Слов’янськ під обстрілом. Місто зазнало нових ракетних ударів російських військ

Зруйнований внаслідок ракетного обстрілу приватний будинок у Слов
Зруйнований внаслідок ракетного обстрілу приватний будинок у Слов'янську, 1 червня 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Російські війська обстрілюють із артилерії житлові квартали Слов’янська. У ніч із 30 на 31 травня ракети «Іскандер» потрапили в школу і багатоповерхівку в центрі міста. Троє людей загинули, шестеро отримали поранення — такі дані Військово-цивільної адміністрації.

Вранці 1 червня стався новий ракетний обстріл. На цей раз по околиці, і знову в житловому районі. Обійшлося без жертв. Три приватні будинки зруйновані, ще десять — пошкоджені.

«Я спала вдома. З ліжка вскочила», — розповідає про обстріл Людмила, місцева мешканка.

В її будинку повибивало вікна і пошкодило дах, а в сусідів навпроти залишилися тільки руїни. На щастя, власників у будинку не було — вони евакуювалися з міста. Після обстрілу приїжджали родичі, щоб забрати уцілілі речі.

Людмила гляділа за цим будинком на прохання господарів.

«Зразковий двір: все було рівненько, біленько, чистенько, — каже вона. — У мене ще шок».

Мешканець обстріляного району в Слов‘янську, 1 червня 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Бої на фронті вже майже тиждень «максимально інтенсивні». У Слов’янську їх постійно чути. Російські війська не можуть наблизитися до міста, але використовують важку артилерію для його обстрілу.

«Як тільки вечір… З вечора цілу ніч. І так от наче дрімаєш, а одним вухом прислухаєшся, що там», — каже Наталя, сусідка Людмили.

Марина, яка живе у цьому ж районі, через чотири будинки, каже, що у неї часто виникає паніка.

«Находить, буває, сиджу, плакати хочеться… Вийду, пройду вулицю до кінця, побачу людей, особливо якщо діток. І тоді легше», — ділиться вона.

Додає, що сім’ї з дітьми в районі здебільшого вже виїхали.

Через обстріл місцева влада постійно закликає мешканців Слов’янська евакуюватися. Багато хто дійсно їде. На вулицях міста зовсім мало людей. Невеликі черги — лише біля банкоматів.

Будинки у Слов’янську після обстрілу російськими ракетами «Іскандер», 1 червня 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Ті, хто залишається, як аргумент наводять те, що у них немає коштів для переїзду, і бояться, що їхній будинок пограбують мародери. Їхні слова звучать із фаталізмом: «Суджено жити — будемо жити».

«А чого я маю свою країну залишати, — обурюється Людмила. — А чого я маю покидати свою місцевість? Я люблю свою землю. Я люблю свій Слов’янськ. Чому я мушу їхати? Я наживала все життя, щоби потім залишитися під парканом?!».

«Ви молоді, вас — скрізь. А ми вже пенсія. То що — нас знищувати? Ну, хай закатають відразу в асфальт», — додає вона.

Людмила зараз працює завгоспом у дитячому садку, а також живе за рахунок домашнього господарства.

Жінка каже, що й у 2014 році не виїжджала, коли у Слов’янську точилися бої між бойовиками російського відставного офіцера ФСБ Ігоря Гіркіна та українськими військами.

«Але це не порівняти, звісно. Тоді «балалайок» таких не літало», — каже Людмила.

Тоді зі Слов’янська розпочалася окупація регіону. Загін під проводом Гіркіна увійшов у місто і захопив адміністративні будівлі. Згодом призначили «народного мера» — нікому невідомого В’ячеслава Пономарьова. Місцева влада підтримала бойовиків. За це судять ексглаву Слов’янська Нелю Штепу, хоч вона заперечує свою вину.

«Русский мир» і розвиток. Як перед виборами в Слов’янську справа про псування агітаційних бордів стала судом над Нелею Штепою

27 травня вже цього року Пономарьов з’явився у Лимані, де після важких боїв змогли закріпитися російські війська. Російський пропагандист Семен Пегов опублікував у своєму телеграм-каналі WarGonzo відео з Пономарьовим, зняте, ймовірно, у будівлі міськради. Пономарьов урочисто заявляє: «До Слов’янська залишилося 36 кілометрів. Скоро додому!»

Школа в Славянске после попадания российской ракеты «Искандер», 1 июня 2022 года. Фото: Татьяна Козак, Ґрати

«Радіє, так? Так от, ти бачиш, починається, чекаємо. Вчора в центрі, сьогодні тут», — каже із сарказмом Наталя, мешканка району, який постраждав від ранкового обстрілу.

«Ми Україна! Яка ми «ДНР-ЛНР»! Ми жили в Україні — я хочу жити в Україні, навіщо мені тут Росія. Ну навіщо? Землі тут українські, і я — українка», — каже сусідка Людмила.

Те, що російські війська зараз роблять в Україні, вона називає геноцидом.

 

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів