальних збитків. На початку осені Гончаров почав вимагати збільшити суму хабарів, але Забалуєв відмовився, випливає з рішення суду. Чим зрештою закінчився цей конфлікт, невідомо.
Після низки повідомлень у ЗМІ текст вироку із сайту суду зник, але залишився в кількох реєстрах.
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи те, що сталося, сказав, що в «республіках» Донбасу немає російських збройних сил.
«Ну, напевно, йдеться про помилку тих, хто писав цей текст. Тому що це неможливо. Жодних збройних сил Російської Федерації біля самопроголошених республік не було й немає. Збройні сили Російської Федерації є на території Російської Федерації. Гуманітарна допомога постійно постачається, ви знаєте про це. Вона постачається до цих республік. Ці республіки гостро потребують цієї допомоги. Але ні про які поставки, які ви процитували, не може бути й мови. Це помилка тих, хто складав цей документ», — цитує Пєскова «Інтерфакс». Раніше Росія постійно заперечувала наявність її кадрових військових на Донбасі.

Дорога біля селища Первомайський Донецької області. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати
У пресслужбі суду «Ґратам» відмовилися коментувати слова прессекретаря російського президента, але уточнили, що дислокація російських військових на будь-якій території не була предметом судового розгляду.
«Якихось висновків щодо зазначеної обставини судом не викладалося. Інформація, оприлюднена журналістами, була виключно у свідченнях підсудного, який має право захищатися будь-якими способами, що не суперечать закону, і давати будь-які свідчення, які підсудний вважає за потрібні. Перевірка свідчень у цій частині судом не здійснювалася й не могла здійснюватися», — пояснили в пресслужбі суду.
Відсутність тексту вироку на сайті суду в пресслужбі пояснили технічною помилкою, пов’язаною з посиленою увагою з боку громадськості. Його обіцяли незабаром відновити, проте на момент публікації цього не сталося. Крім тексту вироку видалено й довідкову картку всієї справи.
У вироку зазначено, що суд дослідив усі докази й жодного з них не визнано неприпустимим чи недостовірним.
Забалуєва захищав петербурзький адвокат Амір Халілов. Він не відповів на запитання «Ґрат».
«Кіровський районний суд Ростова-на-Дону підписав Росії явку з повинною. Визнання в рішенні російського суду присутності збройних сил Російської Федерації на тимчасово окупованій території України є черговим переконливим нівелюванням ключового аргументу Москви про нібито «внутрішньоукраїнський» характер конфлікту на Донбасі», — сказав речник українського МЗС Олег Ніколенко «Інтерфакс-Україна».
За його словами, цього разу російський суд створив юридичний прецедент, який чітко зафіксував її статус як сторони міжнародного збройного конфлікту.
«Це рішення зміцнить позицію України в провадженнях проти Росії в міжнародних судових інстанціях. Російським юристам стане все важче називати біле чорним, а чорне білим», — зазначив він.
Ніколенко додав, що вердикт ростовського судді наблизив до притягнення російської влади до міжнародно-правової відповідальності.
«Не дивно, що російська сторона почала видаляти згадане судове рішення з публічного доступу. Але приховати злочини Росії проти України не вдасться», — сказав він.
Головний офіс ТОВ «Технология», у регіональній філії якої працював Забалуєв, розташована в Санкт-Петербурзі. Основний вид діяльності підприємства в базі юридичних осіб зазначений як «діяльність підприємств громадського харчування за іншими видами організації харчування». Вона була зареєстрована в листопаді 2014 року.
У листопаді 2017 у компанії з’явилися дві філії в Південній Осетії та Абхазії, незалежність яких не визнає більшість країн світу, зокрема Україна. 95 % «Технологии» належить АТ «Фазис». Ще 5 % — її гендиректору Арсену Бедраєву. Водночас «Фазис» повністю належить Бедраєву. «Фазис», згідно з реєстром юросіб, займається адміністративно-господарською комплексною діяльністю із забезпечення роботи організацій.
ТОВ «Технология» неодноразово судилося з АТ «Военторг» — компанією, що належить міністерству оборони Росії та здійснює господарсько-побутове забезпечення армії Росії. «Военторг» в арбітражному суді відсудив у «Технологии» сотні тисяч рублів за порушення під час організації харчування — кількості та якості страв. Усього було подано 75 позовів.
Наразі «Технология» шукає працівників — кухарів, офіціантів, складських робітників. Зарплати в них варіюються від 12 до 18 тисяч рублів. Виторг компанії у 2020 році становив 6,9 мільярда рублів.
Російська служба «Бі-бі-сі» стверджує, що «Технология» має кілька непрямих зв’язків із Євгеном Пригожиним — петербурзьким підприємцем, якого медіа називають «кухарем Путіна», а американська влада підозрює в спробі втручання у вибори 2016 року. Згідно з декількома журналістськими розслідуваннями, структури Пригожина могли займатися постачанням харчування для російської армії.
На момент укладання контракту з «Военторгом» директором «Технологии» був Нізамі Мірзаєв із Петербурга. Мірзаєв також займався охоронним бізнесом з Антоном Лоскутовим. У свою чергу, Лоскутов був власником та керівником петербурзької охоронної фірмою «ОПК», яка має один телефон із компанією «Конкорд менеджмент и консалтинг» — однією з головних структур Пригожина. А Самуїл Жаркой, якому належала «ОПК» до Лоскутова, навіть був директором «Конкорду», повідомляє видання.