«Я не розумію, що прокурор оголосив». Репортаж із суду Феодосії, де медсестру та громадську журналістку Ірину Данілович судять за зберігання вибухівки у футлярі для окулярів

«Я не розумію, що прокурор оголосив». Репортаж із суду Феодосії, де медсестру та громадську журналістку Ірину Данілович судять за зберігання вибухівки у футлярі для окулярів

У Криму судять медсестру та громадську журналістку Ірину Данілович. Її обвинувачують у зберіганні вибухівки у футлярі для окулярів. Вона стверджує, що вибухівку їй підкинули ФСБ, коли не змогли отримати її зізнання у держзраді. Тиждень жінку тримали у підвалі управління спецслужби, постійно допитуючи і погрожуючи.

На першому засіданні зачитали обвинувальний акт — він був коротким. А на другому — держобвинувачення надало всі письмові докази у справі. У тому числі, листування та публіцистичні книги, які до справи не мають відношення.

«Ґрати» розповідають, як у футлярі для окулярів може з’явитися вибухівка, якщо поліграф не підтвердив держзраду.

 

Обвинування

У міському суді Феодосії, невеликого міста біля моря на південному сході Криму, судять медсестру і громадську активістку Ірину Данілович.

29 квітня цього року неподалік пансіонату Коктебеля, де вона працювала медсестрою, її затримали люди у цивільному одязі та в масках. Вона перестала відповідати на дзвінки, кілька днів ніхто не знав, де вона знаходиться, доки адвокату Айдеру Азаматову 11 травня не вдалося з’ясувати, що її затримали оперативники ФСБ, і вона — у СІЗО Сімферополя. Весь цей час батько журналістки — Броніслав Данілович шукав її — обійшов усі заправки і магазини по дорозі доньки додому, щоб перевірити відео з камер спостереження.

«Я була не затримана, я була викрадена 29 квітня. В ІТТ мене помістили в ніч із 6 на 7 травня — була вже 4 година ранку. З ІТТ мене відвезли до суду, після обіду мене перевели в СІЗО. З 29 квітня я перебувала у підвалі будівлі ФСБ проти своєї волі», — розповідала суду Ірина під час першого засідання.

— Тобто протокол затримання, якщо виходити з вашого твердження, був складений лише 7 травня офіційно о 2:55? Правильно я розумію? — уточнювала суддя Наталія Кулінська.

— Так.

Затриману в Криму медсестру тиждень тримали у підвалі ФСБ і звинуватили у зберіганні 200 грам вибухівки у футлярі для окулярів

Тільки коли Данілович знайшли у СІЗО, стало відомо, що її обвинувачують у незаконному виготовленні та зберіганні вибухових речовин . На минулому — першому засіданні прокуратура зачитала обвинувальний акт. Він був коротким.

«Данілович Ірина, перебуваючи на території Криму, не пізніше 29 квітня 2022 року шукала саморобний вибуховий пристрій осколкового типу фугасної дії… Засіб підривання — електродетонатор військового призначення, засіб доставки камуфляжу — футляр для окулярів, готові елементи, що вражають, — медичні голки шприців», — зачитав прокурор.

Слідство вважає, що Данілович носила вибухівку з собою. Нічого про те, навіщо їй це було потрібно і де вона все придбала — в обвинуваченні нема.

«У зазначений період часу з метою конспірації вона помістила пристрій у чорну тканинну сумку і носила його з собою до моменту виявлення 29 квітня. Він був виявлений та вилучений працівниками ФСБ».

Пізніше з’ясувалося, що Данілович затримали за підозрою в держзраді стаття 275 КК РФ — у зв’язках з українською розвідкою. За версією слідства, з 2018 року Данілович збирала дані про пересування російської техніки у Криму. Впродовж тижня, який вона провела у підвалі управління ФСБ, її постійно допитували про це, зокрема з використанням поліграфа. Зрештою, в обвинуваченні нічого щодо держзради та співпраці з іноземними спецслужбами немає, але фрагменти підозр залишилися у матеріалах справи, яку порушили за зберігання вибухівки.

 

Батько

Броніслав Данілович. Фото: Кримська солідарність

Сьогодні — друге засідання. До полудня біля будівлі суду збираються десятки кримськотатарських та українських активістів з усього Криму. Вони поступаються місцем і пропускають, насамперед, її батька — Броніслава Даніловича. Чоловік похилого віку приїхав із дому один.

«Мама наша також приїхала би, але вона ледве пересувається. Тільки по будинку. А я їздитиму і стоятиму за дочку до кінця. Мені два понеділки жити залишилося, я Іру витягти з в’язниці хочу», — із надривом у голосі говорить батько.

Він дістає з пакета й показує своє листування з держорганами. У червні та липні він просив «перевірити протиправні дії» працівників кримського управління ФСБ, які викрали доньку і тримали її в підвалі на бульварі Франка в Сімферополі більше тижня. Але безрезультатно.

«21.07.2022 слідчим 549 військового слідчого відділу… винесено ухвалу про відмову у порушенні кримінальної справи за Вашими заявами, у зв’язку з відсутністю події злочинів», — йдеться у відповіді прокуратури.

«Вона впиралася, боролася, але що може дівчина проти двох здорових чоловіків?» Монолог батька викраденої кримської громадської активістки

Данілович розповідає журналістам біля суду, що у СІЗО у доньки під час обшуку 22 вересня забрали всі ліки та особисті речі і досі не повернули.

«Під час обшуку в неї вилучили лікарські препарати, які ми легально передавали через контролера, косметику, кип’ятильник, сигарети. Я півпенсії на це витратив. Ну як це можна? Я не знаю, як це пов’язано із законами», — скаржиться Броніслав Данілович.

Коли машина з проблисковими маячками з Данілович усередині заїхала на подвір’я, спізнившись на півтори години, батько поспішає її обігнати, щоб встигнути побачити доньку на вулиці. У зал засідання пустили його та ще трьох людей. Він сідає на лаву слухачів — ближче до прозорого «акваріума» і чекає конвой.

 

«1984»

Ірину Данілович заводять у залу. Вона в чорній футболці з написом «Війна — це мир, свобода — це рабство, невігластво — це сила» англійською — фраза з роману-антиутопії Джорджа Оруелла «1984». Данілович акуратно заплела волосся у дві коси, вона посміхається через скло.

Поки конвоїри знімають із Ірини наручники, вона жестами вітає батька та інших слухачів — серед них жінка із заплаканими очима та чорною пов’язкою на голові на ім’я Марія. 2014 року Ірина допомогла їй подолати депресію і з того часу вони товаришують. Нещодавно Марія поховала сина, старшого не бачила дуже давно — він живе в Україні.

«Ірина мене з прірви витягла тоді, а сьогодні я хочу її підтримати», — розповідала вона, доки йде в залу суду.

Засідання ще не почалося. Ірина розповідає адвокатам, що її перевели до іншої камери.

«До мене постійно приходять якісь комісії. Вони запитують, чи не порушуються мої права? Я їх питаю, а чого ви до мене в підвал не приходили?» — каже Данілович.

Прокурор уже в залі, не підводячи очей, дивиться в телефон. Конвоїри стоять поряд і слухають, як Данілович спілкується з адвокатами.

Журналіста видання «Грани.ру», який подав клопотання про фото та відеозйомку, до зали не пускають. У відповіді канцелярії йдеться, що він має підписати своє прохання електронним підписом.

 

Вибухівка у футлярі для окулярів

Ірина Данілович. Фото зі сімейного архіву

У суді Данілович захищають адвокати Айдер Азаматов та Оксана Железняк. Ще один захисник Сергій Новіков не приїхав, але бере участь у справі.

На початку засідання з’ясовується, що ніхто зі свідків обвинувачення на допит не прийшов. Держобвинувачення починає вивчати письмові докази і запевняє, що на наступне засідання постарається доставити свідків.

Помічник прокурора Феодосії Дмитро Лященко читає рапорт працівника ФСБ про виявлення вибухівки 29 квітня, ім’я оперативника він не називає.

Данілович стверджує, що мова про вибухівку зайшла лише через тиждень після її затримання і численних допитів про зв’язки з іноземними організаціями. Коли таких даних отримати не вдалося, їй підкинули вибухівку у футляр із-під окулярів та офіційно затримали. Але це було вже 6 травня.

За версією слідства, протокол огляду речей Данілович також датований 29 квітня. Оперативники дослідили сумку, в якій знайшли гаманець, окуляри з футляром, медичний джгут, планшет, телефон, навушники, губну помаду, ліки, а також пластичну речовину тілесного кольору з проводами та голки для шприців. Щоб дослідити футляр для окулярів запрошували спеціаліста-вибухотехніка, який вирішив, що він «має властивості вибухового пристрою» — пластична речовина тілесного кольору може бути вибухівкою, а дроти — елементами детонації. Експерт «знешкодив» пристрій і помістив його у чорний пакет.

Особистих зауважень Данілович та інших осіб у протоколі немає — спеціально зазначає прокурор.

Прокурор згадує серед вилучених речей — 50 тисяч рублів. З «акваріума» чути здивований вигук Данілович: «Що? 50 тисяч?». Вона тихо сміється.

 

Сліди, який могло не бути

Дмитро Лященко читає протоколи оперативно-розшукових заходів. Якщо вірити документу у справі, Данілович дала на них згоду без обмеження у часі з 29 квітня.

Наступного дня старший слідчий ФСБ Олександр Лавров у присутності понятих та фахівця взяв у Данілович зразки нігтів, змиви з долонь та буккальний епітелій для експертизи. Зразки відбирали не добровільно. Данілович заперечувала та стверджувала, що їх у неї вже відібрали одразу після затримання і без адвоката.

Захист просить зачитати документ повністю. Держобвинувач цитує Данілович про те, що зразки, взяті у неї 29 квітня, могли нанести на вибухівку, щоб сфальсифікувати докази, що вона з її сумочки.

«Мої зразки були відібрані незаконно, я не виключаю їхнього поміщення на невідомі речовини», — читає прокурор слова Данілович.

Вибухотехнічна експертиза не знайшла на її руках слідів вибухівки. Однак на самій вибухівці виявили відбитки пальців та сліди поту Данілович.

Під час читання протоколів та експертиз вона періодично встає з лави в «акваріумі» і намагається щось сказати.

 

«Сюрприз», «Імперія має померти», листування з журналістами та суцільні іноагенти — незрозуміле у справі

Міський суд Феодосії. Фото: Кримська солідарність

Прокурор зачитує, що було виявлено у мобільному телефоні Данілович. Увагу слідства привернуло листування у ватсапі з контактом на ім’я «Сергей Волна». Кому належить номер, держобвинувач не називає.

Данілович із чоловіком пересилають одне одному та обговорюють новини про нардепа Віктора Медведчука, про роботу медичних шпиталів у Криму та запровадження «жовтої зони» терористичної загрози. Данілович у листуванні обіцяє влаштувати жінці у Криму, яка закликала ґвалтувати українських жінок, «сюрприз» та називає її «вівцею». Очевидно, йдеться про дружину російського десантника Романа Биковського Ольгу. У розмові з чоловіком, який брав участь у бойових діях в Україні, вона пропонувала йому ґвалтувати українських жінок, але нічого їй про це не говорити. Радіо Свобода та розслідувальний проект «Схеми» змогли ідентифікувати її у квітні.

Окрім іншого, Ірина повідомляє співрозмовнику, що звільнилася з роботи:

— Я так думаю, що того тижня побачимось, — пише їй «Сергей Волна».

— Так, тільки за, мені в Радянському одна зміна залишилася. Я звільнилася, сказала, що їду. Тяжко в такому шаленому ритмі працювати і морально важко серед ватників, — відповідає Данілович.

— Ну і правильно вчинила, підтримую, — пише співрозмовник.

Данілович надсилає у відповідь смайлик.

Під час обшуку в будинку Данілович знайшли кілька книг та брошур: «Остання імперія. Падіння Радянського Союзу» українського історика Сергія Плохія, «Вибір. Про свободу та внутрішню силу людини» Едіт Єви Егер, «Як Росія знищувала свободу слова в Криму» Юрія Луканова, «Імперія має померти» колишнього головного редактора телеканалу «Дощ» Михайла Зигаря, — прокурор зачитує протокол обшуку, а також кілька телефонних номерів. Все вилучене слідство вважає речовими доказами, а телефони намагається представити, як доказ конспірації.

Прокурор зачитує листування Данілович у фейсбуці з колишнім активістом Українського культурного центру в Криму та журналістом ініціативи «Кримський процес — Михайлом Батраком.

— Міш, ти не знаєш адреси телеграм-ботів, які знаходять російських полонених, убитих? Мені треба одного пацана знайти. Знайду, можливо, мені вдасться зробити з цього «бомбу», — пише Данілович.

Батрак надсилає посилання.

— Так, дякую. У моєї однокласниці син там виявляється пропав із 6 лютого. Контрактник був у Сирії, на всю голову відбитий — Литвичук Олександр Сергійович, — пояснює інтерес Данілович.

Ні книги, ні листування з Батраком до зберігання вибухівки не мають відношення, очевидно, це залишилося у справі після перевірки Данілович щодо держзради.

Коли прокурор перераховує вилучені під час обшуку книги, батько Броніслав Данілович повертається до нього і пошепки каже: «Це мої книги».

Ще один епізод, який також не потрапив в обвинувальний акт — отримання коштів від організації-іноагента та співпраця зі ЗМІ-іноагентом. Служба фінмоніторингу виявила, що з 2020 по 2022 рік на банківські картки Данілович надійшло 194 тисячі рублів. Зафіксовано 19 операцій від міжрегіональної професійної спілки «Альянс лікарів». А з 2021 року Данілович, зазначає обвинувач, свідомо давала коментарі проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії», насамперед критикуючи систему охорони здоров’я на півострові.

Адвокати Айдер Азаматов та Оксана Железняк переглядаються, очевидно, не розуміючи, як це стосується справи.

«Альянс лікарів» — незалежна профспілка медичних працівників, створена в Росії лікаркою опозиційного політика Олексія Навального — Анастасією Васильєвою. Нині має десятки відділень по всій Росії. Під час пандемії він неодноразово скаржився на брак засобів захисту лікарів у лікарнях. 3 березня 2021 року міністерство юстиції РФ визнало профспілку «Альянс лікарів» іноземним агентом.

«Крим.Реалії» визнані ЗМІ-іноагентом ще у 2017 році.

Саму Ірину Данилович внесли до реєстру іноагентів 3 червня 2022 року.

 

«Можна провести суд без моєї участі?». Реакція Данилович та захисту

— Я не можу відмовитись взагалі тут брати участь? Це якийсь театр абсурду… — реагує Данилович.

— Тобто? — уточнює суддя.

— Чи можна провести суд без моєї присутності?

— Ні, не можна без вашої присутності.

— Просто всі ці матеріали зібрані взагалі без моєї присутності. Або під тиском. Я просто психологічно не можу вдавати, що нічого не відбувається.

— Добре, суд бере до уваги ваші пояснення.

Суддя Кулінська пропонує висловитись захисникам.

— Ви, як мінімум, встаньте, будь ласка. Щоб повагу проявити до суду. Навіть якщо у вас її немає, то хоча би формально.

— Мені цікаво, чому державний обвинувач тоді сидячи всі обвинувачення зачитує? Зробіть йому зауваження, — відповідає Азаматов.

Прокурор посміхається, спостерігаючи за обміном зауваженнями.

Адвокат Айдер Азаматов . Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Адвокат Азаматов звертає увагу на те, що слідчі дії 29 квітня відбувалися без участі захисника.

«Вона була буквально в руках слідчих органів і не могла ніяк…», — каже адвокат, але суд його перериває.

— Шановний суд, я не розумію щодо висунутих мені обвинуваченнях, що прокурор оголосив? Навіть мені незрозуміло, — зненацька встає з лави і звертається до суду Данилович.

— Шановна підсудна, … питання суду ставити ви не можете. Потім кожна зі сторін висловиться в судових дебатах з оцінкою. Суд у нарадчій кімнаті висловить свою думку. Я вам пояснюю, чому я не можу відповісти на ваші запитання, — суворо каже суддя.

— Я розумію, тому й питаю, чи можна провести ці засідання без моєї участі.

Суддя відмовляє, явно дратуючись.

Адвокат Азаматов продовжує. Він зазначає, що коли слідство оглядало речі Данилович, її самої не було поруч, а вибухотехніка покликали лише, щоб оглянути футляр з-під окулярів, начебто оперативники знали, що можуть знайти там вибухівку.

Адвокатка Оксана Железняк. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Знайдена вдома Данилович література не є забороненою і не має жодного відношення до обвинувачення, зазначає адвокат. А вилучені телефони — неробочі, за винятком того, що вона мала під час затримання.

Підписані Данилович документи — дозвіл на оперативну роботу був отриманий під тиском, стверджує адвокатка Оксана Железняк.

«Позиція захисту — ці дані були отримані від неї під примусом», — каже Железняк.

Те, що ФСБ запросила дозвіл на обшук для перевірки держзради, а в результаті порушила справу про зберігання вибухівки, вона назвала «введенням суду в оману».

 

«Іра, ми з тобою»

Кримчани, що прийшли до міського суду Феодосії, щоб підтримати Ірину Данілович. Фото: Кримська солідарність

На цьому засідання закінчується. Броніслав Данилович, не поспішаючи, виходить із зали суду та просить інших слухачів пояснити йому суть деяких документів, які зачитав прокурор. Адвокати не дають публічних коментарів, але батько каже журналістам про те, що відчував та зрозумів.

«Те, що сьогодні зачитував помічник прокурора, мені навіть соромно про це говорити. Прийшли працівники ФСБ і забрали старі телефони, як доказ. Книги всі куплені, видані в Москві, деякі в Києві, але всі куплені в магазинах і нічого там такого немає. Наступного разу перед покупкою книг я спочатку заходитиму до ФСБ, просити у них дозволу. Не знаю, чому це подано як Іриніне, але це все моє», — каже Данилович.

Слухачі, яких не пустили в суд, спілкуються з адвокатами і чекають, поки автомобіль із Іриною Данилович не виїде з двору суду в СІЗО.

«Іра, ми з тобою», — лунають крики на Грецькій вулиці вечірньої Феодосії.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів