«Усе зроблено чисто по-фашистськи». Очевидці і постраждалі — про російський удар по Львову

Російські військові зранку 4 вересня завдали комбінованого удару крилатими ракетами, аеробалістичними «Кинджалами» і дронами по Львову. Звуки вибухів і виходи ППО розбудили багатьох жителів міста, а обласна влада повідомила про «два важких влучання» по цивільному сектору. Внаслідок атаки загинуло 7 людей і понад пів сотні місцевих мешканців отримали поранення. Пошкоджені будівлі шкіл, медустанов і памʼятки архітектури місцевого значення, розташовані в історичному ареалі і буферній зоні ЮНЕСКО до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО віднесений історичний центр Львова . 5 вересня у Львові оголосили день жалоби. 

Репортаж «Ґрат» з кварталів середмістя, найбільш пошкоджених внаслідок атаки.

Хотіли оселитися, де тихіше: історія переселенців з Дніпра 

Єлизавета Гринько переїхала до Львова через війну. Її помешкання в Дніпрі виглядало надто небезпечним — квартира була за 900 метрів від оборонного підприємства, яке кілька разів ставало мішенню російських атак. Життя у Львові швидко налагодилося: Єлизавета — дитяча гастроентерологиня, працює в кількох лікарнях. Але рано вранці 4 вересня у Львові пролунали настільки гучні вибухи, що подібних вона не чула в Дніпрі. 

Єлизавета згадує: ніби щось відчувала — прокинулася за хвилину до сигналу повітряної тривоги. Невдовзі був перший вибух. Після нього жінка ледь встигла розбудити доньку й перейти до коридору.

Єлизавета Гринько, 4 вересня 2024 року. Фото: Григорій Пирлик, Ґрати

«Ми в різних кімнатах спимо. Я закричала: «Настя, в коридор!». Вона вийшла, потім вирішила повернутися до кімнати за телефоном. І тут вже без матюків не минулося — я кричала їй, щоб виходила швидше. Вона вибігла за 30 секунд до того, як пролунав другий вибух. Я її просто собою накрила. У нас міжкімнатні двері скляні, вони посипалися на нас, у мене ноги посічені. А в її кімнаті повністю вилетіли вікна, шафа, ліжко посічені. Слава богу, що дитина встигла вийти і залишилася цілою», — пригадує лікарка. 

У її доньки сталася панічна атака. Сама жінка зранку від стресу не могла розмовляти. Друзі сімʼї приїхали і допомогли очистити квартиру від уламків і пилу. 

Четверо з семи загиблих — з одним прізвищем 

Сигнал повітряної тривоги на Львівщині пролунав о 3:57. Командування Повітряних Сил сповістило про ударні безпілотники і дві групи крилатих ракет, які рухалися на Львів. О 5:50 міський голова Львова Андрій Садовий повідомив, що на території Львова перебувають російські балістичні ракети «Кинджал». О 8:30 голова обласної військової адміністрації Максим Козицький написав про «два важких влучання» в обласному центрі. Представники влади не оприлюднювали, куди саме були влучання, але одне з них було в районі залізничного вокзалу. Андрій Садовий повідомляв, що біля вокзалу горять житлові будинки, а на вулицях Коновальця, Братів Міхновських і Мельника багато вибитих шибок. Це історичний центр міста. 

Росія атакувала центр Львова ракетами й дронами

Внаслідок ракетної атаки загинули семеро людей. З них шестеро проживали в одній багатоповерхівці — на вулиці Коновальця, 44, додав Садовий. У списку загиблих, який згодом поширила пресслужба міського голови, четверо людей з однаковим прізвищем. Від російського обстрілу загинули Євгенія Базилевич і троє її доньок — Ярина, Дарина і Емілія. Андрій Садовий опублікував сімейне фото Базилевичів і написав: «Після сьогоднішньої атаки живим на цьому фото залишився лише чоловік». Ярослав Базилевич зараз у лікарні, йому зробили офтальмологічну операцію. Наймолодшій донці Ярослава, Емілії, було 7 років. Середня донька, 18-річна Дарина, навчалася в Українському католицькому університеті, а старша, 21-річна Ярина, працювала в офісі «Львів — молодіжна столиця Європи 2025» при Львівській міській раді. 

Львівська округа Національної скаутської організації «Пласт» повідомила, що Євгенія Базилевич, а також її доньки Ярина і Дарина були членкинями організації. Полковник ДСНС Микола Гуменюк розповів «Суспільному»: Ярослава Базилевича врятувало те, що зайшов до квартири взяти води. А вся його сімʼя в цей момент була на сходовій клітці. Видання «Історична правда» вказує, що Ярослав Базилевич повʼязаний з родиною Івана Франка. 

Серед загиблих також 52-річна акушерка Ірина Демидова, колишній очільник Головного управління Державної міграційної служби України 54-річний Олександр Погорецький і бізнесмен Юрій Арабський, якому було 55 років.

За інформацію міськради, постраждали 64 людини. 50 з них доправили до лікарень Першого медобʼєднання Львова. У багатьох діагностували  вибухові осколкові поранення тулуба, грудної клітки, кінцівок та обличчя. Також є потерпілі з пораненнями внутрішніх органів, травми легень і судин. 11 дорослих пацієнтів на 8:30 ранку перебували в критичному стані, розповіла журналістам медична директорка Першого медобʼєднання Львова Наталія Матолінець. 

Серед 50 постраждалих пацієнтів є 8 дітей. Їхній стан медики оцінюють як середньої тяжкості. У них переважно ураження мʼяких тканин від уламків і гостра реакція на стрес. Одну дитину медики прооперували. 

Наслідки російської ракетної атаки по Львову, 4 вересня 2024 року. Фото: Іва Сідаш, Ґрати

Зараз комунікаційники Першого медобʼєднання Львова намагаються обмежити спілкування журналістів з лікарями і пацієнтами, щоб не відволікати від роботи одних і не завдавати зайвого клопоту іншим. Тому записують лікарів і розповідають історії пацієнтів самостійно. Так, пресслужба розповіла про 6-річного хлопчика Олександра, якого госпіталізували з закритою черепно-мозковою травмою, підозрою на перелом тазу і руки. Також у лікарні його мати, Олена. Вона розповіла, як врятувалася за допомоги сусідів. 

«Забрала малого, забрала маму, пробралися в коридор, тому що все завалило. Добре, що вдалося сусідці відкрити двері, бо їх заблокувало. У нас завалило повністю сходову клітку, але там таки лаз лишився. Добре, що ми змогли вибратися, бо сусіди вже були готові були ловити нас, щоб ми вистрибували з вікон. На даху вже пожежа палала», — пригадала Олена. 

Лікарня Святого Пантелеймона входить до Першого медобʼєднання Львова і є одним з місць, куди доправляли постраждалих. Звуки вибухів і виходи ППО тут було чутно просто в лікарняних палатах, розповідає Оксана Медвідь. Вона приїхала до Львова з Тернопільської області доглядати за племінником. У чоловіка була важка хвороба печінки, зранку він помер. Вибухи були чи не останнім, що племінник почув у житті.

«Одне на одне накладається. Тут горе, що хворий лежить, а там горе, що здорові люди гинуть», — каже жінка. 

Оксана Медвідь, 4 вересня 2024 року. Фото: Григорій Пирлик, Ґрати

Зруйновані житлові будинки, історичні памʼятки, школи 

Внаслідок російської атаки у Залізничному і Франківському районах міста пошкоджений 161 житловий будинок, повідомила пресслужба міської ради. Підрахували, що у цих будинках вибито загалом 3200 вікон. 

Руйнувань зазнали 5 навчальних закладів, 2 центри творчості, 2 медичні установи, храм ПЦУ св. Юрія Переможця. Голова обладміністрації Максим Козицький додав, що пошкоджено сім памʼяток архітектури місцевого значення. Одна з них — будівля обласного Центру спортивної медицини і реабілітації. Це колишня вілла Юзефи Франц, збудована у 1893 році. У будинку повиносило шибки, в деяких кабінетах впала стеля, вибуховою хвилею відірвало батареї, знищило медапаратуру. 

Удень середи весь район довкола місця прильоту нагадує велику толоку. Люди виносять розбиті шибки, намагаються очистити автівки від бетонного пилу і скла. Роман Андрусенко свій Daewoo Lanos ще сподівається відремонтувати — в автомобілі розбите все скло, а на дах впав шматок покрівлі. Руйнування оселі — значно серйозніші. 

«Усі вікна знесено, пошкоджена деревʼяна стіна, двері, перегородки. Зірвали з петель меблі в кухні, вилетіли всі вікна», — перелічує Роман. 

Роман Андрусенко, 4 вересня 2024 року. Фото: Григорій Пирлик, Ґрати

Сам він після сигналу тривоги спустився в підвал — дружина наполягла. Тому і залишився цілий. 

Десятикласники Данило і Юрій, попри початок навчального року, сьогодні не вчаться. Будівлю ліцею №5 пошкоджено внаслідок атаки — там повибивало півсотні дверей, є руйнування даху і сходів. Данило і Юрій допомагають виносити будівельне сміття. 

«Ліцей сильно пошкоджений. Майже всі вікна повибивало. Не знаю, чи ціла вся апаратура. Роботи дуже багато. Головне — винести сміття і підготувати до встановлення нових вікон. Тоді буде можливим, щоб школа знову запрацювала. Але на це піде, певно, місяць точно», — кажуть старшокласники. 

Юрій (ліворуч) і Данило (праворуч), 4 вересня 2024 року. Фото: Григорій Пирлик, Ґрати

У кабінетах ліцею замість вікон — діри. Парти і стелі посічені уламками. Педагоги і учні намагаються розібрати те, що їм під силу. Вчителька історії Тетяна Мурашко щойно витягла з шафи великий залізний уламок. Демонструє його та іронізує, згадуючи радянську класику. 

«Усе зроблено чисто по-фашистськи. «Нацистская Германия без объявления войны в 4 часа утра…». Це та сама історія», — каже вчителька. 

Заступниця директорки ліцею Любов Качор, крім адміністративної роботи, викладає хімію. Зараз у класній кімнаті намагається змести з парт бите скло. Каже: уже довелося перевзуватися, бо склом, яке пробило підошву туфлі, поранила ногу. 

«Клас був побілений, свіженький, тільки два дні як жалюзі повісили. Мультиборд пробитий, стіні пробиті, стільчики пробиті. Прибирати доведеться дуже багато. А ще я дізналася, що над класом даху немає, тільки перегородки», — пояснює викладачка. 

Якщо над кабінетом Любові Качор залишилася хоча б перегородка, то вчителька української мови і літератури Надія Фітель зі свого класу могла б дивитися просто в небо. 

«Ремонт ми зробили до 1 вересня, жалюзі нові купили. Мультиборд, усе знищено. Над нами даху немає. Не знаю, що на нас чекає, коли ми це зробимо. Адміністрація зараз ходить з комісіями, чекаємо, коли висновок зроблять, що нам далі робити», — розповідає педагогиня. 

Тетяна Мурашко, 4 вересня 2024 року. Фото: Григорій Пирлик, Ґрати

Офіс генерального прокурора повідомив, що за фактом обстрілу розпочато слідство за статтею «Порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством» частина 2 статті 438 Кримінального Кодексу . Справу буде розслідувати Управління СБУ у Львівській області. 

Львівʼянка Ніна Гой працює поруч із будинком на Коновальця, 44, де загинуло найбільше людей. Розповідає: тут жив однокласник сина, зараз хлопець у лікарні. Вона прийшла подивитися на руїни, щоб усе запамʼятати.

«Щоб, якщо почую, що хтось захищає «руський мир», я могла витягти це з памʼяті», — каже  Ніна Гой.