«Ви на землі. Ви вже вдома». Репортаж «Ґрат» із Херсона, куди під обстрілами евакуюють мешканців затоплених територій

6 червня оперативне командування «Південь» повідомило, що росіяни вночі підірвали дамбу Каховської ГЕС, у зв‘язку з чим вода з Каховського водосховища затопила довколишні села на правому та окупованому лівому березі Дніпра. Під водою через найбільшу техногенну катастрофу незалежної України опинилися й кілька районів Херсона. При цьому росіяни весь час продовжували обстрілювати місто. 8 червня під час евакуації з Корабельної площі росіяни обстріляли і її — спочатку з артилерії, потім «Градами». За повідомленням МВС, постраждали дев’ять людей.

Журналісти «Ґрат» два дні працювали у місті, де рятувальники вивозять людей і тварин із затоплених вулиць і районів області, поспілкувалися з волонтерами та врятованими херсонцями. А наприкінці — потрапили під обстріл.

Евакуація з підтоплених вулиць Херсона пахне мокрими собаками. Не паливом від моторних двигунів на човнах, яких тут зібралося із пів десятка, не ряскою та річковою водою. А саме мокрою собачою шерстю. 

Собак у клітках справді багато. Деякі з них спокійно сидять і махають хвостами, а деяких волонтерам доводиться заспокоювати або навіть зв’язувати, щоб витягнути з човна. У переносках поруч — десяток котів, усі сидять спокійно і лише іноді нявкають. Навколо метушаться волонтери, намагаються заспокоїти й нагодувати тварин, яких, як і людей, вивозять із затоплених вулиць міста.

День перший. «Окупацію пережили, й це переживемо»

Паркуємо автівку поруч із художнім музеєм, який розграбували росіяни під час окупації Херсона, та спускаємося на квартал нижче по вулиці Воронцовській в бік набережної. Раптово вулиця обривається — на розі Воронцовської та Богородицької дорожнє полотно закінчується, замість нього тече ріка. На імпровізованому березі стоїть кілька вантажівок, рятувальний автомобіль  ДСНС Державної служби з надзвичайних ситуацій   Шерп Всюдихід із величезними колесами фірми Sherpa  із написом «Запоріжжя» та човни — надувні й моторні. Зі сторони здається, що навколо — суцільний хаос, втім, волонтери, рятувальники та військові працюють злагоджено, доставляючи врятованих херсонців до берега й далі, до більш безпечних місць. Набережну і близько чотирьох кілометрів дороги вглиб міста затопила брудна річкова вода, тож рятувальникам доводиться постійно переміщатися туди-сюди на спецтехніці та човнах, аби охопити всю зону стихійного лиха.

На парапеті поруч із зоною затоплення сидить засмучена жінка. До неї підходять іноземні журналісти і намагаються зʼясувати, що відбувається та як вона. Жінка щось втомлено й роздратовано пояснює медійникам. Вона не дуже добре спілкується англійською.

Рівень води на затоплених вулицях Херсона, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Валентина із донькою прийшла сюди після роботи, аби перевірити рівень води та дізнатися, чи змогла вибратися її подруга.

«Вчора із нею ще був постійний звʼязок, але вона не хотіла виїздити, хотіла перечекати паводок. А сьогодні вона не відповідає, і звʼязку з нею нема», — стурбовано розповідає вона.

Сама Валентина живе у двох кварталах вулицею вище, втім, навіть у разі затоплення покидати Херсон не збирається.

«Перечекаємо тут. Навіщо нам кудись їхати? Окупацію пережили, обстріли пережили, й це переживемо». 

Донька Валентини показує нам відео, зняте днем раніше на тому ж самому перехресті. На відео помітно, як підступає вода — по кілька сантиметрів забирає дорожнє полотно, приносячи із собою сміття та листя. Вже наступного дня вся ця площа зайнята водою, яка, за свідченнями місцевих, продовжує прибувати. Поруч із зоною затоплення на одному із парапетів місцева жінка робить заміри. Розповідає, що якоїсь системи у прибуванні води немає — буває, за годину вода піднімається на шість сантиметрів, а буває лише на сантиметр. Згодом до неї підходять рятувальники, аби уточнити дані.

Місцеві жителі показують фотографії та відео затоплень, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

До самих же рятувальників на «Шерпі» періодично підходять люди й залишають заявки. Хтось каже, що потрібно забрати людей із глибини затопленої території, хтось просить допомогти із вивезенням домашніх тварин. Місця у «Шерпі» небагато, тож часом рятувальники розводять руками й намагаються скоординувати з іншими загонами, аби вивезти більшу кількість людей із вулиць, що опинилися під водою.  Прилеглі вулиці вже майже спустіли, а от ближче до набережної — досі чимало людей відмовляється покидати домівки. Декого, кажуть, доводиться вивозити силою.

Навпроти шкали із замірами будинок із балконом, обшитим білим пластиком. У балконному вікні час від часу зʼявляється змучений старий чоловік в білій майці. Його періодично питають, чи не хоче він все ж евакуюватися із зони затоплення. Він щось ледве чутно відповідає, й волонтери між собою переказують, що в нього є вода і їжа, й він хоче перечекати паводок — двері підʼїзду затопило, й відчинити їх неможливо, тож літній чоловік опинився у пастці, адже дістати його з четвертого поверху неможливо. 

У цей час до суші прибуває човен із людьми, яких евакуювали із затоплених районів, тож волонтери стрімголов кидаються допомагати прибулим, забігаючи по коліна, а то й по пояс в брудну смердючу воду. Із човна виходить жінка, й зі сльозами обіймає близьку людину. За нею із човна виходить чоловік із зеленою сумкою. Спілкуватися не дуже хочуть — планують перебути у безпечній зоні, а коли велика вода зійде, повернутися додому, попри те, що наразі повертатися нікуди, адже житло після підтоплення непридатне для життя. 

Евакуйовані із затоплених районів, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Хтось із новоприбулих волонтерів питає, чи потрібна чиста питна вода, яку привезли із Дніпра. Військові жартують у відповідь: «Води з Дніпра нам тут і так вистачає, завезіть краще в лікарню, там завжди бракує». 

Тим часом човни продовжують прибувати, й рятувальники виносять із них на руках босих дівчат, яких вдалося евакуювати із нижніх кварталів, де вода уже повнястю затопила квартири на нижніх поверхах. Практично в кожному човні є собаки й коти, яких відразу поміщають у клітки та переноски. Деякі човни в ту ж хвилину відпливають із сачками та переносками — це зооволонтери, які намагаються врятувати від потопу не лише хатніх улюбленців, але й вуличних тварин. 

Військовий Сергій із позивним «Грибочок» розповідає, що за 7 червня лише у цій місцевості вдалося врятувати близько сотні людей. Приблизно стільки ж саме вивезли й тварин. Питаю, кого найбільш екзотичного вивозили. Він на секунду замислюється, й каже, що, мабуть, найдивніше, що люди просять вивозити й свійських птахів — курей та гусей, та кіз. Втім, найбільше все ж перевозять котів та собак. 

Сергій — із Херсону, до повномасштабного вторгнення працював у місцевих медіа. Із початком великої війни вирішив долучитися до війська. Каже, що провів всю окупацію тут та навіть брав участь в операції біля Антоновського моста. Розповідає про це із помітною гордістю та посміхається. Каже, що страшно не було — попри те, що росіяни жорстоко обходилися із тероборонцями та військовими, якщо знаходили їх. Родину свою він встиг евакуювати, а сам залишився й працює тут.

https://graty.me/uk/ne-vivchish-gimn-rosi%d1%97-budut-biti-istori%d1%97-hersoncziv-yaki-perezhili-okupacziyu-velikij-reportazh-%d2%91rat-do-richniczi-zahoplennya-mista/

«У мене там по вулиці нижче залишилися квартири. Всі затопило. Загалом через росіян я втратив близько ста тисяч доларів — як у майні, так і морально. Тяжко, але працюємо», — каже він.  

Відчалює черговий човен, й за ним по коліна у воду забігає рудоволоса волонтерка із переносками для тварин. Гукає їм услід:

«Візьміть котоловки, хоча б кілька!».

Частину переносок забирають із собою. Але один із човнів, повний військових, ігнорує її прохання, й відпливає по вулиці вниз. Вона розпачливо питає, чому вони не взяли цього разу котоловку, а один із військових, який стоїть на березі поруч, відповідає:

«Хлопці поїхали працювати, їм не до того».  

Разом із людьми рятують і тварин — домашніх і вуличних, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Волонтерка, що намагалася наздогнати човен із переноскою в руках — Аня. Вона та її подруга Настя приїхали того ранку до Херсона із Одеси.

«Ми знайшли машину, і приїхали. Взяли 17 переносок, клітки, пелюшки. Взяли навіть свої домашні переноски», — розповідає Настя.

Каже, що вже знайшли, куди прилаштовувати тварин. Самі ж дівчата опікуються безхатніми котами у Одесі, лишень у Ані їх 43.

У цей момент привозять чергового врятованого пухнастика, і Настя спішить, аби помістити його в переноску та дати поїсти.

«Вони всі прибувають до нас голодними й змученими, все ж позмивало», — пояснює вона на ходу, вибачається, й професійно схопивши за загривок сірого кота, спритно запихає його у відкриту переноску.

Кіт навіть не особливо пручається, лише тихо нявчить. Настя відкриває невелику консерву та кладе її поруч із переляканим котом, який висовує лапу з переноски, наче хоче подякувати людям поруч за порятунок. Поруч метушаться волонтери з UAnimals. Вони підігнали велику вантажівку та вантажать у неї клітки із собаками і котами. Тваринам планують шукати новий дім, більш безпечний. Поруч волонтери намагаються звʼязати у човні пса, який так перестресував, що відмовляється перебратися у більш безпечне місце. Пес навіть не скавчить і не гавкає, лише відчайдушно звивається і пручається у путах. Врешті їм це вдається, і його з іншими вантажать у автівку.

Врятованих собак відвозять у безпечні райони в клітках, котів — у переносках, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Поруч стоїть жінка з міськради — представляється Альоною. Вона допомагає з евакуацією і розподілом врятованих у тимчасове житло. Альона говорить по телефону із колегою, яка опинилася на підтоплених територіях.

«Ой, що, вам вдалося і цуценят витягнути?! Як добре!», — каже вона співрозмовниці і заспокоює, що волонтери з UAnimals готові виїжджати за нею. Забрати планують трьох котів, двох собак і дев’ять цуценят.

«Все, Свєта, зараз даю ваш контакт та геолокацію, вас заберуть. Чи ви не хочете евакуйовуватися? Все, не переживайте, підготуються і приїдуть. Будемо добиватися, щоб приїхали. У вас заряд телефону нормальний?».

Потім пояснює вже нам: «У нас просто цуценята народилися у каналізаційному люку, я переживала, що вони потонули. А вона їх врятувала. Я аж розхвилювалася».

Альона прямує до волонтерів, щоб передати їм дані, і повертається до роботи.

У цей час військові голосно просять волонтерів і журналістів розійтися — до води підвозять лафет із човном, спускають його на воду. Туди завантажується кілька військових і човен іде вниз вулицею. Уточнюю у військових, куди. Відповідають: «В Олешки». За їхніми словами, повінь дала можливість почати вивозити людей із лівого берега Дніпра, який окупований росіянами. Ситуація там значно гірша — багато людей рятуються на дахах будинків, у деяких селах вода почала заливати покрівлі. Росіяни майже нікого не евакуюють, в Олешки кілька човнів із волонтерами зайшли лише надвечір, а до цього кілька евакуаційних команд російські війська обстріляли. Тож українські військові обережно пробираються водою і намагаються забрати людей або хоча б доставити їм води. Доставляють як човнами, так і дронами — увесь світ облетіло відео, як дрон ЗСУ скидає постраждалим від потопу в селищі Чайки біля Олешок питну воду в пляшці.

Евакуйована сім’я з Олешок, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Човен повертається з Олешок. Із нього виводять цілу сім’ю — жінку з двома котами, хлопчика і дівчинку виносять на руках. Рятувальники забирають собак. Жінка на березі щасливо посміхається, і зі сльозами відповідає психологу ДСНС, який опиняється з нею поруч.

Катерина прожила в окупації весь цей час, а після деокупації Херсона не бачила матір, яка залишилася в місті. Тримаючи на руках кота, розповідає, що весь час після затоплення вони провели на горищі.

«Дрон прилітав, протягом дня скидали воду, я навчилася її ловити. Нам допомагали волонтери. Нам подзвонили і сказали, що пів на пʼяту буде евакуаційний. Ми вилізли на горище і чекали», — ділиться жінка, щасливо посміхаючись.

Вона стоїть на асфальті боса, без речей, але, здається, це її не турбує.

«Коли за нами приїхали, ми руки цілували, чесно», — каже вона і мало не плаче.

«Ми жили 8 місяців у цих важких умовах. Пропонували евакуюватися, з того боку, але ми хотіли тільки додому. Ми взяли з собою лише найголовніше. Зараз хочу побачити свою мамочку, вперше така довга розлука була, 7 місяців», — каже вона, щасливо обіймаючи кота на прізвисько Рижик.

Катерина з Олешок із психологом ДСНС, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

До неї підбігають волонтери з Одеси і засовують Рижика в переноску. Рятувальники відтісняють від Катерини та дітей журналістів, кажуть, що зараз їй потрібно пройти фільтраційні процедури і запитують, куди її відвезти. Один із чоловіків на човнах каже, що зараз дасть адресу.

«Там є ключі, їжа, все що потрібно, не переживайте», — переконують її майже хором волонтери та журналісти на березі.

Син Катерини, дванадцятирічний Максим, стоїть поруч і розмовляє з військовим. Він показує йому телефон і відео на ньому.

«Вашу історію побачив увесь світ», — каже йому військовий.

Хлопчик усміхається у відповідь. Максим і Катерина — герої того самого відео про те, як дрон скинув воду. Хлопець щиро здивований, розмовляє спокійно і виважено. Розповідає, як у них у сусідньому дворі стояли російські міномети. Каже, що за себе не переживав.

Максим із Олешок, 7 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Я переживав за свою сестричку, вона ж маленька. Не хотів, щоб вона перелякалася чи з нею щось сталося», — каже хлопець.  

До родини знову підходить психолог ДСНС.

«Ви на твердій землі, ви вже у безпеці. Хочете їсти чи пити? Чи куди вас відвезти?» — перепитує він. Жінка хитає головою. Психолог плескає її по плечі і заспокійливо каже: «Ви на землі. Ви вже вдома». 

Весь цей час евакуацію супроводжували вибухи.

День другий. Херсон бомблять

Уранці в Херсон приїжджає президент Володимир Зеленський. Чекаємо, поки він поїде, і прямуємо до Корабельної площі. Поруч із мостом на площі — величезне озеро води і табличка «Херсон — місто кораблів». Ним туди-сюди курсують човни, на яких вивозять мешканців острова Корабел і тварин. Неподалік — намет ДСНС, де на людей чекають допомога, кава та чай. Рятувальники розповідають, що за пів дня із затопленого острова вдалося евакуювати 150 людей тільки в цьому районі. Скільки техніки задіяно в евакуації, важко сказати, але кажуть, що човни потрібні ще.

Евакуація на Корабельній площі, 8 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У момент, коли на сушу витягують черговий човен, лунає свист, і над водою здіймається фонтан заввишки в кілька десятків метрів. Російська артилерія почала прицільно обстрілювати площу, на яку евакуюють людей.

Обстріл триває близько години — спочатку працює артилерія, потім росіяни починають обстрілювати «Градами». Журналісти, і ми в тому числі, біжимо і залягаємо в посадці за кількасот метрів від місця обстрілу разом із рятувальниками. Уся їхня техніка та автомобілі залишилися на площі.

Обстріл точки евакуації на Корабельній площі, 8 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Разом із рятувальниками ми лежимо в посадці, чути вибухи і шурхіт осколків по дахах найближчих будинків. Хтось із них намагається обдзвонити колег, які розбіглися по окрузі, ще хтось — з’ясувати, чи є поранені і що з ними. Один із рятувальників каже: «Хоч би не «Гради». У цей же час лунає характерний шурхіт від реактивних снарядів.

Наш автомобіль залишився на площі, довелося за ним повертатися. Поки ми з одним із рятувальників перебігаємо через посадки ближче до площі, нас зупиняють військові.

Один із рятувальників усе ж таки рухається на площу, забрати техніку, що залишилася. Військові зупиняють його, і змушують переодягнутися — вдягнути бронежилет на голе тіло, зверху — формену футболку, і зняти будь-які відзнаки. Через десяток хвилин він повертається з авто і лафетом.

Рятувальники разом із журналістами перечікують обстріл, 8 червня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Рятувальник Дмитро з 2014 року служить на Донбасі, тому обстріли його не дивують. Удома в нього дружина і дитина. Каже, що головним бажанням у цей момент було — вціліти і повернутися до них. Ми тягнемо у свою «схованку» ще одного рятувальника. Він жартує, що разом буде тепліше.

Росіяни намагаються скоригувати вогонь і запускають розвідувальні дрони над містом. Нам забороняють повертатися на площу. Поки ми чекаємо дозволу, один із військових запропонував підігнати автомобіль.

Дивно, але, на щастя, ніхто не загинув. МВС повідомило, що на Корабельній площі постраждали дев’ять людей і ще четверо — в іншій частині міста, де був обстріл школи, заповненої евакуйованими людьми.

У місті дедалі частіше лунають вибухи, тому вирішуємо виїхати. Пропонуємо поїхати з нами знайомому, який нас прихистив і мешкає за кілька кілометрів від зони затоплення та російських обстрілів. Він лише усміхається: «Пережили окупацію, і це переживемо».