У міському суді Феодосії продовжують слухати справу медсестри і громадської активістки Ірини Данілович, обвинуваченої у зберіганні вибухівки у футлярі для окулярів. Суд допитав кількох свідків обвинувачення — працівників ФСБ, понятих. Незважаючи на те, що в Криму давно скасували коронавірусні обмеження, вони прийшли в суд у масках.

Данілович впізнала оперативників. Один із них, за її словами, погрожував її вбити. Другий, стверджує Данілович, підкинув вибухівку через тиждень після її затримання. Оперативники і поняті розповіли в суді зовсім іншу версію. Понятих дівчина вперше побачила у суді.

«Ґрати» розповідають, як оперативники ФСБ пояснювали, чому тиждень тримали Данілович після затримання без статусу. І вперше показують відео викрадення медсестри з камер спостереження заправки у Коктебелі. Воно, очевидно, спростовує слова працівників спецслужби.

«Виконував свою частину роботи». Оперуповноважений ФСБ Руслан Наріманов

Руслан Наріманов працює оперуповноваженим кримського управління ФСБ. Вранці 29 квітня він виїхав разом із понятими — Данилом Самохіним та Костянтином Високоглядом — із Сімферополя у Феодосію. Приїхали та зупинилися біля громадської приймальні місцевого управління. Через 20 хвилин йому зателефонували, він вийшов у внутрішній двір підрозділу, де стояли інші працівники ФСБ, Ірина Данілович та співробітники, що «забезпечували безпеку».

Наріманов повернувся у приймальну і почав оглядати речі Данілович. У сумці, згадував оперативник, були банківські картки, жіночі засоби, два телефони, планшет, ще одна маленька жіноча сумка, а також футляр для окулярів. У ньому знаходилися медичні голки з ковпачками, а також пластичні елементи бежевого кольору з обох боків та батарейки із проводами. Наріманов стверджував, що одразу після їх виявлення викликав вибухотехніка. Той приїхав через дві години, вирішив, що це саморобна вибухівка та зняв детонатор. Футляр, детонатор і дроти з батареями упакували окремо, в інші пакети склали особисті речі та техніку.

Данілович, за словами Наріманова, весь час огляду перебувала у кабінеті, «мовчала та пила воду». Коли склали протокол вилучення речей, Наріманов виїхав до Сімферополя. Данілович залишилась у кімнаті одна. Що далі з нею відбувалося і де вона провела ніч із 29 на 30 квітня Наріманов пояснити не зміг і стверджував, що не цікавився.

Поки оперативник говорив, Данілович уважно слухала з «акваріума», не зводячи з нього очей. Іноді вона різко піднімалася з лави, ніби маючи намір щось сказати, але потім знову сідала. Наріманов говорив тихо, періодично звертався до адвокатів.

«Я не розумію, що прокурор оголосив». Репортаж із суду Феодосії, де медсестру та громадську журналістку Ірину Данілович судять за зберігання вибухівки у футлярі для окулярів

Вилучені речі Наріманов відвіз в управління ФСБ у Сімферополі і здав їх в сейф на зберігання.

Понятих він не знав, хоч вони приїхали до Феодосії разом.

Данілович того дня перебував у статусі підозрюваної за статтею про держзраду Стаття 275 КК РФ — так йому заявили колеги, але документів, які би це підтвердили, він не перевіряв.

«Я просто виконував свою частину роботи», — виправдовувався він перед судом.

Наступного дня він проглянув вміст телефону і виявив «антиросійську налаштованість людини».

«Виходить, вона здійснювала підтримку України через свої можливості медпрацівника — мала доступ до баз даних, вона надавала Україні відомості про особисті дані громадян Росії», — стверджував оперуповноважений.

Він не знає, чи пред’являли Данілович обвинувачення в держзраді в підсумку чи ні. Разом із ним, за його словами, телефон вивчав безпосередній керівник, що траплялося не часто.

Данілович, очевидно, впізнала Наріманова і весь допит чекала на свою чергу ставити питання. Коли суд надав їй слово, вона почала засипати ФСБ-шника питаннями:

— У кого були мої телефони і планшет, коли мене привели? У мене чи у Чевалкова Юрій Чевалков — працівник ФСБ, який затримав Данілович ? Чи ви попросили в сумку їх кинути?

— Усі речі, які я виявив та вилучив, були в сумці.

— У ніч із 6 на 7 травня ми з вами зустрічалися?

— Ні, як я міг вас бачити… — замешкався Наріманов.

— У ніч із 6 на 7 травня ви приходили до мене в підвал разом із Чевалковим і справляли якусь фізіологічну, фізичну дію? — прямо питає Данілович і додає. — Чи збиралися ви вивезти мене в ліс, якщо я не підпишу ту пачку паперів, яку ви з Чевалковим змушували мене підписати?

— Ні, я не розумію, про що ви кажете.

— Ви особисто казали мені [фразу]: «Ой, вибач, у тебе знайшлася вибухівка, під час огляду не помітив»?

— Я не говорив таких слів.

Ще кілька запитань і суддя Наталія Кулінська заступилася за свідка. Вона заявила, що свідок уже все розповів. На цьому допит Наріманова завершився, але він попросив залишитися у залі.

«Боявся заплутатися у своїх думках». Понятий із копіями протоколів

19-річний Костянтин Високогляд представився суду «самозайнятим» мешканцем Сімферополя. Виступати він почав із помітним ентузіазмом, стверджував, що до правоохоронних органів стосунку не має, а понятим став через викладача юридичного факультету — той зателефонував йому і сказав, що «є можливість взяти участь». Високогляд навчається у Сімферопольській філії Російського державного університету правосуддя. 2021 року вже працював інспектором Управління з питань міграції кримського управління МВС. У жовтні 2022 року на сайті адміністрації Бахчисарайського району він підписує статтю з правилами отримання російського громадянства для мешканців «Л/ДНР» та окупованих областей як заступник начальника управління з питань міграції Бахчисарайського відділу МВС.

Назвати викладача, який покликав Високогляда на слідчі дії, він відмовився. Коли адвокат Айдар Азаматов почав наполягати, за свідка знову заступилася суддя Кулінська.

— Шановний захисник, ми не можемо змусити людину щось говорити чи ні. Є правоохоронні органи для цього. Все.

Свідок продовжив, але говорив уже без ентузіазму. Він розповів, що прибув до будівлі управління ФСБ у Сімферополі 29 квітня у першій половині дня. Його зустрів оперативник на ім’я Руслан, мабуть Наріманов, і другий понятий — Данило Самохін. Разом вони поїхали у Феодосію.

Там дочекалися Данілович — її привезли з чорною спортивною сумкою. У ній знайшли багато побутових приладів, медикаменти, голки, а також жіночу меншу сумочку — з футляром для окулярів. У ньому виявили пару голок від шприців, гроші і фломастер. Під підкладкою футляра працівники ФСБ виявили «рідку речовину бежевого кольору». Сам футляр свідок не запам’ятав — тільки те, що він був сірого кольору.

Усередині під підкладкою, стверджував Високогляд, була бежева рідка речовина, з одного боку було видно два оголені проводи, і квадратна батарейка — все це закривалося підкладкою.

Речовина не виливалася, бо була не рідка, а пластична, поправив себе свідок. Чи повністю вона заповнювала футляр, він не знає.

Прокурор Максим Васильєв стомлено слухав розповідь й іноді засинав.

Після поїздки у Феодосію Високогляд кілька разів — до 6 травня включно — приходив в управлінні ФСБ у Феодосії, де брав участь у вивченні листування Данілович у месенджерах і під час відбиранні її зразків ДНК.

Високогляд розповідав, періодично підглядаючи на листки, які поклав на трибуну свідка. Це були надруковані свідчення та протоколи слідчих дій з матеріалів справи.

Адвокатка Оксана Железняк. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

— Звідки у вас протоколи, і навіщо вони вам? — спитала свідка захисниця Оксана Железняк.

Свідок спочатку розгубився, але згодом заявив, що копії документів йому дали працівники ФСБ у день складання. Високогляд запевняв, що тільки підглядав у них, бо «боявся заплутатися у своїх думках».

— Зніміть маску, я хочу подивитись на вас, — звернулася до нього Данілович.

— Шановна підсудна, давайте командувати не будете, — перервала її суддя.

— Я цю людину бачу вперше у житті!

— Добре, суд бере це до уваги.

— У моїх листуваннях було щось по суті висунутого мені обвинувачення? Може я шукала, де купити або як зробити вибухові речовини? — питала Данілович свідка.

— Ні, такого не пам’ятаю.

 

«Вона була в наручниках». Понятий Данило Самохін

Ще один понятий, якого допитали в суді — Данило Самохін. За версією слідства, він разом із Високоглядом брав участь в огляді речей Данілович, зборі зразків ДНК і досліджував листування медсестри у телефоні та планшеті.

До Феодосії його разом із Високоглядом привіз Руслан Наріманов. Там вони півтори години чекали на вибухотехніка, який розібрав по частинах і упакував в окремі пакети вибухівку з футляра для окулярів. Його він описував так само, як Високогляд: бежева речовина, схожа на пластилін, батарейка і дроти.

За словами свідка, у вересні він потрапив у ДТП та «не пам’ятає деякі моменти».

“Або в інструкції вам не прописали”, — вигукнула з акваріума Данілович.

Самохін навчається у філії університету правосуддя у Сімферополі. З ним зв’язалася його викладачка, яка запропонувала взяти участь у слідчих заходах ФСБ. Назвати викладачку не дозволила суддя.

Самохін бачив Данілович лише двічі — 29 та 30 квітня. Вдруге він спостерігав, як у Данілович брали зразки нігтів для ДНК-експертизи і вивчили її листування у вотсапі. Вона була у кайданках, стверджував свідок.

З Високоглядом вони часто засиджувалися у ФСБ «без обіду».

У листуванні, казав Самохін, ображали росіян та окремо працівників поліції, називаючи їх «ватниками» і «терористами».

«Між ким було листування я зараз не згадаю», — зам’явся Самохін.

Через свою роботу Данілович збиралася розкрити персональні дані громадян Росії — переконував Самохін: «Можливо навіть військовослужбовців».

Після допиту Данілович подивилася на свідка і знову заявила: «Я цю людину бачу вперше!».

«Заходи ще проводяться». Оперативник ФСБ Олег Савченко

Старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ кримського управління ФСБ, 34-річного майора Олега Савченка хотіли допитати і обвинувачення, і захист. Суддя Кулінська запропонувала допитати його всім разом. Прокурор та адвокати не заперечували.

Коли до зали увійшов сивий, невисокого зросту молодий чоловік, Данілович одразу ж його впізнала і попросила адвокатів терміново до неї підійти.

Савченко стверджував, що вперше побачив Данілович 30 квітня. Після цього він зустрічався з нею ще сім разів — з 1 по 6 травня. Після кожного разу складався протокол допиту. Це була робота в рамках «контррозвідувальної діяльності». Жодного процесуального статусу Данілович тоді не мала, хоча її фактично затримали і не відпускали на волю.

Савченко розповів, що ФСБ отримала інформацію про зв’язки Данілович зі спецслужбами України. Її залучили до роботи з нею як «досвідченого фахівця». Ця інформація згодом підтвердилася, стверджував свідок. Обвинувачення їй пред’явлено не було, але оперативник повідомив, що «заходи з цього приводу ще проводяться» і чим вони завершаться, він поки повідомити не може.

— Скажіть, а Ірина Броніславівна мала змогу добровільно залишити місце проведення допиту? — звернувся до нього адвокат Айдар Азаматов.

— Так, — відповів свідок, не повертаючись до Даніловича. «Акваріум» — за його спиною.

— Серйозно? Я просто не можу, дайте мені просто вийти, я не можу вже, ви зрозумієте, я теж жива людина, ось цю брехню цілий день слухати! — рознервувалася Данілович.

Суддя зробила їй зауваження.

«Зробіть мені ще одне зауваження, виженіть мене із зали суду! Людина казала, що хотіла мене вбити, а зараз розповідає якусь нісенітницю! І всі вдають, що йому вірять, і що він правду говорить! І що тут відбувається щось серйозне! Ця людина погрожувала вбити мене! — майже кричала підсудна. — Йдеться про моє життя та життя моїх батьків! Мене 8 діб погрожували вбити, і ви кажете, що я маю стримуватися? Я взагалі не розумію, як вони можуть бути свідками!»

Прокурор Максим Васильєв весь цей час пильно дивився на Данілович.

Допит продовжили.

Феодосійський міськсуд, де розглядається справа Ірини Данілович. Фото: «Кримська солідарність»

Савченко розповів, що Данілович приводили колеги і забирали після допитів. Де вона була між ними, — йому невідомо. Про адвоката він їй не говорив. Скріншоти листування Данілович йому передав працівник ФСБ, ім’я якого він не пам’ятає.

Незважаючи на те, що Данілович, за його словами, ніхто силою не утримував, її під конвоєм виводили в туалет і давали воду. Савченко пояснив це «режимністю об’єкта».

Погрози на адресу Данілович та її сім’ї, про що вона говорила в суді, Савченко заперечував. За його словами, кабінети допиту у будівлі ФСБ обладнані відеокамерами.

— У нас не вперше таке, часто заяви пишуть. Ми просимо їх на камеру сказати, що заходів психічного і фізіологічного впливу не здійснювалося і беремо розписки — намагався переконати суд Савченко.

— А до цього що ви зробили? Коли катують людей кілька днів, а потім кажуть: «Запиши відео, тоді тебе додому відпустимо». Тільки під цим приводом люди погоджуються! — знову втрутилася Данілович у розмову.

Вона майже весь час стояла в кутку «акваріума», щоб бути ближчою до Савченка. Іноді ходила по «акваріуму», насилу стримуючи емоції.

— Припиніть істерику, — байдуже відповіла суддя.

— Й інструменти для катування я бачила! — Данілович уже не могла заспокоїтись. — Коли мене привезли в СІЗО, минуло вже дуже багато часу — десята доба була, залишився тільки синець один. В мене вся жовта рука була.

— Ви заявляли [про це], коли вас брали під варту?

— Звісно! І військовий [слідчий] комітет не розумію, як перевірку проводив, якщо за цей час мене жодного разу не допитали! Я стукаю у всі двері, у всі слідчі комітети! І мені кажуть, що розслідування проведено, але мене жодного разу не допитали.

Коли Кулінська запропонувала Данілович поставити останнє питання оперуповноваженому, медсестра заявила:

— Коли я з ним місцями поміняюся?

— Більше немає питань, — завершила допит суддя.

Савченко вийшов із зали.

Окрім нього допитати мали капітана ФСБ Юрія Чевалкова та лейтенанта Сергія Суворова. Але вони, як з’ясувалося, із 3 жовтня беруть участь «у воєнних діях на території України». Суд вважав це надзвичайними обставинами і вирішив їх більше не викликати.

Кулінська швидко оголосила письмові свідчення Сергія Суворова. Він стверджував, що 29 квітня проводив огляд будинку Данілович у селищі Владиславівка. У результаті забрав телефони, флеш-накопичувачі, ноутбуки та книги. Батько Ірини — Броніслав Данілович нібито відмовився підписувати протокол і не став брати копію.

«Повна брехня від початку до кінця», — відреагувала Данілович.

Свідчення Юрія Чевалкова також зачитали. Він стверджував, що отримав інформацію про причетність Данілович до злочину, пов’язаного з «підривом основ конституційного ладу РФ». Її вирішили обшукати, коли вона стояла на зупинці громадського транспорту у Коктебелі. Оперативник стверджував, що представився та повідомив про огляд, запропонував сісти в автомобіль і поїхати до відділу ФСБ у Феодосію. Данілович не примушували, стверджував ФСБшник, вона пішла добровільно. Через деякий час «її знудило», вона захотіла вийти, авто зупинилося, після чого вони поїхали далі. У відділі він передав Данілович колезі Наріманову.

Данілович після цього попросила суд визнати свідчення Наріманова та Суворова недопустимими, оскільки вони брали участь у її викраденні. Суд її заяву долучив, але оцінку обіцяв надати під час вироку.

«Це фальсифікація справи». Свідок захисту Сулейман Кадиров

Єдиний допитаний свідок захисту — пенсіонер МВС Сулейман Кадиров — зайшов у зал і тепло глянув у бік «акваріума». Данілович усміхнулася у відповідь.

Вони знайомі понад вісім років, кожні півроку медсестра ставила йому крапельниці після інсульту.

«Це виключно людські дружні відносини», — пояснив Кадиров. Він знав про її активізм, читав її статті та публікації у соціальних мережах.

1 травня 2022 року йому зателефонували друзі і сказали, що Данілович не відповідає на дзвінки. У соцмережах вже писали про її зникнення. Кадиров спробував додзвонитися до неї, але обидва телефони не відповідали.

Наступного дня він приїхав до її батьків. Вони розповіли, що приїжджав дільничний і кілька працівників ФСБ у масках. Де знаходиться дочка, їм тоді ніхто не сказав. Батько написав заяву у поліцію про зникнення. Разом з ним Кадиров поїхав у Коктебель і спробував знайти відеозаписи з камер спостереження по дорозі Данілович додому. Біля заправки навпроти автобусної зупинки вони знайшли три відео, на одному з них — очевидне викрадення Данілович.

На відео Данілович підходить до зупинки о 8:48 ранку 29 квітня. До неї під’їжджає сіра Шкода Октавія, в якій троє чоловіків — один у цивільному та із незакритим обличчям. Двоє виходять, говорять із нею, вона сідає у машину. Автомобіль не їде. Один із чоловіків іде, потім повертається. Данілович із речами виходить, чоловіки оточують її та явно не дають піти. А потім насильно запихають назад у машину. У цей момент поруч зупиняється таксі, але один із чоловіків щось йому показує і говорить, і таксист їде. Машина з Данілович — також. Після викрадення до зупинки під’їжджає ще одна машина — УАЗ Патріот — з якого виходить чоловік і, розмовляючи по телефону, довго оглядає місце викрадення, кущі та землю. Потім сідає і їде. Все закінчується о 9:07.

Відео вивчили на останньому засіданні. Фактично, зазначила адвокатка Оксана Железняк, Данілович затримали 29 квітня — на відео добре видно, як її силою затягують у машину.

До 11 травня про долю Данілович нічого не було відомо. Відеозапис Кадиров та її батько виявили лише 5 травня. Друзі шукали її у всіх ізоляторах у Криму, доки не знайли у Сімферопольському СІЗО 12 травня 2022 року.

«От уявіть, скільки часу це було і що з нею відбувалося», — говорив свідок.

Батько Данілович написав заяву про викрадення доньки, а потім про те, що її незаконно утримували без якогось статусу у ФСБ. Але Військово-слідчий комітет відмовив у порушенні справи.

Сулейман Кадиров. Фото: Лутфіє Зудієва, Ґрати

— Через відсутність складу злочину, — зазначила прокурорка.

— Класна держава! Ось за неї треба боротися, а? Викрадення, утримання, позбавлення волі не має складу злочину, молодці. Вам не соромно у цьому брати участь? — іронізувала у відповідь Данілович.

Вона постійно дивилася на Кадирова з «акваріума» і майже весь час його розповіді плакала.

«Данілович не чинила опір працівникам ФСБ, була добровільно доставлена ​​до відділення УФСБ, особисто підписала, що готова необмежений час брати участь у слідчих діях, добровільно перебувала в УФСБ кілька днів, де їй надавалися спальне місце, житло, душ та їжа, бо в неї не було місця проживання в Сімферополі», — зачитала копію ухвали про відмову у відкритті кримінальної справи про викрадення суддя.

— Скажіть, Ірина цікавилася вибуховими речовинами? — запитує свідка адвокат Азаматов.

— Ні, такого не було, де Ірина і де вибухові речовини, мені навіть не хочеться про це говорити. Це фальсифікація справи та й усе.

Суд зробив свідку зауваження. Данілович одразу відреагувала і зауважила, що зауважень свідкам обвинувачення ніхто не робив: «Я можу зробити висновок, що ви у змові чи перебуваєте під тиском».

Наприкінці допиту суддя несподівано уточнила, чи був свідок судимий. Нікого про це вона не питала. Свідок відповів, що його справді судили за політичним обвинуваченням за заклики до порушення територіальної цілісності РФ. Але судимість погашена два роки тому.

Після допиту Кадиров сів на лаву слухачів, повернувся до Ірини і, посміхаючись, показав їй свою блакитну краватку — на ній була золотиста кримськотатарська тамга.

«Вона впиралася, боролася, але що може дівчина проти двох здорових чоловіків?» Монолог батька викраденої кримської громадської активістки

«Про тата не хвилюйся, все буде в порядку», — пошепки сказав Кадиров.

Захист просив допитати понад десяток людей: понятих, працівників ФСБ, фахівців та експертів, які брали участь у слідстві. Суд відмовив. Оглянути речі Данілович, вилучені в неї, під час судового слідства Кулінська також відмовилася.