«Ми довели, що це він, і ніхто, крім нього, не міг це зробити». Як розслідували справу Вадима Шишимаріна

Вадим Шишимарін. Фото: Максим Поліщук, Ґрати
Вадим Шишимарін. Фото: Максим Поліщук, Ґрати

23 травня Солом’янський районний суд Києва ухвалив перший вирок російському військовому за воєнний злочин в Україні. Колегія суддів на чолі з Сергієм Агафоновим визнала винним сержанта Вадима Шишимаріна у порушенні правил та звичаїв війни, поєднаних із убивством цивільного — мешканця селища Чупахівка Сумської області Олександра Шеліпова 28 лютого цього року. За цей злочин Шишимаріна засудили до довічного ув’язнення.

«Ґрати» вели детальний онлайн судового процесу з зали суду, а тепер розповідають подробиці розслідування.

 

Чотири в одному

21-річний сержант Вадим Шишимарін із 4-ї Кантемирівської танкової дивізії та троє його товаришів по службі здалися в полон бійцям тероборони села Камиші Охтирського району в Сумській області 1 березня.

За словами прокурора Офісу генпрокурора Андрія Синюка, бійці тероборони передали полонених солдатам 93-ї механізованої бригади «Холодний яр», а ті — управлінню Нацполіції Охтирського району. Потім полонених перевезли подалі від фронту до селища Котельва сусідньої Полтавської області. Там Шишимаріна та інших полонених допитав місцевий поліцейський Олександр Луценко. «Ґратам» не вдалося ознайомитися з цим — найпершим — допитом російського сержанта. Прокурор Ярослав Ущапівський розповідає, що на першому допиті про вбивство цивільного ніхто з полонених не казав. Вони зізналися лише у крадіжках автомобілів.

Пізніше у суді Шишимарін сказав, що зайшов на територію України у складі колони військової техніки 24 лютого. Три дні, доки колона рухалася вглиб Сумської області, її обстрілювали українські військові. 28 лютого командир відправив його назад на кордон із Росією — супроводжувати санітарний КАМАЗ та два бензовози. Вранці колона проїхала Чупахівку, але біля сусіднього села Грінченкове її обстріляли українські військові, знищивши КАМАЗ і БТР.

Шишимарін і ще приблизно 15 російських військових, які залишилися без транспорту, розділилися на кілька груп. Він був разом із рядовим Іваном Мальтисовим, прапорщиком Миколою Макєєвим, старшим лейтенантом Олександром Калініним і невідомим. За словами Ущапівського, Макєєв і Калінін, яких пізніше допитували слідчі, назвали останнього Іван Куфаков і припустили, що він був офіцером.

Видання «Судовий репортер» опублікувало фото посвідчення механіка-водія військової частини №19612 тієї ж Кантемирівської танкової дивізії, де служив Шишимарін, на ім’я Івана Куфакова. Журналісти уточнили, що документ слідчим передали троє мисливців, які обстріляли «Ладу» з російськими військовими. У російській соціальній мережі ВКонтакті «Ґрати» знайшли закритий профіль Івана Куфакова з фотографією, схожою на фото у посвідченні. Востаннє він заходив до соцмережі 23 лютого цього року. Куфаков служив старшим механіком-водієм у танковому батальйоні 423 мотострілецького полку.

Іван Куфаков. Фото: сторінка Куфакова в інстаграмі

На половині шляху назад у Чупахівку військові обстріляли сірий Фольксваген. Водій вибіг із авто і сховався за узбіччя, а Шишимарін із товаришами по службі відправилися на його автомобілі назад до своїх. По дорозі вони виявили, що у Фольксвагена пробите переднє колесо. Тому, проїхавши Чупахівку, пересіли на білу «Ладу» — ВАЗ 2109, яку забрали у ще одного місцевого мешканця. Але далеко виїхати не змогли — біля сусіднього села їх обстріляли бійці тероборони. За словами прокурора Ущапівського, це були троє місцевих мисливців з гладкоствольними рушницями. Куфаков загинув, решта, відстрілюючись, відійшли на свиноферму неподалік. Тієї ж ночі вони здалися в полон місцевим мешканцям у сусідньому селі Камиші.

Допитавши полонених, Луценко 4 березня відкрив кримінальне провадження за статтями про посягання на територіальну цілісність та недоторканність України стаття 110 Кримінального кодексу  і насильство над населенням у районі проведення бойових дій Стаття 433 КК .

Це була не перша кримінальна справа про злочини російських військових у Сумській області. Ще 28 лютого водій Фольксвагена повідомив у Нацполіцію, що військовослужбовці РФ забрали у нього автомобіль. Злочин кваліфікували як незаконне заволодіння транспортним засобом стаття 289 КК .

«Хоча росіяни й не окупували Охтирський район, але регулярно його обстрілювали», — зазначив прокурор Ущапівський, пояснюючи труднощі слідства.

Про те, що російські військові розстрілювали і викрадали автомобілі біля Чупахівки ще 28 лютого, повідомив командир 93-ї бригади ЗСУ Олександр Галкін. Тоді ж він казав, що у селищі, за попередньою інформацією, розстріляли до п’яти мирних мешканців.

За словами Ущапівського, правоохоронцям було відомо про вбивство Шеліпова. Дружина вбитого написала заяву до Нацполіції. За українським законодавством, під час надходження інформації про загибель людини автоматично відкривається кримінальне провадження про вбивство. Після судового засідання, на якому допитували Катерину Шеліпову, «Ґрати» спробували уточнити у неї, коли саме вона звернулася до поліції. Але потерпіла відмовилася від коментарів, пославшись на погане самопочуття.

Первый российский военный, которого судят за убийство гражданского украинца. Дело Вадима Шишимарина

На початку квітня збройні сили України звільнили всю територію Сумської області і в слідства з’явилося більше можливостей. 3 квітня за постановою місцевого прокурора слідчі провели ексгумацію тіла Шеліпова і призначили судово-медичну експертизу. Її провели через місяць — 3 травня. У суді Ярослав Ущапівський зачитав висновок експерта: «Причиною смерті стало вогнепальне поранення голови, яке спричинило розмозження кісток черепа».

У квітні слідство у справі російських полонених передали до СБУ. На той час їх перевезли до Києва і помістили в Лук’янівське СІЗО. Слідчі допитали кожного з чотирьох полонених на поліграфі. За словами старшого слідчого слідчої групи, який попросив не згадувати його прізвище, оскільки не отримав дозвіл коментувати справу, на допитах за допомогою поліграфа полонені розповіли, що, проїжджаючи Чупахівку на сірому Фольксвагені, Шишимарін розстріляв цивільного, який віз уздовж дороги велосипед і розмовляв по телефону.

За словами прокурора Андрія Синюка, 13 квітня прапорщика Макєєва і старшого лейтенанта Калініна обміняли на українських полонених. Наступного дня про обмін полоненими повідомила віце-прем’єрка Ірина Верещук. За її словами, в результаті обміну з полону повернулося 30 громадян України, 22 військових та вісім цивільних, зокрема жінка. Скільки полонених за них передала Україна, Верещук не уточнила.

20 квітня СБУ відкрила щодо Шишимаріна нове провадження. Цього разу про порушення правил та звичаїв війни, поєднане із вбивством цивільного частина 2 статті 438 КК . Тоді ж усі попередні провадження щодо полонених росіян об’єднали.

 

Докази

Із переліку речових доказів, які прокурори оголосили в суді, випливає, що за два дні, 22 квітня, провели слідчий експеримент із трьома бійцями тероборони, які розстріляли білу «Ладу» з російськими солдатами. Прокурор Ярослав Ущапівський каже, що тіло вбитого Куфакова на той час було поховане, але, де саме, йому невідомо. Наступного дня слідчі отримали п’ять автоматів, із якими російські військові здалися в полон. Зброю оглянули і склали протокол.

Держобвинувачення показує автомати російських військових, у тому числі Вадима Шишимаріна. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

25 квітня Шишимаріна впізнала Катерина Шеліпова, вдова загиблого 62-річного Олександра Шеліпова. Вона вказала на фотографію Шишимаріна серед чотирьох карток випадкових чоловіків. Тоді ж Шишимаріна впізнали двоє сусідів — Микола Рудаков та Ігор Дейкон.

Пізніше в суді Катерина Шеліпова підтвердила, що впізнала в Шишимаріні людину, яку бачила у вікні сірого Фольксвагена, який проїжджав біля її будинку.

«Взяла відро набрати води. Дійшла до криниці і почула постріл. Стала набирати чоловіка по телефону. Пішла до хвіртки. Побачила машину і цього молодика з автоматом», — сказала в суді Шеліпова, після чого додала, що коли стрілянина закінчилася, вона вийшла на вулицю, побачила тіло чоловіка і закричала.

Іван Дейкон також виступав у суді. Він розповів, що побачив сірий Фольксваген, коли йшов з другом дорогою.

«Щойно він виїхав на нашу вулицю через поворот, ми почули коротку автоматну чергу. Я побачив, що з автомобіля із заднього лівого вікна стирчить автомат, який направили на житлові будинки, — розповів у суді Дейкон і додав. — Після цього автомобіль, не зупиняючись, рухався нам на зустріч. Ми зайшли на подвір’я і сховалися».

30 квітня слідчі і прокурори повезли Шишимаріна до Чупахівки для слідчого експерименту. Того ж дня слідство отримало від працівників сільради Камишів зелену папку з документами. Серед них виявили «Відомість про закріплення особистої зброї зенітно-ракетного взводу військової частини 32010», з якої випливало, що сержант Шишимарін отримав АК-47 номер 8439778 1993 року та два ріжки патронів до нього.

«Свідки Фалько та Олександр Сніжко розповіли, що 27 лютого виявили заглохлий БТР, а в ньому серед іншого папку з документами, яку забрали із собою», — згадує Ущапівський. За його словами, два місяці папка зберігалася у Камишинській сільраді. «Два місяці минуло, а коли нам її дали, вона все ще смерділа соляркою», — згадував прокурор.

Катерина Шеліпова передала слідчим телефон чоловіка. Ущапівський розповідає, що правоохоронці зв’язалися з людиною, яка розмовляла з Шеліповим по телефону і допитали її. Той пригадав, що під час розмови почув постріл і шум.

Кулі, якими вбили Олександра Шеліпова, слідчі, які оглядали місце вбивства через місяць після подій, не знайшли.

У суді Шишимарін назвав номер свого автомата — 8439778. Він співпав із номером, який був зазначений у відомості. Автомат із таким самим номером прокурори принесли до суду як речовий доказ.

«Експертиза показала, що з цього автомата стріляли», — сказав Ущапівський.

У суді Шишимарін ще раз зізнався у вбивстві Шеліпова.

«Там був чоловік, він розмовляв по телефону. Прапорщик Макєєв наказав стріляти. Я відмовився. Тоді ще один військовослужбовець погрозливим тоном наказав мені стріляти, аргументувавши це тим, що він здасть нас. Я вистрілив короткою чергою», — розповів у суді Шишимарін.

Вадим Шишимарін. Фото: Максим Поліщук, Ґрати

На відміну від Макєєва і Калініна, яких обміняли ще до суду, рядовий Іван Мальтісов брав участь у процесі. Він дав свідчення як свідок обвинувачення. Він підтвердив, що Шишимарін вистрілив у цивільного після наказу невідомого. У суді Мальтісов згадав, що старший лейтенант Калінін, який їхав у багажнику і не чув розмов у салоні, після вбивства наказав усім поставити автомати на запобіжник. Щоб ті не стріляли по цивільних.

4 травня епізод за обвинуваченням Мальтісова у порушенні правил та звичаїв війни, поєднаному із вбивством, виділили в окреме провадження. Того ж дня прокуратура направила справу до суду.

«Те, що Шишімарін зізнався — це добре, але ми на його свідченнях ніколи би не передали справу до суду. Комплексом доказів ми довели, що це він і ніхто, крім нього, не міг це зробити», — сказав «Ґратам» після суду Ярослав Ущапівський.

Суддівська колегія зачитує вирок Вадиму Шишимаріну. Фото: Максим Поліщук, Ґрати

Колегія суддів на чолі із Сергієм Агафоновим погодилася і засудила Вадима Шишимаріна до довічного ув’язнення.

В адвоката за призначенням Віктора Овсяннікова так само немає запитань щодо доказів вини його підзахисного. Він не згоден лише з кваліфікацією, наполягаючи, що вбивство Олександра Шеліпова не потрібно було кваліфікувати за статтею про порушення правил та звичаїв війни, а лише як вбивство. Овсянніков має намір оскаржити вирок.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів