«Немає підстав». Засудженого за участь у блокаді Криму мешканця окупованої Херсонщини Нарімана Дермана тримають у російській в’язниці попри інвалідність

58-річний мешканець окупованої Новоолексіївки Наріман Дерман перебуває під вартою понад півтора року, незважаючи на інвалідність. Російський суд у Генічеську засудив його за участь у 2016 році в батальйоні імені Номана Челебіджихана. Окупація частини Херсонщини в 2022 році розв’язала руки російським силовикам, щоб переслідувати кримських татар та інших місцевих мешканців за підтримку блокади Криму десять років тому. Справа Нарімана Дермана — одна з майже півсотні таких кримінальних проваджень.

«Ґрати» розповідають докладніше про справу політв’язня кримського татарина і репресії під виглядом кримінальних справ про участь у кримському батальйоні.

«Поговоримо — і відпустимо»

7 лютого 2024 року о пів на дев’яту ранку додому до Нарімана Дермана в селі Новоолексіївка Херсонської області постукали троє співробітників ФСБ. Коли їм відчинили, вони вимагали пред’явити документи. У цей момент Наріман перебував удома разом із дружиною.

Наріман Дерман. Фото: сімейний архів родини Дерман

«Я сказала, що у мого чоловіка — інвалідність другої групи через епілепсію. У той момент я саме оформляла догляд за ним і здала оригінал української довідки медико-соціальної експертизи, на руках залишилася тільки ксерокопія. Один з них запитав, як часто у Нарімана бувають напади. Я відповіла, що по-різному — залежить від стану. Тоді інший запитав: “Пів сьогодні таблетки?”. Наріман відповів, що ні — він ніколи не приймає ліки без мого відома. Я завжди сама давала йому таблетки, тільки після їжі», — згадує про той ранок Зера Дерман, дружина Нарімана.

Після цього її чоловіка посадили в машину і відвезли в невідомому напрямку, пообіцявши, що після «розмови» відпустять. Такі позапроцесуальні бесіди — практика ФСБ. Слідчі або оперативники спецслужби проводять їх без протоколу і підписів, в будь-якому місці. І надалі вони можуть використовувати інформацію, отриману в ході цієї розмови, в офіційному розслідуванні.

«Мені зателефонували вже пізніше — просто поставили перед фактом: завтра, 8 лютого, у Нарімана суд», — каже Зера Дерман.

Про те, що проти Нарімана Дермана порушено кримінальну справу за статтею про участь у незаконному збройному формуванні частині 2 статті 208 КК РФ — батальйоні імені Номана Челебіджихана, його дружина дізналася вже в суді.

Громадянська блокада Криму

Про створення батальйону імені Номана Челебіджихана на початку 2016 року заявив бізнесмен, генеральний директор кримськотатарського телеканалу ATR і віце-президент Всесвітнього конгресу кримських татар Ленур Іслямовов. До складу батальйону, як заявлялося, увійшли учасники акції «Громадянська блокада Криму», які у вересні 2015 року перекрили для вантажівок пункти пропуску на кримському адмінкордоні і виступали проти торгівлі з окупованим півостровом. Через два місяці уряд України офіційно заборонив вантажні перевезення до Криму.

Блокада Криму, 2015 рік. Фото: Крим.Реалії

У жовтні учасники громадянської акції на адміністративному кордоні почали висувати вимоги до української влади ввести енергетичну блокаду півострова. Незабаром у Херсонській області підірвали лінії електропередач, що призвело до блекауту в Криму. Російська влада ввела режим надзвичайної ситуації. У підриві ЛЕП силовики в Криму звинуватили бійців батальйону і його лідера Ленура Іслямова. Згодом його там заочно засудили до 18 років ув’язнення.

За версією російського слідства, «Іслямов організував і керував скоєнням злочину — диверсії, тобто скоєнням вибухів, спрямованих на руйнування споруд з метою підриву економічної безпеки та обороноздатності Російської Федерації, скоєних організованою групою, що спричинили значну майнову шкоду».

Крім диверсії, Іслямову інкримінували створення «збройного формування, не передбаченого федеральним законом» і «заклики до дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ, вчинені з використанням ЗМІ».

Батальйон імені Номана Челебіджихана, створений як добровольче об’єднанням, так і не увійшов до структури ні Національної поліції, ні Міністерства оборони, хоча Ленур Іслямов активно вів про це переговори зі структурами. Спільні з прикордонниками патрулі на адмінкордоні з Кримом проводили учасники «громадянського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Аскер», зареєстрованого Ленуром Іслямовим у лютому 2016 року.

Ленур Ислямов. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Після початку повномасштабного вторгнення Іслямов очолив роту вогневої підтримки 251-го батальйону територіальної оборони, до якої, за його словами, увійшли кримські татари та українці з Криму, які брали участь у блокаді півострова. На базі батальйону ТрО в серпні 2023 року створили 48-й окремий штурмовий батальйон ЗСУ. Іслямов був його командиром до січня 2025 року. Назва батальйону «імені Номана Челебіджихана», хоч і звучала в медіа, але так і не стала офіційною.

«Внутрішнім наказом майор Ленур Іслямов присвоїв батальйону назву «імені Номана Челебіджихана» та ініціював процедуру перейменування на рівні Генштабу. Однак цей процес не був завершений у зв’язку зі зняттям з посади майора Ленура Іслямова», — пояснили «Ґратам» у батальйоні.

Проте в червні 2022 року Верховний суд РФ визнав батальйон імені Номана Челебіджихана терористичною організацією і заборонив його, задовольнивши позов російської Генпрокуратури.

«Під репресії потрапили навіть ті, хто виконував побутові функції»

Репресії проти кримських татар поширилися з Криму на Херсонщину після окупації області в 2022 році. Російські силовики влаштували масштабні облави в ряді населених пунктів: Риково, Новоолексіївці, Генічеську. Затриманих місцевих жителів з кримськотатарського населення найчастіше називали учасниками батальйону імені Номана Челебіджихана.

У Криму арештували таксиста з Херсонської області. ФСБ звинувачує його в участі у кримськотатарському батальйоні, якого давно немає

«Арешти та затримання проводилися головним чином на території Генічеського району Херсонської області. Людей вивозили до Криму, і спочатку саме кримські суди виносили рішення щодо них», — розповів «Ґратам» голова «Кримськотатарського ресурсного центру» Мін'юст Росії вніс організацію до реєстру небажаних Ескендер Барієв.

За даними громадської організації, яка бореться за деокупацію Криму, у розпорядженні російських спецслужб опинився список ймовірних учасників батальйону, в якому значиться не менше 250 осіб.

Кримська ФСБ почала збирати інформацію про батальйон ще до повномасштабного вторгнення, використовуючи агентурні зв’язки і впроваджених агентів, впевнений правозахисник Ескендер Барієв. За його словами, дислокація батальйону поблизу адмінкордону з окупованим Кримом дозволяла спецслужбам вести пильне спостереження за ним з території півострова. Після окупації Херсонської області джерелами інформації стали також колабораціоністи і колишні співробітники СБУ. У цьому контексті Барієв згадує про Іллю Ківа, колишнього українського політика, який після повномасштабного вторгнення втік до Росії. У 2015 році, в розпал громадянської блокади Криму, Ківа був першим заступником начальника ГУ УМВС у Херсонській області і тісно контактував з батальйоном Іслямова, а пізніше між ним і Іслямовим виник конфлікт.

Ілля Ківа (праворуч) під час конфлікту з учасниками блокади Криму, листопад 2015 року. Фото: Крим.Реалії

Як докази в російських кримінальних справах проти ймовірних учасників батальйону найчастіше використовувалися старі публікації з соціальних мереж, фотографії та показання засекречених свідків.

«Під репресії потрапили навіть ті, хто під час громадянської блокади Криму виконував побутові функції: готував їжу для учасників, підвозив людей або просто перебував поруч. Звинувачення висувалися і активістам, які не мали прямого відношення до блокади, але були пов’язані з місцевими меджлісами», — пояснює Барієв.

Починаючи з 2014 року, «Кримськотатарський ресурсний центр» зафіксував щонайменше 66 затримань за звинуваченням в участі в батальйоні імені Номана Челебіджихана. До повномасштабного вторгнення це було 19 справ. Більша частина арештів припадає на період окупації Херсонської області після повномасштабного вторгнення — було відкрито 45 справ. У 39 з них затримані саме кримські татари.

З моменту визнання батальйону імені Номана Челебіджихана терористичною організацією в Росії почали порушувати кримінальні справи проти українських військовослужбовців 48-го окремого штурмового батальйону, захоплених в полон під час боїв. Південний окружний суд Ростова-на-Дону в травні цього року повідомляв про вирок бійцю 48-го батальйону Ігорю Варчуку, якого судили на 20 років за статтями про участь у діяльності терористичної організації частина 2 статті 205.5 КК РФ та проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності стаття 205.3 КК РФ . «Кримськотатарському ресурсному центру» відомо про ще дві такі справи проти українських військовополонених з 48-го батальйону.

«На епілепсію ніхто не звертав уваги»

«Його привезли до суду в дуже важкому стані: він ледь тримався на ногах. Прямо в залі у нього почалися епілептичні напади», — згадує Зера Дерман засідання 8 лютого 2024 року, на якому її чоловікові Наріману обирали запобіжний захід.

Клопотання про арешт розглядали не за місцем проживання Нарімана, а в Криму, куди його перевезли після обшуку. Його направив до Київського районного суду Сімферополя слідчий кримського управління ФСБ П.А. Кулинець. Суддя Валентина Каминіна (11 червня 2025 року СБУ пред’явила Каминіній підозру в державній зраді) задовольнила вимогу слідства попри захворювання підозрюваного.

«На епілепсію ніхто не звертав уваги, ніби її не було», — каже адвокат Марлен Халіков, який представляв інтереси Дермана під час досудового слідства.

За словами захисника, суд вимагав медичні документи, але у сім’ї їх не було на руках.

«Усі наступні засідання, їх було три, на яких потім продовжувався запобіжний захід, вже проходили в закритому режимі. Мені не дозволяли бути присутнім», — каже Зера Дерман.

Спочатку Наріман Дерман недовго перебував у СІЗО в Сімферополі, потім його перевели на стаціонарну судово-психіатричну експертизу Переведення на стаціонарну судову психіатричну експертизу в рамках кримінальної справи — це стандартна практика, яку слідчі застосовують для обстеження психічного стану підозрюваного. У Росії та на окупованих територіях переведення на стаціонарну судову експертизу часто використовують як інструмент тиску - Ґ . Після цього кілька місяців його місцезнаходження залишалося невідомим, але пізніше родина дізналася, що його утримували в СІЗО на Чонгарі в Херсонській області.

Через кілька тижнів після арешту ім’я Нарімана Дермана внесли до переліку терористів і екстремістів.

За версією ФСБ, у 2016 році Наріман Дерман приєднався до батальйону імені Номана Челебіджихана. Нібито він «мав вогнепальну зброю і забезпечував перевірку людей і автотранспорту на пунктах пропуску між Україною і Росією, а також охорону об’єктів батальйону». Федеральні ЗМІ називали його «українським бойовиком».

Портрет Номана Челебіджинана в таборі учасників блокади Криму, 2015 рік. Фото: Крим.Реалії

У тій же справі фігурували ще двоє кримських татар з Херсонської області: Асан Дурсунов і Ельдар Кестан. Однак їх затримали і засудили раніше, ніж самого Нарімана, — в 2023 році.

По суті справу Нарімана Дермана розглядали вже в Херсонській області — Генічеському районному суді, який був створений у квітні 2023 року згідно з федеральним законом РФ. Справу Нарімана Дермана слухав суддя Сергій Індирейкін, якого Володимир Путін перевів своїм указом з Ульяновської області Росії.

На засіданнях Наріман Дерман був уже з адвокатом за призначенням — у сім’ї не було можливості оплатити приватного захисника. З особистих обставин дружина Нарімана не завжди могла бути присутньою на засіданнях.

«Суддя бачив його напади, але й все. Все одно проводили суди, задавали питання. Він ледве відповідав. Під час одного засідання суд тричі робив перерву через напади. Після третього разу суд все ж викликав швидку допомогу», — згадує Зера Дерман.

За її словами, лікарі приїхали, зафіксували серію епілептичних нападів і ввели подвійну дозу невідомого препарату. Незважаючи на це, суд продовжив засідання.

Дерман перебував у стані, в якому йому було складно сприймати те, що відбувається: він не розумів, що від нього вимагають, не міг зв’язно відповідати — мозок просто «відключався», зазначає його дружина. Майже всі слухання проходили в такій атмосфері. На останньому засіданні нападів не було, але до завершення судового процесу Наріман виглядав дуже хворим і виснаженим.

У жовтні 2024 року суд визнав Нарімана Дермана винним і засудив до трьох років і шести місяців колонії суворого режиму з відбуванням першого року покарання у в’язниці.

Ні на етапі слідства, ні в суді Наріман Дерман провину не визнав: він повністю заперечував свою участь у батальйоні. Він погоджувався, що був на адмінкордоні, але як учасник мирної акції.

«З’явилися свідки, швидше за все наймані. Вони сказали, що він був там. Чоловік суду відповів, що бував там кілька разів, тримав у руках кримськотатарський прапор, але стояти годинами [зі зброєю на пункті пропуску] не міг — у нього постійні напади», — розповіла про позицію чоловіка в суді Зера Дерман.

Позбавили громадянства та відмовили у медкомісії

Після винесення вироку Нарімана Дермана відвезли до Росії — до в’язниці у Верхньоуральську в Челябінській області. Його дружина досі не змогла відвідати його через велику відстань і фінансові труднощі з поїздкою.

У в’язниці напади у Дермана почастішали. 31 грудня 2024 року чоловіка госпіталізували до тюремної лікарні в Челябінську. Після 22 днів спостереження його виписали з підтвердженими діагнозами, включаючи серцеві захворювання та епілептичні напади. Однак до звільнення від покарання це обстеження не призвело.

Його дружина тоді звернулася до адміністрації установи з проханням провести медичну експертизу. Вона впевнена, що підстави для звільнення Нарімана за станом здоров’я є. Цього разу Зера подала копії документів про інвалідність, які Наріману видали ще до арешту.

Через місяць начальник в’язниці Сергій Леонтьєв повідомив їй, що немає підстав для направлення Нарімана Дермана на медичний огляд.

«На 2 жовтня стан здоров’я Дермана задовільний, призначене амбулаторне лікування отримує в повному обсязі», — йдеться в офіційній відповіді.

Це рішення ще можна оскаржити, але тільки в суді.

Через 8 місяців після вироку, в червні 2025 року, Наріману Дерману офіційно повідомили у в’язниці про позбавлення його громадянства Російської Федерації, яке він отримав в середині травня 2023 року внаслідок примусової паспортизації після окупації Херсонщини.

Рішення про його відібрання прийняло Головне управління МВС Росії по Херсонській області, посилаючись у повідомленні на Федеральний закон «Про громадянство Російської Федерації» стаття 22, частина 1, пункт 2, підпункт а , де однією з підстав позбавлення громадянства є вчинення злочину.

«Ми намагаємося це оскаржити через суд, але надії мало», — каже Зера Дерман.

Чи зможе він взагалі повернутися додому — в окуповану Новоолексіївку — невідомо. Після відбуття терміну він не зможе отримати документи для проживання: наявність судимості може стати причиною відмови. Навіть якщо йому все ж вдасться отримати посвідку на проживання, його права будуть сильно обмежені. Він не зможе отримувати пенсію, а як іноземцю йому заборонено володіти нерухомістю в прикордонній зоні.

«Інтересам Росії суперечить не діяльність кримськотатарського об’єднання, а незаконне захоплення українських територій»

У грудні 2024 року незалежний російський правозахисний центр «Меморіал» ліквідований і визнаний в Росії «іноагентом» визнав Нарімана Дермана політичним в’язнем.

У своїй позиції щодо справи правозахисники зазначили, що сам по собі факт участі в батальйоні імені Номана Челебіджихана не може вважатися злочином, а діяльність батальйону не можна вважати нелегальною в Україні.

«Доказом цього є спільне патрулювання кордону з Прикордонною службою України. При цьому інтересам Росії суперечить не діяльність кримськотатарського об’єднання, а незаконне захоплення українських територій», — йдеться в досьє справи на сайті «Меморіалу».

Представництво Президента України в Криму вважає політв’язнями засуджених за нібито участь у батальйоні імені Номана Челебіджихана.

Однак роблять відмінності: засуджені за статтею 208 КК РФ (організація незаконного збройного формування) — це цивільні політв’язні, а засуджені після 2022 року за статтею 205.5 КК РФ (терористична організація) — незаконно переслідувані військовополонені.

«Російська Федерація цілеспрямовано ототожнює сучасний військовий підрозділ ЗСУ з раніше існуючим добровольчим формуванням, штучно зберігаючи риторику боротьби з тероризмом для виправдання переслідувань. Фактично, таке правозастосування є нічим іншим, як інструментом політичних репресій і порушенням норм міжнародного права», — зазначають у Представництві Президента.

Ексендер Барієв. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У «Кримськотатарському ресурсному центрі» наполягають: усіх фігурантів справ про участь у батальйоні імені Номана Челебіджихана слід вважати військовополоненими, навіть якщо вони були засуджені за участь у «громадянській блокаді Криму», і вносити їх до відповідних списків на обмін. З такою вимогою кримськотатарський правозахисник Ескендер Барієв звертається до українських чиновників і правоохоронних органів, які беруть участь в організації обмінних процесів. Учасники блокади Криму, доводить Барієв, — комбатанти, оскільки допомагали прикордонникам забезпечувати порядок. При цьому він не розділяє кримінальні справи, порушені до початку повномасштабного вторгнення, і після.

Звільнення кримських татар з російського ув’язнення, зазначав у коментарі «Укрінформу» в Стамбулі Мустафа Джемілєв, — «під табу» в Росії. Оскільки окупаційна влада вважає, що повернення кримських татар надихає на сильніший опір.

У прокуратурі АР Крим та міста Севастополя зазначають у відповідь на запит «Ґрат», що незважаючи на статус цивільних чи комбатантів, ці особи, яких Росія притягує до кримінальної відповідальності за нібито участь у батальйоні імені Номана Челебіджихана, знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, й порушення їх права на справедливий та офіційний судовий процес вважатиметься воєнним злочином виходячи з положень статті 130 Третьої та статті 147 Четвертої Женевських конвенцій . Українські правоохоронці, повідомили у прокуратурі, розслідують переслідування громадян України у справах про їхню участь у батальйоні імені Номана Челебіджихана та блокаді півострова за трьома статтями: як воєнний злочин стаття 438 КК , незаконне позбавлення волі або викрадення людини стаття 146 КК України й порушення недоторканості житла стаття 162 КК України , однак потерпілих у справі наразі немає.

10 жовтня 16:00 додали коментар прокуратури АР Крим та Севастополя