«Боялися, що тіло не віддадуть». Монолог правозахисниці Лілі Гемеджі про посмертне повернення політв’язня Джеміля Гафарова з російського ув’язнення додому в Крим

Два роки тому цього дня в російському СІЗО помер 60-річний Джеміль Гафаров. Він перебував в ув’язненні чотири роки. 27 березня 2019-го ФСБ під час обшуків заарештувала 25 кримських татар — це наймасовіша справа в Криму. Усі затримані — активісти, волонтери та громадянські журналісти, які висвітлювали обшуки в Криму і суди над політв’язнями. Їх звинуватили в причетності до діяльності ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яка визнана в Росії терористичною, проте легально діє в Україні а також у більшості країн світу .

Джеміль Гафаров у минулому — керівник на різних державних і приватних підприємствах, активіст у своєму селі Строганівка, Сімферопольському районі Криму, перед арештом майже не вів громадського життя через погане здоров’я. Він опинився в полі зору російських силовиків лише через те, що був мусульманином, який дотримується законів, і приходив на зустрічі, на яких обговорювали релігійні та політичні теми.

Київський районний суд у Сімферополі відправив Гафарова під варту у СІЗО, попри інвалідність і важкі захворювання. Після арешту стан літнього кримського татарина настільки погіршився, що медична комісія змінила йому третю групу інвалідності на другу. Адвокат Рифат Яхін неодноразово вимагав госпіталізації Гафарова в лікарню, але слідство і суд у Криму не реагували.

Взимку 2021 року Джеміля Гафарова вивезли з Криму до Ростова-на-Дону — у військовому суді почався судовий процес. У червні 2021 року його екстрено госпіталізували з ростовського СІЗО до тюремної лікарні, але за півтора місяця повернули в ізолятор і продовжили возити на судові засідання, попри його скарги на здоров’я. 11 січня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Джеміля Гафарова до 13 років позбавлення волі: спочатку у в’язниці, а потім у колонії суворого режиму.

«Я сьогодні гостро потребую медичної допомоги та лікування. Тому будь-який обвинувальний вирок для мене з нирковою і серцевою недостатностями — це однозначно квиток в один кінець. Мою хворобу в умовах ГУФСВП не лікують. Немає ні гемодіалізу, немає заміни [трансплантації] нирок. Я про це не один раз повідомляв під час судових слухань. Подальшого життя у в’язницях для мене з моїм захворюванням не бачиться — мука і смерть до звільнення», — сказав Гафаров у своєму останньому слові в суді.

Після вироку політв’язня відправили в СІЗО №5 Новочеркаська Ростовська область , де він помер через кілька тижнів.

Незадовго до цього його адвокат Едем Семедляєв відправляв у СІЗО запит на екстрене медичне обстеження Гафарова. 2 лютого 2023 року начальник ізолятора Павло Лазаренко написав захиснику відповідь і заявив, що Гафаров перебуває під «динамічним наглядом здоровпункту» і тюремних медиків. 10 лютого в СІЗО констатували смерть Джеміля Гафарова від серцевого нападу.

Після смерті, у вересні 2023 року, Апеляційний військовий суд у Власісі залишив вирок Джемілю Гафарову чинним. Однак у листопаді 2024 року, на стадії касації, Верховний суд Росії скасував вирок і припинив кримінальну справу у зв’язку зі смертю, але реабілітувати не став. Слідчий комітет РФ відмовився порушувати кримінальну справу на співробітників СІЗО №5 і медсанчастини.

У лютому 2023 року через ненадання медичної допомоги в російській колонії в Оренбурзькій області Росії помер ще один політв’язень із Криму — Костянтин Ширінг. 14 серпня 2023 року українські правозахисники оприлюднили «список Гафарова-Ширинга». До нього увійшли цивільні особи, які перебувають у російських ізоляторах і в’язницях та потребують медичної допомоги. Зараз у ньому 70 імен. Правозахисники нагадують, що навмисна відмова в медичній допомозі кримським ув’язненим у російських в’язницях — це порушення міжнародного гуманітарного права і воєнний злочин.

Спогадами про трагічне повернення Джеміля Гафарова додому, до Криму, з «Ґратами» вперше поділилася правозахисниця та юристка Ліля Гемеджі. 

Політвʼязні Джеміль Гафаров (в центрі) та Сервет Газієв (ліворуч) під час судів в Росії. Фото: Кримська солідарність

Був холодний лютневий ранок. Ми збиралися на роботу, і в цей момент надійшов дзвінок. Це був дуже короткий тривожний дзвінок, з якого мені стало зрозуміло, що Джеміль агъа Гафаров помер після нападу в СІЗО Новочеркаська.

Ця новина настільки шокувала, що я якийсь час не могла зібратися з думками, тому що я мала повідомити цю новину дружині та рідним. Але я все ж сподівалася, що це помилка, що інформація не підтвердиться. Уже дорогою до офісу я зателефонувала до СІЗО, але мені не вдавалося додзвонитися до спецчастини Спецчастина в російських СІЗО займається документацією, пов'язаною з надходженням ув'язнених під варту, їхнім утриманням . Коли я нарешті додзвонилася, і слухавку підняли, я запитала, чи правда, що в них помер Джеміль Гафаров. Мені відповіли, що вони ще не в курсі, і це залишало маленьку надію, що сталася якась помилка. Я попросила перевірити цю інформацію. Через деякий час її підтвердили. Тільки після цього я зателефонувала Разії Гафаровій, дружині Джеміля Гафарова, і просто попросила приїхати в офіс. Я не могла повідомити таке телефоном.

Правозахисниця та юристка Ліля Гемеджі. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Вона приїхала, і вже в офісі нам [з колегами-адвокатами] довелося сказати їй, що сталося. Вона, звісно, одразу відчула, що якісь нехороші події сталися, бо тривалий час перед цим Джеміль агъа писав у листах сім’ї і говорив у суді про те, що йому погано, що в нього болі, печіння в серці, що він погано себе почуває, що він помре в СІЗО. І що допомоги йому ніякої не надають.

Ми познайомилися з Джеміль агъа вже після порушення кримінальної справи. Ми не знали один одного близько, оскільки я не брала участі безпосередньо в його захисті. Але ми з ним розмовляли — це була дуже добра, інтелігентна, дуже мудра людина. З моменту затримання його адвокат Рифат Яхін буквально кричав, що його не можна поміщати в слідчий ізолятор — це призведе до летального результату. Це все підтверджувалося документально.

Були суди, Яхін доводив, що захворювання Гафарова входить до переліку тих, що звільняють від тримання під вартою. Що це цинічне знущання з людини.

Це беззаконня дуже сильно впливало на самого Джеміль агъа, у якого було загострене почуття справедливості. Він сам звик допомагати всім, діяти за покликом серця, зберіг людяність у собі.

Захист постійно вимагав звільнити його, усі адвокати розуміли, що це призведе до летального результату. Ми переконалися в тому, що система діє за якоюсь накатаною [схемою], за інерцією. І зупинити це колесо важко, якщо не сказати, що практично неможливо.

Разіє Гафарова, дружина криського політвʼязня Джеміля Гафарова. Фото: Крим.Реалії

Ми прийняли рішення їхати до Ростова і забирати його тіло додому. Ми не могли припускати, як розвиватимуться події, тому вирішили, що поїдуть адвокати: я і Едем Семедляєв. Дружина Джеміля агъа Гафарова теж поїхала з нами, тому що тіло могли не віддати, якщо не буде найближчих родичів. І що їй знадобиться юридична допомога — ми всі до останнього боялися, що тіло не віддадуть або будуть затягувати всіляко — смерть все-таки сталася в слідчому ізоляторі. Або що його стаття може вплинути.

Ми не хотіли, щоб вона одна цим займалася, бо попереду була довга дорога, плюс їй самій необхідна була операція із заміни суглоба ноги, їй важко було пересуватися. Це і морально було дуже важко, тому ми хотіли бути поруч і полегшити втрату.

Ми виїхали в ніч із розрахунком, щоб рано вранці приїхати в Новочеркаськ. У дорозі з самого ранку ми почали телефонувати до спецчастини. Вони нам повідомили, що тіло вже в морзі. 

Ми знайшли морг за навігатором. Нас відправили звідти за якимись дозволами, ми їздили, моталися цілий день. У підсумку нам повідомили, що його немає в морзі Новочеркаська, що він у морзі в Ростові-на-Дону. Цього дня забрати тіло нам не вдалося, наступного дня ми продовжили роботу. Весь цей час ми намагалися, щоб Разіє Гафарова зайвий раз не контактувала ні з працівниками моргу, ні з працівниками похоронних бюро. Попутно ми вирішували питання транспортування тіла.

Рано вранці ми приїхали до Ростова-на-Дону, звернулися до моргу, записалися, знайшли лікаря, який мав зробити розтин, запитали, скільки це займе часу. Туди ж привезли документи із СІЗО Новочеркаська, щоб ми могли перевозити тіло. Ми зустрілися зі співробітниками ізолятора в морзі.

Ми купили саван. За мусульманськими звичаями тіло померлого мають омити й загорнути в нього. Перш ніж це зроблять, я попросила дати мені можливість переконатися, що це справді Джеміль Гафаров. Мені показали тіло.

Похорон Джеміля Гафарова в рідному селі Строганівка, Крим. Фото: Кримська солідарність

Обличчя його було синім. Було видно, що це були наслідки серцевого нападу і довгої боротьби з його хронічними важкими хворобами. Звісно, висновок нам на руки ніхто не дав — його відправили слідчому, який виніс постанову про проведення експертизи.

Ми забрали тіло — приїхала спеціальна машина, яка повезла його в Крим. Ми слідом за машиною їхали додому. Від цього було важке відчуття, і воно пригнічувало. Було дуже холодно.

Ми приїхали додому до сім’ї Гафарових [у село Строганівка] близько п’ятої години ранку. Цього ж дня провести його в останню путь і попрощатися приїхали люди з усіх куточків Криму. Дженазе похорон провели до заходу сонця. Сотні людей захотіли висловити підтримку його сім’ї, попри погоду й ожеледицю на дорогах.