«Був у лазні, а телефон хтось забрав». Олександр Волков, якого звинувачують в організації викрадення активістів Майдану, вперше дав свідчення

Александр Волков. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Александр Волков. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Олександр Волков, один із головних обвинувачених у справі про викрадення, катування та вбивство активістів Майдану, погодився свідчити в суді про події 2013-2014 років. Бориспільський міськрайонний суд заслухав Волкова 5 травня. Він розповів, де був у ніч викрадення Ігоря Луценка та Юрія Вербицького з Жовтневої лікарні з 20 на 21 січня 2014 року, а також про зв’язки з іншими учасниками схеми тітушок.

 

Обвинувачення і його свідки

За версією слідства, Олександр Волков — один із організаторів кримінальної протидії протестам на Майдані 2014 року, за допомогою так званих «тітушок». Він координував викрадення активістів Майдану Юрія Вербицького та Ігоря Луценка з Олександрівської лікарні в Києві в ніч із 20 на 21 січня. Після цього обох катували, Вербицький помер від побоїв і переохолодження.

Слідству вдалося опізнати багатьох учасників організації тітушок, у якій брали участь і бійці харківської «Цитаделі» під керівництвом Євгена Жиліна, й охоронної фірми Юрія Крисіна «П’ятий регіон», а також інші найняті спортсмени. Слідство дійшло висновку, що організатори тітушок контактували з міліцією, наприклад, отримували від правоохоронців дані про пересування активістів.

Слідство також встановило замовника — Олексія Чеботарьова — бізнесмена, президента чернігівського ФК «Десна» і «кримінального авторитета», який під час президентства Віктора Януковича контролював підприємства «Укрспирту». Волков під час Майдану діяв за його дорученням. Замовник не заарештований — із 2014 року він переховується в Росії, як і багато інших учасників схеми тітушок. Волков не ховався, знаючи про хід розслідування і припускаючи, що йому нічого не загрожує, вважає слідство. У липні 2017 року його таки заарештували — після того, як кримінальним провадженням зайнявся Департамент спецрозслідувань Генпрокуратури.

Обвинувачення інкримінує Волкову п’ять епізодів: створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину (стаття 255 Кримінального кодексу), незаконне позбавлення волі (стаття 146), катування (стаття 127), умисне вбивство (стаття 115), незаконне перешкоджання організації або проведенню мирних зібрань (стаття 340). Волкову загрожує довічний термін.

Перше правило «Бійцівського клубу». Як тітушки здавали один одного в судах у справах Майдану

З того моменту, як Волкову вручили підозру, він відмовлявся свідчити, і з 2018 року в суді вивчали два десятки томів письмових доказів. Великий масив даних складають телефонні трафіки, які доводять, що учасники викрадення активістів пересувалися синхронно й координували між собою дії. Маршрут Волкова містом у ці дні теж збігався з маршрутом викрадачів.

У суді виступали свідки, в тому числі самі тітушки, чиї справи слухають зараз в інших судах.

Головний свідок обвинувачення — Сергій Чемес, охоронець у фірмі Юрія Крисіна. За відсутності свого шефа Чемес керував бригадою, яку, в свою чергу, найняв Волков для переслідування активістів. Чемес пішов на угоду зі слідством: визнав провину, дав свідчення й отримав вирок із пом’якшенням — замість 10 років, які йому могли дати за пособництво у викраденні, тортури майданівців, хуліганство й перешкоджання мирним зібранням, він отримав три роки і три місяці в’язниці і вже вийшов на свободу.

Чемес розповів у суді, як тричі зустрічався з Волковим і замовником Чеботарьовим у той час. Уперше — 20 січня на Контрактовій площі. Тоді Волков дав йому завдання зібрати 400 тітушок. Наступного дня вони зустрілися в офісі Чеботарьова на Подолі, куди Чемес приїхав зі своїм колегою, Павлом Бялаєм, щоб отримати гроші й розплатитися зі своїми командами тітушок — їм обіцяли по 50 доларів на день. Там вони зустріли і Чеботарьова. Втретє Чемес бачився з Волковим увечері того ж дня, коли Волков давав завдання тітушкам зупиняти машини активістів Майдану.

Ці та інші свідчення, а також обставини ночі викрадення Вербицького й Луценка з 20 на 21 січня уточнювали у Волкова в суді 5 травня 2020 року. Допит вели прокурори Юлія Малашич і Олексій Донський, а також представниці потерпілих — адвокатки Євгенія Закревська і Любов Криган.

 

Виступ Волкова в суді

Олександр Волков. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Розповідаючи про свою версію подій, Волков багато в чому спирався на дані про телефонні дзвінки й переміщення, відстежені за номером, який він використовував у той час — їх досліджували раніше в суді. Він часто заявляв, що після шести років уже не пам’ятає, що відбувалося тими днями. «У мене пам’ять, як у нормальних людей, не така виняткова, як у прокурора Донського. — кепкував Волков. — З того часу мені нічого не запам’яталося».

Під час допиту обвинувачення кілька разів звертало увагу суду, що захист Волкова намагався йому підказувати, що говорити. Сам Волков замість відповідей на питання часто пускався в розлогі міркування. Він відмовився виходити з «акваріума» до трибуни, як того просили прокурори, щоб його було краще чутно на відеотрансляції і щоб у адвокатів не було можливості «допомагати» підзахисному. Виступ Волкова і допит тривали чотири години.

Волков постійно заявляв, що не винен. Він, як і раніше, сказав, звертаючись до суду: за майже три роки «ми не почули конкретики, в чому ж мене звинувачують».

Він стверджував, що про викрадення активістів дізнався зі ЗМІ. Прізвища людей із обвинувального акта йому незнайомі, крім Олексія Чеботарьова та Романа Щинкіна — помічника Чеботарьова.

«Із Чеботарьовим я познайомився 1 вересня 1977 року, коли я з ним пішов до школи, — розповідав у суді Волков. — Зі Щинкіним я знайомий через свій заклад (ресторан «Фієста» — Ґ) — він почав ходити до нас у заклад, познайомився, потім дізнався, що ще наші дружини вчилися разом у школі на Троєщині, ми підтримували дружні стосунки. Ніяких планів Чеботарьова я не знав».

Волков уточнив, що в листопаді 2013 року, в січні й лютому 2014-го його не було в країні, приблизно по 10-15 днів кожного місяця. У січні 2014 року, з 2 по 12 число, Волков катався на лижах із сім’єю за кордоном. Із пізнього вечора 12 числа до 20-го він був у Києві — «але я був безвилазно вдома в себе, про що свідчать телефонні трафіки, ні з ким не спілкувався з фігурантів справи, включаючи Чеботарьова і Щинкіна».

Тітушки в січні 2014 року. Схема складена Тетяною Козак, інфографіка — Антон Наумлюк, Стас Юрченко

Про те, що він робив 20 і 21 січня — коли викрали та катували Луценка й Вербицького, Волкова розпитували докладніше.

 

Початок маршруту: «Веро Веро»

«Десь о пів на дванадцяту 20 січня 2014 року вийшов з квартири, сів у машину і поїхав на Поділ. Де конкретно я був, сказати не можу. Я був у ресторані «Веро Веро», це один із улюблених ресторанів моїх італійських. До речі, це був один із останніх ресторанів, який я відвідав 2017 року перед моїм арештом. Може, це була «Арізона» — але вона зараз не так називається… і в Іллінській церкві — тому що це була одна з трьох церков, які я відвідував», — розповідав Волков.

Туди він поїхав зустрітися зі своїми друзями, яких того місяця не бачив.

«У першу чергу я хотів зустрітися з Андрієм (мова про Андрія Семененка, свідка у справі тітушок — Ґ). Так із ним тоді не зустрівся, бо вони святкували з кимось по своїй програмі», — повідомив він суду у відповідь на уточнювальне запитання від адвокатки Любові Криган.

Вона також хотіла знати, чи домовлявся Волков із кимось зі знайомих про цю зустріч заздалегідь, але він відповів, що не пам’ятає.

«У мене день почався з смс від Андрія. Не можу пригадати, кому ще», — уточнив Волков. Він не згадав і нікого з персоналу «Веро Веро». Столик того дня він не бронював.

У другій половині дня його дружина, мама й дочка, з якими він спілкувався протягом дня телефоном, попросили його купити продукти, щоб наступного дня відзначити день народження бабусі. За продуктами Волков поїхав у ТРЦ «Караван» на вулиці Луговій.

«З телефонного трафіку я розумію — у мене була розмова з Андрієм (Семененком — Ґ). Ми з ним не зустрілися… Ми не бачилися з нового року. Він святкував день народження з кимось із друзів… Я з ним спробував зустрітися ще раз. Повернувся назад туди, швидше за все в «Веро Веро», — пояснював маршрут своїх пересувань Волков.

 

Лазня

На вулиці він зустрів Андрія Єфімченка, який святкував Водохреще в лазні біля Іллінської церкви. Єфімченко — свідок обвинувачення у справі про діяльність тітушок, один із близьких Волкова.

«Ми з Єфімченком до цього були разом на відпочинку. Я повернувся трохи раніше. Ми поговорили, він запросив [до лазні — Ґ], ми пішли, я пішов разом із ним», — розповідав Волков.

На питання адвокатки Євгенії Закревської він повідомив, що, можливо, був у цій лазні й раніше, і вона «приліплена до Іллінської церкви», а через «30 метрів, а може й більше» розташований офіс [Чеботарьова] на Почайнинській. Як точно виглядала лазня й де він залишив одяг, Волков згадати не зміг.

Адвоката Євгенія Закревська. Фото: Стас Юрченко, ҐратиЗа даними слідства, Волков у період Майдану регулярно приїжджав в офіс Чеботарьова на Почайнинській — про це свідчать дані журналу охорони, де зазначені його прізвище й час відвідувань. Волков стверджував, що сам не записувався на вході, а в офіс приїжджав, щоб скористатися послугами юристів. На питання про те, яке відношення має до офісу Чеботарьов, Волков відповів: «Я думаю, ніякого».

 

Хто був у лазні

У лазні, за словами Волкова, була велика компанія — 6-8 людей, але точніше він сказати не зміг: люди заходили й виходили. Він запам’ятав тільки самого Андрія Єфімченка й Романа Щинкіна. Описати інших людей він не зміг.

«Хто ще був, я не запам’ятав і не знав — не хочу брехати, — повідомив обвинувачений. — Ще врізалося в пам’ять: висіла велика плазма в цій кімнаті, де ми були. І всі дивилися 5 канал. І сиділи, спілкувалися, обговорювали ситуацію в країні, звичайно».

Сиділи «довго», «міцно випивали», і, не виключає Волков, що він задрімав, сп’янівши, «тому що я цим дуже відрізняюся, мої друзі сміються, що це моя візитна картка».

 

Зв’язки з Олексієм Чеботарьовим

Прокурорка Юлія Малашич нагадала, що в своїх свідченнях Андрій Єфімченко «в категоричній формі» сказав, що в лазні з ним були Волков, Чеботарьов, Роман Кримський і Роман Щинкін. Тоді захист Волкова не опротестував ці свідчення.

«Я не звернув тоді увагу. Зараз для мене це новина. Я не бачив Чеботарьова в лазні», — відповів на це Волков.

Він також повідомив, що навесні 2012 року вони з Чеботарьовим посварилися, після чого їхні стосунки «стали іншими».

«Якщо виникали якісь термінові питання, то ми могли телефонувати. Але я не пам’ятаю, коли саме ми зустрічалися, — сказав Волков. — Сам думав, як охарактеризувати наші відносини — начебто посварилися, але все одно дружні, тому що я вважаю його своїм другом, як не крути, просто посварилися, посварилися, але друзі».

Він уточнив, що після 2014 року (Чеботарьов уже поїхав на той час до Росії — Ґ) вони не спілкувалися, але Волков спілкувався з племінником Чеботарьова — Феліксом Гельфандом.

«У Фелікса дуже широке коло спілкування. Коли йому щось треба, він душу вийме. Ми спілкувалися, тому що я спілкувався з мамою і татом Чеботарьова, племінником, дружину Фелікса я знаю, вона вчилася в школі, де я навчався. Предмет розмов я не пам’ятаю», — уточнив Волков. За даними слідства, їхнє спілкування було набагато ближчим, ніж розповідав Волков — у 2015-2016 роках він їздив із Гельфандом і його дружиною в Росію, де на той момент уже ховався Чеботарьов.

«Я їздив у бізнесі, вони їздили у своїх справах, — пояснив у суді Волков. — Спільної мети у нас не було, теоретично [загальна] зустріч якась могла бути. Ми їздили в Курськ».

Колегія суддів у Бориспільському міськрайонному суді. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Обвинувачення з метою спростувати свідчення Волкова про те, що він не спілкувався з Чеботарьовим, також попросило пояснити смс Гельфанду на його телефон 8 вересня 2015 року: «зідзвонився з Олексієм Московським, треба забрати котлету». Причому Волков звертався до племінника Чеботарьова по-дружньому — Філ.

— Хто такий Олексій Московський? — запитав Волкова суддя.

Олексій Московський — це точно не Чеботарьов. Філ — це не Фелікс, — відповів той.

— Ви можете сказати, хто такий Олексій Московський?

— Можу. Це точно не Чеботарьов.

— Тоді хто?

— Це людина, москвич, у нього друге прізвисько Льоша Великий, у нього зріст метр 98. Як мені пояснити, хто він. Я його [особисто] не знав навіть!

— Що таке котлета?

— Це метафора.

— Що означає?

— Треба було просто забрати суму грошей, яка була присутня в розрахунках між суб’єктами під час бізнесу… Люди у бізнесі розраховуються, гроші присутні. Як казав герой Андрія Миронова в «Бережись автомобіля»: «Гроші поки що ніхто не відміняв».

 

Вкрадений телефон

Волков заперечував, що їздив уночі 21 січня в Жовтневу лікарню (назва Олександрівської лікарні до 2007 року — Ґ), звідки викрали Луценка й Вербицького. При цьому, згідно з даними трафіку, телефон Волкова був там.

«Людина, яка була з нами в цій компанії (в лазні — Ґ), прихопила [мій] телефон і поїхала. Чи був він там, чи брав участь у чомусь, чи просто поїхав, не знаю. Єдине можу пояснити тим, що людина захопила цей телефон», — пояснив Волков у суді. Цей телефон вилучили в нього вдома під час обшуку 29 липня 2017 року, слідчі знайшли його на журнальному столику.

Волков стверджував, що виїхав із лазні близько пів на п’яту ранку 21 січня.

«Телефон мені віддали. Як віддали, я не пам’ятаю: чи в руки, чи поклали на тумбу», — повідомив він. За його словами, він зрозумів, що телефон хтось забирав, уже після арешту, коли вивчав трафік у матеріалах справи. На розбіжності часу викрадення телефону й походу в лазню звернула увагу адвокатка Закревська. Волков виправив свідчення й повідомив, що «очевидно, в лазню його запросили раніше 24:00». До цього він говорив, що в лазню він пішов, можливо, і після півночі.

Волков говорив у суді, що не обговорював ні з ким зникнення телефону, але Семененко на допиті розповідав, що знає про обставини зникнення виключно від Волкова. Коли Семененко говорив про це в суді, Волков не спростовував його свідчення.

«Думаю, я все-таки знав, що телефон взяли. Думаю, що мені віддали його в руки, і я думаю, що я Андрію [Семененку] сказав при зустрічі чи телефоном», — знову скорегував свідчення Волков, коли прокурорка Малашич звернула увагу на протиріччя.

За даними трафіку з телефону Волкова було безліч дзвінків Семененку між 3 і 4 годинами ранку, але Волков стверджує, що він не знає, хто дзвонив — телефон до нього повернувся тільки після пів на п’яту ранку 21 січня. Тоді він уперше подзвонив дружині.

Прокурор Донський попросив пояснити нічні дзвінки Володимиру Неживову (начальник служби безпеки Олексія Чеботарьова, який, за версією слідства, віддавав вказівки групі викрадачів і координувався з Волковим — Ґ) у ніч викрадення активістів.

«Дзвінок з Неживовим о пів на четверту я не робив. А на початку сьомої так, зробив я, абсолютно випадково, телефон лежав у курточці без блокування», — повідомив Волков.

Прокурор Олексій Донський. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

 

Хаотичні поїздки Києвом

За даними трафіку, отриманого слідством і вивченого в суді, маршрут Волкова в ніч викрадення збігся з маршрутом інших учасників викрадення.

«То така була каша», — прокоментував обвинувачений свою поїздку Києвом після лазні. Він не згадав, чи був він один, і чому поїхав саме таким маршрутом.

«Виходячи з моєї специфіки, що в мене з 1995-2015 були нічні заклади, які працювали до ранку, то щонайменше з 1999 по 2007 ми з Андрієм не спали вночі вдома по два рази в тиждень. Ми постійно їздили… Хочу сказати, що наприкінці 90-х ми їздили в Бориспіль, в аеропорт попити кави…» — спробував пояснити обвинувачений, зв’язавши свої спогади з тим, що процес проходить у Бориспільському міськрайонному суді.

Суддя Юрій Кабанячий попросив Волкова ще раз пояснити хаотичний рух Києвом рано вранці 21 січня.

«Можу сказати одне — дівчат не було. Я сам, коли малював маршрут, не розумів. У мене немає відповіді», — сказав Волков.

Він стверджував, що хоч і вживав алкоголь у той вечір, можливо грам 200 горілки, але потім проспався і сів тверезим за кермо.

«Але при цьому ви не пам’ятаєте, куди й де ви їздили?» — уточнила адвокатка Закревська.

«У мене багато було в житті ночей, що я не пам’ятаю де я був і їздив. Деякі ночі я пам’ятаю, деякі ні — як будь-яка людина», — загадково відповів Волков.

 

Закінчення маршруту: Поділ

Вдень 21 січня Волков, за його словами, повернувся в район Іллінської церкви — поставити свічку.

Прокурор Донський уточнив, що в той момент, коли Волков, згідно з його свідченнями, перебував у церкві, з 12:15 по 13:46 у нього було 7 тривалих розмов телефоном. При цьому, обвинувачений сам сказав, що в церкві він зазвичай телефоном не говорить. «У мене відстань між дзвінками в півгодини, я міг вийти», — пояснив у відповідь Волков.

Далі Волков знову не пам’ятав, що саме робив на Подолі, але, ймовірно, знову зайшов у «Веро Веро». «Я думаю, я попив кави, перекусив… Я поїхав до Андрія [Семененка]… Зустрілися, поговорили, і я приїхав до себе додому. На початку четвертого я був удома», — повідомив Волков.

 

Фінансування тітушок

Антимайдан у Маріїнському парку. Фото: Рустем Адагамов, www.facebook.com/adagamov

Волков заперечував, що міг фінансувати дії тітушок на Майдані. При цьому він відмовився відповідати на питання про джерела своїх доходів. За версією слідства, це діяльність злочинного угруповання. Цю версію обвинувачений заперечував.

«У Чеботарьова ніяких доходів я не отримував. А за решту я перед вами не повинен звітувати», — відрізав Волков. При цьому під час продовження запобіжного заходу захист Волкова регулярно висуває аргумент за звільнення його з-під варти — він єдиний годувальник у сім’ї.

За словами Волкова, у 2013-2014 роках у нього був тільки рахунок у доларах, на якому було півтора долара. Гривневих рахунків не було, а розраховувався він, в основному, готівкою. Готівку знайшли у нього вдома при обшуку після арешту. Волков стверджував, що гроші належать його матері.

 Ігор Луценко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Багатьох подробиць та обставин Волков, який перебував на верхніх щаблях ієрархії тітушок і безпосередньо спілкувався з замовником нападів на активістів, не сказав, посилаючись на пам’ять або відмовляючись свідчити. Він не дав свідчень на жодного зі своїх подільників, заперечуючи, що схема протидії Майдану існувала, а він і його партнери за бізнесом були в ній задіяні.

«Сьогодні ви вперше дали свідчення в суді, — звернувся до Волкова після його виступу прокурор Донський. — На вашу думку, чи є ці свідчення вагомими й важливими з точки зору спростування обґрунтованості обвинувачення? Ви вважаєте ваші свідчення важливими?». Волков питання не зрозумів, а суддя зняв його після протесту захисту.

Тепер сторони мають право на доповнення до доказів, які вони зможуть представити на наступному засіданні 13 травня.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів