Шевченківський районний суд Києва 25 липня визнав винуватими 33-річного Артема Яковенка та 23-річного Максима Чмільова у вбивстві адвоката Юрія Грабовського і 65-річного мешканця Переяслав-Хмельницького — його ім’я в реєстрі закрите,  та «Ґратам» вдалося з’ясувати, що його звуть Аркадій Бугайов.

Обвинувачених засудили до довічного позбавлення волі та 15 років ув’язнення відповідно. Їхні адвокати подали апеляційну скаргу, тобто рішення поки не набрало законної сили. 

Чмільов визнав вину і зізнався у подвійному вбивстві з корисливих мотивів. Яковенко також спочатку написав явку з повинною, але в суді заперечував свою причетність до злочинів, посилаючись на тиск правоохоронців. 

Справа розглядалася понад шість років. Суд відбувався у закритому режимі. І хоч вирок опублікований в судовому реєстрі, а «Ґратам» вдалося поспілкуватися з кількома адвокатами про пошук Грабовського та розслідування, відповідей на усі запитання ми не отримали. 

Юрій Грабовський працював адвокатом із 2007 року. Був заступником голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури, що розглядала рішення нижчого органу — кваліфікаційно-дисциплінарних комісій щодо скарг на адвокатів. Останньою гучною справою, яку вів Грабовський, був судовий процес за обвинуваченням кадрових офіцерів Головного розвідуправління російської армії Олександра Алєксандрова та Євгена Єрофєєва. Грабовський захищав Алєксандрова. Після вироку росіян обміняли на українську військову Надію Савченко, яку засудили у Росії, але Грабовський до цього не дожив — у березні 2016 року його вбили.

Убивство №1

У травні — липні 2015 року (точного часу слідство не встановило) квартиру Артема Яковенка, який жив у районі Дарниця в Києві, затопив сусід зверху Аркадій Бугайов. Він жив у Переяслав-Хмельницькому і навідувався у столичну квартиру щосереди. Після цього чоловік дав Яковенку ключ, щоб той зробив дублікат, аби в разі повторної такої ситуації перекрити воду. 

Яковенко дізнався, що його сусід має депозит на понад мільйон гривень та побачив документи на квартиру. Він домовився зі своїм знайомим Максимом Чмільовим вбити сусіда і заволодіти його майном. Точну дату вбивства слідство так і не встановило — 21 або 28 липня 2015 року. 

Про вбивство сусіда розповів після затримання за підозрою у вбивстві Грабовського Максим Чмільов. За його словами він познайомився з Яковенком у травні 2015 року через свою двоюрідну сестру, з якою той зустрічався і жив разом у Києві. Через декілька днів після знайомства у них зав`язалося спілкування, та вони декілька разів зустрічалися. 

Якось Яковенко сказав йому, що треба прослідкувати за чоловіком, що живе поверхом вище, щоб отримати відшкодування за затоплену квартиру. Чмільов погодився. За його словами, Яковенко мав на нього вплив. 

Кілька разів вони слідкували за сусідом. А в липні 2015-го Яковенко попросив його залишитися, щоб дочекатися сусіда, вдарити його і допомогти занести в квартиру. Так і відбулося. Яковенко поклав сусіда на підлогу і стягнув йому руки за спиною стяжками. Він почав розпитувати його, де він живе і чи має гроші для відшкодування шкоди. Той відповів, що в Переяславі-Хмельницькому. Яковенко почав робити вигляд, що перевіряє інформацію в комп’ютері, а сусід почав кричати. Тоді Яковенко наніс йому удари по тілу, а потім схопив резиновий молоток для кладки плитки, який лежав поряд та наніс йому декілька ударів по голові. Чмільову, за його словами, стало погано при вигляді крові і він вийшов у ванну кімнату. Коли повернувся, сусід був мертвим. Яковенко сказав йому також нанести по тілу кілька ударів молотком, що той і зробив. Тіло замотали у підручні пледи, ковдри в поклали в пакет для сміття. Яковенко пішов орендувати авто, потім вони разом їздили за лопатами і вугіллям, щоб створити видимість вогнища на місці закопаної ями, в «Епіцентр». Дочекалися ночі і вивезли труп. 

У кишенях сусіда знайшли 1700 доларів, 700 з яких отримав Чмільов. Він каже, що спочатку не усвідомлював, що вчинив злочин. Та після того, як вони закопали труп, сказав Яковенку, що «більше не підпишеться на подібного роду історії». Яковенко, за його словами, сказав, що все буде добре і не відпускав його. Так вони разом жили до лютого 2016 року, періодично Чмільов їздив до мами у Котовськ Одеської області. 

Документів на депозит Яковенко і Чмільов не знайшли. А фото документів на квартиру Яковенко відправив своїм знайомим, запитуючи, чи можна її продати чи приватизувати. На що його знайомі відмовили йому, посилаючись на те, що право власності має інша людина. 

Падчерка сусіда Яковенка згодом повідомила поліцію про його зникнення. За її словами, вона рідко з ним бачилася. Та якось влітку 2015-го до них додому прийшла жінка, яка кожну середу їздила з вітчимом в Київ, але не бачила його останні кілька тижнів. За місцем його проживання в Переяслав-Хмельницькому було видно, що вдома його давно не було. Сусідка по київській квартирі також давно не бачила його, казала, що приходив хлопець віком близько 25 років, казав про оренду квартири, але вона йому не відкрила двері. Після зникнення сусіда замки в тамбурі і квартирі були замінені.

Артем Яковенко. Фото: сторінка Яковенка у ВКонтакте

Слідство згодом встановило, що замок квартири сусіда Яковенка можна було відкрили за допомогою інструментів чи підібрати до нього ключ. З усіх 13 виявлених у нього ключів жоден до замка не підійшов. 

Так само експерти допустили, що можна було підібрати ключ чи відкрили підручними засобами замок від підвалу в будинку, де жила мама Яковенка — там знайшли гаманець вбитого сусіда з його фото. 

Яковенко заперечував причетність до вбивства. Казав, що не знає ні імені сусіда, не мав ключа від квартири. 

На початку 2016-го Яковенко вирішив переїхати жити в Одесу. А Чмільов поїхав додому. Періодично вони продовжували зустрічатися. 

Убивство №2

Про зустріч з Грабовським в Одесі Яковенко домовився в інстаграм 1 березня. Місяць до цього він переїхав із Києва і був тренером у  спортивному клубі «Спортлайф». За його словами, мав впливових клієнтів і заробляв від 500 до 1500 гривень за тренування.

Грабовського, за словами Яковенка в суді, до цього бачив лише один раз. Це було біля «Водка Бар» в ТРЦ «Глобус» десь у жовтні 2012-2013 році, коли він заступився за Грабовського. Того, за словами Яковенка, хотіли побити особи кавказької національності за його орієнтацію — у клубі він цілувався з хлопцем. Після цього Грабовський дав йому візитку. На той час він був помічником народного депутата. Таким чином, пояснював Яковенко, номер його мобільного телефону опинився в телефонній книзі Грабовського. Яковенко заперечував переписку в соцмережах і будь-які відносини з адвокатом. Правда, не зміг згадати назву свого акаунта в інстаграмі, посилаючись на те, що мав їх кілька.

Один зі свідків у справі (прізвище у реєстрі закрите) спростовував слова Яковенка — за його словами, той був давно знайомий з Грабовським, десь з 2011 року. Познайомилися в нічному клубі. Під час розслідування правоохоронці підтвердили переписку між Яковенком та Грабовським, зокрема обмін мобільними телефонами перед зустріччю.  

До зустрічі з Яковенком Грабовський бачився з двома молодиками в готелі «Атлантік». Зустріч тривала близько години, після чого Грабовський розрахувався, і вони розійшлися. Адвокат і близький друг Грабовського Ігор Черезов, якому відомі результати слідства, каже, що це були двоє знайомих Грабовського, що не мали відношення до вбивства.

Похорон Юрія Грабовського у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври, 2 квітня 2016 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Під час зустрічі 5 березня біля готелю «Аркадія», де поселився Грабовський, Яковенко попросив у нього 12 тисяч доларів на лікування матері. У розмові адвокат сказав, що гроші зберігає в офісі, а при собі має телефон «iPhone 6» і значну суму грошей — скільки, не сказав. Після цього Яковенко нібито запросив Грабовського в свою орендовану квартиру, де вже був Чмільов. Погрожуючи Грабовському, вони забрали в нього телефон, з якого викинули сімкарту, кредитну картку, з якої Яковенко потім зняв 7 тисяч гривень.

Повернувшись, вони зв`язали Грабовському руки стяжкою і заставили випити воду зі снодійним.

Вранці 6 березня вони орендували автомобіль «Chevrolet Aveo», за який заплатили зі знятих з кредитки Грабовського коштів, посадили його в автомобіль, погрожуючи пістолетом і вдягнувши на ногу заздалегідь куплений спеціальний засіб для тренування собак (електронний нашийник), сказавши, що це — датчик від вибухівки, що спрацює у випадку, якщо адвокат чинитиме супротив. 

Увечері, близько 18-19 години, того ж дня Грабовський прийшов до свого офісу в Києві разом з Яковенком, де з сейфу віддав йому 13 тисяч доларів. Чмільов із цих коштів отримав 5 тисяч доларів. 

Після цього, Яковенко і Чмільов завезли Грабовського в ліс біля села Конела Жашківського району Черкаської області, де спочатку Чмільов, а потім Яковенко били адвоката по голові балонним ключем, а згодом останній зробив вистріл у живіт з пістолета «STALKER-M906». Тіло відтягнули в яму і закопали, а інструменти викинули в озеро. 

Ще 5 березня Яковенко спробував замаскувати злочин. Він написав на сторінці Грабовського в фейсбуці: «гуляем )) спасибо что приняли». А через кілька годин: «вечер удался» — з геолокацією в Одесі та його фотографією, зробленою на мобільний телефон раніше.

Наступного дня він зробив ще один пост: «накрылась зарядка на связи буду завтра».

Після вбивства Яковенко купив тур в Єгипет і разом із дівчиною, з якою познайомився напередодні, поїхав на відпочинок. 

9 березня він зробив ще один пост на сторінці Грабовського: «Простите, что подвел вас мои друзья. Пришлось уехать с Украины, не по своей воле! Зато я в безопасности! Не знаю когда вернусь, по возможности, буду отвечать вам.очень хочу обратно на Родину.» А 13 березня виклав фото торговельного центру «Genena City» у Шарм-ель-Шейху Республіки Єгипет та запис: «У меня все хорошо, скоро вернусь.извините что подвожу вас!)». 16 березня — в останній день туру — викинув телефон адвоката в Червоне море.

За три роки до цих подій — у травні 2013-го під час святкування дня народження однієї зі своїх знайомих в орендованому будинку у Дніпровському районі Києва біля ТЦ «Sky Mall» Яковенко знайшов чужий паспорт. Він вклеїв туди своє фото і в лютому 2016 року скористався ним, коли підписував договір оренди квартири. Більше про використання підробленого паспорта у вироку не згадується.

Затримання і зізнання

Яковенка затримали одразу ж після повернення з Єгипту 17 березня. Чмільова — 24 березня. Яковенка тоді ж відправили на поліграф, який показав, що саме він організовував і реалізовував злочин. Поліграф також показав, що він не співпрацював зі спецслужбами іноземних держав. 

У той же день він написав явку з повинною, показав місця вбивств і куди викинув знаряддя вбивств. Однак в суді все заперечив, посилаючись на тиск з боку правоохоронців. 

Відспівування Юрія Грабовського у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври, 2 квітня 2016 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Він казав, що немає жодного доказу, що був в офісі Грабовського чи виїжджав з Одеси в Київ. А свідок Федосенко його не впізнав. Він наполягав, що всі докази проти нього — сфальсифіковані. 

Він заперечував, що гаманець сусіда з його фото залишив у підвалі будинку, де живе його мама, а тіло Грабовського разом з Чмільова захоронив біля села, де живе батько. 

Нову позицію Яковенко озвучив в інтерв’ю російському виданню «Взгляд» у 2019 році із Лук’янівського СІЗО. Він стверджував, що співпрацював із СБУ, працівники якого змусили його «розібратися з Грабовським», погрожуючи відібрати бізнес із обміну валюти. Він повторив розповідь про знайомство з адвокатом у «Водка Бар» і стверджував, що СБУ мала доступ до телефону Грабовського, зокрема до його контактів — нібито саме так спецслужба вийшла на нього.

Частина інтерв’ю, де йдеться про те, як Грабовський опинився в одеській квартирі, де його зв’язали та записали кілька відео, збігається зі свідченнями Яковенка. Однак далі він стверджує, що передав зв’язаного адвоката працівникам СБУ і більше не бачив його. Відповідальність за вбивство Грабовського Яковенка в інтерв’ю покладає на СБУ.

Серед документів Яковенка правоохоронці знайшли підроблене посвідчення помічника дільничного інспектора міліції — з фото Яковенка в формі з погонами старшого лейтенанта. Та ні ГУР Міноборони, ні СБУ не підтвердили, що він числиться в них чи в штаті, чи поза штатом. У МВС відповіли, що такого посвідчення не видавали. 

Натомість Чмільов визнав вину частково. За його словами, 5 березня Яковенко подзвонив йому і повідомив, що познайомився із людиною нетрадиційної орієнтації на сайті знайомств і попросив приїхати до нього та підстрахувати його. Яковенко сказав, що раніше не був знайомим з Грабовським, але він згвалтував його неповнолітнього знайомого. З цього приводу хоче з ним поспілкуватися. Чмільов чекав їх в квартирі, орендованій Яковенком. Грабовський, за словами Чмільова, прийшов туди добровільно і був спокійним. 

Через декілька хвилин Чмільов по розмові зрозумів, що Грабовський почав пропонувати Яковенку вступити в статевий зв`язок. Після чого, останні покликав Чмільвова та сказав, що за такі слова Грабовського «треба покарати». У Яковенка, за словами Чмільова, був переляканий вигляд, але він тримав пістолет. Яковенко сказав Чмільову вдарити адвоката, що він і зробив. Яковенко після цього дістав стяжки і скрутив руки Грабовському за спиною і почав ставити питання щодо його адвокатської діяльності, випитувати в нього зізнання, що він є людиною нетрадиційної орієнтації, що причетний до згвалтування неповнолітнього, ставити питання по справі російських спезназовців і знімати це все на телефон. 

Російські військові Олександр Алєксандров та Євген Єрофєєв, перед ними — адвокатка Оксана Соколовська у Голосіївському райсуді Києва, 2016 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Грабовський розхвилювався, почав питати, чи не відправить він ці відеозаписи комусь, пропонував велику суму грошей, які знаходяться в київському офісі, і вони можуть туди поїхати. Яковенко взяв його банківську картку, випивав код і пішов зняти гроші, щоб орендувати авто і їхати в Київ. 

Вранці Яковенко взяв авто, приніс і одягнув на ногу Грабовського так звану бомбу — електронний браслет для дресирування собак. І вони поїхали в Київ. 

За словами Чмільова, Яковенко і Грабовський зайшли в офіс і повернулися через три хвилини. Біля авто Грабовський схвильовано питав у Яковенка, чи не планує той публікувати записане відео. Яковенко пообіцяв Грабовському його відпустити, виїхавши подалі з Києва. 

Чмільов каже, що по дорозі він засинав, в якийсь момент прокинувся і побачив, що вони з`їхали з траси. Вони зупинилися поблизу села Конела Жашківського району Черкаської області (слідство встановило, що в село вони прибули 6 березня о 21:12, виїхали 03:30 7 березня). 

Коли зупинилися біля лісу і вийшли з авто, Яковенко наказав вдарити Грабовського балонним ключем. Він подумав, що Яковенко хоче, щоб Грабовський втратив свідомість і в них був час поїхати. Він вдарив його один або два рази. Грабовський не впав. Лише перелякано дивився, був дуже втомлений. Руки у нього були розв’язані. Яковенко сказав приглянути за ним, доки від‘їде. Через 5-10 хвилин Яковенко повернувся, дістав із багажника лопату, підійшов до Чмільова, вклав йому в руки лопату та сказав вдарити адвоката. Він так і зробив. Грабовський почав просити відпустити його, як домовлялися. Та Яковенко взяв лопату і почав самостійно наносити удари по голові і тілу. У Чмільова почалися рвотні рефлекси і він відвернувся. Потім Яковенко покликав його закопувати тіло в яму. Після цього Яковенко вистрілив у Грабовського з пістолета. Вони засипали труп, а зверху місце прикрили гілками. 

Потім вони поїхали до батька Яковенка в сусіднє село, де він передав раніше незнайомому чоловікові, пакет з речами, окуляри Грабовського , які той випустив у авто, чи забув. Яковенко сказав їх спалити. 

У батька Яковенка проводили кілька обшуків. І в підсумку таки знайшли згарище біля городу, де він спалив речі, які дав йому син, серед них була оправа від окулярів Грабовського. Батько також сам видав правоохоронцям пістолет з гумових набоїв ПМР 9 мм та 7 набоїв з маркуванням «СОВА п 9 мм», а також дозвіл на нього. Свідчень по справі ні батько, ні мама Яковенка, судячи з вироку, не давали. 

Після зустрічі з батьком Яковенко і Чмільов повернулися в Одесу, Яковенко дав Чмільову 5 тисяч доларів і запевнив, що подібного більше не повториться, щоб він взяв гроші, поїхав на відпочинок, зняв стрес, — так суду розказав Чмільов. Він взяв гроші і поїхав додому. Яку суму залишив собі Яковенко, — не знає. Чмільов написав зізнався, показав місця захоронення вбитих чоловіків і стверджував, що для нього це стало полегшенням. 

Яковенко також показав місце захоронення під час слідчого експерименту, однак стверджував, що робив це під тиском, а коли треба було показати місце вбивства і захоронення, його колишній адвокат сказав йому повторювати за ним, що він і зробив. 

Під час обшуку квартири, автомобіля та офіса Грабовського слідство не знайшло жодних доказів у справі. Під час огляду ноутбука слідчі виявили, що за два-три дні до обшуку на ноутбуці проводили різні операції, в тому числі оновлення браузерів, що стало причиною видалення історії перегляду різних сайтів. Правоохоронці вилучили лише чотири фото, на яких був Грабовський. 

В орендованій квартирі Яковенка в Одесі, як і в орендованих автомобілях слідчі виявили плями крові, експертиза підтвердила, що це — кров його сусіда і Грабовського. 

Серед документів Яковенка правоохоронці знайшли підроблене посвідчення помічника дільничного інспектора міліції — з фото Яковенка в формі з погонами старшого лейтенанта. Та ні ГУР Міноборони, ні СБУ не підтвердили, що він числиться в них чи в штаті, чи поза штатом. У МВС відповіли, що такого посвідчення не видавали. 

У телефоні Яковенка знайшли також шість відео з Грабовським. На більшості із них був поганий звук. На одному з відео Грабовський відповідає на запитання Яковенка, що мав статеві відносини з неповнолітніми хлопцями та захищає російських військовослужбовців, оскільки це — його робота. На іншому відео він каже, що не буде захищати Алєксандрова. 

Суд визнав свідчення Яковенка неправдивими, оскільки він спочатку зізнався, а потім змінив покази для уникнення покарання, а Чмільова — правдивими і послідовними. Хоча останній, на думку суддів, намагався применшити свою роль у злочинах, посилаючись на те, що не знав корисливих намірів Яковенка, наносив не сильні удари тощо. Хоча саме він першим наносив удари, а сусіда Яковенка він бив навіть після смерті. 

Ольга Грабовська на похороні брата, 2 квітня 2016 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Потерпіла у справі — сестра Грабовського, що тривалий час проживає в Ізраїлі, — просила суд стягнути на її користь матеріальну шкоду на загальну суму майже 348 тисяч гривень (13 тисяч доларів, які обвинувачені забрали з сейфа Грабовського) та 7 тисяч гривень, зняті з його картки. А також моральні шкоду — мільйон гривень. Суд задовольнив її клопотання. 

Яковенка і Чмільова суд визнав винними у  викраденні людини, подвійному вбивстві з корисливою метою за попередньою змовою, розбої пункти 6, 12 частини 2 статті 115; частина 3 статті 146; частина 4 статті 187, пункти 3, 6, 9, 12, 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу , а Яковенка ще й у підробленні паспорта частина 1 статті 358; частина 4 статті 358; пункти 6, 12 частини 2 статті 115; частина 3 статті 146; частина 4 статті 187, пункти 3, 6, 9, 12, 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу .

Пошуки і сумніви

Колеги Грабовського почали бити на сполох після того, як він не прийшов на чергове засідання у справі російських ГРУшників — 9 березня. За словами Оксани Соколовської, що була адвокаткою другого обвинуваченого ГРУшника Єрофєєва, Грабовський був дуже пунктуальним і відповідальним — не міг не прийти на засідання і не попередити. 

Пости у фейсбуці були дивними, зовсім не схожими на ті, які писав адвокат.

Адвокат Ігор Черезов на похороні Юрія Грабовського, 2 квітня 2016 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

За словами друга Грабовського адвоката Ігора Черезова, у пошуку допомогло те, що паролі від його соцмереж мав його помічник. Таким чином змогли побачити місце розташування телефону, з якого постив у соцмережах Яковенко. 

«Ми спробували отримати доступ до його квартири — подали клопотання в суд і таки отримали його. Наймали альпіністів, щоб не ламати двері — міцні були. В квартирі здавалося, що хтось був або Юра дуже поспішав, коли виїжджав. Але він був досить чистоплотний, тому навряд чи залишив би безлад перед виїздом в Одесу», — розповідає Черезов.

Черезов каже, що напередодні поїздки Грабовського в Одесу бачився з ним — передавав частину гонорару по справі, яку вони разом вели. Тому він ставить під сумнів, що в сейфі Грабовського було лише 13 тисяч доларів. Скільки саме, — припускати не хоче, оскільки не має доказів. 

Він ставить під сумнів мотиви злочину, про які вказує слідство.

«Якби вони хотіли його (Грабовського) пограбувати, то для чого його витягувати в Одесу. Зрозуміло, що він не візьме з собою багато грошей. Потім повернулися в Київ за грошима, а тоді знову так далеко від’їхали від столиці, щоб вбити… Таке враження, що завдання для виконавців постійно змінювалося».

Черезов вважає, що не всі причетні до злочину викриті. З ним погоджується і Оксана Соколовська.

«Допускаю, що Яковенко під час вчинення свого першого злочину був затриманий за підозрою органом досудового розслідування. Проте, було прийнято рішення офіційно не розкривати злочин, а вербувати Яковенко для реалізації інших злочинів, які фінансувалися та супроводжувалися органом досудового слідства», — сказала Соколовська.

Вона відмовилася сказати, який «орган досудового слідства» має на увазі.

Адвокатка Оксана Соколовська на похороні Юрія Грабовського, 2 квітня 2016 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Вона вважає, що різні відео, які знімав Яковенко за участю Грабовського були відзняті для реалізації сценаріїв щодо різних мотивів вбивства.

«Дуже суперечливі докази у справі, на яких ґрунтується вирок. Єдине, що на мій погляд має право на існування, це те, що внаслідок ексцесу виконавця (дії, не погоджені з замовником)  було вбито нашого колегу», — вважає адвокатка.

6 березня, коли Грабовський у супроводі когось зі злочинців прийшов в офіс, там був помічник Соколовської Сергій Федосенко. Під час розслідування він не впізнав ні Яковенка, ні Чмільова. Утім, як зазначає адвокат потерпілої сестри Грабовського Сергій Вилков, Федосенко не давав покази в суді.

«“Це відбувалося швидко, 60 секунд. Відчинилися двері, забіг, відчинив шафу і вибіг. Людина зайшла, стала на порозі між двома столами. Він був вищий на зріст, ніж я, а я — метр сімдесят два. Він був середньої статури. Темне волосся, одягнений у темний одяг. Стилізація бороди під носом та губами. Він легенько кивнув мені, а Грабовський помчав. Я привітався з ним, він у відповідь нічого не сказав», — розповідав у 2016 році Федосенко журналісту російського видання «Медиазона».

Соколовська стверджує, що Федосенко зник за дивних обставин — не прийшов на роботу у жовтні 2016-го. У січні наступного року вона заявляла, що їздила на впізнання тіла, схожого на Федосенка «на 90%». Мама її помічника нібито відмовилася приїхати. Зв’язатися з нею «Ґратам» наразі не вдалося. Хоча Сергій Вилков заперечує, що Федосенко помер.

«Запитайте в Соколовської, чому він не давав свідчення (в суді — Ґ)», — каже він, але не пояснює, що мав на увазі.

Вже після того, як Соколовська заявила про впізнання трупа свого помічника, прес-секретарка Нацполіції Одеської області Олена Войтенко запевнила hromadske, що це — не Федосенко.

Ігор Черезов зазначає, що вбивці Грабовського замовляли піцу в приміщення, де його тримали. І доставщик також не впізнав Яковенка і Чмільова як того, хто забирав замовлення. 

Адвокати з оточення Грабовського і пов’язані з цією справою, з якими спілкувалися «Ґрати», звинувачують одне одного — чи то в помилках, які допустило слідство, а захисник, що на той момент представляв інтереси потерпілої, не відреагував, чи то в піарі на справі Грабовського. 

Похорон Юрія Грабовського на Лісовому цвинтарі Києва, 2 квітня 2016 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Незважаючи на вирок у справі Грабовського, так і залишилося кілька запитань без відповідей. Адвокати з оточення Грабовського також ситуацію не прояснили.

Наприклад, чому помічник Соколовської — Сергій Федосенко, який останнім бачив Грабовського у супроводі одного зі злочинців, не давав свідчення в суді, і чи дійсно він помер. Якщо так, то за яких обставин і чи це може бути пов’язано з убивством адвоката. Або чому батькові Яковенка не пред’явили підозру у знищенні доказів і, очевидно, не допитували.

«Ґрати» написали Артему Яковенку в одній із соцмереж і запропонували розповісти свою позицію, він прочитав повідомлення, але не відповів. З адвокатами Яковенка зв’язатися також не вдалося, адвокат Чмільова Володимир Гришко сказав, що не даватиме коментарів до рішення апеляції, яку вони подали. Можливо, під час її розгляду вдасться отримати відповіді хоча б на якесь із запитань, що залишилися.