«Тихо посміхаючись, точив ніж». Обвинувачення на судових дебатах вимагало довічного для Вячеслава Зінченка за вбивство Ірини Фаріон
Обвинувачений у вбивстві Ірини Фаріон Вʼячеслав Зінченко у Шевченківському райсуді Львова, 23 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
У справі про вбивство мовознавці та політикині Ірини Фаріон почались судові дебати — фінальна стадія розгляду справи перед винесенням вироку. Прокуратура оголосила зібрані стороною обвинувачення докази, зокрема: результати експертиз, відео з камер спостереження та покази свідків, — за сукупності яких ствердила, що Ірину Фаріон убив саме Вячеслав Зінченко і запросила для нього довічне увʼязнення.
Зінченка затримали у нього вдома у Дніпрі за тиждень після того, як сталося вбивство Фаріон. Його обвинувачують в умисному вбивстві у звʼязку з виконанням особою громадського обов’язку та у незаконному придбанні зброї . У суді він ніколи не визнавав свою провину.
Справу слухає понад рік колегія Шевченківського районного суду у складі головуючого Петра Невойта, суддями Олександрою Баєвою та Павлом Едером.Тепер, коли обвинувачення повністю виклало свою версію, «Ґрати» розповідають, на яких доказах базується справа проти Вячеслава Зінченка. Свою версію він ще має розповісти.
Голодування і відмова від свідчень
Знадобилося пʼять місяців, щоб перейти до дебатів у справі про вбивство Ірини Фаріон. З грудня минулого року один з адвокатів обвинуваченого Вячеслава Зінченка Володимир Вороняк перестав зʼявлятися суд, посилаючись на проблеми зі здоровʼям, а сам Зінченко відмовлявся свідчити без участі обох захисників. На засідання 22 квітня адвокат прийшов, але спробував його знову відкласти. Тепер він послався на те, що приєднався до справи вже під час її розгляду, й прокуратура не відкрила йому всіх матеріалів слідства, як того вимагає Кримінальний процесуальний кодекс (стаття 290 КПК). Прокурори заперечили, заявивши, що матеріали були відкриті для захисту, й з травня 2025 року, коли захисник Вороняк долучився до справи, у нього було достатньо часу на ознайомлення, інакше він погано виконував свої обовʼязки. Судді погодилися зі стороною обвинувачення.
Тоді другий адвокат Зінченка Ігор Сулима подав інше клопотання — про поновлення слідства, аргументуючи це потребою долучити висновки спеціаліста, який проводив психолого-лінгвістичні дослідження висловів Ірини Фаріон. На думку захисту, що вбита не була громадською діячкою, як на цьому наполягало обвинувачення, обґрунтовуючи мотив злочину.
Але й це клопотання суд відхилив.
На засіданні Вячеслав Зінченко повідомив, що пʼять днів тому розпочав сухе голодування в знак протесту проти початку дебатів, до яких, як він стверджує, не був готовий. У суді він свідчити відмовився, але вимагав дослідити його активність на телефоні у період, коли відбулось вбивство політикині, й ця інформація мала начебто йому забезпечити алібі. У суді щонайменше двічі досліджували цей телефон, у тому числі на прохання захисту, але заяву про наявність доказів у телефоні, що б спростували його причетність до злочину, Зінченко робить вперше.
«Я вважаю дуже дивним рішення, коли я заявляю про алібі і кажу, що давайте його [телефон] дивитися в суді, я хочу, щоб суспільство бачило, що в мене воно [алібі] є, а суд каже, що ми цього дивитися не будемо. Я з цим не згодний, тому я оголосив голодування», — пояснив своє рішення журналістам Вячеслав Зінченко у перерві слухання.
Він скаржився суду на запаморочення, слабкість та схуднення, а також на проблеми зі сприйняттям і формулюванням думок, і з цієї причини просив перенести дебати. Суд перервався, щоб викликати обвинуваченому швидку. Лікарі оглянули Зінченка та залишились у залі суду до кінця засідання, яке суд все ж продовжив.
Коли суд вже постановив переходити до дебатів, Зінченко раптом зняв свій светр, перекинув його через металічний прут решітки угорі судового акваріума і почав завʼязувати у петлю. На це відреагували нацгвардійці: забрали в нього светр та одягнули кайданки. Тоді Зінченко вигукнув, що він не вбивав Ірину Фаріон. Суд знову перервався.
Обвинувачений у вбивстві Ірини Фаріон Вʼячеслав Зінченко у Шевченківському райсуді Львова, 24 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Обвинувачений тоді поспілкувався з журналістами і пояснив, що це не була спроба самогубства, а протест. Він таким чином хотів зупинити дебати, до яких ще не готовий.
Зінченко поскаржився на тиск на нього у СІЗО, згадуючи історію зі співкамерником. Йдеться про негласні слідчі дії, які після затримання Вячеслава Зінченка у липні 2024 року проводила сторона обвинувачення. До справи прокуратура долучила протокол аудіозапису, на якому під час розмови зі співкамерником Зінченко зізнався в злочині, заявивши, що вбив Ірину Фаріон з особистої неприязні, оскільки вона негативно висловлювалась про російськомовних. Обвинувачений під час судового процесу неодноразово заявляв, що в СІЗО на нього тиснули.
Коли Зінченко знепритомнів у залі суду, дебати перенесли на наступний день. 23 квітня в суді обвинуваченого супроводжував лікар. Тоді прокурори Олена Данилів і Дмитро Петльований змогли почати свої виступи. Хоча вже мати обвинуваченого Олена Зінченко перебивала прокурорів, вимагаючи припинити засідання, однак суддя Петро Невойт зробив їй зауваження та попередив, що видалить її з зали суду, і тоді дебати нарешті почалися.
Докази у сукупності
Прокуратура спирається на сукупність доказів, коли стверджує, що Вячеслав Зінченко вбив Ірину Фаріон у дворі її дому 19 липня 2024 року. Цього дня приблизно об 19:20 вона вийшла з дому на вулиці Масарика, 3 з валізами та очікувала таксі на дворі. Вбивця підійшов до неї впритул, зробив один постріл у голову і втік. Від вогнепального поранення жінка померла в лікарні кілька годин потому.
Попри наявність десятка свідків, які були на місці злочину під час вбивства, чули постріл, а також помітили підозрілого молодого чоловіка, який сидів у дворі її будинку протягом кількох тижнів перед вбивством, ніхто не бачив сам момент пострілу. А через те, що цей чоловік вдався до маскування: на ньому була чорна панама з широкими полями з написом Patagonia та спортивні сонцезахисні окуляри, він був одягнений у темні штани, червону футболку з написом поверх чорної кофти, — жоден зі свідків не міг однозначно стверджувати, що обвинувачений Зінченко та чоловік у дворі — та ж сама особа.
Цю ж людину в маскувальному одязі зафіксували кілька камер спостереження, зокрема, в районі, де жила Ірина Фаріон і у дворі її дому.
Згідно з відеоспостереженням, вранці у день вбивства він прийшов у двір на Масарика з вулиці Малоголосківської, 25, ходив між підʼїздами, а по обіді поїхав у центр Львова — в орендовану квартиру на вулиці Лесі Українки, 43. Власниця цього помешкання свідчила під час судового процесу, що Зінченко орендував її житло три дні.
Прокурор Дмитро Петльований виступає в дебатах у справі щодо вбивства Ірини Фаріон у Шевченківському райсуді Львова, 23 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
За кілька годин, як стверджує обвинувачення, він повернувся на вулицю Масарика і близько двох годин до вбивства сидів у дворі на лавці. Фото хлопця з аналогічним описом у день вбивства публікувала поліція.
«На відеозаписі з камери, розташованої на Масарика, 3 видно, як о 19:21 в автомобілі, що припаркований посередині, біля входу в арку, відкритий багажник, а збоку стоїть чоловік. На протилежній стороні вулиці є електроопора та припарковані авто. В цей час Зінченко проходить повз ці автомобілі, заходить в арку між пʼятим і шостим під’їздами, а о 19:22 на відео чути звук пострілу», — розповідала на дебатах прокурорка Олена Данилів.
Після вбивства чоловік у панамці та сонцезахисних окулярах побіг по вулиці Варшавській у бік Тунельної. Далі камери фіксували його в районі Під Голоском, а пізніше у зміненому одязі — на зупинці громадського транспорту на вулиці Хмельницького.
Раніше в суді допитували таємного свідка, який стверджував, що бачив Вячеслава Зінченка без маскування за тиждень до вбивства Ірини Фаріон на вулиці Тунельній. Це приблизно за 20 хвилин пішки від місця, де жила мовознавиця. За його словами, після того, як він зі ЗМІ дізнався про вбивство, то впізнав у підозрюваному хлопця, якого бачив на Тунельній.
На підтвердження того, що хлопець у маскувальному одязі, зафіксований на камерах відеоспостереження, і Вячеслав Зінченко — це одна людина, прокуратура наводить декілька доказів.
Завдяки телефону та компʼютеру, який вилучили у Зінченка вдома, слідство встановило, що він купив через інтернет панаму, окуляри та штани з футболками — схожі на ті, як на чоловіку з камер відеоспостереження.
Колегія суддів у справі про вбивство Ірини Фаріон у Шевченківському райсуді Львова, 24 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
У день вбивства щонайменше двоє свідків сфотографували підозрілого хлопця, який сидів на лавці, і передали ці фото поліції. Раніше в суді фахівець із портретної експертизи розповів, що він досліджував розкадрування з відео та фото з місця вбивства та з зали суду, порівнюючи їх. Він підтвердив на них одна й та ж сама людина.
Як доказ також використали результати кінологічної та одорологічної експертиз. Три собаки, залучені до експертизи, підтвердили збіг запаху Зінченка зі зразками запаху, знятих на місці вбивства. Експерт-кінолог зміг частково відтворити маршрут, яким убивця втікав з місця злочину. Його слід загубився на вулиці Варшавській.
Також експерти порівнювали змиви з рук та ДНК обвинуваченого зі змивами з поверхонь у квартирах, які в той період орендував Зінченко у Львові, а також з лавки у дворі будинку на вулиці Масарика, де за описом свідків схожий на нього хлопець сидів у день вбивства.
«На сидінні стільця, в місцях найбільшого ймовірного контакту з тілом людини, виявлені клітини, які є змішаними і придатними до ідентифікації за домінуючим ДНК-профілем, що збігається з генетичними ознаками зразка епітелію Зінченка», — ствердив прокурор Дмитро Петльований.
Зброю, з якої стріляли в Ірину Фаріон, слідство так і не знайшло. Але встановило, що це був або пістолет Макарова, або перероблена з нього зброя, оскільки на місці вбивства виявили гільзу 9х18 мм. Під час дослідження телефону обвинуваченого виявили пошукові запити про те, як купити зброю, однак слідству не вдалось підтвердити, як саме і коли Зінченко купив пістолет, із якого вбили Ірину Фаріон.
Через ідеологічне переконання
Деякі дані з телефону та комп’ютера Зінченка обвинувачення трактує як докази ретельної підготовки до злочину. Зокрема, він збирав інформацію її про місце проживання та роботи, а також маршрути, якими користується політикиня.
На дебатах обвинувачення продемонструвало файл з телефону Зінченка з особистою інформацією про Ірину Фаріон: домашньою та робочою адресами, ідентифікаційним кодом.
Також Зінченко був учасником телеграм-каналу, присвяченому її звільненню з НУ «Львівська політехніка» у листопаді 2023 року.
Обвинувачений у вбивстві Ірини Фаріон Вʼячеслав Зінченко (ліворуч) та його адвокати у Шевченківському райсуді Львова, 24 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Озвучуючи докази, прокуратура наполягала, що цей злочин обвинувачений вчинив у звʼязку з виконанням Іриною Фаріон громадянського обовʼязку та з мотивів національної нетерпимості. Зважаючи на розмову зі співкамерником і записи в телефоні Зінченка, прокуратура дійшла висновку, що на думку обвинуваченого, громадська діяльність Фаріон розколювала «білу расу», частиною якої, на його думку, була українська нація. А її вбивство, сказав прокурор — це як покарання за те, що вона ставила мовне питання вище за расову єдність.
«Обвинувачений обрав жертву саме за її діяльність у сфері захисту державної мови. Вказаний злочин був спрямований на залякування групи людей, що ідентифікують себе через українську мову (…) Злочинець діяв не з особистої помсти, а з ідеологічного переконання, що Фаріон шкодить його баченню майбутнього», — сказав Дмитро Петльований.
Російська неонацистська організація National-Socialism/White Power взяла на себе відповідальність за вбивство Ірини Фаріон. На закритому телеграм-каналі організації було опубліковане відео, підписане як момент вбивства політикині. Зінченко був серед учасників цього телеграм-каналу, а також листувався в телеграмі з особою, чиє ID збігається з адміністратором цього каналу. На телефоні Зінченка знайшли відкладене повідомлення цьому адміну, якого він просив вийти на контакт із батьками, якщо «щось піде не за планом». Інше відкладене повідомлення було адресовано його батькові Федору Зінченку. Хлопець писав йому, що приховував усе (без уточнень, що саме — Ґ) через побоювання за безпеку батьків.
Також у телефоні Зінченка виявили кілька нотаток, що привернули увагу обвинувачення. Серед них, нотатки про те, як правильно робити розвідку та конспірацію, і його записи в день, коли, за версією обвинувачення, він їхав з Дніпра до Львова, готуючись до вбивства.
«Мені на 18-ліття найчастіше бажали реалізації планів. Дякую кожному, хто цього бажав. Я їх реалізовую, роблю виключно те, що хочу. Поки всі влаштовують мітинги і пишуть “Філологічний фронт (нецензурна лексика), геть з політеху”, а потім мирно розходяться, я, тихо посміхаючись, точив ніж, після чого зробив те, чого хотіли мільйони. Я — санітар цього суспільства. Все — з особистої неприязні. Не може бути ніякого розкаяння. Навіть, якщо мене спіймають, і це дасть можливість скосити строк, я вибрав шлях і буду йти до кінця, а інакше не зможу дивитись на себе в дзеркалі, не зможу робити нічого», — написав він у нотатках у телефоні 8 липня.
Обвинувачення не має сумнівів, що Зінченко готувався до злочину і саме його в маскувальному одязі зафіксували камери спостереження та бачили свідки.
«Відтак, логічний висновок — в потерпілу здійснив постріл обвинувачений», — сказав прокурор.
Підсумовуючи, прокурор нагадав, що за весь час досудового і судового розгляду справи Вячеслав Зінченко жодного разу не висловив співчуття Софії Особі та не сприяв слідству. Враховуючи зібрані докази, а також суспільний резонанс і суспільну небезпеку злочину, а також відсутність каяття чи інших помʼякшувальних обставин, прокурор просив для Вячеслава Зінченка довічне увʼязнення.
«Під час судових засідань я знову переживаю той день»
Донька Ірини Фаріон Софія Особа у Шевченківському райсуді Львова, 23 квітня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Потерпіла Софія Особа, донька Ірини Фаріон, підтримала прокуратуру та просила суд призначити Зінченку довічне, а також задовольнити її цивільний позов у розмірі 15 мільйонів гривень. Гроші вона планує перерахувати на підтримку «Легіону Свобода», де воював та загинув її чоловік Василь Особа.
Під час виступу на дебатах Софія Особа зазначила, що це був показовий злочин, яким убивця хотів залякати українців. Але йому це не вдалось. Донька загиблої акцентувала на досягненнях її матері як мовознавиці та громадської діячки, які, на думку Особи, сторона захисту намагалася применшити.
«Жодні спроби спотворити чи зменшити значення її діяльності не змінюють головного факту: Ірина Фаріон була визначною постаттю, а її втрата є непоправною для України, для нашої родини», — зазначила донька загиблої.
Вона наголосила на важкій особистій втраті, зазначивши, що мама була її опорою, й біль втрати її родина нестиме все життя. За словами Софії Особи, ця трагедія супроводжується для неї постійним психологічним тиском через агресію та погрози з боку прихильників Зінченка.
«Після вбивства мами вже рік і дев’ять місяців, приходячи на Масарика, постійно в моїй голові картина вбивства мами, її останній крик. Під час судових засідань я знову переживаю той день. Мені не страшно дивитися в очі обвинуваченому у вбивстві Зінченку, який єхидно посміхається крізь шпарини своїх ґрат (…) У ході судового розгляду було досліджено всі докази, і їх сукупність, на мою думку, переконливо підтверджує вину обвинуваченого Зінченка (…) У цій справі йдеться не лише про покарання, а й справедливість і відповідальність», — сказала Софія Особа у своєму виступі.
Зінченко під час її промови мовчав.
Сторона захисту не розпочинала дебати — спочатку мати Зінченка, а потім й він заявили, що відмовляються від своїх адвокатів. Причини розірвання угоди з Сулимою і Вороняком Зінченки назвати відмовився. Суд оголосив перерву до 1 травня, щоб дати час новій адвокатці Лариси Криворучко ознайомитися із матеріалами справи.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
