Італія видала Німеччині українця, підозрюваного у підриві «Північних потоків» — детальніше про аргументи суду, який дозволив екстрадицію

Після трьох місяців утримання під вартою Італія видала Німеччині 49-річного українця Сергія Кузнєцова за європейським ордером на арешт. Про це у четвер повідомила німецька прокуратура, яку цитують ЗМІ Німеччини. Вже завтра, у пʼятницю, за цією інформацією, суд міста Карлсруе має обрати українцю запобіжний захід. 

Раніше Верховний касаційний суд Італії із другої спроби таки задовольнив запит Німеччини на екстрадицію колишнього офіцера ЗСУ, котрого італійці затримали 21 серпня в області Емілія-Романья відповідно до європейського мандату на арешт, що його видав Федеральний касаційний суд Німеччини. Там громадянина України обвинувачують в організації та у вчиненні акту «антиконституційного саботажу» на двох гілках газопроводу «Північний потік», що стався у вересні 2022 року в міжнародних водах Балтійського моря, після семи місяців від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 

15 жовтня касаційний суд Італії відхилив видачу українця через процедурні порушення у рішенні суду нижчої інстанції, відправивши справу на перегляд до того самого Апеляційного суду Болоньї. Але і після повторного слухання болонські судді у новому складі підтвердили попередній висновок: екстрадувати. Крапку в італійському етапі цієї справи поставив Верховний касаційний суд в Римі, котрий 19 листопада не задовольнив касаційну скаргу захисту та постановив видати Кузнєцова Німеччині, де йому загрожує 15 років в’язниці. 

«Ґрати» ознайомилися із текстом мотивації рішення касації і пояснюємо докладно аргументи суду.

Відсутні докази факту військової операції

Верховний касаційний суд не прийняв жодного із семи аргументів сторони захисту проти видачі підозрюваного Сергія Кузнєцова німецькій владі. Однак є кілька провідних моментів, які адвокат українця Нікола Канестріні вважає фундаментальними з юридичної точки зору. 

Йшлося насамперед про застосування функціонального імунітету щодо затриманого громадянина України, котрий на час інкримінованого злочину в 2022 році був у лавах ЗСУ. За ґратами в Італії він послідовно заперечував свою причетність до диверсії та стверджував, що на час інциденту перебував в Україні. Щоправда, італійський суд не дуже зважав на такі заяви підозрюваного, бо з’ясування відповідальності за приписуваний німцями злочин не було їхнім завданням. 

Сторона захисту, покладаючись на норми міжнародного права, стверджувала: військовослужбовці мають імунітет від кримінального переслідування, якщо діяли, можливо, за наказом командування у рамках військової операції проти законних військових цілей, щоб чинити опір в час несправедливої війни — російської незаконної воєнної агресії. Іншими словами, не можна карати, а відповідно — й екстрадувати людину, яка зробила вчинки на захист Батьківщини в період війни проти країни-агресорки. 

Власне, на цьому і базувалося рішення суду у Варшаві 17 жовтня, коли аналогічний запит на екстрадицію відхилили та звільнили в залі суду іншого підозрюваного українця у справі підриву «Північних потоків» Володимира Журавльова. 

«Це не саботаж, як твердить німецький суд, це військові дії диверсійного характеру на захист своєї країни», — пояснив рішення польський суддя Даріуш Любовський. 

«Це не саботаж». Суд у Варшаві заблокував екстрадицію до Німеччини українця, підозрюваного у підриві газопроводу «Північний потік» 

Тож, запит Німеччини Польща не задовольнила, назвавши факти диверсії законною військовою операцією. Тому італійський адвокат Канестріні наполягав, щоб врахували цей «польський прецедент» як дороговказ ще й в контексті дотримання принципу взаємної довіри між державами-членами ЄС. 

Проте, касаційний суд під головуванням Ґаетано Де Амічис вказав на відсутність чітких доказів того, що це справді була військова операція. Неважливою назвали і наявність у підозрюваного військового квитка, який свідчить про його тодішній статус військовослужбовця. Судді на касаційній стадії погодилися з висновками колег нижчої інстанції (Апеляційного суду Болоньї), котрі резюмували: «немає жодного елементу, який би дозволяв стверджувати, що акт саботажу був дією, вчиненою суверенною державою на підставі наказів, наданих владою країни, громадянином якої є позивач». 

Як відомо, ні до процесу про екстрадицію Сергія Кузнєцова, ні під час його перебігу ніхто з української чи німецької влади офіційно не підтвердив військовий характер інкримінованого злочину. У березні 2023 року президент Володимир Зеленський заперечив причетність України до пошкодження російсько-німецького газопроєкту. 

Верховний касаційний суд в Римі, 26 листопада 2025 року, Фото: Наталія Кудрик, Ґрати

В документах на запит про видачу, зазначає адвокат Канестріні, німецька сторона вказує на саботаж, але не згадує про можливість військової операції з боку української армії у розпал російсько-української війни. Саме тому захисник наполягав на запиті додаткових матеріалів від німецьких слідчих, щоб мати ширшу доказову базу на процесі в Італії, але суди обох інстанцій відмовили у цьому. 

Апеляційний суд, керуючись матеріалами німецької прокуратури, факт диверсії розглядав як звичайний злочин, тобто поза контекстом війни, і такий, що завдав шкоди Німеччині, державі-партнеру України, яка не бере участі у збройному конфлікті. 

Верховний суд також повністю пристав на позицію апеляційного суду, визнавши до того «загальними і неважливими численні журналістські розслідування на противагу факту, що жодний орган української влади не взяв на себе відповідальність за цей акт і власне президент України категорично заперечив будь-яку пряму причетність до події».

Адвокат Нікола Канестріні у спілкуванні з «Ґратами» неодноразово заявляв, що мовчання Києва під час судового процесу екстрадиції не дозволяло йому стовідсотково сподіватися на позитивне рішення суду для його підзахисного. На думку правника, якщо не президент України, то принаймні військове командування повинно було підтвердити або спростувати факт військової операції на ворожих газоструктурах. Він звертав увагу на політичне тло справи та можливі ускладнення відносин між Києвом та Берліном у разі визнання долучення України до підривів «Північних потоків». 

«Це проблема міжнародного рівня, але це не має бути проблемою для військового, який ризикує виявитися цапом-відбувайлом на тлі міжнародних суперечок», — наголошував захисник.

Справа про підрив газогону «Північний потік»: Італія екстрадує в Німеччину підозрюваного українця Сергія Кузнєцова

Рішення поляків аналізували, але не копіювали

А що ж тоді італійські судді думають про рішення колег у Польщі? Як мовиться у мотивації касаційної постанови, Апеляційний суд Болоньї врахував ухвалу Варшавського суду, та не взяв її за приклад: там «рішення ухвалили абстрактно й гіпотетично, виходячи з припущення, яке залишилося не доведеним, що акт саботажу слід вважати законним у контексті вторгнення в Україну». 

З таким аналізом погодилися і на стадії касації, назвавши вище наведену оцінку апеляції «небезпідставною». Пояснення Окружного суду Варшави італійці вважають непридатними для ухвалення подібного рішення в цьому випадку, «оскільки дія повинна бути конкретно обґрунтована, що виходить далеко за рамки загально сформульованих гіпотез або даних, які виникли внаслідок недостатнього збору інформації». 

А щодо дотримання принципу довіри між судовими органами держав-членів євроспільноти, то італійські касаційники посилаються тут на рішення Суду ЄС від 29 липня 2024 року справа С-318/24 . Там наголошується, що у разі відмови держави-члена ЄС у видачі тієї самої особи, інша країна ЄС, яка також має європейський мандат на арешт, не зобов’язана ухвалювати аналогічне попередньому рішення — вона лише повинна враховувати причини, які лежали в основі винесення присуду. А в даній справі наказ про арешт стосувався іншої особи, вказує колегія Верховного суду Італії. І також додає: причини польської ухвали болонські судді таки аналізували в рамках духу взаємної довіри між державами, хоча вони й ухвалили власне, протилежне рішення. 

Втім, адвокат українця Канестріні після висновку касації продовжує наполягати, що присуд у Варшаві є важливим прецедентом, який судді у Німеччині не зможуть ігнорувати. 

Адвокат Нікола Канестріні біля Верховного касаційного суду в Римі, 26 листопада 2025 року, Фото: Наталія Кудрик, Ґрати

Як підсумок касаційники зауважують, що функціональний імунітет не є загальноприйнятим принципом, а його слід конкретно продемонструвати, коли йдеться про це як про важливий фактор проти екстрадиції. І саме цього, за висновками Верховного суду Італії, не було на сторінках касаційної скарги захисників Сергія Кузнєцова. 

Політичний злочин — не причина відхилити видачу

Другим провідним аргументом захисту була апеляція до політичного злочину: акт диверсії (вчинений навіть цивільною особою) з метою спротиву збройному вторгненню кваліфікується як політичний злочин. Відповідно до 10-ї статті Конституції Італії, за це не передбачене покарання й заборонена екстрадиція. 

Сергія Кузнєцова заводять до будівлі суду, 22 серпня 2025. Скріншот з відео Rai — Radiotelevisione Italiana Spa Sede legale

Конституційний суд відкинув цей аргумент й розтлумачив, що специфіка політичного злочину в рамках європейського мандату на арешт не є сама по собі достатньою причиною для відмови у видачі підозрюваного. Як доводять у тексті мотивації, після реформи відповідного італійського законодавства у 2021 році, політичний злочин вже не вважається окремою причиною для відхилення екстрадиції, коли йдеться саме про європейський ордер на арешт, а не про процедуру традиційної екстрадиції за запитом Інтерполу або в рамках юридично-політичної взаємодії між державами, які не є членами ЄС. Така нова система видачі підозрюваних ґрунтується на принципі взаємної довіри між країнами-членами ЄС, які здатні гарантувати справедливий суд та дотримання основоположних прав підозрюваних, пояснив своє рішення касаційний суд. 

До речі, на зауваження захисту про критичні умови утримання в Німеччині суд найвищої інстанції не відреагував, а визнав достатньою інформацію німецької влади, щоб виключити ризик негуманного або негідного поводження стосовно затриманого. 

Закриті розслідування в Данії та Швеції — не аргумент для італійців

Необґрунтованим назвали касаційники й інший, не менш важливий аргумент проти видачі Кузнєцова, який стосувався дотримання юридичного принципу ne bis in idem europeo. В перекладі це означає наступне: заборонено судити чи карати одну й ту саму особу кілька разів за один і той самий факт як у межах однієї країни-члена ЄС, так і в інших державах Євросоюзу, якщо вже було ухвалене рішення стосовно неї в іншій державі. Йдеться про один із основоположних принципів захисту особи, який запобігає «подвійному» судовому розгляду або покаранню  за те саме діяння на теренах ЄС. 

Незалежне розслідування про причини вибухів на газогонах, окрім Німеччини, проводили також у Швеції і Данії. У Швеції заявили про відсутність юрисдикції — злочин був скоєний поза територіальними водами країни і без участі її громадян. Раніше служба безпеки Швеції повідомила про сліди вибухівки на уламках, вилучених на місці підриву, що вказувало на акт диверсії. Данське розслідування закрили через відсутність підстав, хоч там і дійшли висновку, що саботаж був умисним. Детальніших пояснень правоохоронці і розвідка Данії не надали. Адвокат українця, посилався й на данське розслідування, щоб довести, зокрема відсутність факту кримінального злочину у справі. 

Український активіст біля будівлі Верховного касаційного суду у Римі, 26 листопада 2025. Фото: Наталія Кудрик, Ґрати

Але судді-касаційники мотиви захисту визнали загальними й недостатніми, бо сумніваються, чи данські провадження взагалі стосувалися тих самих фактів і осіб, зокрема невідомо, чи йшлося про  Сергія Кузнєцова. Таким чином італійські судді вважають, що підстави для впровадження принципу ne bis in idem відсутні, адже аргументи захисту були доволі обічними й слабо обґрунтованими навіть для того, щоб затребувати додаткову інформацію в Данії. 

«Поважаючи вирішальне слово суду останньої інстанції, захист, однак, вважає, що такий вердикт помітно обмежує захист основних прав при застосуванні європейського ордера на арешт, коли надають перевагу оперативності судової співпраці, а не захисту індивідуальних гарантій затриманого», — сказав адвокат Нікола Канестріні, не приховуючи розчарування. 

Він висловлює оптимізм і вірить, що Сергій Кузнєцов буде виправданий у Німеччині, де судді, за його сподіваннями, комплексно оцінять факти, адже матимуть доступ до доказів, свідків та матеріалів розслідування. 

«Ми впевнені, що застосувавши правильно міжнародне гуманітарне право і право щодо збройних конфліктів, виявиться явною відсутність будь-якого злочину», — зазначив захисник підозрюваного українця.

 

Передісторія

Газопроводи російсько-німецького проєкту «Північний потік 1» та «Північний потік 2», які слугували для постачання російського газу в Європу поза Україною, були пошкоджені підводними вибухівками та вийшли з ладу 26 вересня 2022 року. Відразу були підозри про акт диверсії, за який, однак, ніхто не взяв на себе відповідальність, натомість лунали взаємні обвинувачення з боку Росії, західних країн та України. 

Розслідування у Німеччині виявило семеро підозрюваних, з-поміж яких і затриманий 21 серпня в Італії Сергій Кузнєцов, колишній офіцер української армії. Іншого з цієї групи українця, 45-річного дайвера-аматора Володимира Журавльова, у вересні арештували в Польщі також на запит Німеччини, але не минуло і місяця, як польський суд  виправдав його та звільнив. 

Останній час Сергій Кузнєцов перебував під вартою у в’язниці суворого режиму у Феррарі у відділенні для підозрюваних в тероризмі. На початку листопада він вдався до протестного 11-денного голодування, вимагаючи належного харчування, поліпшення умов утримання й гарантії своїх базових прав. Представники української громади в Римі влаштували пікет біля Міністерства юстиції Італії з гаслами не видавати Берліну військовополоненого і захисника Батьківщини Сергія Кузнєцова.

«Північний потік»: голодування затриманого в Італії українця та очікування нової касації щодо його екстрадиції у Німеччину

Відтоді справу затриманого українця взяв під особистий контроль Верховний уповноважений з прав людини Верховної Ради Дмитро Лубінець. Він встановив контакт з італійськими чиновниками і критичну ситуацію у слідчому ізоляторі відносно швидко вирішили, повідомив омбудсман та сторона захисту. 

Попри міжнародний резонанс справи, політики в Італії, навіть ті, які знали про кейс Кузнєцова, не виголошували коментарів. Провідні національні медіа поширювали стислі повідомлення на основі пресрелізів захисників. У день оголошення остаточного рішення під стінами відомої будівлі касаційного суду в Римі на результат засідання й коментарі адвоката очікували представники трьох іноземних ЗМІ: українські «Ґрати», німецький телемовник ZDF й британська служба ВВС. На площі перед судом із журналістами спілкувався представник українського омбудсмана в Італії Олесь Городецький. Увагу іноземних журналістів привернув також одинокий український активіст Станіслав Шевченко із жовто-синім стягом та написом: «Кузнєцов — захисник, а не злочинець».