Три роки тому в центрі Києва декількома пострілами був убитий ексдепутат Держдуми Росії Денис Вороненков. Кілер також поранив його охоронця, але й сам загинув у перестрілці. Через півроку правоохоронці спіймали двох імовірних спільників убивці й відзвітували про розкриття злочину. Прокуратура оголосила замовником убивства російського кримінального авторитета Володимира Тюріна, який діяв у зв’язці з ФСБ. Через три роки стало ясно — версія слідства розвалилася в суді, й ми досі не знаємо, хто замовив колишнього російського депутата.

Тротуаром, вимощеним бруківкою, йдуть двоє чоловіків. Один, у темному одязі, крокує, втупившись у телефон. Поруч у світлій куртці йде його охоронець. Зі спини до них швидким кроком наближається фігура з сумкою через плече і в червоних кросівках.

— Денисе! — гукає він чоловіка в чорному.

Той обертається й незнайомець стріляє в нього з пістолета — поранений падає. Чоловік у світлій куртці кидається на того, хто стріляв, і сам отримує поранення в живіт. Кілер підбігає до мети, робить два контрольні постріли. Охоронець дістає з сумки пістолет і всаджує у стрілка в червоних кросівках, що побіг у сторону метро, ​​вісім куль — одна потрапляє в голову.

Так убивство ексдепутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова, що сталося в Києві рівно три роки тому — 23 березня 2017-го, потрапило на камери відеоспостереження. У момент нападу разом із охоронцем він ішов на зустріч із іншим біглим російським депутатом Іллею Пономарьовим до готелю «Прем’єр Палас». Кілер — чоловік у червоних кросівках, якого підстрелив охоронець — помер у лікарні того ж дня. Охоронець Вороненкова — Олег Петров — втратив багато крові, але вижив.

Слідство почало пошуки спільників кілера, одразу заявивши про замовне вбивство, і через півроку заявило про розкриття злочину. Проте після трьох років ніхто з обвинувачених не покараний, а з імовірного замовника вбивства підозру взагалі зняли.

Іноді «як» важливіше, ніж «скільки»

Екс-депутат Держдуми Росії Денис Вороненков за місяць до нападу в ефірі телеканалу  «Настоящее Время»

На момент убивства Вороненков перебував в Україні трохи більш ніж три місяці. Він переїхав до Києва у грудні 2016 року й одразу виступив із різкою критикою політики Кремля, порівняв Росію з нацистською Німеччиною і дав свідчення у справі про держзраду українського президента-втікача Віктора Януковича.

Переїзд ексдепутата був однією з найбільш обговорюваних подій у російських і українських медіа. Від Вороненкова такого ніхто не очікував. До 2017 року він був відомий як типовий російський політик, повністю лояльний до Кремля.

Випускник Ленінградського суворовського училища Денис Вороненков починав свою кар’єру у прокуратурі. У 2005 році перейшов до Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків (ФСКН), де дослужився до майора.

Сам Вороненков стверджував, що брав участь у розслідуванні гучної кримінальної справи «Трьох китів». У рамках неї Слідчий комітет МВС разом із ФСКН розслідував контрабанду італійських меблів, до якої, за оперативною інформацією, були причетні високопоставлені працівники Федеральної служби безпеки. Справа викликала війну силовиків, перемогу в якій здобула ФСБ. Майже всі оперативники, які розслідували справу «Трьох китів», були заарештовані.

Вороненков заявляв, що після цього у 2007 році він пережив замах, у якому він звинувачував працівників ФСБ, які нібито хотіли помститися за участь у розслідуванні. «Мені пощастило — я вижив, але отримав кульові поранення в ноги. Переніс 12 операцій», — розповідав він потім.

Однак його колишній начальник із департаменту оперативного забезпечення ФСКН Олександр Бульбов стверджував, що Вороненков насправді не брав участі в розслідуванні справи «Трьох китів». За його словами, замах — теж вигадка. Бульбов говорив, що насправді Вороненков проколов собі ногу, коли виходив «із одного родючого місця по малій нужді».

У 2011 році Вороненков висунув свою кандидатуру на вибори в Держдуму від Компартії Росії. 100 тисяч доларів на передвиборчу кампанію позичив йому знайомий бізнесмен Віталій Качур. Вороненков став депутатом, але, за словами підприємця, гроші не повернув. Замість цього, як стверджував Качур, Вороненков запропонував допомогти йому з купівлею будинку в центрі Москви за ціною, набагато нижчою за ринкову.

Качур погодився, але згодом Слідчий комітет розцінив покупку як рейдерське захоплення. В результаті бізнесмен і ще кілька осіб, причетних до операції, були засуджені. Слідчий комітет намагався притягнути до відповідальності й Вороненкова, але прокуратура двічі відмовлялася погоджувати зняття з нього депутатської недоторканності.

У Держдумі Вороненков був членом комітету з безпеки і протидії корупції. Він критикував Євромайдан, схвалював анексію Криму і закликав заборонити гру Pokémon Go, за допомогою якої, на його думку, США займалися розвідкою в Росії. У 2015 році Вороненков одружився з Марією Максаковою — оперною співачкою й колегою з фракції «Единой России».

Вбивство Дениса Вороненкова. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У 2016 році він знову балотувався до Держдуми, але програв. Після цього Вороненков разом із Максаковою і їхньою дитиною переїхали до України, побоюючись, що без недоторканності Слідчий комітет затримає його у справі про рейдерське захоплення будинку. Сам він стверджував, що справа сфабрикована на замовлення ФСБ, яка не забула про участь Вороненкова в розслідуванні справи «Трьох китів».

В Україні колишній депутат отримав українське громадянство й хотів влаштуватись у правоохоронні органи. 23 березня 2017 року, за кілька годин до вбивства, вийшло його велике інтерв’ю, у якому журналістка питала, чи не боїться він можливого замаху й помсти російського керівництва за зраду.

«На Землі стовідсоткова смертність, і ми всі рано чи пізно помремо. Важливим є те, як і навіщо ми жили. Іноді «як» важливіше, ніж «скільки». Навіщо жити в постійному страху?», — відповів Вороненков.

Тренер із бойового гопака на службі ФСБ

Схема організації вбивства ексдепутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова — версія слідства. Інфографіка: Антон Наумлюк, Стас Юрченко

У сумці кілера, яку він надів через плече в день убивства, поліція знайшла документи на ім’я Павла Паршова 1988 року народження. Це були накази про зарахування в Національну гвардію України у 2015 році і звільнення у 2016-му за невиконання умов контракту. Кілер служив у добровольчому батальйоні «Донбас» у Маріуполі.

До війни Паршов жив у Дніпропетровську, займався боксом і проходив підозрюваним у справі про відмивання грошей. Слідство вважало, що він був фіктивним директором фірм, які на замовлення переводили в готівку гроші, отримані незаконним шляхом. Із 2011 року він перебував у розшуку, проте зумів потрапити в Національну гвардію.

Через кілька місяців після вбивства Вороненкова поліція оголосила в розшук імовірного спільника кілера — Ярослава Левенця. Він проходив підозрюваним у тій же справі про відмивання грошей, що й Паршов, встиг посидіти в СІЗО до того, як його відпустили під домашній арешт. Потім разом із Паршовим він служив у підрозділі «Карпатська січ» батальйону «Донбас». Крім цього Левенець був учасником ультраправого руху, був членом організації «Тризуб імені Степана Бандери» на прізвисько «Хантер» і був тренером бойового гопака.

Ярослав Тарасенко на засіданні Шевченківського райсуду Києва, 18 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Ще через місяць прокуратура затримала його товариша — керівника «Правого сектора» з Павлограда Ярослава Тарасенка. У нього теж є кримінальне минуле: в момент затримання він проходив підозрюваним у справі про груповий розбій. Слідство вважає, що Тарасенко був водієм кілера Вороненкова.

У жовтні 2016 року генпрокурор України Юрій Луценко зібрав пресконференцію і з гордістю оголосив, що вбивство ексдепутата Держдуми розкрите. Тоді він стверджував, що вбивство Вороненкова пов’язане зі свідченнями, які він дав у справі про присутність російських військ в Україні та державну зраду Віктора Януковича.

«Щоб не допустити цих свідчень у міжнародних і українських судах, представники російських спецслужб підготували план його фізичного знищення як свідка. Фактичним замовником вбивства став підконтрольний ФСБ кримінальний авторитет Тюрін Володимир Анатолійович», — сказав Луценко.

За його словами, у Тюріна був особистий мотив: кілька років тому він був цивільним чоловіком Марії Максакової — вдови Дениса Вороненкова. Слідство вважає, що Тюрін ревнував колишню дружину й конфліктував із цього приводу з її новим чоловіком.

Організувати вбивство, за версією прокуратури, він доручив кримінальному авторитету з Харкова Юрію Василенку. Той, у свою чергу, попросив свого знайомого Олександра Лося підшукати виконавців. Лось колись сидів в одній камері з дніпровським праворадикалом Ярославом Левенцем і, за версією слідства, запропонував «Хантеру» виконати вбивство.

Прокуратура вважає, що Левенець також залучив до злочину знайомого за бізнесом Паршова і, в ролі водія, лідера «Правого сектора» з Павлограда Тарасенка.

Олександр Лось (ліворуч) і Ярослав Тарасенко (праворуч) на засіданні Шевченківського райсуду Києва, 18 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

За версією слідства, інформацію про пересування Вороненкова їм передавали Василенко й Лось. Щоб спостерігати за ексдепутатом, вони зняли квартиру в його будинку на бульварі Шевченка за кілька днів до вбивства.

З усіх підозрюваних прокуратурі вдалося затримати і взяти під варту лише Тарасенка і Лося. Ймовірні організатори Левенець і Василенко зникли й були оголошені в розшук. Росіянину Володимиру Тюріну слідчий відправив підозру поштою. Україна зажадала екстрадиції, але Росія відмовилася його видавати.

Слідчі вирішили виділити матеріали про замовника й організаторів в окреме провадження, і наприкінці 2017 року передали до суду справу двох підозрюваних — Олександра Лося і Ярослава Тарасенка.

Кого суд впізнав на відео

Олександр Лось на засіданні Шевченківського райсуду Києва, 18 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Справа потрапила до Шевченківського районного суду Києва, де в жовтні 2018 року її почав слухати суд присяжних на чолі з суддею Віталієм Циктічем. За час слухань там виступили всі свідки. Деякі з них — прибиральниця з будинку, де жив Вороненков, і його охоронці — впізнали одного з підсудних. Вони сказали, що бачили біля будинку Вороненкова міцного бритоголового чоловіка з густою бородою — Олександра Лося.

Сам Лось не заперечував, що він був там. За його словами, він працював охоронцем у Юрія Василенка, який зняв квартиру в цьому ж будинку на бульварі Шевченка 47б.

Слідство встановило, що перед тим, як туди в’їхати, Василенко орендував позашляховик Toyota Land Cruiser Prado для стеження за ексдепутатом. За версією прокуратури, він спеціально обрав дорогу машину, щоб вона не вирізнялася з-поміж авто преміум-класу, які зазвичай паркуються в цьому дворі.

Звинувачення доводить факт стеження за допомогою записів із камер спостереження. Вони зафіксували, як у день вбивства Вороненков і його охоронець вийшли з будинку, сіли в машину й поїхали. Лось у цей момент сидів у «Тойоті», припаркованій у дворі. За версією прокуратури, він повідомив кілеру по рації, що об’єкт виїхав. Через 10 хвилин автомобіль Вороненкова зупинився біля «Прем’єр Паласу», де і сталося вбивство.

Лось свою провину заперечує й каже, що не передавав кілеру інформації про пересування Вороненкова. За його словами, у дворі він чекав свого клієнта Василенка, який не розповідав йому про те, чим займається.

«У мене діяльність охоронна. Це не означає, що я повинен за кимось стежити. У мене діяльність, щоб людину ніхто не образив. Я три роки намагаюся вам це довести, що це маячня і неправда. За що людину обливають брудом? Зрозуміло, хто я такий проти ГПУ, СБУ і всіх інших? Я простий смертний, проста людина», — обурювався Лось у суді.

Його колишній клієнт Василенко досі перебуває в розшуку. У лютому 2019 року агентство «Росбалт» із посиланням на анонімні джерела повідомило, що він загинув у Москві: двоє злочинців викрали його з ресторану, вбили й закопали в лісі. Втім, офіційного підтвердження цього не було.

Причетність до вбивства другого підсудного — праворадикала Ярослава Тарасенка, звинувачення теж доводить за допомогою записів із камер спостереження. Вони зафіксували, як зранку в день убивства він приїхав на київський автовокзал.

Ярослав Тарасенко на засіданні Шевченківського райсуду Києва, 18 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На відео, вийшовши з автобуса, він іде за чоловіком у капюшоні. Прокуратура стверджує, що це Ярослав Левенець. За версією обвинувачення, він надав Тарасенку Daewoo Lanos, і той привіз на цьому авто кілера Паршова до «Прем’єр Паласу». Після того, як кілер застрелив там Вороненкова й сам був смертельно поранений, Тарасенко, як стверджує слідство, поїхав до себе в Павлоград, де передав машину знайомим, щоб вони розібрали її на запчастини.

Поки прокурори не надали суду прямих доказів того, що саме Тарасенко був водієм у Паршова — у звинувачення немає відео, на яких було б видно, що саме він був за кермом «Ланоса», на якому роз’їжджав кілер.

Адвокат Владислав Добош у Шевченківському райсуді Києва, 18 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Сам Тарасенко заперечує провину. Він визнає тільки, що в день убивства був у Києві. Його адвокат Владислав Добош наполягає, що обвинувачення не має доказів причетності Тарасенка до злочину.

«Співучасть має конкретно доводитися — схемами, планами, доказами того, що ці плани були, і те, що він дав згоду на вчинення злочину. А що в нас тут доведено? Що він був (у Києві — Ґ). Більше ніяких доказів немає у справі, що він знав, що хтось буде вбивати, і він дав згоду в цьому брати участь», — сказав адвокат «Ґратам».

Зараз суд над Тарасенком і Лосем досліджує письмові докази. До закінчення процесу ще далеко. Минулого літа суд допитав потерпілу — вдову ексдепутата Марію Максакову. Співачка несподівано висунула власну версію про замовника, яка ніяк не співпадала з версією слідства.

Арія Максакової

 Вдова ексдепутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова Марія Максакова на місці вбивства. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У 2017 році, коли прокуратура оголосила про розкриття злочину, Максакова говорила, що «безмежно вдячна слідству». Версія правоохоронців здавалася їй логічною. Вона стверджувала, що Вороненков «дратував до крайнього жаху» її колишнього чоловіка Тюріна, й після їхнього від’їзду в Україну вони на підвищених тонах лаялися телефоном.

Максакова при цьому наголошувала, що Тюрін навряд чи зважився б на вбивство сам. Співачка вважала, що його до цього підштовхнула ФСБ, у якої з Вороненковим був конфлікт із часів справи «Трьох китів». «Безумовно, вони використовували Тюріна, який поєднав «приємне з корисним». Він зробив те, що він хотів би зробити, але не посмів би», — говорила Максакова в жовтні 2017 року.

У квітні 2019-го співачка несподівано приїхала в суд над Лосем і Тарасенком і оголосила, що хоче дати свідчення. Її нові заяви повністю відрізнялися від того, що вона говорила два роки тому. Вона заявила, що Тюрін не має жодного стосунку до вбивства, й насправді замовник злочину — колишній друг їхньої сім’ї, експрацівник Слідчого комітету з Москви Денис Панаітов.

Панаітов володів квартирою на бульварі Шевченка, в якій Вороненков із сім’єю жив у Києві — він пустив їх туди по старій дружбі. За словами Максакової, вони з чоловіком хотіли залишити квартиру собі й домовилися з другом обміняти її на їхню квартиру в Москві.

Операцію вирішили оформити як купівлю-продаж: дочка Вороненкова повинна була продати Панаітову московську квартиру за 38 мільйонів рублів, а Максакова з чоловіком купити київську за ту ж суму. Але, як стверджує співачка, Панаітов їх обдурив — він нічого не заплатив і підсунув дочці Вороненкова розписку про отримання 38 мільйонів рублів.

Щоб не віддавати гроші й заволодіти обома квартирами, за версією Максакової, Панаітов замовив убивство. А після злочину, як стверджує співачка, саме він переконав її, що замовник — Тюрін.

«У якийсь момент українське слідство дійшло до цього висновку, на який я легковірно погодилася, тому що я була підготовлена ​​Панаітовим. Але подальші події і те, як він поводиться, що він робить далі, показують, що з самого початку це було заплановано», — сказала Максакова в суді.

Співачка дала нові свідчення в розпал судових розглядів щодо квартири на бульварі Шевченка. Після смерті Вороненкова Панаітов продав київську квартиру третім особам. Максакова подала заяву про шахрайство до поліції. Після цього суд наклав арешт на квартиру, і співачка продовжувала в ній жити, хоча в неї вже був інший власник.

Суд присяжних на чолі з суддею Віталієм Циктічем у Шевченківському райсуді Києва, 18 грудня 2019 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Панаітов відкинув усі звинувачення Максакової. В результаті її свідчення не призвели ні до яких наслідків. Прокуратура не висунула Панаітову претензій, його навіть не допитали у справі про вбивство Вороненкова. Глава слідчої групи Павло Кононенко і зовсім заявив, що Максакова обмовила Панаітова в зв’язку з їхньою суперечкою стосовно квартири.

При цьому новими свідченнями вдови Вороненкова скористався її колишній чоловік Тюрін. Його адвокати подали до Печерського суду Києва клопотання з проханням скасувати підозру у вбивстві. Вивчивши свідчення Максакової, суддя Олена Бусик вирішила, що у слідства наразі немає достатніх доказів проти Тюріна. 3 жовтня суд скасував йому підозру, після чого російський «кримінальний авторитет» офіційно не має ніякого стосунку до справи.

20 листопада 2019 року у зв’язку з реформою прокуратура втратила повноваження проводити досудові розслідування. У зв’язку з цим відомство передало справу про замовника й організатора вбивства Вороненкова в Нацполіцію. Вона потрапила не до головного слідчого управління, яке зазвичай займається резонансними злочинами, а до рядового слідчого в Шевченківському райвідділі.

Справа лежить без руху майже пів року, і за цей час слідство жодного разу не відзвітувало про роботу. «Ґрати» направили в поліцію запит про те, які версії розробляють правоохоронці, і чи продовжують вважати Тюріна замовником убивства. Слідство відмовилося відповідати на питання, посилаючись на таємницю досудового розслідування.

«Замовні вбивства такого рівня в нашій державі розкриваються надзвичайно рідко, — сказав у жовтні 2017 року Юрій Луценко, звітуючи про результати розслідування. — Тому я, як генеральний прокурор, пишаюся тим, що працівники майже всіх підрозділів правоохоронної системи України змогли вперше за останні роки розкрити подібний злочин до рівня замовника».

Як показав час, він поквапився. Через три роки після вбивства Дениса Вороненкова у правоохоронців так і немає відповіді на питання, хто й чому його замови