Верховна Рада може розглянути законопроєкт, що прибере з реєстру судових рішень справи про злочини, повʼязані з війною — правозахисники проти

На початку травня парламентський комітет з питань правової політики розглянув і рекомендував до голосування у Верховній Раді проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень» за номером 7033-д. На думку його авторів, ця ініціатива посилить безпеку військових і критичної інфраструктури, а також унеможливить для фігурантів кримінальних справ незаконно дізнаватись наперед про слідчі дії щодо них. Водночас цей законопроєкт розкритикували правозахисники, зазначивши, що він значно обмежує обсяг інформації у реєстрі судових рішень, надає суддям для цього необмежені повноваження і фактично закриває від громадськості рішення у справах, пов’язаних із нацбезпекою, військом та мобілізацією — таких, що становлять значний суспільний інтерес. 

Нині ще невідомо, коли цю законодавчу ініціативу можуть розглянути у сесійній залі, однак «Ґрати» зібрали вже висловлені аргументи і застереження. 

Друга спроба розглянути законопроєкт

Законопроєкт 7033-д зареєстрований на сайті Верховної Ради у січні 2023 року, того ж року його рекомендували до розгляду, але тоді після критики громадськості до сесійної зали так і не виносили, каже Марта Береза, юристка фундації DEJURE, аналітичного центру з питань правосуддя і судової реформи в Україні. Нині ж депутати вирішили зробити другу спробу.

«Чому це сталося саме зараз, можна тільки здогадуватися. Одним із припущень, які висуває громадськість, є те, що це може бути пов’язано із законопроєктом, що стосується мобілізації, оскільки відповідно до законопроєкту 7033-д також будуть приховуватись рішення, пов’язані з мобілізацією, призовом. Але це лише припущення», — каже юристка. 

За її словами, минулого року інші парламентські комітети, окрім профільного, висловлювали свої зауваження щодо цього законопроєкту, але це нічого не змінило. 

Згаданий законопроєкт внесла до Верховної Ради група із семи депутатів (із фракції «Слуга народу» та групи «Відновлення України»), включно з головою парламентського комітету з питань правової політики Денисом Масловим. Документ передбачає відтермінування на рік публікації у загальному і повному доступі Єдиного державного реєстру судових рішень деяких із них, а також пропонує обмежити обсяг інформації, яка з’являтиметься у загальному доступі. Таким чином, як зазначають автори у пояснювальній записці, вони намагаються захистити військові об’єкти і критичну інфраструктуру в Україні від російських атак, а також покращити перебіг розслідувань злочинів. 

Співавтор законопроєкту депутат Денис Маслов переконаний, що розглянути його Верховна Рада мала ще торік, хоча сам позитивно ставиться «до конструктивних пропозицій для опрацювання перед другим читанням».

«Я наполягав, щоб він був проголосований. За формування порядку денного [парламенту] відповідає Погоджувальна рада. Були заяви деяких організацій, які активно агітували проти його прийняття. Це було серйозною помилкою. Ми втратили час. В результаті, ворог, використовуючи в тому числі відкриті дані з судових рішень отримував інформацію, обирав цілі і завдавав ударів», — зазначив він у коментарі «Ґратам».

Що саме критикує громадськість у законопроєкті про судовий реєстр

16 травня більш ніж 20 українських правозахисних організацій, аналітичних центрів та медіа знову вийшли із відкритою заявою проти ухвалення законопроєкту 7033-д.  Їхні зауваження стосуються трьох основних моментів, що містяться у прикінцевих положеннях документа.

По-перше, законотворці пропонують «з мотивів безпеки» на час дії воєнного стану та ще на рік потому приховати із загального доступу судові рішення у справах, які становлять особливий суспільний інтерес: щодо кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби. 

На переконання противників цієї норми, вона не дозволить громадськості дізнаватися про справи, повʼязані із війною, колаборацію з окупантами, незаконний перетин кордону та будь-які, пов’язані із військом, і це підвищить напругу у суспільстві та недовіру до влади.

«Водночас, ці рішення зникнуть лише із загального доступу, тобто їх не зможемо бачити лише ми — звичайні люди — через реєстр. Але закон передбачає великий перелік осіб, який мають повний доступ до реєстру. Тому, наприклад, якийсь умовний суддя-колаборант, що має повний доступ до реєстру, все одно матиме доступ до цих рішень. І якщо у нього буде потреба отримати якусь важливу інформацію, що грає на руку ворогу, він і так це зможе зробити. Тому реєстр закривається лише від суспільства, і в цьому — основний ризик», — зауважує юристка Марта Береза.  

По-друге, автори законопроєкту хочуть дозволити суддям на власний розсуд обмежувати обсяг інформації, яку потім можуть опублікувати у реєстрі судових рішень, навіть якщо справа розглядалась у відкритому засіданні. Між тим, звертає увагу юристка, це не має сенсу, адже у відкритому судовому засіданні може брати участь будь-хто: і журналісти, і просто вільні слухачі, і почути все, що їм потрібно. 

Акція протесту в Києві, 16 березня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Зараз у реєстрі закритими є деякі дані, наприклад, такі, що ідентифікують людей, які фігурують у судових рішеннях як обвинувачені, свідки чи потерпілі. Замість імен у відкритій частині реєстру зазначено «Особа 1» чи «Особа 2», а замість якихось чутливих даних — «Інформація 1» і так далі відповідно.  У разі ж, якщо цей законопроєкт ухвалять, суддя зможе потім закрити у реєстрі будь-яку інформацію, яку захоче, каже Марта Береза. 

«Це також не дозволятиме адвокатам і журналістам дізнаватися якісь важливі обставини справи. Крім того, не існує якогось механізму, що дозволяє перевірити, чому саме суддя вирішив закрити саме цю інформацію, у який спосіб це оскаржити. І це дає широке поле для приховування інформації і несе корупційні ризики», — пояснює юристка. 

Цю норму законопроєкту також критикували у своєму аналізі і представники Національного агентства з питань запобігання корупції. 

По-третє, законопроєкт 7033-д передбачає розширення переліку відомостей, які не можна розголошувати в текстах судових рішень, зокрема, щодо назв і місць розташування критичної інфраструктури. 

«Такого переліку об’єктів, стійкого і стабільного, у нас немає. Тому фактично у категорію критичної інфраструктури потрапляє будь-що, навіть сам суд. Тому що це за інформація, як її будуть приховувати, у який спосіб, викликає багато сумнівів», — каже Марта Береза. 

Ця інформація, за її словами, і так перебуває у вільному доступі: її можна знайти на онлайнових картах, на сайтах установ, а якщо її звідти прибрати — у вебархівах.  Тому, на переконання юристки, відсутність цих даних у реєстрі у майбутньому ніяк не зашкодить гіпотетичному зловмиснику, а натомість створить додаткові труднощі журналістам та незалежним аналітикам, що працюють із державними реєстрами. 

«Буквально рік тому із реєстру вилучали імена суддів у кримінальному провадженні. Тоді з реєстру майже на рік зникли усі кримінальні справи, які були наявні на той момент. Щось із цього потім з’явилося, щось загубилося десь там у процесі. Це неможливо відстежити. Тому як будуть забирати цю інформацію із рішень, також невідомо», — зазначає Марта Береза.  

Зауваження парламентських комітетів, правоохоронців і НАЗК

Законопроєкт 7033-д минулого року аналізували головне науково-експертне управління Верховної Ради, парламентські комітети з питань бюджету, антикорупційної політики та інтеграції України до Європейського Союзу. 

Останні два комітети та експертне управління, серед іншого, також звернули увагу на обмеження загального доступу до судових рішень у кримінальних провадженнях та надання права суду визначати інформацію, що не підлягає розголошенню. Крім того, вони висловились про недоцільність прибирати із реєстру відомості, оголошені під час відкритого засідання: їх і так можуть поширити присутні в залі суду особи, і оприлюднені дані не можна буде потім ніяк перевірити. 

«Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини публічному обмеженню може підлягати конкретна інформація з міркувань національної безпеки або безпеки інших осіб, а не весь текст судового рішення, однак у законі має бути закріплено чіткий перелік такої інформації. При чому у наведеному положенні не вказано, з мотивів якої саме безпеки, національної чи безпеки осіб, обмежується загальний доступ до судових рішень», — йдеться у висновку парламентського комітету з євроінтеграції. 

Окрім цього, документ проходив антикорупційну експертизу Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Воно рекомендувало допрацювати законопроєкт, усунувши щонайменше два ризики. 

Один із них стосувався, як і у висновках парламентських комітетів та заяві громадських активістів, необмежених повноважень судді закривати від громадськості будь-яку інформацію з судових рішень за відсутності визначення вичерпного переліку випадків, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їхнім здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їхнім здійснення.

Інший корупціогенний ризик, на який вказує агентство, стосується відтермінування на рік публікації рішень судів, зокрема, ухвал про обшук житла в рамках розслідування чи відмову суду на проведення цієї слідчої дії, арешту майна чи запровадження негласних слідчих дій щодо фігуранта якогось розслідування. 

Нині таке відтермінування і так існує, але тільки для тієї частини реєстру, яка перебуває у загальному доступі. Проте, як зазначають автори законопроєкту у пояснювальній записці до нього, їм відомо про ситуації, коли представники органів правопорядку, що мають повний доступ до реєстру, зловживають ним, і через це існує практика з боку слідчих органів окремо закривати доступ до цих рішень. 

Тим часом, як зауважили експерти НАЗК, дозвіл на повний доступ до згаданого реєстру мають судді, представники апаратів судів, представники Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органи правопорядку (включно з поліцією, СБУ, ОГП, НАБУ, ДБР, АРМА та іншими),  Державної прикордонної служби України, Офісу Президента України, що здійснюють підготовку матеріалів до розгляду Комісією при Президентові України у питаннях помилування, а також працівники адміністратора реєстру. Як зазначається у висновку агентства, кожен такий користувач проходить авторизацію, а його дії з реєстром обліковуються і можуть бути перевірені. 

Офіс генерального прокурора у своїй відповіді щодо впливу законопроєкту зазначив, серед іншого, що приховування навіть із повного доступу даних про дозволи на слідчі дії може ускладнити роботу прокурорам.  

Водночас, за даними, розміщеними на сайті Верховної Ради, Рада суддів, Державна судова адміністрація і Верховний суд висловили свою підтримку ініціативі або не висловили зауважень, а СБУ, взагалі, зазначила, що закривати рішення щодо негласних слідчих дій треба довше, ніж на рік, бо така слідча дія може тривати до 18 місяців в розслідуваннях тяжких злочинів. 

Наразі законопроєкт 7033-д ще не голосували у першому читанні.

Оновлення: У статті ми вилучили формулювання “воєнні злочини”. У тексті законопроєкту, опублікованому на сайті Верховної Ради, серед статей злочинів, судові рішення по яких планується відтермінувати для публікації та прибрати з реєстру на час воєнного стану, вказані злочини “проти встановленого порядку несення військової служби” з номерами статей від 402 по 453-1 Кримінального кодексу України, тобто включно із розділом про воєнні злочини. Але остання стаття ККУ — за номером 447. Тож, ймовірно, у тексті законопроєкту одруківка й маються на увазі статті від 302 по 435-1, тобто лише розділ ХІХ про військові правопорушення, як і йдеться в описі.