«Зрізали скотч з очей — одразу зрозумів, що я лечу додому». Як проходив великий обмін «тисяча на тисячу»

У неділю завершився наймасштабніший триденний обмін полоненими між Україною та Росією за весь час війни. Додому повернулись тисяча людей   з колоній в Росії та на окупованих нею українських територіях. Деякі з них перебували у полоні від перших місяців повномасштабного вторгнення. Були також і ті, хто потрапив у полон пізніше: у 2023 та 2024 роках. В обмін включили військовослужбовців ЗСУ, Сил ТрО, Десантно-штурмових військ, морської піхоти, нацгвардійців, прикордонників. Також першого дня в Україну повернули 120 цивільних. Правозахисники, однак, зауважують, що про більшість із них інформації не мають. 

Розповідаємо про домовленості, кого повернули з російського полону, а також про тих, хто не потрапив до списків. 

Єдиний реальний результат переговорів у Стамбулі

Обмін за формулою «тисяча на тисячу» називають чи не єдиним реальним результатом перших за три роки прямих перемовин між Україною та Росією, що відбулися у Стамбулі 16 травня. Про це, зокрема, сказав президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 23 травня, наприкінці першого дня обміну. Загалом процес тривав три дні: у п’ятницю обміняли 270 військовополонених та повернули 120 цивільних, у суботу — 307 полонених, у неділю — ще 303.

Звільнені під час найбільшого обміну військовополоненими українці. Фото: телеграм-канал президента України

Першим про початок обміну заявив президент США Дональд Трамп.

«Щойно відбувся великий обмін полоненими між Росією та Україною. Він незабаром набуде чинності. Вітаємо обидві сторони з цими переговорами. Це може призвести до чогось великого?» — написав він у соцмережі Truth Social.

Американське видання Politico зауважило, що це сталося ще до офіційного початку процедури, однак із посиланням на неназваного українського посадовця зазначило, що, попри побоювання, повідомлення не вплинуло негативно на її перебіг.

Українська сторона тримала подробиці підготовки обміну — найбільшого за час широкомасштабного російського вторгнення — у секреті. Як повідомляло «Суспільне», після зустрічі у Туреччині український міністр оборони Рустем Умєров анонсував ймовірність такого заходу, однак нічого не сказав про можливі дати події. Того ж дня заступник начальника Головного управління розвідки Вадим Скібіцький зазначив, що з українського боку вже опрацьовують списки полонених для обміну.

У переддень початку обміну російське державне інформагентство ТАСС із посиланням на речника їхнього глави держави Дмитра Пєскова заявило, що Росія передала списки і отримала «зустрічний список на обмін полоненими» від України.

Приблизно у цей же час керівник офісу президента України Андрій Єрмак зазначив, що Україна досі очікує від Росії її частину підготовчої роботи.

«Щодо обміну 1000 на 1000, Україна зробила свою частину підготовчої роботи, росія мала б прискоритись з цим», — написав посадовець у телеграмі.

Між тим, вже наступного дня кілька сотень близьких полонених та зниклих безвісти з’їхались до Чернігівської області, сподіваючись якщо не зустріти своїх, то хоча б дізнатися щось про них від звільнених побратимів.

«Нас так тримали, що краще туди не потрапляти»

Автобуси з військовополоненими зустрічають оплесками, вигуками «Дякуємо!», «Вітаємо вас вдома!» і «Слава Україні!». Перед їхнім приїздом співробітники Координаційного штабу пояснюють, що зі щойно звільненими захисниками треба поводитися максимально стримано та коректно, бо ці люди пережили травматичний досвід. Деякі колишні військовополонені, сходячи з автобуса, намагаються швидше зайти у будівлю. А інші залишаються дати коментар журналістам, розповісти про свій досвід та перші емоції.

Звільнених полонених зустрічають їхні близькі. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати

Мешканець Покровська Руслан Ємельянов зі 113-ї бригади Сил ТрО повернувся в Україну після семи місяців полону. Він розповів, що потрапив до рук росіян під Вугледаром на Донеччині. 

Шість місяців у полоні провів вінничанин Юрій Юзвак з 59-ї окремої штурмової бригади. У полон потрапив на Покровському напрямку. Його на Чернігівщині зустрічала дружина Олена. 

«Це найкращий день! Бігала, шукала, кричала. Дуже дякую», — сказала вона, коли змогла нарешті обійняти чоловіка. 

Олександра Глаголя зі 127-ї бригади ТрО зустріла його сестра Оксана Письменна. Він був у полоні із жовтня 2023 року, куди потрапив під час бойових дій на Херсонщині. За словами сестри, з нового року про нього не було жодної звістки. Ще з 2022-го Оксана чекає також на звільнення свого чоловіка Юрія, оборонця Маріуполя з  36-ї бригади 36-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського . Він не потрапив на цей обмін. 

Звільнені під час найбільшого обміну військовополоненими українці. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати

23 травня, у День морської піхоти, в Україну вдалося повернути 52 побратимів Юрія Письменного з 36-ї. Такі дані опубліковані на сторінці бригади у фейсбуці. 24 травня, за цими ж даними, повернули ще двох морпіхів. Серед них — Денис Мороз із Херсонщини, який пробув у полоні понад три роки. 

«22 числа мені сказали: збирайся, їдемо на обмін. В Торезі. Я вже не був ні до чого готовий», — сказав Денис після звільнення, зазначивши, що був «здивований» повернутись додому. 

Анатолій Луц з 74-го окремого розвідбатальйону також провів у полоні понад 3 роки. Останнє місце, де його тримали — у колонії в російському місті Перм.

«Я не дізнався про обмін, мені просто сказали виходити з камери з речами на вихід. Ну, а я думаю: як зазвичай, етап на якусь іншу зону чи СІЗО. Як в літак посадили, зрізали скотч з очей — одразу зрозумів, що я лечу додому», — розповів він про своє звільнення. 

Звільнений сум’янин Сергій, який пробув два з половиною роки у російському полоні, повідомив, що на обмін його також доставляли літаком. Але він не став зазначати своє місце утримання, пояснивши, що боїться нашкодити тим, з ким він був у камерах, адже вони досі в руках росіян. 

«Нас так тримали, що краще туди не потрапляти», — каже чоловік. 

Полонені, які повертаються, виглядають виснаженими, схудлими та дезорієнтованими. Розповідають, що росіяни тримали їх в інформаційному вакуумі або дозволяли дивитись лише пропаганду. 

Деяких зустрічали родичі, які встигли після повідомлення Координаційного штабу дістатися до місця обміну, або прибули туди без повідомлення, лише сподіваючись, що їхні рідні опиняться серед тисячі звільнених військовополонених.

Зустріч звільнених полонених на Чернігівщині. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати

В обміні не було жодного військовослужбовця 12-ї бригади «Азов», які захищали «Азовсталь» в Маріуполі. Про це повідомила пресслужба 1-го корпусу НГУ «Азов». Ще понад 800 бійців, які потрапили в полон за наказом після 86-денної оборони Маріуполя, перебувають там вже понад три роки.

«Сподівання не справдились», — написав у фейсбуці Денис Прокопенко, командир 1-го корпусу, який також пройшов через російський полон. 

Він закликав представників української влади, відповідальних за обмін, змінювати тактику. На його думку, росіянам варто пропонувати на обмін важливі фігури російської агентури в Україні, «хто важить для них більше, ніж омський контрактник», а також шукати шляхи участі України в процесах обмінів між західними союзниками та росіянами. 

«Варіанти є, нам необхідно лише адаптуватись та почати шукати нові шляхи і конфігурації. Тому що жодного азовця серед 1000 обміняних — це ганьба для всієї нашої держави», — зазначив Прокопенко. 

У коментарі журналістам представник ГУР Андрій Юсов запевнив, що обмін учасників Маріупольського гарнізону — це один з пріоритетних напрямків. 

«В даній ситуації йдеться про формат, коли держава-агресор передала списки тих, кого вони готові віддати, й Україна зробила те ж саме», — пояснив він відсутність азовців на обміні.

У списках на обмін не було й захисників ЧАЕС — ще 66 з них залишаються у полоні. Не вдалось цього разу звільнити і морпіхів з 501-го окремого батальйону Дениса Мацолу та Владислава Журавльова, про яких писали «Ґрати». Дружина останнього чекала його цього разу на місці обміну на Чернігівщині. 

Рідні зниклих безвісти та полонених українців чекають на обмін. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати

За три дні Росія забрала 880 своїх військовослужбовців. «Ґрати» не побачили серед імен у списках, які опублікували у тг-каналі громадського руху із пошуку та повернення додому військових армії РФ «Наш вихід», що діє в Україні, тих, хто був засуджений за тяжкі воєнні злочини. 

Як зазначив проєкт Координаційного штабу «Хочу жить», загалом за перші 5 місяців 2025 року в Росію повернулися майже 1700 військовополонених, а за весь час війни — майже 5500 російських військовослужбовців здалися в полон і були повернуті Росії за обміном. Ще тисячі досі перебувають у полоні і чекають на обмін. Серед них — ті, хто воював на боці угруповань «ЛНР» та «ДНР».   

«Він там є, живий, здоровий»: перший день великого обміну «1000 на 1000»

Відомо тільки одне ім’я звільненого цивільного 

У перший день обміну з полону повернулись 120 українських цивільних. Їх список не оприлюднили. 

Тетяна Катриченко, виконавча директорка правозахисної організації Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ) зазначає, що  прізвища звільнених за одиничним винятком не згадуються у списках цивільних затриманих, що їх зокрема мають у розпорядженні правозахисники. Вона припускає, що йдеться про громадян України, затриманих не у зв’язку з російською збройною агресією. 

Водночас Катриченко зазначає, що РФ досі має перевагу у процесах обміну. 

«Вона може нав’язувати свої списки та передавати тих людей, яких хоче. Доказ — попередні домовленості про цивільних не виявилися результативними. РФ фактично передала кота у мішку. Також в обміни не потрапили люди з незаконними вироками — їх РФ відмовляється взагалі передавати»,  — зазначила правозахисниця.

Одиничний виняток, про який вона згадує, це — Павло Зозуляк, 43-річний активіст з Каховки, якого росіяни викрали у липні 2023 року та незаконно засудили на два роки за нібито участь у «Правому секторі» (заборонений у РФ). Про його повернення з полону повідомило херсонське видання «Мост» з посиланням на знайомих чоловіка.

Автобуси зі звільненими полоненими зустрічали сотні людей. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати

Колишній політв’язень Станіслав Асєєв зауважив, що до списку на обмін не включили жодного з цивільних, яких Росія утримує вісім років. Відповідний список, за словами Асєєва, він ще у січні 2020-го передав президенту Зеленському. 

Він також зазначив, що переважна більшість ув’язнених із політичних мотивів  сидить у 32-й колонії суворого режиму в Макіївці.  При цьому частина цих людей активно допомагала українським спецслужбам ще до повномасштабного вторгнення росіян. 

«Я не знаю, чи є в історії цієї війни за 11 років хтось, хто сидить довше. І я не хочу порівнювати кількість страждань полонених: це неможливо ні з об’єктивної, ні з моральної сторони. Але термін полону — це об’єктивний критерій, і якщо держава забирає цивільних (а вона їх забирає) — абсолютно неприпустимо не зважати на тих, хто сидить довше за всіх», — написав Асєєв у фейсбуці.

Зі свого боку  Україна теж передала РФ 120 цивільних. Російська омбудсменка Тетяна Москалькова стверджує, що серед них було 20 мешканців Курщини. Своєю чергою телеграм-канал проєкту Координаційного штабу «Хочу жить», створений для військових РФ та Білорусі для добровільної здачі у полон,  зазначає, що серед цивільних, яких передали РФ, — 70 засуджених за статтями про колабораціонізм, державну зраду та тероризм. 

Дані наразі 29 з них вказані на сайті проєкту «Хочу к своим», який публікує дані українців, засуджених за статтями про державну зраду, тероризм, колабораціонізм та виправдовування російської агресії, які виявили бажання виїхати до РФ в рамках обмінів полоненими. Переважна більшість з 29 обміняних, вказаних на сайті «Хочу к своим», засуджені за статтями про виправдовування російської агресії, або ж поширення даних про переміщення підрозділів ЗСУ. 

На загальному фоні виділяється Олександр Тарнашинський — співробітники СБУ затримали його у травні 2022 року у Києві. Тоді правоохоронці зазначили, що Тарнашинський — один з лідерів громадської організації Віктора Медведчука «Український вибір». За версією слідства, він розробив концепцію «народного самодержавства», яка передбачала насильницьке захоплення влади, знищення фінансово-економічної системи та зміну держкордону. Ці ідеї просували через розгалужену мережу підконтрольних громадських організацій. 

В рамках обміну поїхав до РФ і житель окупованої Горлівки Олександр Скобняк. Правоохоронці затримали його ще у травні 2021 року. Згодом його засудили за участь у терористичній організації «ДНР». Натомість мешканця Херсонщини Віктора Кирилова суд визнав винним у колабораціонізмі: під час окупації він працював поліцейським. 

Рідні полонених і зниклих безвісти намагаються дізнатись якісь новини про них від звільнених з неволі. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати

Попри великий обмін, який відбувався в рамках мирного процесу, ці дні Україна переживала масштабні нічні повітряні атаки по цивільних житлових кварталах ракетами та дронами. Є загиблі, серед них — діти. 

Росія тим часом заявила про намір передати Україні своє бачення меморандуму щодо миру. Про те, що документ «на завершальній стадії» повідомило видання РБК із посиланням на заступника голови ради федерації Костянтина Косачова.

У суботу російські заяви про підготовку меморандуму розкритикував у зверненні український президент. За словами Зеленського, це — спроба Кремля затягнути час замість того, щоб припинити вогонь.

«Вітаємо вдома!»: другий день великого обміну «1000 на 1000»