«Ззаду потужний вибух, летить попіл і пилюка». Свідчення очевидців обстрілу цивільної автоколони у Запоріжжі, внаслідок якого загинуло 30 людей

Уранці 30 вересня російські війська обстріляли Запоріжжя із зенітно-ракетних комплексів «С-300». По місту випустили 16 ракет, три з них влучили у колишній авторинок на Оріхівському шосе. Там розташований пункт пропуску автомобілів на тимчасово окуповані території. За останніми даними, від обстрілу загинуло 30 людей, ще 88 отримали поранення. Більшість постраждалих сиділи в автомобілях та мікроавтобусах, чекаючи, що їм дозволять виїхати за лінію фронту.

Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею про порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством частина 2 статті 438 Кримінального кодексу . Представники окупаційної влади Запорізької області спочатку підтвердили обстріл Запоріжжя російськими військами, але згодом це заперечували. Очевидці впевнені, стріляли росіяни. Детальніше — у замітці «Ґрат».

Черга

Пункт пропуску на тимчасово окуповані території на околиці Запоріжжя почав працювати 28 травня. На території колишнього авторинку поліцейські і військові перевіряли документи та багаж усіх бажаючих перетнути лінію фронту.

Із кінця серпня Запорізька обласна військова адміністрація зобов’язала всіх, хто хотів виїхати на окуповані території, реєструватися в електронній формі на сайті. Про дату виїзду їм повідомляли по телефону та в телеграм-каналі.

Пункт пропуску починав працювати о 8-й ранку, але 30 вересня люди почали з’їжджатися заздалегідь. Олена Попросила не називати її прізвище задля безпеки , молода дівчина з довгим каштановим волоссям, приїхала на Оріхівське шосе о 6:30 автомобілем разом із чоловіком та другом.

«Ми усі — з Маріуполя. Пробули у блокаді три тижні. Потім півроку жили на заході України і перед похолоданням вирішили поїхати в Маріуполь», — розповідає Олена «Ґратам».

Там у неї залишилися мама, брат, сестра, племінник і домашні тварини. Олена із чоловіком везли родичам ліки та гуманітарну допомогу. Вони хотіли відремонтувати дах у будинку матері Олени, доки не похолодало, і поспішали зайняти квартиру свекрухи. Від родичів дізналися, що окупаційна влада хоче її забрати через те, що там ніхто не жив.

«Ми хотіли, так би мовити, встигнути зайняти свою квартиру», — каже Олена.

Перевізники, які возять пасажирів, взагалі приїхали на ринок напередодні, у четвер, і залишили машини на стоянці, щоб зранку бути на початку черги.

Саме так вчинив 51-річний харків’янин Володимир Савенко. 30 вересня він мав відвести до Мелітополя двох пасажирів — сімейну пару.

За словами перевізника, останні десять днів пункт пропуску не працював. Його закрили після того, як РФ оголосила, що проведе «референдум» на захоплених територіях. У тому числі й на захопленій частині території Запорізької області. У протилежному напрямку людей продовжували пропускати.

29 вересня виїзд на окуповані території знов відкрили. Володимиру зателефонували з адміністрації і повідомили, що він зможе виїхати у п’ятницю. Заявку на виїзд він подав ще 7 вересня.

За даними Національної поліції, 30 вересня на виїзд зареєструвалося 248 цивільних автомобілів.

План розташування автомобілів перед обстрілом. Намалював Володимир Савенко

Щоб пояснити, куди саме влучили ракети, і де він у цей момент перебував, Володимир бере ручку і малює на картонці схему пропускного пункту. Він пояснює, що всі охочі виїхати вишиковуються на ринку колонами в п’ять рядів. У перших трьох рядах — легкові автомобілі, ще у двох — мікроавтобуси.

Приблизно о 7-й ранку колони по одній з інтервалом у п’ять хвилин почали рухатися до так званої «лінії фільтрації» — ділянки авторинку, де правоохоронці оглядали автомобілі, перевіряли документи і багаж, фіксували, скільки людей у ​​салоні. Якщо проблем із документами та багажем не було, правоохоронці дозволяли виїзд. Також колонами у супроводі поліції водії доїжджали від Запоріжжя до кордону «сірої зони» лінії фронту, далі їхали самі.

Автомобіль Володимира був дев’ятим у другій колоні легкових автомобілів. На початку восьмого колона почала рухатися до лінії фільтрації.

Тоді ж, о 7-й ранку на пункті пропуску мали вивісити списки — номери машин, виїзд яких погоджений. Хоча списки публікували і в телеграмі, Олена вирішила переконатися, що їхня машина є й у роздрукованій версії. Вона вийшла з машини і пішла до пункту пропуску за 100 метрів від кінця черги.

Списки ще не вивісили і дівчина вирішила зарядити телефон. Для зручності відвідувачів працівники пункту розставили під навісами дерев’яні столи із переносними розетками.

Вибухи

«Час 7:13. Ніякого свисту, жодних тривог і попереджень. Просто вибух прямо у колоні машин», — розповідає Олена і додає, що була в цей час за 40 метрів.

Насправді тривогу оголошували безпосередньо перед вибухом — о 7:11, але її мало хто почув.

«Вибачте, але як в’єбало! Я стою в шоці, потім ззаду потужний вибух, летить попіл і пилюка в рот, очі», — згадує дівчина.

Вона залізла під стіл, але відразу зрозуміла, що від уламків він не врятує і «наосліп» побігла у бік машини. На початку колон у небо метрів на 50 здіймався чорний дим, на шосе було багато крові, люди кричали. За дві хвилини Олена почула ще два вибухи. Вона добігла до машини. Чоловік і друг були цілі, але заціпеніли від шоку.

«Я скомандувала їхати і в шоковому стані ми рвонули до лікарні. Спрацював інстинкт самозбереження. Мене після блокади Маріуполя смикає, а тут ще раз таке пережити», — згадує Олена.

Майже годину вона нічого не чула одним вухом. Лікарі оглянули всіх трьох і прописали їм транквілізатори. Увечері в Олени продовжувала паморочитися голова і гуділо в лівому вусі.

Наслідки обстрілу цивільної колони у Запоріжжі, 30 вересня 2022 року. Фото: Сергій Коровайний для Wall Street Journal

Володимиру Савенку також пощастило. Перша ракета прилетіла збоку від колони за магазинами, друга ракета прилетіла за машиною, а ось третя розірвалася буквально за 15 метрів праворуч від його автомобіля. Від вибуху утворилася величезна вирва. Перевізник каже, що вона потрапила якраз у місце, де мали стояти дві колони мікроавтобусів. На момент вибуху вони ще не під’їхали до фільтраційної лінії.

«Було десь 7:14. Спочатку бахнуло, і з неба на машини посипалися шматки землі, каміння. Потім другий вибух, зовсім поруч, так що аж кров у жилах зупинилася. У лобове скло прилетіло штук п’ять уламків, але пощастило — вони зрикошетили. І одразу ж третій вибух», — згадує Савенко. За кілька секунд пролунав четвертий вибух, але вже далі — за сто метрів. Ракета впала за територією ринку.

Пізніше, коли він оглянув автомобіль, з’ясував, що один уламок пробив колесо, другий передні двері, ще один залетів у радіатор, четвертий навиліт пробив передню стійку біля лобового скла.

Коли звуки вибухів стихли, Володимир вийшов із машини та спробував розшукати напарницю. Вона з пасажирами була в автомобілі, трохи позаду його машини у першій колоні.

Савенко знайшов напарницю в будівлі кафе у стані шоку. Поруч з нею лежав чоловік, що стікав кров’ю. Напарниця сказала, що вже викликала швидку допомогу.

Володимир вмовив її сісти в машину разом із пасажирами. Він сів за кермо та вивіз їх за межі ринку. Потім повернувся за своєю машиною і виявив, що вона пошкоджена і не заводиться. Тоді він бігом покинув територію ринку.

Наслідки обстрілу цивільної колони у Запоріжжі, 30 вересня 2022 року. Фото: Сергій Коровайний для Wall Street Journal

За годину Володимир повернувся на місце обстрілу, щоб забрати машину, але до автомобіля його не пропустили поліцейські. Вони пояснили, що на місці обстрілу проводяться слідчі дії.

«Я побачив мою машину, з відео репортажів у групах телеграма, але багажу — сумок пасажирів у ній не було. Зрештою люди залишилися взагалі без нічого», — розповідає Савенко.

Увечері, вже після того, як правоохоронці закінчили роботу, він знову приїхав на авторинок, але його автомобіля там не було. Тепер перевізник обходить правоохоронні органи і намагається з’ясувати, як йому повернути автомобіль і речі пасажирів.

Напрямок

Станом на 9:0 ранку 1 жовтня Запорізька обласна військова адміністрація повідомила про 30 загиблих — серед них двоє дітей — 11-річна дівчинка і 14-річний хлопчик, та 88 поранених, у тому числі 3-річна дівчинка.

Голова Національної поліції Олександр Клименко повідомив, що серед загиблих — 36-річний працівник місцевого управління стратегічних розслідувань. Ще 27 працівників Бердянського райуправління поліції отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Володимир Савенко каже, що на момент обстрілу поліцейські якраз приїхали на пункт пропуску. Військових на авторинку не було.

Наслідки обстрілу цивільної колони у Запоріжжі, 30 вересня 2022 року. Фото: Сергій Коровайний для Wall Street Journal

У Національній поліції підрахували, що на територію пункту пропуску потрапило три ракети, всього ж по Запоріжжю вчора вранці влучило 16 ракет. Правоохоронці припускають, що місто обстріляли модернізованими ракетами із зенітно-ракетного комплексу «С-300».

Президент Володимир Зеленський опублікував фото із місця трагедії.

«Так можуть чинити тільки закінчені терористи, яким не має бути місця в цивілізованому світі», — написав президент.

Представники РФ обстрілу Запоріжжя не коментували. Вранці одразу після обстрілу це зробив представник окупаційної адміністрації Запорізької області Володимир Рогов. У себе в телеграм-каналі він спочатку повідомив, що в обласному центрі сьогодні гучно» і що удари завдаються по «військових об’єктах та об’єктах цивільної інфраструктури», які використовують Збройні сили України.

Пізніше Рогов відредагував пост і додав, що всі випадки падіння фрагментів ракет на житлові будинки «викликані невмілими діями криворуких ПВОшників Зеленського». І, нарешті, за півтори години після обстрілу пункту пропуску Рогов написав новий пост у телеграмі, в якому звинуватив у його обстрілі українських військових. Нібито таким чином Зеленський «мститься за возз’єднання з Росією».

Уламки ракет, якими обстріляли цивільну колону у Запоріжжі, 30 вересня 2022 року. Фото: Сергій Коровайний для Wall Street Journal

Очевидці впевнені, що пункт пропуску обстріляли з території, яку контролює РФ.

«Я думаю, з боку Василівки Місто за 56 кілометрів на південь від Запоріжжя, окуповане російськими військами . Інакше ніяк, — каже Олена. — Я суджу виключно за своїм організмом, бо постраждало ліве вухо. Траєкторія була ніби саме з лівого боку, тому що ні свисту, ні нічого не було, всі уламки летіли зліва направо».

Дівчина пояснює, що праворуч від неї була міська лінія Запоріжжя, тоді як за кілька десятків кілометрів зліва починалася окупована територія.