«Людина без стрижня». Український офіцер після анексії Криму вступив до російської армії. Тепер він потрапив у полон і отримав 15 років за дезертирство і держзраду

Ігор Руденко у Дніпровському районному суді Києва, 27 квітня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Ігор Руденко у Дніпровському районному суді Києва, 27 квітня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

28 квітня Дніпровський районний суд Києва визнав винним у дезертирстві і державній зраді Ігоря Руденка. Командир взводу 126-ї окремої бригади берегової охорони ВМС РФ 3 березня здався в полон бійцям територіальної оборони біля села Баштанка на Миколаївщині.

У 2015 році в Україні проти Руденка порушили кримінальну справу — до лютого 2014-го він служив у Збройних силах України. Після анексії півострова Росією Руденко залишився там і пішов служити в російську армію. Через 8 років у її складі він вторгся в Україну.

На суді, який тривав два дні, Руденко визнав вину. Суддя Олександр Дзюба засудив його до 15 років ув’язнення — саме на такому покаранні наполягала прокуратура. Детальніше — у замітці «Ґрат».

 

Полон

4 березня наступного дня після того, як Руденко здався в полон, СБУ опублікувала відео його розповіді про те, як це сталося. За два тижні він розповів свою історію публічно на прес-конференції у Києві.

Руденко представився начальником зв’язку — командиром взводу гаубичного артилерійського дивізіону і додав, що служить у званні капітана в 126 окремій бригаді берегової охорони ВМС РФ. У січні цього року його частину повністю укомплектували і відправили на мис Опук неподалік Керчі на навчання.

За словами полоненого, 20 лютого бригада отримала наказ передислокуватися у село Славне на півночі Криму. Там вони дізналися про наказ Володимира Путіна щодо майбутнього вторгнення в Україну. За наступні три дні солдатам роздали додаткові боєприпаси, а вночі 25 лютого бригада перейшла адміністративний кордон із Херсонською областю і вирушила в бік Нової Каховки, де потім закріпилася.

Ігор Руденко у Дніпровському районному суді Києва, 27 квітня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Руденко стверджував, що після Нової Каховки бригада мала їхати до Миколаєва. Взяти місто російська армія не змогла, а він сам на восьмий день вторгнення здався в полон.

«Нас було 11 людей, коли наш КАМАЗ підбили. Ми спочатку у посадці були, — розповідав Руденко наступного дня після того, як здався в полон. — До нас вийшли звичайні селяни з рушницями. Вони сказали, що боронять свої села. Коротко я зрозумів усе — вони сказали здати зброю, я поклав зброю».

За словами його адвоката Олександра Чаплинського, Руденко здався в полон біля села Баштанка — за 60 кілометрів на північ від Миколаєва.

 

Зрада

Під час прес-конференції у Києві 48-річний Руденко розповів, що народився на Дніпропетровщині, через рік сім’я переїхала до Криму. Після школи вступив до Вищого військового училища зв’язку в Полтаві, там склав присягу народу України та у 1997 році став офіцером ЗСУ. 2011 року переїхав служити до Криму у складі 36-ї окремої бригади берегової охорони ВМС України. Бригада дислокувалася у селі Перевальне неподалік Сімферополя.

Після анексії Криму Руденко залишився на півострові і вступив до російської армії. Він служив там же, у Перевальному, у 126-й окремій бригаді берегової охорони ВМС РФ.

«Тобто склав другу присягу. Хоча всі офіцери мали можливість поїхати на територію України», — визнав Руденко.

У 2016 році командир 126-ї бригади Сергій Стороженко, який як і Руденко перейшов служити в російську армію, говорив, що вірність українській присязі зберегли 200 із приблизно 1200 бійців 36-ї бригади. 2015 року вони увійшли до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС України.

 

Справа і суд

Кримінальну справу за статтями про держзраду частина 1 статті 111 Кримінального кодексу і дезертирство частина 1 статті 438 КК українські правоохоронці відкрили ще в січні 2015 року. Руденка оголосили у розшук, а провадження у справі призупинили. Після того, як Руденко здався в полон, провадження поновили.

Відповідно до закону про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України стаття 12 , злочин, скоєний у Криму, тобто на окупованій території, підсудний Апеляційному суду Києва. Той, у свою чергу, визначив, що справу Руденка розглядатиме Дніпровський райсуд столиці.

На початку квітня Миколаївська спеціалізована прокуратура у військовій сфері Південного регіону направила до суду обвинувальний акт.

Прокурори Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Південного регіону Віктор Калач, Володимир Татаревич та її керівник Богдан Кравченко у Дніпровському районному суді Києва, 27 квітня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На підготовчому засіданні 27 квітня прокурор Володимир Татаревич клопотав, щоб суд почав розглядати справу по суті того ж дня.

«Ми знаходимося в Миколаєві, на околицях якого зараз точаться активні бойові дії. Фактично ми не можемо періодично приїжджати до Києва. У нашому місті є перебої з електрикою, тому ми не можемо гарантувати нашу участь у режимі відеоконференції», — пояснив прокурор.

Руденко та його адвокат Юрій Чаплинський не заперечували. У результаті розгляд справи зайняв у судді Олександра Дзюби два дні. Засідання проходили у закритому режимі.

Деталі можна частково дізнатися з тексту вироку (він є в розпорядженні редакції). На допиті в суді Руденко розповів, що у березні 2014 року під час шикування особового складу командир (Командир 36-ї окремої бригади Сергій Стороженко — Ґ) повідомив, що військовослужбовці мають самі ухвалити рішення — чи зберігати українську присягу і передислокуватися на материкову частину України. Руденко стверджував, що відмовився продовжувати служити в українській армії, бо вважав, що його контракт розірваний.

«Частина військовослужбовців військової частини вжили заходів для повернення на неокуповану територію України. Однак він, бажаючи отримати матеріальну вигоду і підвищення по службі, залишився», — цитує суд свідчення Руденка у вироку. За його словами, 22 березня 2014 року він підписав контракт військовослужбовця армії РФ.

Прокурори Віктор Калач і Володимир Татаревич у суді доводили, що контракт Руденка із ЗСУ діяв до червня 2015 року. Тоді його звільнили у запас, у зв’язку з позбавленням військового звання.

Через місяць після того, як Руденко підписав контракт з армією РФ, 22 квітня контр-адмірал ВМС України Сергій Гайдук розпорядився телеграмою передислокувати військовослужбовців із військових частин Криму. 30 квітня міністр оборони і командувач Генерального штабу видали директиву про передислокацію частин із Криму. Нарешті 12 травня командувач ВМС України наказав керівництву 36-ї бригади протягом доби здійснити марш особового складу до Миколаєва на нове місце дислокації. Але 13 травня Ігор Руденко, як і багато його товаришів по службі, до Миколаєва не прибув, і з тих пір, за версією обвинувачення, ухиляється від військової служби.

«Ми мали накази командування військової частини про те, що до 2015 року Руденко був військовослужбовцем ЗСУ. Під час затримання він мав посвідчення офіцера РФ», — розповів після суду «Ґратам» Богдан Кравченко, керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури.

За його словами, з початку війни на Миколаївщині, крім Руденка, затримали ще двох колишніх українських офіцерів. 27 квітня той же Дніпровський райсуд Києва засудив до 14 років ув’язнення майора Дмитра Шишканова, справу Михайла Казаренка суд ще не розглядав.

Адвокат Юрій Чаплинський у Дніпровському районному суді Києва, 27 квітня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Наступного дня, 28 квітня, під час дебатів Ігор Руденко повністю визнав вину і попросив суддю не карати його суворо, оскільки має на утриманні малолітню дитину. Адвокат Юрій Чаплинський і після зізнання наполягає — сторона обвинувачення не висунула достатньо доказів провини Руденка. Він вважає, що, давши кожному військовослужбовцю право вибору, його командир у березні 2014 року фактично склав повноваження.

«Це означає, що контракт Руденка припинився. Тому що, згідно з положенням про військовий обов’язок і військову службу, всі правовідносини регулюються безпосередньо командиром, у званні — не нижче полковника, — наполягав Чаплинський, після чого додав характеристику свого підзахисного. — Це людина, яка не має внутрішнього стрижня. Людина, яка у важкій ситуації веде себе як боягуз. Але це не зрада. Зрада — це перехід на бік ворога під час бойових дій».

Суддю Дзюбу аргументи захисту не переконали. Він засудив Руденка до 15 років ув’язнення.

Суддя Олександр Дзюба. 27 квітня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На питання, чи оскаржуватиме вирок свого клієнта, Чаплинський не відповів. Як і на питання, чи є дані про внесення Руденка до списків військовополонених на обмін.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів