«Як я можу поїхати в Україну і воювати разом із українською армією? Чи є спосіб? Я готовий», — написав наступного дня після вторгнення Росії в Україну сирієць Сухейл Махмуд Мухаммад.
Він відомий під прізвиськом «тато ПТРК». З 2011 року Сухейл воює у складі Вільної сирійської армії проти урядових військ Башара Асада, якому останні сім років надає воєнну підтримку Росія. Мухаммед стверджує, що за цей час знищив 146 танків.
Президент Володимир Зеленський відповів йому і всім охочим воювати за Україну на третій день війни, 27 лютого. Він покликав іноземців вступати до Інтернаціонального легіону територіальної оборони. Через чотири дні, 3 березня, Зеленський повідомив, що у всьому світі до військових аташе посольств, які набирали волонтерів, звернулися 16 тисяч осіб. У Легіон беруть людей лише з бойовим досвідом, для них скасували візи, але доїхати в Україну вони мають самостійно, а тут підписати контракт зі збройними силами (ЗСУ).
Про те, хто і чому їде воювати за Україну, — у матеріалі «Ґрат».
Для зручності легіонерів міністерство закордонних справ 5 березня створило сайт fightforua.org, де детально розписано, як саме можна вступити в Інтернаціональний легіон. Процедура складається із семи кроків.
Доброволець повинен звернутися до посольства України у своїй країні. Можна заповнити онлайн-форму або просто зателефонувати. Потім зібрати документи — внутрішній та закордонний паспорти, а також документ, що підтверджує службу в армії чи правоохоронних органах та участь у бойових діях. З ними треба прийти до посольства. Там добровольця чекає співбесіда з військовим аташе. Якщо вона пройде успішно, він повинен написати заяву, що хоче добровільно служити за контрактом у ЗСУ.
Доїхати в Україну майбутній легіонер повинен самостійно. Як краще це зробити, — проконсультують працівники посольства. Із собою рекомендується взяти одяг, шолом, бронежилет та інші речі, зброю везти заборонено. Приїхавши в Україну, доброволець має прийти в пункт збору.
На практиці, принаймні у перші тижні війни, іноземні добровольці часто ігнорували рекомендації українського МЗС і виїжджали в Україну, не проходячи процедури, запропоновані міністерством. Побоювалися, що на це піде дуже багато часу, тоді як допомога українцям потрібна негайно.
«Я приїхав в Україну, бо міжнародна спільнота робить недостатньо для її захисту. Я хочу показати, що можна зробити більше», — каже Джей, 30-річний канадець, який не називає свого прізвища, але не проти сфотографуватися.
Камуфляжну форму з прапором Канади на шевроні Джей привіз із собою, але в Україну приїхав без зброї. Про себе він лише розповідає, що служив у канадській армії, але бойового досвіду не має, тому, в першу чергу, хоче допомогти як фельдшер. Ми розмовляємо з ним на базі одного з батальйонів територіальної оборони.

Джей. Фото: Максим Каменєв, Ґрати
Джей розповідає, що відгукнувся на заклик Зеленського, але до посольства України не звертався. Сів на літак до Лондона, а звідти вирушив у Польщу, де без проблем перетнув кордон з Україною. До розмови приєднується Стівен, 27-річний хлопець із американського Техасу. Одягнений у чорні штани і куртку, на лівому передпліччі — шеврон червоного хреста, на правому — карта його рідного штату у кольорах американського прапора.
«Я прилетів до Фінляндії. Там зв’язався з організатором групи, що летіла в Польщу. Нас було 30 чоловіків із різних країн. Переночували у готелі на польсько-українському кордоні, позавчора приїхав сюди. Сьогодні вранці провів заняття з польової медицини. Показував, як проводити голкову декомпресію», — розповідає Стівен.
Як і Джей, він не звертався до українського посольства. В Україну вирішив їхати після того, як побачив відео, на якому російський танк розстрілює легковий автомобіль під Києвом.
«Сім’я не зраділа моєму рішенню, але я не міг зробити по-іншому», — каже американець.
Із українського боку кордону Джея та Стівена зустріли координатори Грузинського національного легіону — добровольчого батальйону, який у 2014 році організував грузинський військовий Мамука Мамулашвілі. Легіон воював на Донбасі і деякий час входив до складу ЗСУ. Наразі легіон базується разом із батальйоном тероборони.
Журналістка Ірина Сампан із початку війни стала координаторкою легіону. Вона каже, що записатися в нього просто — достатньо зателефонувати на гарячу лінію, яка вказана на сторінці у фейсбук або написати у Вотсап. До нього беруть людей без бойового досвіду, але є обмеження.
«Ми не беремо громадян Росії, Білорусі та інших країн ОДКБ . Ми не беремо людей, які входять до неонацистських, фашистських, расистських організацій», — розповідає Сампан.
Повз проходить група грузинів у камуфляжі з шевронами легіону — головою вовка і прапорами Грузії та України. Один із добровольців вітається з нами і, дізнавшись, що я журналіст, просить сфотографувати на згадку. Обличчя Леван про всяк випадок ховає під балаклавою.
«Я сам із Абхазії. Коли Росія окупувала Абхазію, я був маленький і не міг захищати свій будинок. Зараз мені 33 роки і маю можливість захистити і дати відсіч ворогові. Я раніше був в Україні. Тут у мене колишня дружина та 12-річний син. Я вважаю, що маю захищати країну, де в мене росте син, — розповідає доброволець і додає, що в армії не служив. — У мене не було спочатку амбіцій, що я одразу поїду на фронт і побіжу стріляти. Я хотів стати поряд із українцями. У мене немає страху. Коли мене навчать, я готовий їхати разом із ними на фронт».

Леван. Фото: Макс Каменєв, Ґрати
Леван розповідає, що, вирішивши їхати на війну, звернувся до українського посольства, яке допомогло з організацією перельоту — чартерний літак із Тбілісі. Але влада Грузії не випустила з країни літак, на якому, за його словами, мало летіти близько 200 добровольців. Левана це не зупинило. Він із другом вилетів до Польщі самостійно, дорогою в Україну вирішив приєднатися до Грузинського національного легіону.
За його словами, зараз бійці Грузинського національного легіону разом із бійцями тероборони патрулюють Львів та облаштовують блокпости. Сампан додає, що після навчання всіх бажаючих відправляють на фронт. Люди з бойовим досвідом на базі, за її словами, не затримуються — їх відправляють на передову, де вони воюють поруч із бійцями ЗСУ.
«Інтернаціональний легіон, про який говорив президент, не має до нас відношення. Багато грузинів хочуть служити саме у нас. Найчастіше іноземці не можуть знайти, як записатися до Інтернаціонального легіону і йдуть до нас», — каже Сампан і додає, що зараз у легіоні зібралися бійці 29 національностей.
Воювати за Україну приїжджають не лише добровольці без бойового досвіду, а й професійні військові. Колишній снайпер 22 Королівського полку Канади з позивним «Валі», який пройшов дві ротації в Афганістані і воював добровольцем у Сирії, вирушив до України 28 лютого.
«Організовано реальну мобілізацію за незалежність українського народу. У нас дуже мало часу, і нам потрібно якнайшвидше стати солдатами на фронті. Якщо у вас є жага до справжньої свободи, летіть у Польщу. Там зв’яжіться зі мною чи іншими ветеранами, щоб дізнатися, як потрапити до зони бойових дій», — написав «Валі» у фейсбуці.
Герой двох документальних фільмів та автор кількох книг, зараз веде щоденник у соціальних мережах. Валі також не звертався до посольства України, а одразу вирушив до Польщі. 2 березня знімальна група CNN зняла, як він переходить польсько-український кордон із чашкою кави у руці.

Нормандська бригада. Фото: сторінка бригади в фейсбуці
Журналістам Валі розповів, що вирушити до України його попросив друг.
«Минулої п’ятниці мені зателефонував друг, він зараз за кермом джипа, — показує у бік пункту пропуску канадець. — Він сказав мені: «Ти ж колишній снайпер, ти нам реально потрібен». Я відповів: «Добре, я зроблю це».
В Україну Валі приїхав разом із трьома армійськими ветеранами з Квебеку та кількома британцями. Свою групу канадці назвали Нормандською бригадою.
Канадці одразу ж вирушили ближче до фронту. Валі описує, як дорогою вони не могли заправити автомобіль. Роздобути паливо їм допомогли бійці тероборони, а на прощання нагодували обідом.
За добу після в’їзду в Україну добровольців мало не затримав поліцейський спецназ.
«У двері квартири, де ми ночували, ввічливо постукали. Я відчинив і побачив групу озброєних людей, одягнених у чорне. Мене поставили до стіни та обшукали. Вони забігли в квартиру, хлопці підняли руки вгору. Один зі спецназівців заговорив зі мною російською. Простою англійською я пояснив йому, що ми канадці та британці, які приїхали допомогти, — написав Валі 4 березня. — Спецназівці швидко з’ясували, що ми на їхньому боці. За короткий час ми потоваришували. Ми ділилися жартами, сміялися і коментували наше екіпірування».
Виявилося, що про підозрілу групу чоловіків у поліцію повідомив хтось із мешканців будинку.
Через тиждень, 10 березня, Валі спустився в бомбосховище: «Коли чути сирену, люди поспішають у підвал. Щоб скоротити час, дивляться відео на мобільних і читають новини. Люди тут майже звикли до війни, якої не було ще два тижні тому».
Того ж дня канадець написав, що вирушив на патрулювання. Після перебування в Україні впродовж десяти днів, Валі шкодував, що наразі нічого не зробив для її захисту.
«Цей захист став можливим лише завдяки мужності українських бійців», — написав канадець 11 березня.
Наступного дня він опублікував фото рушниці зі снайперським прицілом.
«Хтось близький до Президента України вирішив зробити мені подарунок», — написав канадець. Це крайній пост «Валі» у фейсбуці.
Служити в українській армії іноземним громадянам дозволили ще шість років тому. У 2016 році президент Петро Порошенко врегулював службу іноземців за контрактом у ЗСУ. Для того, щоб вступити до української армії, іноземцю достатньо довести, що він не має судимості, і пообіцяти дотримуватися законів України. Іноземці можуть служити рядовими, а також сержантами та старшинами. Перші укладають контракт на три роки, другі — на три-п’ять років. Перші два місяці служби — випробувальний термін.
Як пояснив «Ґратам» речник Національної академії сухопутних військ Антон Миронович, зараз правила служби іноземців насамперед регулюються законом «Про військовий обов’язок та військову службу» та положенням «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України». Іноземні громадяни можуть добровільно вступати до ЗСУ. Як і громадяни України, вони підписують контракт.
«Контракт діє впродовж воєнного стану в Україні», — сказав Миронович.
Верховна рада на пропозицію президента ввела в країні воєнний стан 24 лютого, у день нападу Росії, на 30 днів — до 26 березня. 14 березня парламент продовжив воєнний стан ще на місяць — до 25 квітня.
Миронович наголошує, що, якщо іноземець захоче розірвати контракт достроково в односторонньому порядку, підхід до цього буде індивідуальним і ні в якому разі не передбачає примусу іноземців служити або брати участь у бойових діях у складі ЗС України, якщо вони недостатньо мотивовані або є інші об’єктивні причини.
Контракт військовослужбовця ЗС України іноземці підписують добровільно і можуть цього і не робити. Підписання контракту гарантує соціально-правовий захист, реєстрацію на всі види забезпечення, які належать військовослужбовцям ЗС України. І лише контракт може давати право на отримання зброї і виконання завдань у зоні бойових дій.
Скільки всього іноземців з початку війни приїхало в Україну, невідомо. Прес-секретар Державної прикордонної служби Андрій Демченко сказав «Ґратам», що відомство поки що не оприлюднить ці дані. Достовірно невідома й кількість іноземних добровольців, які вже вступили в оборонні сили України. Міноборони повідомляє лише, що охочих це зробити — понад 20 тисяч із 52 країн світу.
На практиці Інтернаціональний легіон поки що є скоріше сукупністю іноземних добровольців, які у складі міжнародних підрозділів або індивідуально можуть вступати до підрозділів регулярних сил України.
Проте перший підрозділ майбутнього Інтернаціонального легіону вже створено. 7 березня Головне управління розвідки Міноборони повідомило про створення спецпідрозділу Інтернаціонального легіону, який вже виконує завдання на передовій. Цього ж дня волонтер Сергій Тахмазов опублікував фото іноземних добровольців на позиціях під Києвом.
«США, Великобританія, Швеція, Литва і навіть Індія. З досвідом все більш ніж добре. Почали взаємодіяти із 72 ОМБр імені Чорних Запорожців, разом робили собі позиції», — написав Тахмазов.
«Тато ПТРК» із Сирії в Україну поки що не приїхав.
Уряди практично всіх європейських країн із початком війни оголосили, що з розумінням ставляться до бажання громадян допомогти захистити Україну. На третій день війни міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс сказала, що народ України бореться не лише за свою країну, а й за Європу, тому, якщо люди хочуть підтримати Україну, вона їх у цьому також підтримує.
Її канадська колега Мелані Жолі сказала, що канадці мають самостійно приймати рішення про вступ до Інтернаціонального легіону, після чого додала: «Скажу чітко, ми всі зараз підтримуємо будь-яку форму підтримки України».
Прем’єр-міністерка Данії Мате Фредеріксен 1 березня підтвердила, що влада не перешкоджатиме громадянам брати участь у бойових діях в Україні. Сейм Латвії 28 лютого затвердив імунітет від кримінального переслідування добровольців, які вирушать до України.
У Чехії прем’єр Петро Фіала та президент Мілош Земан 10 березня оголосили про імунітет для добровольців, які вирушили захищати Україну. Не притягуватимуть до відповідальності після повернення додому і німецьких та французьких добровольців.
У свою чергу, влада США, Австралії і Японії офіційно закликала своїх громадян не вирушати на війну в Україну.