Вбивства, тортури, фіктивні суди: експерти «Московського механізму» ОБСЄ дослідили становище українських військовополонених в Росії
Акція у Києві на підтримку звільнення військовополонених, 4 серпня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Організація з безпеки та співробітництва в Європі опублікувала доповідь за результатами роботи експертів «Московського механізму» щодо поводження Росії з українськими військовополоненими. Від початку російського широкомасштабного вторгнення такі дослідження країни ОБСЄ ініціюють уже вп’яте. Попередні доповіді стосувалися російських воєнних злочинів загалом (два документи), викрадення українських дітей та становища цивільних, свавільно позбавлених волі в російській окупації.
Цього разу «Московський механізм» запустили для аналізу практик, які Росія чинить з українськими військовими, що опинились в полоні, аби виявити ознаки ймовірних порушень прав людини, воєнних злочинів та злочинів проти людяності. За результатами цієї роботи залучені до неї експерти, серед іншого, вказали на системність позасудових страт, тортур і жорстокого поводження з українськими полоненими та рекомендували Міжнародному кримінальному суду звернути увагу на це та ініціювати розслідування.
«Ґрати» ознайомились із текстом доповіді й переповідають основне.
Наприкінці липня цього року 41 країна-учасниця ОБСЄ уп’яте проголосувала за розгортання короткотермінової місії в рамках «Московського механізму». Цього разу — для дослідження становища українських військовополонених в Росії та на окупованих нею територіях.
До групи відібраних експертів увійшли професори Ерве Асенсіо з Франції та Марк Клемберг зі Швеції, а також професорка Вероніка Білкова з Чехії, яка також, зокрема, брала участь в роботі попереднього «Московського механізму» щодо цивільних.
Вони проаналізували низку друкованих матеріалів, зокрема, доповіді міжнародних організацій та українських правозахисників, а також публікації в медіа. Окрім того, експерти особисто провели інтерв’ю із дев’ятьма звільненими з полону українськими військовослужбовцями та опрацювали 14 письмових свідчень колишніх військовополонених, що їх задокументували українські правозахисні організації. Також місія організувала візит в Україну з 25 до 30 вересня, під час якого, зокрема, провела зустрічі з представниками українських органів правопорядку, Координаційного штабу, Верховної Ради, Міністерств оборони та закордонних справ.
Як зазначається у доповіді, дослідження здебільшого фокусується на подіях широкомасштабної війни від 24 лютого 2022 і до 6 вересня 2025, але автори наголосили, що початок російської агресії проти України — це 2014 рік, і дехто з військовополонених, згаданих у документі, перебував або перебуває у російській неволі з того часу.
Росія систематично відмовляє українським полоненим в імунітеті комбатанта
Попри складнощі проведення такого дослідження, зокрема, ігнорування Росією запитів на допуск до українських полонених, що утримуються на підконтрольних їй територіях, місії вдалося підтвердити, що мінімум 13 500 представників Сил оборони України були затримані російськими військовими з лютого 2022 року. З них приблизно 169 померли в полоні, майже 6800 були звільнені та репатрійовані, а приблизно 6300 залишаються в ув’язненні.
За даними СБУ, на які посилаються автори доповіді, Росія організувала щонайменше 222 місця утримання військовополонених. Як правило, йдеться про перепрофілювання вже існуючих СІЗО або виправних колоній. З них 29 розташовані на тимчасово окупованих територіях України, а 193 — на території Російської Федерації, розкидані по 54 областях. Найбільша концентрація таких об’єктів спостерігається в окупованій частині Донецькій області (15), а також Нижньогородській (12) та Ростовській областях (10) Росії.
Рідні військовополонених та зниклих безвісти показують їхні фото звільненим з полону, аби дізнатись про них хоч якусь інформацію, 24 травня 2025 року. Фото: Владислав Мусієнко, Ґрати
При цьому Росія систематично відмовляє представникам Збройних сил України, які втратили боєздатність, у наданні статусу військовополонених, натомість називаючи їх «особами, затриманими за протидію спеціальній військовій операції» і таке ж визначення вона використовує для затриманих українських цивільних осіб.
Водночас місія не знайшла жодних законодавчих, нормативних або адміністративних інструкцій, опублікованих у відкритих джерелах, на основі яких такий статус був би закріплений у російському законодавстві, тож припускає, що Росія послуговується цим терміном насамперед для заперечення стану війни з Україною.
«Це розмиває межу між військовополоненими та цивільними затриманими, які підпадають під різні правові режими згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП), і відкриває можливість для кримінального переслідування військовополонених за саму участь у бойових діях. Певні групи затриманих комбатантів, а саме іноземні добровольці та члени підрозділів, які вважаються «терористичними організаціями», були спеціально позбавлені статусу військовополонених, щоб сприяти кримінальному переслідуванню, що є порушенням норм МГП щодо імунітету комбатантів », — мовиться у доповіді «Московського механізму».
Експерти зазначають, що міжнародне гуманітарне право передбачає створення спеціальних трибуналів , які можуть займатися визначенням статусу особи у сумнівних випадках, але Росія їх не створила.
Навмисні вбивства полонених на полі бою та підозрілі смерті в колоніях
У рамках своєї роботи над доповіддю місія експертів «Московського механізму» отримала дані від Офісу генерального прокурора України про 220 випадків страт полонених українських військових на полі бою, з них 50 випадків було зафіксовано з початку 2025 року.
Докази включають свідчення очевидців, результати судово-медичних експертиз, перехоплені повідомлення та аудіовізуальні матеріали. Зокрема, деякі з цих злочинів зафіксовані на відео української аеророзвідки, однак також страти полонених фільмують і публікують самі росіяни.
Окремо експерти враховують 53 смерті українських військових в Оленівській колонії на окупованій частині Донеччини в результаті вибуху в ніч з 28 на 29 липня 2022 року. Подіям у цьому місці утримання полонених у доповіді присвячено окремий розділ.
Місія задокументувала також публічні заяви російських топполітиків та чиновників про те, що «пощади не буде», які сприяють поширенню злочинної практики позасудових страт. Зокрема, у доповіді згадується стаття російського пропагандиста Кирила Стрєльнікова «Інших варіантів немає: живим в Україні не має лишитись ніхто». Також у документі зафіксовано, що у травні 2024 року командир російської парамілітарної групи «Русич», пов’язаної зі збройними силами Росії, зізнався у страті українських військовополонених і закликав до подальших страт, а 16 липня 2024 року колишній президент РФ і нинішній заступник голови Радбезу Дмитро Медведєв на своєму офіційному телеграм-каналі писав: «Нема для них права на життя. Стратити, стратити, стратити. Це і є право війни для ворога!». Крім того, зазначається, що подібні меседжі висловлював і глава Чечні Рамзан Кадиров.
«Такі заяви, будучи самі по собі воєнними злочинами, коли їх робить особа, яка має владні повноваження, заохочують до позасудових страт інших і створюють відчуття безкарності за такі дії в зонах бойових дій. Слід додати, що відеозаписи, на яких показані такі страти, що вони походять з Росії і розміщуються в інтернеті, часто супроводжуються позитивними коментарями, в яких висловлюється схвалення страт на полі бою і навіть заохочення російських військ вдаватися до таких дій», — йдеться у доповіді.
Акція у Києві на підтримку звільнення військовополонених, 4 серпня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Окрім того, експерти «Московського механізму» отримали дані від ОГП про близько 200 випадків підозрілих смертей полонених. Таких висновків прокурори дійшли на основі судово-медичної експертизи тіл, повернутих до України Російською Федерацією.
«Серед них 20-25% тіл мали ознаки браку медичної допомоги або їжі; інші мали сліди ударів, які могли призвести до смерті. Ці елементи складають загальну картину незаконного насильства в таборах, що призводить до смерті, що підтверджується свідченнями, зібраними громадськими організаціями від звільнених українських військовополонених. Багато з них повідомляють про смерть інших людей в результаті тортур. Місія мала можливість ознайомитися з вибіркою цих свідчень», — зазначили експерти.
Тортури з відома або й заохочення російських посадовців
Місія «Московського механізму» дійшла висновку, що українські військовополонені, утримувані Російською Федерацією, зазнають систематичних тортур та жорстокого поводження з відома або й заохочення російських посадовців різних рівнів.
Це відбувається на всіх етапах їхнього перебування під російським контролем: під час захоплення в полон, евакуації з поля бою, прибутті до місць утримання (так звана «прийомка») і протягом усього часу інтернування.
Задокументовані методи включають жорстокі побиття кулаками, прикладами гвинтівок, кийками та лопатами; застосування до полонених електрошоку та нацьковування на них собак; сексуальне насильство; змушування виконувати виснажливі фізичні вправи чи тривалий час стояти у позиціях, що завдають фізичного болю; імітації страти; погрози смертю, зґвалтуванням або каліцтвом та багато форм психологічного тиску та приниження.
Серед прикладів, які наводяться у доповіді, є випадок, коли російські військовослужбовці змусили двох поранених українських військовополонених, кожен з яких мав переломи ніг, повзти 500–700 метрів до найближчої російської позиції, глузуючи з них і записуючи це на відео, яке згодом поширилося в інтернеті.
Втім, за оцінками експертів «Московського механізму» умови утримання та перевезення українських військовополонених також можуть вважатися жорстоким поводженням. Йдеться про переповненість приміщень, де перебувають полонені, відмову їм у доступі до гігієни та медичної допомоги, недостатнє і неякісне харчування та вода, ризик зараження інфекційними захворюваннями, примусова праця в небезпечних умовах та часті перевезення між установами.
«Один колишній військовополонений розповів, що його утримували в Донецьку в маленькій кімнаті без вікон разом із 17 іншими людьми, де вони були змушені спати на підлозі. Інший колишній військовополонений описав умови в Оленівці, де понад 500 чоловіків-в’язнів юрмились на одному поверсі бараків і “спали в коридорах, на сходах, у туалетах, скрізь”. Багато військовополонених сильно схудли під час ув’язнення, а один з них описав харчові раціони як “достатні, щоб не померти”», — зазначається в доповіді.
Військовополонені повідомляли експертам ОБСЄ, що їм відмовляли у регулярному користуванні туалетами та душовими, а коли доступ надавали, то часто з нереалістичними обмеженнями в часі, наприклад, відводили на це лише 30 секунд. Кілька затриманих також розповіли, що їх били або піддавали електрошоку під час прийняття душу. Місця утримання часто були заражені щурами, комахами або цвіллю.
Місія «Московського механізму» зафіксувала також практику, що до офіційного інтернування багатьох полонених утримували до тижня в імпровізованих місцях позбавлення волі, таких як сараї, гаражі або покинуті будівлі, часто без доступу до свіжого повітря та належних санітарних умов. Деяких утримували в ямах. Експерти мають дані, що це призвело до смерті кількох осіб.
«Особливо примітним є випадок зі 168 членами Національної гвардії України на Чорнобильській атомній електростанції, яких утримували понад місяць після взяття в полон, при чому деяких з них змушували залишатися в районах із високим рівнем радіоактивного забруднення», — зауважили автори доповіді.
Окремо експерти звернули також увагу на практику утримання Росією військовополонених без зв’язку із зовнішнім світом та відсутність візитів міжнародних спостерігачів. Якщо ж такі візити відбувались, то, за свідченнями окремих звільнених полонених, адміністрація установ, де їх тримали, погрожувала полоненим, аби ті не скаржились.
«Спілкування з родинами та доступ Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) суворо обмежені. Російське Національне інформаційне бюро (НІБ) не є повністю прозорим у роботі, що обмежує обмін інформацією про військовополонених. Ці умови становлять систематичні порушення Третьої Женевської конвенції та міжнародного права прав людини і можуть бути прирівняні до воєнних злочинів», — мовиться у доповіді.
Насильство в Оленівці
Експерти «Московського механізму» виділили в окремий розділ події у Волноваській виправній колонії № 120 (також відомій як Оленівка) на окупованій частині Донеччини. За даними, на які спираються автори доповіді, Оленівка була місцем знущань з українських полонених протягом багатьох років: чоловіки-військовополонені зазнавали там жорстокого фізичного насильства, включно з побиттям, ураженням електричним струмом, задушенням, сексуальним насильством та катуванням вогнем.
Жінок-військовополонених утримували в ДІЗО, яке також використовувалося як тимчасовий ізолятор для чоловіків, звинувачених у дисциплінарних порушеннях. У такому ізоляторі зафіксовано також випадок забиття на смерть військовослужбовця полку «Азов», що підтвердили семеро свідків.
Усі полонені страждали від поганої якості їжі та питної води, антисанітарних умов, нерегулярного розподілу їжі, нестачі ліжок та неналежного медичного обслуговування, включаючи обмежений доступ до ліків проти інфекційних захворювань.
Зокрема, експерти вказують, що влітку 2022 року військовополонений помер через відсутність лікування гепатиту, що підкреслює недостатність медичної допомоги, яка надавалася в колонії.
«Насильство та зловживання були поширеними в колонії. Охоронці, особливо під час щомісячної зміни варти, часто ображали та били військовополонених, змушуючи їх виконувати фізичні вправи та залишатися в стресових положеннях. Деяких ув’язнених також били перед або під час допитів, що їх проводили ФСБ та Слідчий комітет Російської Федерації», — зазначається у документі.
Одним із найсерйозніших інцидентів експерти вважають вибух в бараках з військовополоненими у ніч з 28 на 29 липня 2022 року, внаслідок чого загинули 53 військовополонені та понад 100 отримали поранення, більшість з них — з полку «Азов».
Після вибуху поранені військовополонені не отримали належної медичної допомоги від осіб, що відповідали за їхнє утримання.
Експерти «Московського механізму» зауважують, що на сьогодні Російська Федерація відмовляє у проведенні неупередженого розслідування з боку ООН або інших незалежних міжнародних органів.
Попри це, докази, зібрані на цей момент міжнародними та українськими органами, свідчать, що вибухи, найімовірніше, були спричинені термобаричними артилерійськими снарядами. Послідовність атаки включала два коригувальних постріли, після чого — два майже одночасних прямих влучання в будівлю, що свідчить про навмисне націлювання.
Наслідки вибуху в Оленівській колонії 29 липня 2022 року. Скриншот відео Reuters
Місія «Московського механізму» викладає таку послідовність подій. Спочатку 27 липня 2022 року 193 військовополонених адміністрація перевела до барака, переобладнаного з промислового ангара, який стояв окремо від інших бараків у колонії. Того ж дня керівництво колонії наказало перенести вартовий пост далі від цього бараку та викопати укріплений окоп для вартових, що не було зроблено для інших бараків.
28 липня охоронці барака носили бронежилети та шоломи, на відміну від іншого персоналу колонії, який рідко це робив.
Військовополонені в різних бараках повідомили, що незадовго до інциденту поблизу їхніх бараків та огорожі колонії росіяни поставили ракетну систему «Град», яка стріляла в західному напрямку, подалі від колонії, маскуючи звук вибухів, які вбили та поранили військовополонених.
Після вибухів медичну допомогу постраждалим адміністрація не надавала, тож це намагались зробити своїми силами ті, хто вижив. Потім уцілілих перевезли у переповнених вантажівках до лікарень у Донецьку, при чому ці подорожі могли тривати від п’яти до семи годин, що тільки погіршувало їхній стан.
«Поєднання травми, отриманої в результаті обстрілу, затримки з наданням медичної допомоги та примусової ізоляції мало тривалі фізичні та психологічні наслідки для тих, хто вижив. Ненадання своєчасної медичної допомоги в поєднанні із затримкою евакуації в складних умовах сприяло збільшенню кількості загиблих і відображало системне нехтування виживанням військовополонених, що є явним порушенням МГП», — зробили висновок експерти «Московського механізму».
Росія навмисно позбавляє полонених права на справедливий суд
Як встановила місія «Московського механізму», Росія регулярно відмовляє військовополоненим у гарантіях справедливого судового розгляду, змушує давати зізнання чи неправдиві свідчення, відмовляє їм в ефективному правовому представництві, проводять пропагандистські «показові суди».
Український військовополонений з полку «Азов» Олександр Максимчук заявив у російському суді про тортури у СІЗО Таганрога. Фото: Медіазона
Зафіксовано один випадок, коли іноземних добровольців, що офіційно служили в українському війську, на території окупованої частини Донецької області засудили до смертної кари, обвинувативши у найманстві, але потім обміняли.
«Виконання смертного вироку за таких обставин слід було б вважати свавільним позбавленням життя та воєнним злочином. Те саме стосується випадків, коли смертний вирок виноситься після судових процесів, що не відповідають вимогам справедливого судочинства», — вважають експерти «Московського механізму».
За даними ОБСЄ, станом на червень 2025 року Росія провела загалом 857 судових процесів проти українських військовополонених за воєнні злочини, тероризм або шпигунство.
У цих випадках обвинувачені здебільшого не могли самі обрати та найняти собі адвоката в Росії чи на окупованих нею територіях, а натомість мали представників, призначених державою.
«Ці адвокати мало або погано спілкуються зі своїми клієнтами, а в деяких випадках діють явно проти їхніх інтересів, включаючи — в одному випадку — схвалення клопотання прокурора про смертну кару», — йдеться у доповіді.
Паралельно з цим рідні військовополонених часто намагаються найняти окремо російських незалежних адвокатів. Однак ті змушені відігравати обмежену роль, оскільки офіційно не беруть участі в судовому процесі і часом стикаються з погрозами у свій бік через професійну діяльність. Водночас залучення незалежних російських адвокатів допомагає принаймні встановити зв’язок з полоненими їхнім родинам, якщо доступ до місця утримання під вартою або спілкування дозволено.
Військовополонений Максим Буткевич у Верховному суді РФ, 13 березня 2024 року. Фото: Олена Кондрахіна
Порушення під час судових процесів щодо військовополонених також детально задокументували українські та міжнародні правозахисні організації, на чиї доповіді також спирались експерти «Московського механізму» під час цього дослідження.
Зокрема, за їхніми даними, Росія ігнорує презумпцію невинуватості, фабрикує докази та покази свідків, багато судових засідань проводяться за закритими дверима, а вироки часто видаляються з офіційних вебсайтів або взагалі не публікуються. Про це зокрема йдеться у дослідженні, ініційованому Центром прав людини ZMINA та Медійною ініціативою за права людини, який вони робили у співпраці з виданням «Ґрати» та ГО «Кримський процес».
Натомість інші судові розгляди спеціально побудовані так, щоб бути висвітленими у російській пропаганді.
У доповіді наводиться приклад, задокументований Amnesty International у серпні 2022 року, коли у Маріуполі озброєні угруповання, підтримувані Росією, готувались провести фіктивні судові процеси над полоненими «азовцями» у місцевій філармонії, де, за повідомленнями, були споруджені клітки для утримання в’язнів під час судових засідань.
«Влада Росії використовує судову систему більше як інструмент репресій проти військовополонених, ніж як механізм правосуддя. Місія дійшла висновку, що принцип справедливого судочинства, який повинен бути реалізований відповідно до міжнародного гуманітарного права та права прав людини (international human rights law), систематично порушується в контексті кримінальних проваджень, порушених проти багатьох українських військовополонених. Ці порушення можуть бути прирівняні до воєнних злочинів, оскільки вони навмисно позбавляють військовополонених їхнього права на справедливий суд», — зазначається в доповіді.
Порушення під час звільнення та повернення додому військовополонених
Місія «Московського механізму» вказує на порушення Третьої Женевської конвенції з боку Росії в контексті обмінів військовополонених. Зокрема, Росія так і не створила змішаних медичних комісій, що мали б оглянути всіх військовополонених та оцінити їхній стан здоров’я, щоб пріоритезувати обмін важкохворих та поранених.
Такі комісії мають складатися з трьох членів: двох з нейтральних країн, призначених МКЧХ та затверджених сторонами конфлікту (зазвичай — хірург і терапевт), та одного призначеного державою, що утримує полонених.
«Окрім сприяння прийняттю рішень про звільнення та репатріацію, участь нейтральних медичних фахівців у цих комісіях може допомогти забезпечити, щоб усі військовополонені отримували належну медичну допомогу під час перебування в полоні. За відсутності таких комісій з боку Російської Федерації, ця гарантія фактично не діє для однієї зі сторін конфлікту, що залишає тяжко хворих або поранених українських військовополонених вразливими до тривалого утримання під вартою та неналежної медичної допомоги», — зауважують експерти.
Проблемним з точки зору прав людини, на думку експертів «Московського механізму», є те, як Росія доправляє українських полонених на обміни. Особливо кричущим випадком вони називають катастрофу військово-транспортного літака Іл-76 Збройних сил Росії в Білгородській області, який, за даними російської влади, начебто перевозив 65 українських військовополонених.
«Використання військового літака, який був законною військовою ціллю для Збройних сил України, безпосередньо ставило під загрозу життя військовополонених на борту», — вважають експерти.
Також тут місія звернула увагу на те, що на обмін Росія передає і військових, і цивільних, і це розмиває межі між цими категоріями.
Експерти «Московського механізму» закликали МКС розслідувати російські злочини щодо полонених
Місія «Московського механізму» зауважує, що в Україні розслідуються 185 792 злочини, пов’язані з агресією Росії, з яких 180 487 зареєстровано як воєнні злочини, та закликає продовжувати зусилля із притягнення винних до відповідальності, а також надання підтримки постраждалим.
Водночас експерти висловили жаль, що в Україні досі не розроблено «каталог» воєнних злочинів , а органи правопорядку змушені послуговуватись узагальненими формулюваннями у законодавстві.
Акція на підтримку військовополонених «Free Azov» в Києві, 25 серпня 2024 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Також експерти закликали міжнародне співтовариство продовжувати надання підтримки Україні із розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, та зазначили, що окремі злочини, вчинені в контексті російської агресії, вже розслідують іноземні країни за універсальною юрисдикцією, а у Фінляндії навіть є перший вирок у справі щодо одного з лідерів неонацистського воєнізованого угруповання «Русич».
Окрім того, автори доповіді привітали те, що Україна у жовтні минулого року стала державою-учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду, а також що Прокуратура МКС розслідує ситуацію в Україні на основі 41 звернення, отриманого від держав.
«З огляду на численні задокументовані порушення прав військовополонених, включаючи достовірні повідомлення про позасудові страти, тортури та інші форми зловживань, заборонені міжнародним правом, місія закликає МКС продовжувати розслідування цих порушень з метою отримання ордерів на арешт, притягнення до відповідальності та засудження, якщо доказів буде достатньо», — йдеться у доповіді.
У свою чергу місія «Московського механізму» засудила рішення Росії денонсувати Європейську конвенцію щодо запобігання катуванням та поводженню чи покаранню, що принижує гідність людини. Вона закликала РФ припинити злочинні практики, про які згадується у доповіді, а також надати доступ МКЧХ до утримуваних під її контролем військовополонених. У тексті доповіді зазначається про відмову Росії від комунікації з її авторами, за винятком заяви речниці МЗС Росії Марії Захарової, яку вона зробила невдовзі після запуску цього «Московського механізму», назвавши його «архаїчним».
Українське МЗС схвально відреагувало на публікацію доповіді місії «Московського механізму», зазначивши, що викладені у ній висновки можуть бути використані у рамках національних та міжнародних механізмів притягнення до відповідальності воєнних злочинців держави-агресора.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
