Майже п’ять років у Харкові розглядали справу про теракт поблизу Палацу спорту, який стався 22 лютого 2015 року під час маршу на честь річниці перемоги Євромайдану. Тоді через вибух протипіхотної міни загинули четверо, в тому числі неповнолітній, ще близько десяти осіб були поранені. Обвинувачені у скоєнні теракту — Володимир Дворніков, Віктор Тетюцький і Сергій Башликов, заперечували свою провину й наполягали на розслідуванні катувань із боку прокурора і слідчих СБУ.
Час від часу з’являлася інформація про можливе звільнення Дворнікова, Тетюцького і Башликова в рамках обміну з Росією й самопроголошеними республіками. Родичі загиблих і громадськість висловлювалися проти. 26 грудня Фрунзенський районний суд Харкова перейшов до дебатів, а вже 28 грудня виніс вирок. Усіх обвинувачених засудили до довічного ув’язнення. Й одразу ж відпустили з-під варти — наступного дня вони брали участь в обміні в’язнями. Їхнє звільнення, сказав прокурор, — принципова позиція Росії.
22 лютого 2015 року в Харкові планували провести акцію і марш на честь першої річниці перемоги Євромайдану. Близько 12:00 біля Палацу спорту зібралися кілька тисяч осіб. Організатори запустили в повітря гелієві кульки з портретами Володимира Путіна, Віктора Януковича, Геннадія Кернеса й Михайла Добкіна. Потім учасники вишикувалися в колону, розгорнули державний прапор і вирушили в бік центру міста. Вони скандували: «Одна, єдина, соборна Україна!» Учасники акції встигли пройти близько 100 метрів, коли прогримів вибух.
«Під час теракту я тримав 50-метровий прапор України, — в розмові з «Ґратами» згадує Леонід Онищенко, один із координаторів харківського Євромайдану. — Я йшов поряд із Ігорем Толмачовим, моїм другом, ми розмовляли. У нього задзвонив телефон, і він, щоб не кричати мені на вухо, зробив п’ять кроків уперед. Вибух — і він помер».
Міна, захована в заметі недалеко від Палацу спорту, була активована, коли поблизу опинилися активісти. Частину уламків прийняла на себе «Газель», що проїжджала повз. Постраждали 11 осіб — учасники маршу й бійці батальйону «Харків-1», які охороняли акцію. Активіст Євромайдану Ігор Толмачов і підполковник міліції Ігор Рибальченко померли на місці. 15-річний Данило Дідик та 18-річний Микола Мельничук отримали важкі травми й померли в лікарні.
26 лютого СБУ затримала трьох жителів Харкова — Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького й Сергія Башликова. Слідчі називають їх прихильниками харківської громадської організації «Оплот», яку місцеві активісти пов’язують із нападами на учасників Євромайдану. Слідство також стверджує, що затримані мають «проросійські настрої», а один із них, Віктор Тетюцький — колишній працівник підрозділу МВС «Беркут».

Обвинувачені Віктор Тетюцький, Сергій Башликов і Володимир Дворніков (зліва направо). Фото: Анна Соколова, Ґрати
Наступного дня після затримання, під час слідчого експерименту, Дворніков, Тетюцький і Башликов зізнались у злочині. Був складений обвинувальний акт, згідно з яким троє затриманих скоїли теракт на замовлення російських спецслужб. За версією слідства, наприкінці 2014 року Володимир Дворніков їздив до Росії, щоб налагодити контакт із представниками спецслужб, які на початку лютого 2015 року передали йому інструкцію до протипіхотної міни. За 10 тисяч доларів Дворніков мав організувати теракт. Допомогти за винагороду — по тисячі доларів кожному — погодилися двоє його знайомих, Сергій Башликов і Віктор Тетюцький.
Згідно з обвинувальним актом, Дворніков дізнався про запланований на 22 лютого марш активістів Євромайдану, повідомив представникам російських спецслужб про свої плани здійснити теракт під час цієї акції, й отримав їхнє схвалення. Через тайник він забрав міну, купив мобільний телефон і переробив його на детонатор. У ніч на 22 лютого Дворніков заклав міну в заметі біля Палацу спорту, Тетюцький і Башликов супроводжували його. Вони домовилися, що Тетюцький і Башликов спостерігатимуть за маршем і повідомлять Дворнікова, коли активісти наблизяться до місця закладення вибухівки. Після сигналу Дворніков подзвонив зі свого телефону на номер телефону, приєднаного до детонатора міни. Близько 13:00 пролунав вибух.
У квітні 2015 року справу передали до суду. Уже на першому засіданні, коли прокурор озвучив обвинувальний акт, Дворніков, Тетюцький і Башликов заявили, що не винні, а свідчення дали під тортурами. Через рік після теракту представник потерпілих у суді Олег Головков опублікував результати негласних слідчих дій — прослушки Дворнікова в СІЗО, де він розповідав про злочин своєму сусідові. У квітні 2017 року через зміни у складі суду справу почали розглядати спочатку.

Представник потерпілих Олег Головков. Фото: Анна Соколова, Ґрати
У суді, після того як фігуранти відмовилися від своїх початкових свідчень, вони почали говорити про можливу причетність до теракту українських спецслужб. «Звідки взагалі терористи могли знати, коли і куди закладати бомбу, коли її підривати, якщо активісти самі до останнього не знали, де проводитимуть марш — біля пам’ятника Шевченку чи біля Палацу спорту, і чи проводитимуть узагалі. Володіти цією інформацією могли тільки оперативні служби, які супроводжували цей захід, — заявляв Володимир Дворніков під час засідання в жовтні цього року. — На користь участі в організації цього теракту Служби безпеки говорить… Чому кінологи з собаками не знайшли бомбу під час обстеження, чому автомобіль таксі, що стояв навпроти місця установки бомби, не зацікавив слідчих СБУ? Проаналізувавши хронологію події, стає очевидно, що було зроблено все, щоб цей теракт відбувся за будь-яких обставин. А це не під силу ніяким партизанам-одинакам».
У жовтні прокурор Володимир Лимар ще раз зачитав обвинувальний акт. До нього додали подробиці підготовки теракту, при цьому кваліфікацію злочину не змінили. Дворнікова, Тетюцького й Башликова звинувачують у злочинах, передбачених частиною 3 статті 258 і частини 1 статті 263 КК — теракт за попередньою змовою групи осіб, що спричинив смерть, і зберігання вибухівки й боєприпасів. Максимальне покарання за статтями — довічне ув’язнення.
Ще 2015 року Володимир Дворніков, Віктор Тетюцький і Сергій Башликов подали скарги про тортури з боку прокурора Володимира Лимаря і слідчих СБУ. Суд відкрив кримінальне провадження за статтями «перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу» і «порушення права на захист». У травні цього року суд закрив провадження, але в листопаді обвинувачені оскаржили це рішення в апеляції. Скаргу направили на повторний розгляд до військової прокуратури.

Віктор Тетюцький. Фото: Анна Соколова, Ґрати
«Тетюцького затримали рано вранці. СБУ опублікувала фрагмент відео затримання. Там видно, що Тетюцький не чинить ніякого спротиву, він у трусах, і на його тілі немає ніяких тілесних ушкоджень. Потім він був відведений до будівлі СБУ, — розповів «Ґратам» адвокат Тетюцького Дмитро Тихоненков. — Після чого його доставили в ІТТ, і там лікар зафіксував тілесні ушкодження. Його повезли до лікарні — там теж зафіксували тілесні ушкодження. Коли потрапив у СІЗО — теж зафіксували тілесні ушкодження, яких не було на відео, коли його затримували».
За інформацією Дмитра Тихоненкова, слідчі СБУ катували Віктора Тетюцького струмом, обливали водою й імітували розстріл. Про жорстоке поводження також заявляли Володимир Дворніков і Сергій Башликов. На думку адвоката, справа про тортури заважає основній справі.
«Якщо винесуть вирок, але залишиться незакрита справа про тортури — це викличе сумніви, — зазначає Тихоненков. — Прокурор весь час посилається на те, що обвинувачені говорили під час слідчого експерименту. Але вони говорили це під тортурами».
Однак у коментарі «Ґратам» прокурор Володимир Лимар зазначив, що у слідства є докази, що підтверджують слова обвинувачених під час слідчого експерименту, і суд уже досліджував їх.
Із 2015 року Дворніков, Башликов і Тетюцький перебувають у СІЗО. Кожні два місяці їм продовжували термін тримання під вартою. Вони оскаржували ці рішення в апеляції і щоразу отримували відмову. «Перебування в СІЗО — це факт геноциду російськомовного населення на початково російській території», — під час одного з судових засідань заявляє Дворніков.
Він стверджує, що кожні два місяці йому й іншим обвинуваченим продовжують запобіжний захід «за абсолютно шаблонними підставами» і звинувачує в цьому, в тому числі, українські спецслужби й націоналістів. Каже, що під час судового розгляду обвинувачені, їхні сім’ї й адвокати перебувають під тиском із боку «антинародної Служби безпеки й підконтрольних їм банд, афільованим із якоюсь воєнізованою організацією «полк «Азов», щодо якої Конгрес США запустив процедуру визнання її терористичною організацією». Говорячи про «Азов», він виразно дивився на представників «Національних дружин», які регулярно приходять на засідання.

Прокурор Володимир Лимар. Фото: Анна Соколова, Ґрати
Прокурор Володимир Лимар, постраждалі і їхній представник Олег Головков кожного разу висловлюються проти звільнення обвинувачених із-під варти. «З урахуванням відстані до Російської Федерації та неефективного контролю над кордоном не виключаємо переходу обвинувачених у Російську Федерацію. Сім’я Тетюцького переїхала в Російську Федерацію, тепер він не має тут соціальних зв’язків», — каже Головков і додає, що обвинувачені можуть впливати на свідків.
З лютого 2019 року суд перейшов до клопотань обвинувачених і їхніх захисників. Із того часу майже кожне засідання починалося з їхніх скарг на умови в судовому залі й СІЗО, прохань надати їм стіл і перекладача з української на російську. У липні засідання не відбулося два рази поспіль — один із обвинувачених Сергій Башликов скаржився на здоров’я і просив викликати швидку. Це ж повторювалось у грудні: Башликов просив викликати швидку, медики фіксували підвищений тиск або температуру, й обвинувачений вимагав перенести засідання. І прокурор Володимир Лимар, і представник потерпілих Олег Головков стверджують, що обвинувачені і їхні захисники затягують процес.
«Вони вважають, що негативний для них вирок є цілком очікуваним, і намагаються використовувати положення так званого закону Савченко, який зменшує їм термін перебування під вартою вдвічі. Це перша вигода, — прокоментував «Ґратам» Олег Головков. — І друга вигода, якої вони ніколи не приховували — вони вважають, що провадження пов’язане тільки з політичною мотивацією, а значить, що в разі зміни політичного курсу в країні вони можуть розраховувати на зміну ставлення до них до вироку».
При цьому, на думку адвоката, суд у подібних випадках не може вплинути на швидкість процесу. «Європейське право намагається максимально не обмежувати свободу захисту. Наприклад, сьогодні суд обмежить право обвинувачених на багаторазове проголошення довгих монологів, скаже: «Хлопці, клопотання — не більше п’яти хвилин». А завтра Європейський суд із прав людини скаже, що обмеження в часі є порушенням, — каже Олег Головков. Цим він пояснює лояльність суду до клопотань обвинувачених.

Віктор Тетюцькій і Сергій Башликов (зліва направо). Фото: Анна Соколова, Ґрати
Із початку жовтня в Тетюцького змінилося кілька захисників. 9 жовтня обвинувачений відмовився від адвоката Дмитра Тихоненкова, який вів його справу близько чотирьох років. Тетюцький просив звільнити його та інших обвинувачених із прозорого пластикового боксу або забезпечити їх письмовим столом. Суд не задовольнив це клопотання, на що Тетюцький відповів відмовою від свого адвоката, оскільки, на думку обвинуваченого, «в таких умовах» Тихоненков не може забезпечити йому захист.

Антон Шевченко і Діана Дугіна, захисники Віктора Тетюцького і Сергія Башликова (зліва направо). Фото: Анна Соколова, Ґрати
Тетюцькому призначили безкоштовного державного захисника — Антона Шевченка. Він, у свою чергу, кілька разів відмовлявся від підзахисного. «У мене з ним (з Тетюцьким — Ґ) склалися досить напружені відносини», — підтверджує адвокат. Наступна безкоштовна державна адвокатка заявила самовідвід, оскільки вона дружила з міліціонером, загиблим у результаті теракту. Після чого новою адвокаткою Віктора Тетюцького стала Мирослава Дюміна. Вона кілька разів просила перенести засідання, оскільки не встигала ознайомитися з матеріалами справи.
Час від часу обвинувачені вимагали відводу колегії суддів, яка, на їхню думку, необ’єктивна. «Протягом чотирьох із половиною років абсолютно чітко простежується пряма залежність цієї колегії суддів від органу досудового розслідування і прокуратури…» — майже кожне своє клопотання Віктор Тетюцький зачитував щонайменше десять хвилин.
Прокурор відповідав коротко: немає підстав для відводу колегії суддів, а обвинувачений зловживає процесуальними правами. Суддя з ним погоджувався.
Наприкінці вересня адвокати обвинувачених заявили, що не виключають звільнення їхніх підзахисних під час наступного обміну ув’язненими.
«Те, що таке питання ставилося, що їх там намагалися включати, це факт. Які зараз списки? Цього не знає ніхто, — сказав журналістам Дмитро Тихоненков, який тоді ще захищав Віктора Тетюцького. — Висока ймовірність, скажімо так, що таке може статися». Адвокат Володимира Дворнікова Ігор Нагорний підтвердив, що всі троє обвинувачених перебувають у списках на обмін.

Слухачі. Фото: Анна Соколова, Ґрати
Через кілька днів після заяви адвокатів кілька десятків людей, серед яких були представники націоналістичних організацій «Правий сектор», «Національний корпус», «Традиція і порядок», «Фрайкор», зібралися під будівлею Харківського апеляційного суду. Вони вимагали не відпускати обвинувачених до винесення вироку. Активісти скандували гасло «Терористам — вирок», а під дверима суду залишили шини та розбиту матрьошку, як символ російського сліду в цій справі.
З початку жовтня активісти почали частіше відвідувати судові засідання, підтверджує один із організаторів акцій Валентин Бистриченко. Вони приходили з державними прапорами і плакатами «Терористи — загроза для кожного», «Ніякого обміну без вироку» і «Непокаране зло повертається». На одному з засідань активісти клеїли наліпки з вимогою «Терористам — вирок» на підлогу коридору суду.
«Терористи повинні отримати вирок, тільки після цього їх можуть обміняти, сказав «Ґратам» Валентин Бистриченко. — Ті, хто скоює злочини у складі проросійських терористичних угруповань на Донбасі, також повинні усвідомлювати, що за будь-який злочин вони потім заплатять. Ми тут, щоб підтримати цю думку».
Родичі загиблих теж чекають вироку й не допускають обміну до рішення суду. «Вони (обвинувачувані — Ґ) і до цього були не надто успішними людьми, готовими вчинити злочин за гроші. І я думаю, чотири з половиною роки в СІЗО не додали їм професійних здібностей. Тому, вийшовши на свободу, вони будуть людьми, готовими для використання ФСБ. Хто дасть гарантію, що вони не зроблять цього знову?» — сказав «Ґратам» Андрій Дідик, батько загиблого під час теракту 15-річного Данила.
На відміну від адвокатів, самі обвинувачені про обмін висловлювалися скептично. На питання журналістів, чи відомо їм про обмін, Віктор Тетюцький під час одного з засідань відповів: «Мені навіть теоретично ніхто нічого не пропонував». «Про який обмін ідеться, якщо ми реально невинні? Одну в’язницю поміняти на іншу в’язницю? Ви про що?» — обурився Сергій Башликов.
Із середини листопада громадський інтерес до цієї справи спав, на засіданнях ставало все менше слухачів. 18 грудня обвинувачені продовжували заявляти клопотання. Прокурор Володимир Лимар передчасно просив продовжити обвинуваченим термін перебування під вартою, оскільки, як він заявив, побоювався зриву наступних засідань. Адвокат Володимира Дворнікова Ігор Нагорний доводив у відповідь, що обвинувачених потрібно звільнити з-під варти: «Ми повинні подивитися на риторику політиків, вона змінилася, кажуть про те, що потрібен мир і примирення».
«Підтримую адвоката, — відповідав Дворніков. — Хоча я не все зрозумів з того, що він сказав, тому що не зовсім розумію українську мову, а перекладача мені не дали».
Суд задовольнив клопотання прокурора — обвинувачені залишились у СІЗО до 14 лютого. «Поки ви оголошували рішення, я кілька разів втрачав свідомість», — звернувся після цього до судді Сергій Башликов. Насправді він сидів на лаві з закритими очима, а коли в залі пролунало його хропіння, інші обвинувачені засміялись і почали його будити.
21 грудня знову з’явилася інформація про можливий обмін. Першими про це написали представники націоналістичної організації «Фрайкор». Її голова Георгій Тарасенко в коментарі «Ґратам» сказав, що дізнався про можливий обмін зі своїх джерел у силових структурах, у яких саме — не уточнив.
Через інформацію про можливий обмін 24 грудня на засідання прийшло багато журналістів і активістів націоналістичних організацій. Засідання тривало довше, ніж зазвичай. «На обличчя — форсування процесу і бажання за два засідання закінчити процес», — обурився Володимир Дворніков.

Колегія суддів. Фото: Анна Соколова, Ґрати
Суддя відхилив численні клопотання обвинувачених, щоб вислухати їхні свідчення й одразу перейти до дебатів. Віктор Тетюцький близько години зачитував список із 545 імен із контактною інформацією, а після попросив суд допитати їх — за його словами, всі вони можуть підтвердити його алібі.
«Ви зловживаєте своїми процесуальними правами», — перервав Тетюцького суддя. «Це просто зрив судового розгляду», — погодився з ним прокурор.
Тетюцький зажадав перерву для конфіденційного спілкування з адвокатом, після чого адвокат Дворнікова Ігор Нагорний попросив перенести засідання. Причина — обвинувачені хочуть їсти.
Наступного дня, 25 грудня, родичі постраждалих і активісти провели акцію протесту під Харківською облдержадміністрацією. Вони виступили категорично проти звільнення Дворнікова, Тетюцького й Башликова в рамках обміну. Така ж акція відбулася під Офісом президента в Києві.
Наступне засідання 26 грудня почалося з повідомлення прокурора про закриття справи про тортури, в якій Дворніков, Тетюцький і Башликов проходять як потерпілі. Суддя попросив обвинувачених дати свідчення, але Сергій Башликов мав намір закінчити зі своїми клопотаннями. Обвинувачений дістав із рюкзака фломастер і почав малювати точки і стрілки на стіні «акваріума». Суддя, не розуміючи, що він робить, попросив його «не працювати на ЗМІ».
«Я хочу довести, що телефон, який, як стверджує прокурор, був приєднаний до міни, був в іншому місці», — відповів Башликов. Але з його малюнка все одно нічого не було зрозуміло.
Суд відмовив Башликову й перейшов до свідчень обвинувачених. Першим виступав Віктор Тетюцький: «Я вважаю, що кожен має повне право сходити з розуму по-своєму: хоч стрибаючи на Майдані, хоч беручи участь у хоровому співі гімну під час маршу, хоч загортаючись у жовто-блакитне простирадло під час судових засідань».

Віктор Тетюцький і Володимир Дворніков. Фото: Анна Соколова, Ґрати
Коли Тетюцький починає ображати учасників Євромайдану й українських військових, голова націоналістичної організації «Фрайкор» Георгій Тарасенко вигукує із зали: «Суко, чорте, закрий свій рот».
Наступним виступав Володимир Дворніков: «Турчинов і Аваков на гроші американських монополістів починали криваву людську м’ясорубку на Донбасі з метою спровокувати Російську Федерацію на дії у відповідь…» Сергій Башликов свідчити відмовився. Всі троє не визнали своєї провини, й суд оперативно перейшов до дебатів.
Прокурор Володимир Лимар повторив, що вина обвинувачених повністю підтверджується доказами й попросив для них максимального покарання — довічного ув’язнення. У той же час він клопотав про їхнє звільнення з-під варти під особисте зобов’язання.
«На жаль, я маю констатувати, що російською стороною серед інших у список обмінюваних осіб принципово заявлені Башликов, Дворніков і Тетюцький, обвинувачені в цих злочинах, що ще раз підтверджує факт дій обвинувачених на розхитування ситуації в Україні, — говорив Лимар. — Ми всі стали свідками переконливої доведеності вини Башликова, Дворнікова і Тетюцького в інкримінованих злочинах. Свідками їхнього громадського осуду, свідками їхньої цинічної, зухвалої поведінки не тільки під час вчинення терористичного акту, а й під час судового процесу».
Він звернувся до потерпілих: «Я розумію ваш біль за втраченими синами й рідними, але наш обов’язок — зберегти світлу пам’ять героїв. Розумію бажання отримати справедливий вирок суду й адекватне покарання обвинуваченим. Ваші діти, ваші рідні виконають ще один героїчний вчинок — повернуть із полону живих патріотів, які продовжують захищати Україну».
Постраждалі — батько загиблого 15-річного хлопця Андрій Дідик, вдова загиблого в теракті 52-річного Ігоря Толмачова Марина й сестра загиблого поліцейського Вадима Рибальченка Тетяна Сухорукова — висловилися проти обміну обвинувачених

Дружина загиблого під час теракту Марина Толмачова. Фото: Анна Соколова, Ґрати
«Цим обміном наші права, постраждалих, які кожне засідання приходили п’ять років сюди, мають грубе його порушення. І мені дуже шкода, що це зараз відбувається», — сказала Марина Толмачова.
У той же час прокурор передав суду заяви від семи інших постраждалих, які не заперечують проти зміни обвинуваченим запобіжного заходу. Засідання, на якому повинні оголосити одразу два рішення, переносять на 28 грудня.
«Ми проти обміну, — прокоментував журналістам представник потерпілих Олег Головков. — Зазначені особи не є учасниками конфлікту, не є комбатантами. Вони вчинили злочин у мирному місті, в результаті чого загинули люди».
Перед початком засідання 28 грудня Фрунзенський районний суд перевірили вибухотехніки. Майже ніхто з журналістів і слухачів не встиг потрапити в будівлю суду вчасно — коли суд перейшов до оголошення вироку, журналістів і слухачів тільки почали перевіряти металошукачем. У результаті один із кореспондентів місцевого видання викликав поліцію через перешкоджання професійній діяльності.
У коридорі суду сталася сутичка між слухачами та поліцейськими, які не пускали людей до зали. Частина активістів почала скандувати «Слава Україні — героям слава», «Слава нації — смерть ворогам». Поліцейські зажадали тиші, на що активісти відповіли образами на адресу правоохоронців, і люди в коридорі почали штовхатися.
Вирок оголошували понад дві години. Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького і Сергія Башликова не доставили до суду, вони були на зв’язку в режимі відеоконференції. Суд визнав їх винними в теракті за попередньою змовою групи осіб, що спричинив смерть, і в зберіганні вибухівки та боєприпасів. Їх засудили до довічного ув’язнення з конфіскацією майна. Суд також задовольнив цивільні позови потерпілих — їм призначені компенсації від 100 тисяч до двох мільйонів гривень.
Одночасно Дворнікова, Тетюцького і Башликова відпустили з СІЗО для участі в обміні. Представник потерпілих Олег Головков сказав, що оскаржуватиме це рішення. «Ми вважаємо це рішення політичним, ніяк не пов’язаним із законом. Нагадаю, що жодного міжнародного договору, підписаного в нормандському форматі, Україна не має, — прокоментував журналістам Головков. — Якщо ми не знайдемо розуміння в національній системі правосуддя, звертатимемося до міжнародної системи».
«Шкода, але тільки так Україна може виконати свої міжнародні зобов’язання», — коротко відповів прокурор Володимир Лимар.
Весь цей час у будівлі суду стояли активісти націоналістичної організації «Національні дружини» з плакатом «Обмін терористів — ганьба Зеленського».

Фото: Анна Соколова, Ґрати